ДЕКОРАТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИРОБІВ КУЛЬТУР ДУНАЙСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ НА ЗАХІДНІЙ ВОЛИНІ

Влітку 2009 р. проводилися рятівні розкопки на Гнідавській Гірці (с. Рованці Луцького р-ну Волинської обл., керівник А. Бардецький) [Охріменко, Златогорський, Баюк, 2009, с. 371-375; Археология..., 1987, с.

Кухонний посуд має більший за розмірами діаметр - від 38 см (Рис. 2:1-3). Він виготовлений з домішками посіченої рослин­ності або товченого каменю (жорстви) та піску. Посудини при­крашені виступами-валиками або нігтевими вдавленнями. Сто­ловий посуд менших розмірів (діаметри вінець 18-10 см), має форму зрізаної кулі. Він виготовлений переважно з відмуленої глини та містить домішки піску.

Орнамент складається з рівних або вигнутих ліній, неглибо­ких відтисків нігтя (Рис. 1:1-4), ямок-“ноток” (Рис. 2:4), хвиляс­тих ліній (Рис. 3:2, 3), геометричних кутових фігур (Рис. 3:6, 8), видовжених ноток, що з'єднують дві або три лінії (Рис. 3:1, 3), рядів паралельних ліній (Рис. 4:2, 5) (ілюстрації: Рис. 1; Рис. 2; Рис. 3; Рис. 4; Рис. 13 - подають фрагменти посуду з об'єкта

Галина Пашкевич, Григорій Охріменко РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ (VI-II тис. до н. е.) № 23). Трапляються фрагменти, декоровані рядами продовгува­тих заглиблень (Рис. 5:8), хаотично нанесених ліній і відрізків (Рис. 6:1, 8, 10; Рис. 7:1; Рис. 8:2, 3, 4). Окремі фрагменти мають традиційне оздоблення з видовжених ямок та ліній (Рис. 9:3, 7). До рідкісних елементів належать ряди косих насічок (Рис. 10:1), відтиски клинців (Рис. 10:2), чотирикутні фігури (Рис. 10:5), ряди есівниць (Рис. 11:1), хвиляста лінія в поєднанні з низкою пунк­тирів (Рис. 11:3), вертикальні та горизонтальні ряди видовжених відтисків (Рис.

Дунайська культура КЛСК виділена серед інших давніх спільнот завдяки кераміці, в якій домінує орнамент з ліній та ямок-“ноток” на них. Характерними лініями, які укладалися па­ралельними смугами в стрічку або утворювали спіралі, меандри, шеврони, орнаментовано напівсферичні чаші, кулясті округло- донні посудини. Інколи на лініях наносили ямки, що нагадують нотний запис. За відсутністю чи наявністю ямок-“ноток” виді­ляють два хронологічні періоди - “донотний” та “нотний”. За матеріалами відомих артефактів КЛСК виокремлено різні її ло­кальні варіанти та пізніші прояви, серед яких і постнеолітичну культуру лінійно-ямкової кераміки [Kozlowski, Kozlowski, 1977, s. 250-292]. Уламки посуду останньої відомі з-над берегів р. Чор­ногузки (Голишів, Гірка Полонка).

На незвичайні матеріали дунайської неолітичної культу­ри з лінійно-стрічковою керамікою дослідники звернули увагу ще на початку ХХ ст. Так, 1901 р. в місцевості Фломборн (над Рейном) відкрили поховання КЛСК. Дещо пізніше почалося ви­вчення чеської та моравської “очкової” кераміки. Це дало мож­ливість виокремити кераміку ранньої фази названої культури. Ранньонеолітичні старожитності з Моравії 1965 р. опублікував Е. Неуступний [Neustypny, 1956]. На широкому порівняльному тлі їх докладно вивчив Р. Тіхи (1960-1962) [Tichy, 1962]. У цей час джерельна база КЛСК зростала. Досліджувалися все нові по­селення в середньому Подунав’ї (J. Pavuk 1962; 1980; E. Lenneis 1976; E. Ruttkaj 1985); в басейні Ельби, Везеру (F. Niguet 1963;

W. Mecier-Arent 1972; D. Kaufmann 1981; 1982; 1984), у верхів’ях Рейну (S. Albert, P. Schroter 1971, B. Sielman 1972; I. Luning, P. Modderman 1981). Одержані дані дозволили окреслити ареали поширення населення КЛСК в Центральній Європі [Kulczycka- Leciejewiczowa, 1987, s. 293].

На території Західної України перші пам’ятки КЛСК виявле­но в кінці ХІХ ст., а перші розкопки було здійснено в с.

р. Устя (виявлена В. Пясецьким) [Пясецький, Охріменко, 1990,

с. 69-79].

Більшість пам’яток дунайської культури належать до серед­нього - “нотного” етапу. Поселення складалися з 2-3 будинків. У кожній оселі проживала одна родина, в якій нараховувалося від 5 до 25 осіб. На всьому поселенні могли проживати 20-50 чоловік. Вивчаючи духовну культуру населення КЛСК, дослід­ники звертають увагу, зокрема, на орнамент. Він є традиційним, із запозиченнями від культури Кріш-Старчево. Вже на ранньому етапі посуд прикрашався досить естетично - прокресленими лі­ніями, відтисками пальців, нігтів, палички, насічками, наліпами. Мотиви передавалися червоною фарбою (Самбожець).

Про вбрання, прикраси того часу говорити важко. Фігурок КЛСК майже невідомо, але в похованнях на шиї, голові та на бе­драх небіжчиків знаходять багато намиста з зубів, кісток тварин. На цій основі припускають, що тоді носили спіднички або по­яси. На черепах, потилиці, скронях видно сліди вохри. Це може бути свідченням того, що червону фарбу використовували для розмальовування тіла. Варто відзначити, що в посудинах неве­ликих розмірів з Голишева та інших пам’яток Волині виявлено

Галина Пашкевич, Григорій Охріменко РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ (VI-II тис. до н. е.) сліди червоного барвника (як і на посудинах волино-люблінської культури).

Припускають, що вірування неолітичного населення пов’я­зані з культом родючості, обожненням природи, яка відроджу­ється.

Культури лінійно-стрічкової, лінійно-ямкової, стиль ша- рецький і железовський утворюють коло лінеарних культур. По­селення або окремі знахідки цих культур зафіковано в багатьох місцях на Волині [Охріменко, 2009, с. 99, рис. 1].

Особливим прикладом майстерності та мистецтв є кераміч­ні вироби железовської групи неоліту дунайського походження, виявлені на Волині в Рованцях та Баєві поблизу м. Луцька. Ке­раміка лінійно-стрічкової культури железовського типу харак­теризується досконалістю виготовлення, різноманіттям форм та мальовничою орнаментацією. Вона поділяється на два періоди: ранній та пізній, кожен з яких має свої особливості.

До особливостей та нововведень у виготовленні столової ке­раміки раннього етапу належить досконале, майже дзеркальне полірування та фарбування поверхні після випалу. Найпоширені­ший орнамент із двох - трьох ліній, укладених у пряму, хвилясту чи зигзагоподібну стрічку. Вона укладалася на шийці посудини в кілька рядів, утворювала узори на тулубі, інколи переривалася “нотками”. Окремі вироби орнаментовані як ззовні, так і всере­дині (також нововведення).

Надзвичайно різноманітними є форми керамічних виробів, серед яких можна виділити такі: 1) напівсферичні миски й чаші з округлими стінками і плоским дном; 2) амфори з циліндрич­ною шийкою та сплюснутим тулубом; 3) напівсферичний посуд зі стягнутим краєм; 4) посуд на піддоні конічної форми. Кухонна кераміка містить в складі тіста рослинні й мінеральні домішки. Орнамент виконано переважно тонкими орнаментирами (з кіст­ки?), нігтями чи пальцями. Часто декор доповнювали наліпи, шишечки, горизонтальні та вертикальні вушка, іноді - зробле­ні гострою паличкою нарізи, валики, які імітують шнур або ж утворюють чотирикутники у верхній частині посуду. Потрібно звернути увагу на те, що окремі наліпи, зокрема вушка, відігра-

вали не лише роль прикраси, а й мали практичне значення - з їх допомогою тримали посудину в руках.

Кухонна кераміка представлена меншою кількістю форм по­суду. Найтиповішими з них є: 1) сферичний посуд із дещо на­хиленим досередини вінчиком та 2) посуд з високою лійкоподіб­ною шийкою, яка, навпаки, розхиляється доверху.

Столова кераміка пізнього періоду (железовська група) від­різняється від попередньої здебільшого орнаментацією. Зокре­ма, значно збільшується кількість ліній. Якщо раніше їх було в середньому 2-3, то в железовській групі - від 3 до 8. Лінії пе­ресікаються вже не “нотками”, а зарубками, які часто виходять за їх межі. Стрічки зафарбовані в жовтий або червоний колір та розташовані не лише на шийці чи плічках, а по всій поверхні. Посуд тонкостінний із старанно загладженою та залощеною по­верхнею. У тісті також наявні рослинні домішки. Основними формами столового посуду железовської групи є чаші, подібні за формою до перевернутого конуса та кулеподібні посудини зі стягнутим краєм [Титов, Эрдели, 1980, с. 295-297].

У складі кухонної кераміки виділяємо такі типи: 1) біконіч- ні посудини з жовто-сірим забарвленням; 2) низькі посудини у формі перевернутого зрізаного конуса; 3) “пляшечки” з низькою шийкою й вушками на плічках; 4) невеличкі амфори з дещо роз­ширеною доверху шийкою;

Всі ці типи кераміки прикрашені орнаментом з наліпних ши­шечок, розміщених переважно на ребрі посудини. Крім того, по­суд оздоблювали пластичними виступами чи горизонтальними вушками - як з отворами, так і без них. На одній посудині зде­більшого два вушка, але могло бути й більше. Трапляється нео- рнаментований посуд, поява якого є однією з особливостей кера­міки пізнього періоду. Забарвлення кераміки різноманітне - від сірого та сіро-жовтого до коричневого. Потрібно відзначити, що вироби з глини - це не лише посуд. Знайдено й інші артефакти - тягарці різних форм від ткацького станка та сіток.

Отже, можна сказати, що посуд культури лінійно-стрічкової кераміки железовської групи чітко поділяється на кухонний та столовий, кожен з яких має властиві йому риси.

У тісті наявні рослинні домішки. Кераміка представлена різ­номанітними формами посуду, які вражають майстерністю виго­товлення, досконалістю орнаментування. Декор інколи заповнює майже всю поверхню посудини [Титов, Эрдели, с. 298-307].

Для згаданих ранньонеолітичних спільнот специфічним є орнамент із різних наліпів, валиків, ліній, ямок-“ноток”, від­тисків нігтів, пальців тощо. Але вже в цей неолітичний період були посудини, які за виглядом та формою можна віднести до “столових”, а за призначенням - з червоною фарбою всередині або ззовні, ймовірно, до сакральних. Напевно, це були спеціаль­но підготовлені барвники для ритуальних розмальовувань тіла. Теракотові фігурки жінок з такими лініями фарбувань і татую­вань бачимо на трипільських поселеннях, зокрема, середнього періоду. Проте і в Наддунав’ї періоду неоліту, зокрема в ранній культурі Кереш, знаходимо мальований посуд з чорних пара­лельних ліній, укладених у трикутники, на червоному тлі [Титов, Эрдели, рис. 94, рис. 95] та білою фарбою по червоному тлі. Крім того, розпис має альфьольдська кераміка групи Сакалхад [op. cit., с. 176]. Застосовували також жовту, червону фарби, якими розмальовували посуд після випалу [op. cit., рис. 108]. Мальова­ний посуд наявнй і в групі середнього неоліту Угорщини - Естер [Титов, Эрдели, с. 181-186]. Фрагменти посудини цієї групи зна­йдено під час розкопок поселення КЛСК Голишів II [Охріменко, 2009, с. 115, рис. 18:3].

Всі названі традиції розпису посуду походять, швидше всьо­го, з Малої Азії. Пізніше такий звичай поширюється на півдні Европи, в Середній Азії.

Підкреслимо, що кераміка, орнаментована видовженими ямками, укладеними в лінії, може належати до пізніх проявів культури лінійно-ямкової або ранньої маліцької (Мишів, Голи- шів-Замчисько, Гірка Полонка І).

У 4700-4500 рр. до н. е. на лесових землях Волині з’являють­ся нащадки інших вихідців з Подунав’я (земель сучасної Чехії, Словаччини, Угорщини) - носії маліцької та волино-люблінської культур. Час їх перебування в басейнах Стиру, Горині, Західного

Бугу тривав понад тисячу років. Відповідно, й поселень цих ви- сокорозвинутих ранніх землеробів відомо чимало: Бубнів, Мар- костав, Зимно, Гірка Полонка II, Полонка, Коршівець, Новостав, Боратин І, Боратин II, Підгайці, Луцьк-Гнідава, Луцьк-Красне (Луг) Волинської обл., Ярославичі, Яловичі та інші в Рівненській обл. (розвідки й розкопки Я. Фітцке, М. Матвієйка, М. Пелещи- шина, Д. Козака, І. Свєшнікова, М. Кучинка, В. Коноплі, С. Ре- вуцького, Г. Охріменка).

Одним з цікавих етноісторичних явищ на теренах Мало- польщі та Волині була люблінсько-волинська культура (волино- люблінська) або, як її називали раніше - зимненська група лен- дельської культури чи культура Зимне-Злота. В археологічній літературі довоєнного часу вона відома під назвою моравська культура розписної кераміки. Польські дослідники й тепер під­креслюють її важливу ознаку - мальований посуд. Щоправда, не увесь посуд оздоблювався фарбою, зокрема білою. Так, у Голи­шеві, Коршеві II він має темну - темно-коричневу або темно- сіру - барву. Проте в Підгайцях, Городку (розкопки Я. Фітцке), Коршеві III виявлено фрагменти посуду, розмальованого світ­лим, напевне, крейдяним пігментом. Із середини такі посудини зазвичай темнішого кольору.

Серед матеріалів, відомих з надбережжя Чорногузки, наяв­ний посуд, вкритий червоно-бурою фарбою (наприклад, з Бає­ва). Традиція використання зазначених вище кольорів і способи їх нанесення виводяться з наддунайських енеолітичних центрів ранньоземлеробських протоцивілізацій, таких як лендельська, тиса-полгарська та інших. Щодо пам’яток ВЛК на Волині, мож­ливо, варто поставити питання про доцільність хронологічного поділу відповідно до звичаю використання різних кольорів для розмальовування посуду - білою, червоною барвою.

Особливою своєрідністю вирізняється оздоблення кубків ВЛК - невеликих або середніх розмірів підокруглих виробів, які ще нагадують кулясті форми лінійно-стрічкової кераміки. Дея­кі з них мають розписні деталі білою фарбою на коричневому або темному тлі у формі чотирикутних, ромбоподібних полів із 121

Галина Пашкевич, Григорій Охріменко РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ (VI-II тис. до н. е.) навскісними рисками біля вінець (наприклад, вироби з Любче в Польщі). Вишукані зразки подібного орнаментування відомі зі Злотої, Стжижова [Prahistoria ziem Polskih, s. 193], а також з Голишева та Зимного (розкопки М. Пелещишина, реконструк­ція О. Позіховського) [Нариси культури..., с. 142 (Рис. 20, 29), с. 290-291 (Рис. 2, 3)], проте розпис на них укладано в лінії, три­кутники.

У період пізнього мідного віку - на початку епохи бронзи на Волині з’являється різноетнічне населення, зокрема пізньо- трипільське (3200 - 2750 рр. до н. е.), культури кулястих амфор (ККА), а дещо раніше - лійчастого посуду (КЛП). На окремих їхніх виробах заглиблені вдавлення інкрустовані білою пастою. Сліди перебування ККА та KJHl відкрито в багатьох місцях на Волині, зокрема поблизу Луцька. Розкопки на поселенні Голи­шів, проведені у 1972-1973 та 2004-2005 рр. М. Пелещишиним, О. Позіховським, Г. Охріменком, дали різноманітний та важли­вий матеріал для пізнання господарських і культурних досягнень людності того часу. Пишно декорований посуд, різні типи зна­рядь з рогу, кістки, кременю складають десятки таблиць ілю­страцій.

Протягом 2003-2005 рр. на поселенні Голишів було знайдено 360 фрагментів пізньотрипільської кераміки з розписом, у тому числі з розписом червоним кольором - 189 уламків, цегляним кольором (столовий посуд) - 117, світло-коричневим - 54 фраг­менти.

Отже, в періоди неоліту та енеоліту під впливом наддунай­ських і балканських культурних центрів на території Західної Волині розвивалися культури з мальованою керамікою - воли- но-люблінська та пізньотрипільська.

Література

1. Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (Каменннй век). - К., 1987. - 132 с.

2. Нариси культури давньої Волині / за заг. ред. Г. Охріменка - Луцьк: Волинська обл. друкарня, 2006. - 598 с.

3. Охріменко В., Скляренко Н., Охріменко Г. Духовна культура енео- літичного населення Волині // Нариси культури давньої Волині. - Луцьк: Волинська обл. друкарня, 2006. - С. 10-217.

4. Охріменко Г., Златогорський О., Баюк В. Пам’ятки дунайської культури на Волині // Волинський музей: історія і сучасність: наук. збір­ник. - Луцьк, 2009. - Вип. 4. - С. 371-375.

5. Охріменко Г. Кам’яна доба на території Північно-Західної України (ХІІ-ІІІ тис. до н. е.) : наук. видання. - Луцьк : Волинська обл. друкарня, 2009. - 520 с.

6. Позіховський О. Виробничий комплекс волино-люблінської куль­тури в с. Зимне // Нариси культури давньої Волині. - Луцьк: Волинська обл. друкарня, 2006. - С. 285-295.

7. Пясецький В. К., Охріменко Г. В. Дослідження пам’яток куль­тури лінійно-стрічкової кераміки на Волині // Археологія. - 1990. - № 4.

- С. 69-79.

8. Титов В., Эрдели И. Археология Венгрии. - М.: Наука, 1980. - 418 с.

9. Antoniewicz W. Z badan archeologicznych w gornym dorzeczu Dnie- stru // WA. - 1925. - T. 6. - S. 79-81.

10. Fitzke J. Odkrycie ziemianek starszej ceramiki wst⅞gowej w Lucku // Sprawozdania Polskiej Akademii umij^tnosci. - 1937. - T. XLII. - № 8.

11. Kozlowski J., Kozlowski S. Epoka kamienia na ziemiach Polskich.

- Warszawa: PWN, 1977. - S. 270-283.

12. Kulczycka-Leciejewiczowa A. Pierwsze wspolnoty kultury ceramiki wst⅞gowej rytej na ziemiach Polskich //Archeologia Polski. - 1987. - T. XXXII.

13. Neustypny E. Relativni chronologii volutove keramiky // Archeologic- ke rozhledy. - Praha, 1956. - Т. 8.

14. Pavuk J. Altere linearkeramik in der Slovakai // Slowenska archeolog- ia. - Nitra, 1980. - Т. XXVIII.

15. Prahistoria ziem Polskich / [pod. red. Witolda Hensla]. - Wroclaw- Warszawa : Wyd. PAN, 1979. - T. II. - 452 s.

16. Tichy R. Osidleni volutovou keramikou na Morave // Pamatky archeo- logicke. - Praha, 1962. - T. 53.

Рис. 1. Гнідава. Об’єкт. 23. Кераміка КЛСК (за Г Охріменком)

Рис. 3. Гнідава. Об’єкт. 23. Кераміка КЛСК (за Г Охріменком)

Рис. 4. Гнідава. Об’єкт. 23. Кераміка КЛСК (за Г Охріменком)

І І І

Рис. 5. Гнідава. Об'єкт. 23. Кераміка КЛСК (за Г Охріменком)

Рис. 6. Гнідава. Кераміка КЛСК (за Г Охріменком)

9. Зам. 318

Рис. 7. Гнідава. Кераміка КЛСК (за Г Охріменком)

Рис. 8. Гнідава. Кераміка КЛСК (за Г Охріменком)

Рис. 9. Гнідава. Кераміка КЛСК (за Г Охріменком)

Рис. 10. Гнідава. Кераміка КЛСК (за Г Охріменком)

Рис. 11. Гнідава. Кераміка КЛСК (за Г Охріменком)

Рис. 12. Гнідава. Кераміка КЛСК (за Г Охріменком)

Рис. 13. Гнідава. Кераміка КЛСК (за Г Охріменком)