КОРОТКИЙ СЛОВНИК ТЕРМІНІВ (ранньоземлеробські пам'ятки)

1. Амфора (рос. амфора, білор. амфара, поль. amfora; з грецької

- amphora ‘посудина з двома ручками’) - умовна назва давньої глиняної посудини з опуклим тулубом, вузьким горлом та двома вертикальними ручками.

2. Ангоб (рос., білор. ангоб, поль. angob; з франц. engobe) - тонкий шар білої або кольорової глини, який наносився на поверхню керамічного виробу перед випалюванням. Ангоб підвищував водостійкість посуду та надавав гарного кольору поверхні після випалу.

3. Антропоморфна пластика (рос. антропоморфная пластика, бі­лор. антрапаморфная пластыка (выява), поль. anti^omo^/m plastyka)

- вироби з глини, які зображують сакральну істоту в образі людини.

4. Артефакт (рос. артефакт, білор. артэфакт (старажьпнасці); з лат. arte ‘мистецтво’ і factum ‘зроблений’) - будь-який матеріальний об’єкт, виготовлений або модифікований людиною минулого, тобто повністю або частково є результатом діяльності людини.

5. Валик (рос. валик, білор. валік, поль. ргиіек) - смуга з глини, що закріплюється на посудині до випалу. Часто утворює прості кільця, але трапляються і геометричні композиції. Останнім часом термін валик пере­кладається на українську як пружок, що не передає технологічних особли­востей виконання орнаменту валиками (наліпними смугами) і пружками (відтягнутими смугами).

6. Відбитки зернівок (рос. отпечатки зерен, білор. адбіткі зерня, поль. odciski ziarnka) - сліди зерна будь-якої рослини, яке випадково по­трапило в глину, з якої виготовляли посудину, та вигоріло під час випалю­вання.

7. Відмулена глина (рос. отмученная глина) - очищена водним роз­чином глина. Коли глину розчиняють у воді, на дно осідають найбільші шматки і конкреції, а органічні домішки спливають. Шар посередині дає найкращу глину для виготовлення високоякісного столового посуду.

8. Відтворювальне господарство (рос.

9. Вінця (рос. венчик, край, поль. brzeg) - верхній край посуду, може мати різну форму: прямий, відігнутий, валиковий та ін.

10. Вкладні (рос. вкладыши, білор. устаукі, укладышы, поль. wkladnik, wkladka) - крем’яні пластини, оброблені з робочого краю пригострюючою (часто струменевою) ретушшю. Мають різну довжину (від 3-4 см в неоліті до 15 см в пізньому енеоліті). На знаряддях, які використовувалися, видно сліди залискування, утворені від зрізання стебел зернових. Назва походить від способу їх використання у складі набірних знарядь - закріплювалися (вкладалися) у дерев’яному чи роговому руків’ї (вкладні серпів, ножів).

11. Волино-люблінська культура (рос. волынско-люблинская куль­тура, поль. kultura wolynsko-lubelskiej ceramiki malowanej) - ранньонео- літична культура, населення якої проживало на теренах Малопольщі та Волині. Раніше вживаний термін - зимненська група лендельської культу­ри чи культура Зимне-Злота. В археологічній літературі довоєнного часу вона відома під назвою моравська культура розписної кераміки. Польські дослідники й тепер підкреслюють її важливу ознаку - мальований посуд (класична фаза). Особливою своєрідністю вирізняється оздоблення куб­ків ВЛК - невеликих або середніх розмірів підокруглих виробів, які ще нагадують кулясті форми лінійно-стрічкової кераміки. Деякі з них мають розписні деталі білою фарбою на коричневому або темному тлі у формі чотирикутних, ромбоподібних полів із навскісними рисками біля вінець.

12. Волинська неолітична культура (рос. волынская неолитичес­кая культура, поль. wolyrlskа neolityczna kultura) - археологічна культура, порівняно недавно виділена і названа за ареалом поширення пам’яток - в межах Волинського Полісся, де зараз відомо близько 100 пунктів.

13. Грушоподібні посудини (рос. грушеподобные сосуды, поль. gru- szkowate naczynie) - тип керамічних виробів трипільської культури мід­ного віку, які нагадують за формою пе-ревернуту грушу, подібні на укр. чавунець. В них готували їжу, прикрашали складним орнаментом, що мав магічне значення.

14. Енеоліт (від лат. aeneus - мідь і грець. Iithos - камінь; рос. эне­олит, поль. eneolit) - період між неолітом і бронзовим віком, коли мідь стала головним матеріалом для виготовлення знарядь праці та зброї при широкому використанні каменю. Інші назви - мідно-кам’яний вік, мідний вік, застаріле - халколіт.

15. Етнокультурні області (рос. этнокультурные области, поль. et- nokulturny region) - території, населені спорідненими родовими групами людей, близькими між собою за характером їхньої культури.

16. Землекопалка (рос. копачка, поль. kopaczka) - дерев’яний ін­струмент у вигляді палиці. Застосовували для розпушування землі й ви­копування рослин або гризунів

17. Землеробство (рільництво) - рос. земледелие, білор. земляроб- ства, (земляробы), поль. gospodarstwo rolne, rolnictwo) - вирощування рослин людиною для одержання плодів, насіння, листя або волокон. Роз­різняють безплужне землеробство, орне землеробство. Системи земле­користування - переліг, підсічно-вогнева система, двопільна система, трипільна система.

18. Зерновик (рос. зерновик) - посудина великого розміру, в якій мо­гли зберігати запаси зерна.

19. Зернотерка (рос. зернотерка, білор.

20. Зооморфна пластика (рос. зооморфная пластика, білор. зоо­морфная пластыка, поль. zoomorficznn plastyka) - керамічні вироби, які зо­бражують сакральну істоту в образі тварини. Відомі зооморфні статуетки биків, баранів, кіз, свиней, собак, лисиць, ведмедів, оленів тощо.

21. Калібровані дати (абсолютне датування) - рос. калиброванные даты (абсолютное датирование), білор. датаванне абсалютне, поль. date kalibrowane, date absolutne) - дати, отримані радіовуглецевим методом, які були відповідно оброблені, тобто відкалібровані для отримання реального календарного віку пам’ятки.

22. Канелюри (рос. каннелюры, поль. zlobky) - умовна назва способу орнаментації кераміки широкими жолобками, які утворювали-ся вдавлен­ням глини за допомогою орнаментира в стінки посуду.

23. Керамічний аналіз (рос. керамический анализ, поль. analiza cera- miczna) - опис кераміки: кольору, техніки виготовлення, способу, випалу, орнаментації.

24. Копитця (рос. копытообразный штамп, білор. капытападобны штамп, поль. kopytki, podokr^gle odciski) - ряди відбитків нахиленою па­личкою на посуді, характерні для волинської неолітичної культури.

25. Культура багатоваликової (багатопружкової) кераміки (рос. культура многоваликовой керамики, білор. культура шматвалікавай ке- рамікі, поль. kultura ceramiki wielepruzkowej) - культура епохи середньої бронзи, виділена С. Березанською. Назва за орнаментацією посуду (пере­важно гострореберні горщики) наліпними валиками. Ареал поширення: степова та лісостепова Україна, Молдова, Подоння. Відомо понад 200 по­селень, розташованих на низьких терасах, заплавних підвищеннях, корін­них берегах. Склалася на основі місцевих катакомбних культур. На Поліссі та Середньому Подніпров’ї змінилася східнотшинецькою та комарівською культурами. Інша назва - бабинська (за назвою села Бабино).

26. Культура лійчастого посуду (рос. культура воронковидных куб­ков, білор. культура лейкападобных кубкау, поль. kultura pucharow Iejko- watych) - культура мідного віку, названа за типовою формою горщика з лійчастою формою шийки. На території Волині пам’ятки КЛП відкрив у 20-30-ті рр. ХХ ст. О. Цинкаловський. Зараз відомо біля 50-ти поселень, які розташовані на високих мисах або схилах, по берегах річок. Поширена в басейні р. Західний Буг та її правої притоки - р. Луги. Змінюється пам’ят­ками культури кулястих амфор, різних енеолітичних груп.

27. Культура лінійно-стрічкової кераміки або дунайська (рос. культура линейно-ленточной керамики, поль. kultura ceramiki wst^gowej rytej) - археологічна культура раннього неоліту, названа за столовою ке­рамікою, прикрашеною лінійно-стрічковим декором (врізний стрічковий орнамент у вигляді спіралей, зиґзаґа, дуг, кутів). За своїми формами, тех­нологією виготовлення та орнаментикою ця кераміка значно відрізняється від посуду інших культур і становить одну з найвиразніших рис дунай­ських племен. Ареал поширення: лісостепові райони Західної Волині і Верхнє Подністоров’я.

28. Культури шнурової кераміки (рос. культуры шнуровой керами­ки, білор. культуры шнуравой керамікі, поль. kultury ceramiki sznurowej) - група археологічних культур кінця енеоліту - початку бронзового віку спільною ознакою яких є оздоблення глиняного посуду шнуровим (звідси назва) і врізним орнаментом. На Волині здебільшого представлена пос- тшнуровими культурами (городоцько-здовбицька, стжижовська). Зміню­ються культурами епохи бронзи - тшинецькою, комарівською.

29. Лендельська культура - (рос. лендельская культура, поль. kultura Iendzielska) - культура мідного віку, поширена в Середній Європі (Словач­чина, Чехія, Австрія, Польща, схід Німеччини). Інша назва - ленгієльська культура. На території Волинської, Рівненської та Львівської областей пам’ятки видозміненої лендельської культури відомі як артефакти куль­тур Вербковіце-Костянець та Зимне-Злота.

30. Ліпний посуд (рос. лепная посуда, білор. ляпны посуд, поль. nac- zinie lepione r^cznie) - керамічні вироби, виліплені від руки, на відміну від гончарної кераміки.

31. Лощення (рос. лощение, поль. glansowanie, polerowanie) - один з прийомів обробки поверхні посуду для ущільнення глиняної маси та деко­рування.

32. Лощило (рос. лощило, білор. адлушчальнік, поль. kosciane zaluskiwacze) - знаряддя для оброблення зовнішньої поверхні кераміки. В археологічних матеріалах трапляються кам’яні (галька) і кістяні лощила та ручки амфор із стертим під кутом зламом.

33. Маліцька культура (рос. малицкая культура, поль. kultura mali- cka) - ранньоенеолітична культура, старожитності якої відомі більше як у 20 пунктах на території Волинської, Рівненської, Львівської й Тернопіль­ської областей. Общини МК займали територію від Вісли на заході до р. Горинь на сході; південною межею її є верхів’я рік Західний Буг, Стир, Іква та Горинь. Поселення цієї культури розташовані на мисових підвищеннях серед заплав, в місцях злиття двох річок, на острівних останцях. Кераміка прикрашалася карбуванням на зрізі вінець, плічках, перегині тулуба. На- кольчастий орнамент укладений в геометричні композиції - трикутники, ромби.

34. Меандр (від найменування дуже звивистої р. Меандр у Малій Азії; рос. меандр, поль. meander) - орнамент у вигляді зигзагоподібної безперервної лінії або стрічки. Спіральний меандр - це проста спіраль, прямокутний меандр - той самий мотив, але з прямими кутами.

35. Мотика (рос. мотыга, поль. motyka) - умовна назва інструменту для розпушування землі, робочий край якого перпендикулярний до осі на­садки. Мотики з’явилися в неоліті, могли мати кам’яне навершя (з отвором

Галина Пашкевич, Григорій Охріменко РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ (VI-II тис. до н. е.) чи без нього) або повністю складалися з дерева. Відомі також мотики з роговою робочою частиною.

36. Нотний орнамент (рос. нотный орнамент, поль. ornament nutowy)

- неглибокі овальні ямки, які наносилися з приблизно однаковими інтер­валами на прокреслені лінії; характерний для культури лінійно-стрічкової кераміки.

37. Нуклеус (з лат. nucleus - ядро, ядрище; рос. нуклеус, поль. rdzen)

- великий уламок кременю від якого відбивали відщепи або ножеподібні пластини для виготовлення знарядь. Це фрагмент кремінного ядрища, що залишається після зняття серії підправляючих сколів.

38. Палеоетноботаніка (рос. палеоэтноботаника, поль. paleoetnobota- nika) - комплексна наука, яка вивчає на основі викопних рослинних ре­шток та їх відбитків на кераміці історію походження окультурнених давні­ми племенами рослин.

39. Пальцеві вдавлення (рос. пальцевые вдавливания, поль. odciski palcowe) - орнамент, нанесений на поверхню посуду перед випалом. Має вигляд заглиблення, зробленого торцем пальця, часто з відбитком нігтя, нанесеного на верхню частину горщика чи поверх наліпного валика.

40. Пальцеві защипи (рос. пальцевые защипы, білор. пальцавыя зашчыпы, поль. ornament paznokciowy) - вид рельєфного орнаменту по­суду, утвореного защипуванням двома пальцями країв вінець або валика ще необпаленої посудини. Цей вид декорування відомий з неолітичного періоду, дуже популярний в орнаментації ліпного посуду періоду пізні- шихчасів.

41. Плуг (рос. плуг, поль. plug) - упряжне орне знаряддя, призначене для розорювання землі, з’являється разом з колісним транспортом. Давні плуги поділяються на два типи: з прямоградильними ралами і кривогря- дильними ралами.

42. Пружки (рос. валики, білор. валікі, поль. ріміку) - концентричні валикоподібні виступи (збрижки) на внутрішній або зовнішній поверхні посуду (див. валик).

43. Рало або проторало (рос. рало, соха, поль. radio) - найдавніше упряжне рільниче знаряддя, всі головні частини якого з’єднані між собою по одній лінії, яка збігається з на-прямком руху знаряддя.

44. Радіовуглецевий аналіз (рос. радиоуглеродный анализ, поль. an- aliza radiow⅞gielewa) - універсальний метод датування залишків органіч­них речовин що походять з археологічних пам’яток. метод абсолютного датування. Суть його полягає в тому, що з моменту смерті біологічного

об’єкта поновлення радіоактивного ізотопу вуглецю С14 в ньому припи­няється. Період піврозпаду С14 дорівнює 5568±30 років.

45. Серп крем’яний (рос. серп кремневый, поль. sierp krzemienny) - двобічно оброблений (біфаціальний) виріб у формі півмісяця або з роз­ширеною заокругленою основою, яка вставлялася в дерев’яну ручку, і зву­женим верхнім кінцем.

46. Стжижовська культура (рос. стжижовская культура, поль. ku- ltura Strzyzowska) - одна з культур постшнурової кераміки епохи серед­ньої бронзи (назва від першого дослідженого поселення біля с. Стжижув у Польщі). Поширена в східній частині Люблінської височини і на північно- західній території Волині. Кераміка СК має домішки шамоту, загладжену поверхню та багатий орнамент з вертикальних, горизонтальних, косих від­битків мотузки, наколів, насічок. валиків.

47. Східнотшинецька культура (рос. восточнотшинецкая культу­ра, поль. kultura trzciniecka) - культура епохи бронзи, виділена С. Бере- занською. Назва вказує на близькість із тшинецькою культурою Польщі, проте ці дві культури нетотожні. СТК вважають місцевим утворенням, що склалося на ґрунті культур шнурової кераміки. Посуд орнаментований прокресленими лініями, трикутниками, овалами, наліпними шишечками.

48. Шамот (з фр. сhamotte ‘обпалена глина’; рос. шамот, білор. ша­мот, поль. tluczek ceramkzny) - мінеральна домішка подрібнених уламків посуду в глину, що її “знежирює” і попереджує розтріскування керамічних виробів під час висихання.

49. Шнуровий орнамент (рос. шнуровой орнамент, білор. шнуравы орнамент, поль. ornament sznurowy) - декорування глиняних виробів від­битком шнура по вологій глині. Шнуром обмотували паличку і наносили відбиток.

50. Штамп (з нім. Stampfe від італійського stampа ‘печатка’; рос., бі- лор. штамп, поль. stempel) - знаряддя для нанесення на вологу глину орна­менту - вирізаного на штампі декору, який повторюється.