У кінці шостого - на початку п'ятого тисячоліття до н. е. величезні те­риторії Євразії заселяли переважно мисливські племена.

Порівняно з ними хліборобські оази були осередками іншої культури й протоцивілізації. Саме вони тоді визначали поступ людства та його майбутню історію.

Шляхи міграцій південних та північних спільнот в епоху міді порівняно швидко доходили до Волині. Внаслідок їх переплітання виникали нові скла­дові досвіду, ідеологічних уявлень. Сприятливі природні умови, досконаліші форми господарства вели до збільшення прийшлого населення та розвитку їхньої культури.