КЕРАМІКА РАННЬОЗЕМЛЕРОБСЬКОЇ ВОЛИНО- ЛЮБЛІНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЗАХІДНОЇ ВОЛИНІ (історія, типологія, художні особливості)

34700-4500 рр. до н. е. на лесових землях Волині з’явили­ся нащадки вихідців із Подунав’я (земель сучасної Чехії, Словаччини, Угорщини) - носії маліцької (МК), а пізніше воли- но-люблінської культури (ВЛК).

На сьогодні на території Західної Волині відомо приблизно 20 пам’яток ВЛК та накопичено достатньо археологічних мате­ріалів. Це дає можливість докладніше вивчати прояви матеріаль­ної культури носіїв ВЛК, зокрема однієї з найбільш діагностич­них категорій - кераміки. Пам’ятки ВЛК раннього мідного віку Волині справді виявляються досить загадковим етнокультурним явищем. У дослідженнях послуговуються різними назвами цього поняття: любельсько-волинська культура мальованої кераміки (за термінологією польських археологів) або лендельська (зим- ненського етапу - за В. Коноплею [Археология Прикарпаття..., 1990, с.4-17]), лендель-полгарська культурно-історична спіль- 169

Галина Пашкевич, Григорій Охріменко РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ (VI-II тис. до н. е.) ність, Зимне-Злота (за Ю. Захаруком [Захарук, 1971, с. 214-216]) чи Гоща-Вербковиця (за М.

1) різні культури наддунайського походження, що виникали на теренах сучасних Угорщини, Словаччини, Чехії та сусідніх з ними територій, подібно до культури лінійно-стрічкової керамі­ки, мігрували по Європі в різних напрямках;

2) всі ці різновекторні переміщення супроводжувалися ет­нічними контактами та змішуваннями аборигенного й автохтон­ного населення; внаслідок цього кожна з груп одержувала власне етнографічне обличчя, дещо відмінне від початкового та інших споріднених;

3) етнічні процеси відбувалися порівняно довгий час, на територіях, часто значно віддалених одна від одної, і тому чіт­ко визначити культурну належність, походження, хронологічні межі існування окремих спільнот дуже складно. На теренах за­хідної України, напевно, можна виділити три регіони, де розви­валося прийшле наддунайське населення: Закарпатський, При­дністровський, Західно-Волинський. У межах Західної Волині, бачимо відмінні комплекси кераміки з багатоманітними рисами: мальованою поверхнею (в червоний або білий колір), своєрідною орнаментацією. Взяти хоча б поселення Луцьк-Красне, Голишів, де наявний скромний декор або майже повна його відсутність;

4) недостатня вивченість ранньонеолітичних матеріалів Во­лині пояснюється, крім того, неповнотою публікацій раніше від-

критих комплексів або взагалі незадовільним станом джерельної бази;

5) причини ще, можливо, в дещо схематичних підходах до історії заселення та шляхів міграцій населення на волинських землях.

Для з’ясування особливостей кераміки ВЛК звернемося до витоків цього явища. Обґрунтовуючи поняття “лендельська культура” або “коло лендельських культур”, варто згадати, що перші знахідки цього типу походять з Угорщини (Ленд’єл біля Канпошвару). Коло лендельських культур склалося з таких груп та культур, як: 1) група Лужянки; 2) група Aszod; 3) група Ze- ngovarkony (трансдунайська); 4) культура словацько-моравської мальованої кераміки (раніше вживаний термін - моравської роз­писної кераміки); 5) група самбожецько-опатовська, група Сво- дін, а також культура маліцька, яка належить до полгарського кола [Kozlowski, Kozlowski, 1977, s. 270-271].

Питання історії складання культур ранньоенеолітичних пле­мен середнього Подунав’я, Південної Польщі (Західної Воли­ні також) складне для розв’язання і тепер. Тут, очевидно, мала місце “багатокомпонентність” під час формування їх субстрату з переважанням у певні періоди різних впливів [Zakoscielna,

Галина Пашкевич, Григорій Охріменко РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ (VI-II тис. до н. е.) 1996, с. 201-209; Kozlowski, Kozlowski, 1977, с.

Господарство. Населення ВЛК перебувало на волинських лесових землях за сприятливих природних умов - теплий, во­логий клімат. Багатий рослинний і тваринний світ зумовлювали благодатні обставини екзистенції прийшлому населенню. Осно­вним напрямком господарства носіїв ВЛК було землеробство та скотарство. Свідченням землеробства є знахідки зернівок пше­ниці (двозернівки), дворядного ячменю, жита, а також мотик з рогу, крем’яних вкладнів до серпів, зернотерок тощо [Археология Прикарпаття..., 1990, с. 4-15]. Домашнє стадо складалося з вели­кої рогатої худоби, овець, кіз, собаки, коня (поселення Лище). Одночасно зі скотарством та землеробством племена ВЛК (гру­пи Костянець-Зимно) займалися мисливством, риболовлею, зби­ральництвом. Із мисливством пов’язані знахідки наконечників стріл та кістки диких тварин, збиральництвом - рештки диких яблук, рибальством - кісточки риб [Археология Прикарпаття., 1990, с. 4-15]. З імпортованої міді майстри ВЛК виготовляли зна­ряддя й прикраси. Про прядіння й ткацтво свідчать округлі та біконусоподібні прясла [Кучінко, Охріменко, 1995, с. 29, 37-38].

Особливості керамічного комплексу ВЛК. Значне місце в господарстві населення Західного Полісся займало виготовлення глиняного посуду, що було зумовлено побутовими потребами, наявністю великих покладів глин на цій території. Кераміка ВЛК вирізняється своєрідністю виготовлення. За спостереженнями Ю. Захарука, сировиною були відмулена глина та пісок [Захарук, 1971, с.

ність виготовлення виробів, наявність у кераміці піску та шамо­ту, добрий випал на вогнищі [Пелещишин, 1974, с.109]. Домішки в тісто складалася здебільшого з дрібнотовченого шамоту, піску, інколи - з грудочок вохри [Пелещишин, 2004]. Без гончарного круга (хоча ймовірність його використання незаперечується) майстри-гончарі досягали правильних пропорцій, бездоганної обробки поверхні шляхом вирівнювання, лощення до блиску (посуд з Острова), ангобування (Луцьк-Красне, Баїв та ін.).

Типологія кераміки ВЛК. Відмінності кераміки різних те­риторій особливо чітко помітні завдяки певним особливостям формотворення, а саме: приземкуватість або видовженість по­судин, більша чи менша профільованість та положення місця найбільшого розширення тулуба - у середній, нижній частинах або верхній третині посудини. Хронологічні зміни вносять лише часткові корективи у формотворення посуду, що ґрунтується на традиціях використання, звичаях приготування та споживання їжі, обрядах. Значно швидше й виразніше змінювалася верхня частина - шийка і форма вінчика. За цими ознаками виділяють варіанти в межах типологічних підгруп і типів кераміки.

Визначення типології кераміки ВЛК зумовлене морфологіч­ною класифікацією, яка спирається на функціональні й формот­ворчі засади. Для її всебічного аналізу (згідно з класифікацією М. Станкевича у декоративно-прикладному мистецтві) застосу­ємо таку диференціацію: вид - підвид - рід - типологічна група - типологічна підгрупа - тип - художній твір (виріб) [Станкевич, 1992, с. 25-29]. Глиняному посуду носіїв ВЛК властиве значне розмаїття типологічних груп, підгруп і типів (Табл. 1).

За технікою формотворення розрізняємо такі підвиди: руч­не ліплення та, ймовірно, формування на гончарному крузі. На основі особливостей технологічного процесу формування, ху­дожніх ознак виробів, їхніх функціональних відмінностей було виділено такі родові форми - посуд, інші побутово-господарські речі, а також предмети ритуального призначення.

Галина Пашкевич, Григорій Охріменко РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ (VI-II тис. до н. е.) можемо проаналізувати особливості формотворення виділених родів виробів, а також окремих типологічних груп, підгруп і ти­пів та виявити, як конструкція пов’язана з функціональним при­значенням.

Посуд. Посуд ВЛК утворює найголовніший рід кераміки й потребує детальної характеристики його складових типологіч­них груп (миски, горщики, глекоподібний посуд, дзбани, кубки) та їхніх підгруп (Табл. 1). Усі групи посуду об’єднує техніка тво­рення - ручне ліплення. Ймовірно, населення ВЛК використову­вало ручний (?) гончарний круг, підтвердженням цього є дуже якісно виготовлені керамічні вироби.

Миски. Миски представляють розгалужену типологічну групу кераміки ВЛК з такими типологічними підгрупами - мис­ки, миски-чаші, черпаки. Типова посудина - миска - плавно розширяється від дна до вінець, має опуклий профіль стінок, без колінчастого зламу. Значна частина виробів характеризується стрімким розширенням до верху: із збереженням широкого діа­метру вінець, миски набувають конічної форми.

Враховуючи пропорції зовнішнього абрису посудин на зі­браних матеріалах із території Західної Волині виділяємо кілька типів мисок ВЛК: 1) миски півкулястої форми (Рис. 1; Рис. 2); 2) миски конусоподібної форми з прямими розхиленими стінка­ми (Рис. 3); 3) миски з колінчастим зламом на тулубі (Рис. 4); 4) миски-покришки (Рис. 5).

Найпоширенішим типом на Західній Волині є миски півку­лястої форми, співвідношення діаметра вінець (Пвін.) до діаме­тра денця (Эден.) яких коливається від 2:1 до 2,5:1 см. Діаметр вінець становить 15-30 см (Рис. 1: 1-6). Частина таких мисок має два або чотири маленькі наліпні вертикальні чи горизонтальні валики-виступи на вінцях. Валики розташовані на одному рівні з вінцями або ледь виступають над ними і, ймовірно, є елемен­том декору (наприклад, посудини з Голишева, Баєва, Рованців) (Рис. 1: 1-2, 7-9; Рис. 2: 1-7, 13, 16). Аналогічні вироби відомі на території Польщі (Грудек Надбужний (Рис. 9: 8)). Унікаль­ним зразком, що засвідчує функціональність ручок-виступів, є миска з Великого Мідська (Рис. 2: 12). Ручки-виступи на цій

посудині розташовані на вінцях і мають горизонтальні отвори, можливо, для підвішування над вогнем. У межах цього типу по­трібно окремо виділити вироби з пелюсткоподібними вінцями, які можемо розглядати як морфологічну трансформацію наліпів на вінцях (Рис. 2: 14-16). У деяких екземплярах мисок цього типу наліпні елементи з вінець плавно переходять у стінки, утворюю­чи пелюсткоподібні вінця (Зимно). Така конструктивно-техноло­гічна особливість вінець і в інших типологічних підгрупах мисок (мисках-чашах, чашах з піддоном (Рис. 6: 2, 4) тощо).

Поширений тип утворюють миски конусоподібної форми з прямими розхиленими стінками без колінчастого зламу (Рис. 3). У межах цього типу виділяємо підтипи, залежно від співвідно­шення висоти (H) та діаметра вінець (Пвін.): високі конусоподіб­ні миски із співвідношенням (Н:Нвін.) - 1:1,5-1:1,8 (Рис. 3: 1-7); середні конусоподібні миски (Н:Пвін.) - 1:2,5-1:3,3 (Рис. 3: 8-14); конусоподібні миски-тарілки (Н:Пвін.) 1:3,8-1:4,5 (рис. 3: 15-18). Зібрані матеріали з Західної Волині також засвідчують наявність горизонтальних або вертикальних наліпив на вінцях (Голишів, Луцьк-Красне, Баїв), у деяких посудинах чітко виділене денце (Рованці, Зимно, Голишів, Зубків) і ретельно опрацьована форма (Рис. 3:1-7, 13).

Нечисленними, проте дуже вишуканими, є миски конусопо­дібної форми з колінчастим зламом на тулубі (Рис. 4), аналоги яких відомі на території Польщі (Стжижув) (Рис. 9: 5). Стінки їх плавно без вигину піднімаються вгору і на відстані 3-4 см від ві­нець роблять колінчастий злам, над яким йдуть вертикально або дещо нахиляються до середини. Повністю збережена мініатюр­на посудина такого типу походить з Хрінників (Рис. 4:4). Про­те потрібно відзначити локальні відмінності, що виявляються у більшій округлості профілю стінок та більшому діаметрі денця виробів. Відхилені назовні вінця дозволяють простежити зв’язки з формотворенням пізніших макітроподібних посудин. Особли­вої уваги заслуговують глибокі миски, які для зручності по боках стінок мали дві або більше ручок (виступів). Їх використовували як допоміжний посуд, що слугував, імовірно, для приготування їжі. Нами знайдено миску такого типу - з округлим силуетом

Галина Пашкевич, Григорій Охріменко РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ (VI-II тис. до н. е.) стінок, пелюсткоподібними вінцями і двома ручками - в Голи­шеві (Рис. 4:6). З території Польщі (Стжижув) походить анало­гічна посудина, проте дуже акуратно виготовлена (ймовірно, на примітивному гончарному крузі?), яка має, замість ручок у місці колінчастого зламу, чотири наліпні спіралеподібні валики (Рис. 4:7). Малі розміри знайдених виробів дозволяють гіпоте­тично говорити про їхнє ритуальне призначення.

Серед знахідок трапляються тарілкоподібні покришки - ко­нічної форми, низькі, з прямими стінками й рівним дном (Рис. 5). Розвиток покришок, ймовірно, пов’язаний із розвитком “пле­чистих” посудин. Іноді на стінках покришок є два або чотири округлих наліпи. Загалом миски могли використовуватись як покришки. Така традиція побутує на території Волині та Волин­ського Полісся до сьогодні.

Миски-чаші як типологічна підгрупа належать до унікальних мистецьких взірців. Вони увібрали в себе конструктивні ознаки мисок і кубків - глибокі посудини з опуклими стінками, пере­важно пелюсткоподібними вінцями, нахиленими до середини, та на ніжці-піддоні (порожній або цілісній). До рідкісних виробів відносять чаші на порожній ніжці з Зимного (Рис. 6:2), Стжи- жува (Рис. 6:3), Вонвольниці (Рис. 6:4) та низькому цілісному піддоні - з Городка (знахідка Я. Фітцке) (Рис. 6:1). Особливий інтерес представляє миска-чаша з Зимного, графічно реконстру­йована О. Позіховським [Позіховський, 2006, с. 286]. Вона має циліндричну пустотілу підставку, що плавно розширюючись до­гори, переходить у конусоподібну миску з чотирма заокруглени­ми пелюсткоподібними виступами, розташованими симетрично з протилежних боків. У плані вона має овальну форму.

У межах типологічної групи мисок вартою уваги підгру­пою виступають черпаки. Своєю формою вони подібні до ми­сок. Черпаки трапляються в керамічних комплексах рідко, проте збереження конструктивної подібності, конічність або незначна опуклість стінок дозволяє говорити про ці вироби, як про окрему типологічну підгрупу посуду ВЛК. Мистецьки декорованим ви­твором є миска-черпак з Голишева (Рис. 7:1); подібна посудина походить з Стжижува (Рис. 7:2). Черпаки мають високі розхи-

лені прямі стінки та одну чи дві ручки. До типологічної групи мисок відносимо також ванноподібні чотирикутні посудини, які трапляються в керамічному комлексі Трипілля (Рис. 8).

Отже, поліфункціональність мископодібного посуду спри­чинила виникнення багатьох його різновидів, а також численних локальних варіантів. Поліфункціональними, ймовірно, були най­давніші глиняні посудини у формі глибокої миски або чаші зі сплющеним або округлим дном.

Горщики. Горщики - це посуд закритого типу, вироби се­редніх розмірів, біконічної форми з ручками або без них, що утворюють важливу типологічну групу, в якій можемо виділи­ти чотири типи (Табл. 2:1) біконічні горщики з чітко вираженим колінчастим зламом тулуба (прикрашені штамповим декором); 2) горщики кулястої форми; 3) горщики грушоподібної форми; 4) горщики видовженої форми із дещо профільованим тулубом. Конструктивні ознаки начиння типологічної групи горщиків ви­значаємо за приземкуватістю (видовженістю) посудин, ступенем профільованості тулуба та характером форми вінець. Приземку­ватість (видовженість) виробів характеризується співвідношен­ням висоти тулуба (H) і діаметра його максимального розши­рення (Птул.). Величина (Н:Птул.) у горщиках ВЛК коливається від 1:1 до 1,2:1 см (переважно найширше місце тулуба виробів дорівнює висоті), що свідчить про видовженість пропорцій (Зве­нигород, Зимно, Амбуків - тип 2, 3), хоча в Баєві, Голишеві, Ку- кезові (тип 1, 3) вироби приземкуваті (1:1,2-1:1,5 см).

Чіткі відмінності кераміки ВЛК помітні в місці найбільшого розширення тулуба. Для горщиків 1 і 2 типів (Голишів, Городок) характерне розміщення найширшого місця корпусу майже по­середині або трішки вище середини предмета, тоді як у виробах типу 2 (Баїв) ця лінія різко переміщується вгору, а типу 3 - вниз, що, відповідно, позначається на пропорціях виробів. Стінки горщиків з Голишева та Городка стрімкіше, майже без вигину піднімаються до найширшої частини тулуба, утворюючи чітко виражений колінчастий злам (тип 1). Горщики цього типу біко- нічної форми, серед яких виділяються гострореберні посудини. У більшості випадків ребро всередині горщика не простежуєть-

Галина Пашкевич, Григорій Охріменко РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ (VI-II тис. до н. е.) ся, а плавно переходить у потовщення стінок. Зазвичай у місці реберчастого вигину розміщено два або чотири колінчасті вуш- ка-наліпи. Стінки нижньої частини біконічних горщиків прямі, а верхньої - різнотипні: вигнуті, прямі або увігнуті. Від їхніх абри­сів залежить профіль вінчиків, край яких розгорнутий назовні або відігнутий всередину посудини. Стінки горщиків усіх інших типів стають опуклими, що в цілому властиве не лише території Західної Волині, а й Польщі (Гарбатувка Колонія, Любче, Злота, Грудек Надбужний тощо). Опуклість стінок виробів характерна для усіх горщиків маленького розміру.

Характер форми вінець відображає варіанти в межах типів горщиків. Вінця виробів типу 1 здебільшого розхилені, у дея­ких посудин типу 2 і 3 - вертикальні, їхня висота коливається від 2 до 2,5 см. Середня товщина черепка маленьких горщиків - 4-5 мм, великих - близько 8 мм. Найпомітніша відмінність між горщиками полягає в наявності (або відсутності) ручок, які задо- вільняли ергономічні вимоги (зручність використання горщиків). Ручки виконували ужиткову й декоративну функції. Залежно від функціонального призначення та способу кріплення виділяємо декілька видів ручок: 1) ручки, прикріплені до місця найбіль­шого розширення тулуба (тип 1); 2) ручки, прикріплені одним кінцем під вінцями, другим - до тулуба (тип 2); 3) псевдоручки (наліпи), прикріплені до стінок або в місці найбільшого розши­рення тулуба (тип 1, 4). Поява псевдоручок у вигляді чотирьох горизонтальних (Городок) або вертикальних наліпів (Голишів) засвідчують конструктивно-технологічні взаємозв’язки з типо­логічною групою мисок. Горщик із с. Городок Луцького району (розкопки Д. Козака), ймовірно, ритуальний. Це біконічний ви­ріб із дещо розхиленими вінцями, чотирма конічними виступами в місці максимального розширення тулуба. Його можна віднести до унікальних. Аналоги відомі на території Польщі (Гарбатув- ка-Колонія). Горщики (типи 1-2) з двома повноцінними функці­ональними ручками належать до найчастіших знахідок на всій території поширення ВЛК.

Варті уваги горщики маленького розміру грушоподібної форми (тип 3), аналоги яким знаходимо в Польщі (Рис. 10). Про-

те локальними формотворчими особливостями (грушоподіб- ність, найширше місце тулуба у нижній частині, стінки верхньої частини нахилені до середини, вінця ледь розхилені назовні або прямі) вирізняються горщики із Зимно та Злотої, розписані бі­лою фарбою.

За розміром горщики поділяємо на малі (діаметр яких коли­вається від 6 до 10 см) та великі (діаметром 15,5 - 20 см). Неза­лежно від розмірів, усі вони мають сплющено-кулястий тулуб, високу конічну шийку, відігнуті назовні заокруглені по краю вінця з валикоподібним потовщенням або без нього, заокруглене не виділене дно [Позіховський, 2006, с. 286].

Серед горщикоподібних посудин потрібно відзначити важ­ливий тип начиння - перехідну форму від горщика до глечика, що характеризується видовженістю форми, незначною профі- льованістю плічок, розхиленими назовні вінцями. Діаметр гор­ловини цих виробів більший за найширше місце тулуба (тип 4). Такі горщикоподібні посудни на території Волині та Волинсько­го Полісся сьогодні називають “горналі”. Конструктивні особли­вості горналів ВЛК майже не зазнали змін аж до початку ХХ ст. на території Волині та Волинського Полісся (Кульчин).

Розглянувши тектоніку горщиків ВЛК, можна зробити ви­сновки щодо формотворення начиння цієї типологічної групи. Всі предмети створені за принципом функціонально-геометрич­ної побудови: бочкоподібна форма, кулястий тулуб, невелике дно, характерна конічність нижньої частини корпусу, округлість плічок.

Глекоподібний посуд. Поширеною типологічною групою посуду ВЛК є глекоподібний посуд. За морфологічними ознака­ми виділяємо два основні різновиди: амфори та глеки (Табл. 1). Типологічна підгрупа амфори - для зберігання і носіння пере­важно рідини представлена посудом з рівним денцем, високою циліндричною шийкою (Табл. 3). Ці вироби невеличкі, кулястої або біконічної форми з двома ручками біля вінець. Амфори по­бутували на усій території поширення ВЛК, хоча й мали значні відмінності в конструкції та декоруванні. Типова амфора ВЛК Західної Волині - посудина з кулястим тулубом і прямою або

Галина Пашкевич, Григорій Охріменко РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ (VI-II тис. до н. е.) дещо розхиленою шийкою. У досліджуваному регіоні виробля­ли також амфори з розширеним у нижній частині тулубом, най­більший діаметр якого міститься на середині висоти або нижче. Діаметр денця в усіх випадках був значно більшим від діаметра горловини. Чітке розмежування шийки й корпусу майстри під­креслювали ритуванням (Зимно) і, навпаки, плавний перехід між тектонічними частинами амфор не потребував декорування (Баїв, Зимно, аналогічно на території Польщі - Грудек Надбуж- ний, Любче). Ручки з двох боків прикріплені на всіх досліджу­ваних виробах у місці найбільшого розширення тулуба. Деякі з них мають чотири або два ріжкоподібні виступи (псевдоручки). Амфори на території Західної Волині були й без ручок, із широ­кою горловиною і дещо вигнутою шийкою.

Типологічна підгрупа - глеки - для зберігання й носіння різ­них продуктів та рідини - представлена рідкісними формами з Голишева (Рис. 11). Їх можемо вважати перехідною формою від горщика до глечика, випуклий тулуб яких завершується горлови­ною з розхиленими назовні вінцями й ручкою (або без ручки).

За сукупністю формотворчих ознак доцільно виділити в окре­му типологічну підгрупу дзбани. Це посудини видовженої яйце­подібної форми для зберігання запасів (зерновики) (Табл. 4). На території Західної Волині виявлено два типи дзбанів. У першого типу дзбанів (Гнідава) вінця відігнуті назовні, стінки злегка про­фільовані, найширше місце тулуба і псевдоручки розташовані на 2/3 висоти, денце вужче за горловину. Аналогічні вироби цьо­го типу походять із Стжижува, хоча мають локальні відмінності конструкції ручок. Другий тип дзбанів характеризується відсут­ністю чітко виділеної горловини, стінки верхньої частини виро­бів нахилені до середини (Колоколин).

Отже, глекоподібні посудини Західної Волині різноманітні за формами - від яйцеподібних із чітким розмежуванням шийки й тулуба до майже циліндричних, злегка профільованих. Кон­структивні особливості та характер кріплення ручок засвідчує спорідненість типологічних груп у керамічному комплексі ВЛК.

Кубки. Окремої типологічну групу становлять кубки - кону­соподібні посудини з прямими або опуклими стінками без ручок (Табл. 5) для пиття рідини. У цій групі виділяємо дві підгрупи: кубки і кухлі. Кубки ВЛК на Західній Волині за особливостями формотворення поділено на два типи: 1) конусоподібні, із широ­кою горловиною та плоским дном або з кільцеподібним суціль­ним піддоном; 2) конусоподібні, з опуклими стінками. Для куб­ків характерні пелюсткоподібні вінця, які спостерігаємо також у формотворенні типологічної групи мисок.

До шедеврів керамічного мистецтва належить тонкостінний декорований кубок із Зимного (реконструкція О. Позіховського). Обидва типи властиві керамічному комплексу ВЛК з Польщі, до складу якого входить ще один тип кубків - дзвоноподібні, з роз­ширеним доверху тулубом (Любче, Стжижув). Кухлі - невеликі (до 8 см висоти) посудини циліндричної форми з ручкою або без неї (Рис. 12).

Кухлі на Західній Волині представлені такими різно­видами: з дещо розхиленими прямими стінками (Баїв, Острів) (Рис. 12: 1-2); з трохи опуклими стінками (Млинів) (Рис. 12:3); циліндричної форми (Гнідава, Зубків) (Рис. 12: 4-5). Унікаль­на знахідка відома з смт Млинів - кухлик з ручкою біля вінець (Рис. 13:3), який можна вважати прототипом сучасних чашок. Деякі зразки кухликів циліндричної форми мають наліпні вали­ки на вінцях, які утворюють виступи (Зубків).

Отже, специфіку виділених типологічних груп і підгруп ви­значає формотворення виробів, поєднання доцільності та вираз­ності конструкції з декором, що відображає цілісне злиття їхніх функціональних ознак і декоративно-виражальних якостей.

Предмети побутово-господарського та ритуального при­значення. Окремий рід у керамічному комплексі Волинського Полісся представляють предмети побутово-господарського та ритуального призначення, до яких відносять такі типологічні групи: ложки, мініатюрний посуд, прясла, модельки возиків, глиняна пластика.

Ложки. Важливою знахідкою виявилося глиняне столове приладдя - ложка з круглою стрижнеподібною ручкою, аналоги якої відомі в трипільській культурі (Рис. 13).

Мініатюрний посуд. Мініатюрний посуд складає численну типологічну групу кераміки ВЛК. На основі виділених функ­ціонально-конструктивних особливостей можна виокремити такі типологічні групи: миски (Рис. 1: 11-12; Рис. 2: 10-12; 16; Рис. 3: 9-11, 18; Рис. 4), горщики (Табл. 2, тип 1, 3; Рис. 10), гле- коподібні посудини (Табл. 3; Табл. 4; Рис. 11), кубки (Табл. 5; Рис. 12). Це зменшені аналоги звичайного побутового посуду. У фондах музеїв України представлені мініатюрні глиняні посу­дини, пропорції яких відповідають основним співвідношенням звичайних побутових посудин і є яскравим виявом закону масш­табності.

Прясла. Про розвиток ткацтва в носіїв ВЛК свідчать знахід­ки пряслиць. Трапляються плоскі (Голишів) та біконічні (Баїв) прясельця (Рис. 14). Колір виробів коливається від темно-сірого до золотаво-вохристого.

Модельки возиків. Ця категорія археологічних артефактів несе цінну інформацію про духовну культуру періодів енеолі­ту - доби бронзи. Особливості коліс добре передані на моделях глиняних возиків, які, не виключено, мали певне сакральне зна­чення, тобто особливий зміст, а не були дитячими іграшками. Їхні ритуальні функції пов’язані, швидше всього, з поховальни­ми обрядами. На території Західної Волині знахідки моделей ко­ліщаток воза трапилися у Голишеві (знахідка Г. Охріменка) та Листвині (два такі вироби відомі з розкопок М. Пелещишина) [Пелещишин, 1998, с. 175-192] (Рис. 15).

Коліщатко з Голишева Луцького району з початковими можливими розмірами 4,8 х 3,2 см та з отвором посередині (Рис. 15:1-2) не належить до групи пряслиць, оскільки на ньому чітко посередині виділяються виступи-втулки, що було дуже ти­повим для дерев’яних, часто виготовлених із суцільної частини дерева найдавніших коліс для возів. Воно має темно-сірий ко­лір, не дуже рівно випалене в середині, де помітне чергування темного та сірого кольорів. У тісті є домішки дрібного шамоту та піску, поверхня відносно добре вирівняна, але пошкоджена по краях, відбитий один бік ступиці. Зважаючи на технологію виконання виробу, його можна віднести до волино-люблінської культури.

Моделі коліщаток можуть вказувати на досить раннє (IV тис. до н. е.) знайомство жителів Волині (волино-люблінська культу­ра) з колісним транспортом. Наявність подібних модельок возів та коліс, імовірно, є наслідком впливів та поширення новацій з Подунав’я або Малопольщі, хоча подібні знахідки на території останньої, здається, невідомі.

Глиняна пластика. Носії ВЛК водночас з утилітарним по­судом виготовляли глиняну пластику - антропоморфні (можли­во, і зооморфні) глиняні фігурки. З Ласу Стоцького походить глиняна схематична жіноча фігурка, висотою 45 мм (розкопки А. Закосьтєльної) (Рис. 16).

Широкий спектр декоративно-ужиткових гончарних виробів Західної Волині вказує на розгалужену морфологічну систему, яка сформувалася в носіїв ВЛК цього регіону.

Особливості декорування кераміки ВЛК. Показовим є де­корування кераміки ВЛК. Для ВЛК Західної Волині характерна риса кераміки - наявність розвинутої системи орнаментування. Виходячи із технічно-технологічного виконання посуду, може­мо виділити три типи орнаментики:

1. посуд (переважно кухонний, товстостінний), декорований пластичними наліпами;

2. посуд мальований (або ангобований;

3. посуд лощений та прикрашений штамповим (пунктирно- ямковим) орнаментом.

Вироби першої групи прикрашалися півкулястими та кону­соподібними ґудзиками на вінцях або на тулубі. Деякі посуди­ни мають рогоподібні вуха, проколені вертикально. Пластичний декор також представлений різними одиничними, спареними й навіть потрійними конічними наліпами на стінках посудин або сегментованими горизонтальними виступами по краю вінчиків. Своєрідним прийомом орнаментації є защипи, які створюють відтягнутий валик. Інколи валики наліпні. Вони розміщені під вінчиками й розчленовані прямою насічкою [Археология При­карпаття..., 1990, с. 8].

Краї мисок, деякі глекоподібні посудини та кубки прикраше­ні чотирма або двома вертикальними чи горизонтальними вали-

Галина Пашкевич, Григорій Охріменко РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ (VI-II тис. до н. е.) ками-виступами (Рис. 1: 1-2, 7-8; Рис. 2: 1-7, 13; Рис. 3: 2-5, 9-10; Рис. 9: 8-9; Табл. 5; Рис. 12: 5).

Мальований посуд оздоблювався всередині або ззовні гео­метричними мотивами: трикутниками, лініями. Найчастіше носії ВЛК користувалися білою крейдяною фарбою, до якої додавався жир, та робили ангобування розведеною глиною, від чого одер­жували коричневі барви різних відтінків. Малі амфори іноді за­нурювали в червоний барвник, і на отриманому тлі малювали білі візерунки. Червона фарба, можливо, виготовлялася з роз­чину каолінової глини та залізистих включень. Розмальований посуд піддавався термічній обробці на відкритому вогнищі, від чого колір ставав інтенсивнішим [Кучінко, Охріменко, 1995, с. 40]. На деяких мисках-чашах є розписний орнамент, нанесе­ний білою фарбою. Ним покривалися посудини із зовнішнього та внутрішнього боків.

Один з провідних мотивів - геометричний візерунок з три­кутників, які стикуються кутами (Зимне, Злота) (Рис. 10). Вишу­каним декором вирізняються горщикоподібні посудини із Зим­ного та Злотої. Вся поверхня цих виробів вкрита смугами білої фарби, які утворюють мотив ромба, між зовнішніми незамкнени- ми кінцями розташовані обернені вершинами донизу трикутни­ки. Короткими лініями орнаментовано і верхній внутрішній край [Позіховський, 2006, с. 286].

Поверхні мисок-чаш із розписом, за словами Ю. Захарука, “надзвичайно точно розбиті на однакові за розміром трикутни­ки” [Захарук, 1971, с. 218]. Трикутники, суцільно вкриті білою фарбою, на окремих виробах чергуються з трикутниками, які за­штриховані косими лініями або не замальовані зовсім. Придонна частина інколи орнаментована колами з косими смужками. На внутрішньому боці шийки наносилися навскісні або вертикальні стрічки [Пелещишин, 1974, с. 109-110]. Такий орнамент відзна­чається чітким композиційним розміщенням окремих деталей. Варто звернути увагу на кубок із Зимного (реконструкція О. По- зіховського) (Табл. 5: 2). На зовнішній поверхні конічної частини кубка нанесено смуги білої фарби, що утворюють мотив трикут­ника, вершина якого укладена горизонтально, а внутрішня його частина заповнена прямими косими лініями. Від краю пелюстки

вертикально відходить смуга, обрамлена вузькими лініями. В ній розміщені ромби й трикутники [Позіховський, 2006, с. 286].

Для декорування посудин використовували й червону фарбу (посудина з Новомильська біля Здолбунова та виріб з Колоко- лина). Кілька мініатюрних посудинок з Баєва мають червоний суцільний розпис. Особливою своєрідністю вирізняється оздо­блення кубків ВЛК. Деякі з них мають розписні деталі білою фарбою на коричневому або темному тлі у формі чотирикутних, ромбоподібних полів із навскісними рисками біля вінець (Люб- че, Польща). Вишукані зразки подібного орнаментування пред­ставлено виробами зі Злотої, Стжижува [Kozlowski, Kozlowski, 1977, с. 193], а також з Голишева та Зимного (розкопки М. Пе- лещишина, реконструкція О. Позіховського) [Пелещишин, 2004, с. 288; Позіховський, 2006, с. 210], проте на них розпис укладено в лінії, трикутники.

Штамповий декор у третій групі утворює окремі орнамен­тальні зони: край вінчиків (Рис. 4: 6), вигин шийки посуди­ни (Табл. 2:2, 6), максимальна випуклість корпуса (Табл. 2:2; Табл. 3:7) або їх комбінації (Рис. 6: 3-5; Табл. 3: 7). Наприклад, горщик із с. Городок Луцького району до блиску лощений, де­корований орнаментом із горизонтальних рядів заглиблень у три та чотири ряди. З внутрішнього боку вінця також нанесе­но ряди ямок (Табл. 2:2) (фонди ВКМ). На Гнідаві виявлено кухлик із заглиблено-крапковим орнаментом, укладеним в па­ралельні косі лінії (Рис. 12:4). Основні елементи штампового орнаменту - відтиски прямокутного, трикутного й округлого штампів (Рис. 1:2). Іноді застосовувалися нігтьові втиснення й прямі або скошені нарізи по краю вінчиків (Рис. 6:5). Окре­мі посудини прикрашені накольчастим орнаментом, що утворює геометричні композиції з трикутників або ромбів (Табл. 2:6, 15; Табл. 5:5). Щодо пам’яток ВЛК на Волині, можливо, варто по­ставити питання про доцільність хронологічного поділу відпо­відно до звичаю використання різних кольорів для розмальо­вування посуду - білого, червоного. Кераміку (миски, кубки) з подібним розписом виявлено в Побужжі: Зимне (розкопки Ю. Захарука, М. Пелещишина), Грудеку Надбужному, похо­вання № 10, пункт 1 c та ін. [Kokowski, Sciebiorowie, 1994, s. 17, ryc. 2: 2, Пелещишин, 1974, с. 106, рис. 29: 5].

Наявні матеріали волино-люблінської кераміки на Волині та Волинському Поліссі демонструють значну кількість форм та відносно скромні засоби декору. У різних місцях керамічні вироби мають певні регіональні особливості. Вони зумовлені належністю до певного періоду, етнічним компонентом, різ­ними іншокультурними впливами, проте загалом характеризу­ються подібністю на значній території поширення волино-лю­блінської культури від Вісли до Погориння.

Література

1. Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (энеолит, бронза и раннее железо) / Э. А. Балагури, Л. И. Крушельницкая, В. М. Конопля и др. / Отв. ред. А. П. Черныш; АН УССР Ин-т обществ. наук. - К.: Наук. думка, 1990. - 188 с.

2. Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (Каменный век) / Отв. ред. А. П. Черныш; АН УССР Ин-т обществ. наук. - К.: Наук. думка, 1987. - 132 с.

3. Захарук Ю. Пам’ятки культури пізньострічкової розписної кераміки // Археологія Української РСР.- К.: Наук. думка, 1971. - Т. 1. - С. 217-219.

4. Конопля В. М. Лендельськая культура // Археология Прикарпа­тья, Волыни и Закарпатья (энеолит, бронза и раннее железо). - К.: Наукова думка, 1990. - С. 9-13.

5. Кучінко М. М., Охріменко Г. В. Археологічні пам’ятки Волині.

- Луцьк: Вид-во Волин. держ. ун-ту “Вежа”, 1995. -168 с.

6. Охріменко В., Скляренко Н., Охріменко Г. Духовна культура ене- олітичного населення Волині // Нариси культури давньої Волині. - Луцьк: Волинська обл. друкарня, 2006. - С. 101-217.

7. Охріменко Г. Культура лінійно-стрічкової кераміки на Волині.

- Луцьк: Волинська обл. друкарня, 2001. - 140 с.

8. Пелещишин М. Племена мідного віку Прикарпаття і Західної Во­лині // Стародавнє населення Прикарпаття і Волині. - К.: Наукова думка, 1974. - С. 104-112.

9. Пелещишин М. А. Енеолітичне поселення Зимне в Західній Воли­ні. - Тернопіль, 2004. - 155 с.

10. Позіховський О. Виробничий комплекс волино-люблінської куль­тури в с. Зимне // Нариси культури давньої Волині. - Луцьк: Волинська обл. друкарня, 2006. - С.285-295.

11. Позіховський О. Поселення Лендель-Полгарської культурно-істо­ричної спільноти біля с.Вільбівне на Волині // Археологічна спадщина Яна Фітцке. - Луцьк: Волинська обл. друкарня, 2005. - С. 206-215.

12. Станкевич М. Є. Морфологія - наука про систему видів // Антоно­вич Є. А., Захарчук-Чугай Р. В., Станкевич М. Є. Декоративно-прикладне мистецтво. - Львів: Світ, 1992. - С. 25-29.

13. Титов В., Эрдели И. Археология Венгрии. - М.: Наука, 1980. - 418 с.

14. Kokowski A., Sciebiorowie Y. Dziesi⅛ty grob kultury Wolynsko-Lu- belskiej ceramiki malowanej ze Stanowiska І c. w Grodku nad Bugiem, Woj. Zamojskie // Sprawozdania z badan terenowych katedry archeologii UMCS w 1994 roku. - Lublin, 1994. - S. 14-19.

15. Kozlowski J., Kozlowski S. Epoka kamienia na ziemiach Polskich. - Warszawa: PWN, 1977. - S. 270-283.

16. Prahistoria ziem Polskich. - Wroclaw-Warszawa, 1979. - T. II. - 452 s.

17. Zakoscielna A. Krzemieniarstwo kultury wolynsko-lubelskiej cerami- ki malowanej. - Lublin, 1996. - 266 s.

Рис. 2. Миски ВЛК.

Рис. 4. Кубки ВЛК.

Рис. 5. Накривки ВЛК.

Рис. 6. Чаші ВЛК.

Рис. 7. Черпаки ВЛК Західної Волині та Польщі

13. Зам. 318

Рис. 8. Ванноподібна посудина чотирикутної форми з Острова (експозиція Рівненського краєзнавчого музею) (розкопки І. Свєшнікова)

Рис. 9. Миски ВЛК з території Польщі

Рис. 10. Горщики (горнятка) ВЛК Західної Волині (1-10 - Зимно) та Польщі (11-14 - Злота)

Таблиця 2: 1-6, 35 - Голишів; 7, 13-14, 30, 32, 37-38 - Гарбатувка Колонія;

- Звенигород; 9 - Зимно; 10-11, 16 - Баїв; 12, 25, 28, 31 - Любче; 15 - Злота;

17-18 - Амбуків; 19-21 - Кукезово; 22, 34 - Грудек Надбужний;

23-24, 33 - Стжижув; 26-27, 29 - Г усинне; 36 - Тишовци

Таблиця 3:

1 - Баїв; 2, 5 - Зимно; 3 - Грудек Надбужний; 4 - Хрінники; 6 - Любче;

7 - Хрінники; 8 - Гарбатувка Колонія; 9 - Стжижув (за Д. Козаком)

Таблиця 4:

1 - Гнідава; 2-3 - Стжижув; 4 - Колоколин

Таблиця 5:

1 - Рованці; 2, 8-9 - Зимно; 3 - Зубків; 4 - Белз; 5 - Лас Стоцький; 6-7 - Тишовци; 10, 12, 13 - Гарбатувка Колонія; 11, 14 - Гусинне; 15 - Любче; 16 - Стжижув

Рис. 12. Кухлі ВЛК з території Західної Волині

Рис. 12. Прясла ВЛК з території Західної Волині (1 - Баїв; 2 - Голишів)

Рис. 15. Глиняні коліщатка ВЛК до ритуальних возів:

1-2 - Голишів; 3-4 - Листвин, ур. Гострий Горб (ВЛК або пізня МК ?)

Рис. 16. Глиняна жіноча фігурка з Ласу Стоцького (висота 45 мм) (за А.Закосьцєльною)

Запитання та завдання.

1. Назвіть основні визначальні риси неолітичної (КЛСК) та енеолітич- ної кераміки Західної Волині.

2. Охарактеризуйте форму, декор, керамічну масу посуду КЛСК.

3. Назвіть основні риси керамічних виробів маліцької культури.

4. Чим вирізняється посуд волино-люблінської культури?

Ходмезьовашархей-Кекеньдомб. Антропоморфна посудина культури Тиса. Висота 23 см.

Ходмезьовашархей-Кекеньдомб. Антропоморфна посудина культури Тиса. Висота 21,7 см