АССИРІЯ

Ми знаємо, що аккади, а в ще більшій мірі ассирійці, були купцями. Займались торгівлею і лихварством. Позичали гроші на високі відсотки 80, 90%. 3 міста Accyp, ще до утворення Ассирії, потворили свої торговельні кольонії в цілій північно-західній Ма­лій Азії.

Воювали з Вавилоном, бо Вавилон конкурував з ними в торгівлі. Знана річ, що розвиток торгівлі дає підставу до розвитку військової сили. Нагромадивши капітали, ассирійці зорганізували до­бірну армію і створили самостійну державу. Маючи залізо, мали до­бре озброєну армію і при її помочі добилися великих завоювань. Як кожний купецький нарід, були знаменитими дипломатами й по­літиками. Укладали союзи, напускали деякі чужі племена на своїх близьких ворогів, а самі, маючи добірну власну армію, кожну вій­ну політично й мілітарно вирішували на свою користь. Міста воро­жих держав палили й руйнували, населення брали в неволю і по­силали на примусову працю в копальнях і каменьоломах, бо буду- sajτff великі кам'яні міста, палати, твердинні та святині.

Першим їх царем був Ілюшума; його розгромив вавилон­ський цар Гаммурабі й поил учив деякі ассирійські міста до Вави­лону (Ашур і Ніневію - (Niniy). Наслідник Ілюшуми Шамшіадад воюс дальше з Вавилоном. По смерті Гаммурабі Вавилон завоюва­ли каші. Ашурбаніт, ассирійський цар. здобуває Вавилон. Наслідни- ки Ашурбаніта здобули державу Мітанів — Північну Сирію. Саль- манзор, ассирійський цар, здобуває дальше землі, розбив кашів і прилучив цілу Сумерію до Ассирії, а Вавилон зруйнував і спалив. Вавилонці покликають халдея Навуходнозора - Nebukadnezar) 1-го. а цей переміг ассирійців і увільнив вавилонську державу. Насле­дники Сальманзора здобули цілу Сирію. Палестину. Фенікію і Ва­вилон. Тіклятпілесер ПІ (745-724 р. до Xp.) підбив майже цілу Малу Азію ггід владу Ассирії.

Саргон II. не змігши розбити урартів, заключив союз з на­шими кімерійцями (добре заплатив) і ті через Кавказ ударили на

урартів з-запілля. Цар урартів Pyc І. (русин), коли побачив, що кімери спалили його столицю, відібрав собі життя. Це було 714 р. до Xp.

У 605 р. до Xp. вавилонці разом з медами розбили ослаб­лену в війнах з урами ассирійську армію та знищили раз-на-все ассирійську державу. (193).

ХАТИ

Жиди (називали їх ”гітім“), застали хатів в Палестині, разом з кінахами (ханаанцями) й амурами. Жиди вийшли з Єгипту в кінці панування Рамзеса II. або його сина Мернефта? (1200 р. до Xp.)? Коли жиди здобули Єрусалим, жидівський цар Соломон, за зрабоване в ханаанських бояр і купців срібло й золото, найняв єгипетську і хатську армії і разом викинули-вигнали пелязгів-па- листих (филистимів) з Палестини, де вони жили понад 300 літ. Ас­сирійський цар Тіґлятпілесер І. воює з хатами і говорить (кли­нопис), що хати мали багато малих міст-державок в північній Сирії й Кілікії.

Ассирійці називають їх ”хаті“, єгиптяни — ”гета“. До XX. століття семітські історики твердили, що всі давні малоазійські на­роди були семітами. Щойно в 1905 р. норвезький археолог Кнудзен відчитав клинопис арза&ів, хатського племени і сказав, що їх мова була індо-европейськогою.

Британські археологи Д. Ґ. Γorapτ - D. G. Hogarth та Ґ. Л. Воллей - G. L. Woolley знайшли в м. Ґарґеміш над рікою Евфратом багато хетських документів, а їх відчитували археологи Грозний, Форрер, Пієро, Meppiri та інші. Усі вони доказали, що народи, які жили над Евфратом, як марі (амуру), аштати, метани, марґаси, ази, ісуви, алші і ури-ори мали мову дуже близьку до мови хатів. Щойно тоді семітські критики затихли. З хетських документів (кли­нопису) знаємо, що хати 2.000 літ до Xp. мали царів Пітана й A- ніту. Аніта говорить, що малі хатські племена в тих часах воюва­ли між собою, тож мусіли прийти в Малу Азію хоч 500 літ ско­ріше, щоб була змога побудовати міста. Вожд міста Пурушата звав­ся ’’великим князем'‘ так, як у нас. Хата прийшли з України че­рез Кавказ (4).

Хати носили одяг подібний до вавилонців, марів і сумерів, що доказує про спільність походження. Аніта говорить, що батько Пітан здобув місто Hecca й прилучив неситів до держави хатів. Аніта побив другого князя хатів — хатушів, знищив їх столицю Хатушу й переніс столицю з міста Кушара (наше кошара) до Нес­си (В Німеччині провінція Нассау). Він укріпив Heccy. Хатів було так багато, що хетське плем’я сірі поселилося в Сирії й Фенікії,

а кінаші в Палестині. Міста хатів Хатуша й Heoca були їх столи­цями. (РИС. 18).

Першу династію хатських царів зачинає Любарна І. (Гл. список назв) (У нас князь Любарт) як стверджено документами ва­вилонсько-ассирійськими. Він підбиває племена туванів, гупішнів, ландів, люшнів і арзавів. Син Любарни І.

Проти Хатушіля виступив син Гузій, дочка й сестрінок. Хатушіль видідичив їх, а на свого наслідника покликав свояка Myp- сілія. Хатушіль видав закон, щоб рада панів, підчас смерти короля (як і в поляків) мала контролю-владу над державою і усувала претендентів до трону, щоб уникнути братовбивчих, міжусобних воєн, бо держава розлетиться. Хатушіль помер від ран, що їх ді­став при здобутті міста Халпи. Його наслідник Мурсілій знищив Халпу за смерть Хатушіля, розбив і приєднав до хетської держави

- мерів, здобув Вавилон і привіз вавилонських богів і велику здо­бич. Усі ці війни хатів записані у вавилонських літописах. Ці по­дії відбулися 1590 р. Хл. (4. V. 11 р. 550-560).

Німецькі археологи А. Ґете і Б. Ляндербергер доказують, що ці події відбулися ще скоріше. Непошана авторитету влади бу­ла в хатів така сама, як у нас в княжій добі. Коли Мурсілій вер­нувся в триюмфі з походу на Вавилон, убив його (за ассирійські гроші) чоловік його рідної сестри Гантіль. Це викликало домашню війну. З цього скористали вавилонці і марі та увільнилися з-під влади хатів, а сусіди напали на хетські міста. Переможцем з до­машньої війни вийшов Гантіль. Він провадив війни з аштатами, каркемисами, уріями і газґами, іякі здобули релігійний центр хатів

- місто Неріку, що лежало на схід від столиці Хатуші. Це зму­сило Гантіля укріпити Хатушу. По смерті Гантіля почалася знову домашня війна поміж родами Гантіля й Мурсіля. Сина Гантіля вбив його шваґер Зідант, а Зіданта вбив його син Амун, Амуна вбив Гу­зій і зайняв трон.

Телепін, навчений руїнами домашних воєн, видає едикт, яким установляє докладно право й чергу наслідства претендентів до трону та дає повновласть ’’раді панів - панку” призначувати трон правним спадкоємцям та стояти на сторожі закону-едикту. Від то­ді той закон, по закінченні ще одної домашньої війни, всі шану­вали аж до кінця хетської держави.

Але в тій останній домашній війні ури забрали північну Месопотамію, Сирію, Кілікію і східню Анатолію. Хатську державу підніс з упадку Тудалій II. Він прилучує знова Халпу, перемагає

урів (1457 р. до Xp.) та державу метанів. Син Тудалія — Хату- шіль II- провадив війну з коаліцією сусідів: урів, метанів, ямадів, ногатих і кіліків-кізуватнів. Хатушіль II. розбив коаліцію, але та війна ослабила й хатську державу. Після Хатушіля II. правив його син Арнуванд І., по нім його син Тудалій III. Він провадив війну з Єгиптом, ґазґами і арзавами.

Син Тудалія III. Супілюма 1379 р. до Xp. був здібним вож- дом і політиком. Він з’єднює хатські племена, організує армію і адміністрацію. Він розбиває і прилучує до хатської держави — ар- завів і метанів та здобуває Сирію. Король метанів Тушрата заклю­чив союз з Єгиптом і вигнав хатів з Метанії. Тоді Супілюма видає свою сестру за короля Гукана, вожда гаясів і газів і вдаряє на метанів з запліччя їх держави, де вони не мали армії, ані твер­динь. Скорим маршем ударяє на неприготованих метанів, здобуває їх столицю Вашукан, де знаходилися великі багатства. Король ме­танів Шутарна втікає до урів, а Метанія стала прилучена до ха­тів. З Метанії Супілюма йде походом на Сирію. Тепер сирійські князьки признають без війни владу хатів. Супілюма здобув Дамаск. Князі Халпа, Аляля, Hyraoi₁ Азіри, Амури признали його владу.

Артатам, князь урів і його син убивають Шутарна, короля метанів. У цій війні визволилися ассирійці, що досі платили дань королеві метанів.

По нім був син Арнуванд, але згинув теж на чуму. Опі­сля став на трон другий син Мурсіль II, а проти нього підняв до­машню війну рідний брат Шарко. Шарка піддержували арзави, ха­пали, міри, кувалі і сиги (усе арійські племена). У дволітній війні Мурсіль II. розбив армію брата, розбив арзавів, які підняли пов­стання і ґазґів. Син Мурсіля Мутувалій (1315 р. до Xp.) заключив союз з королем вовків (wilusiw) і виправився проти єгипетського фараона Рамзеса II. що забажав добути від хатів Сирію. Прийшло до битви в р. 1294. до Xp., під містом Кадеш. Рамзес програв бій, а хати проникли аж до Палестини. Мутувалій не мав сина, тож передав трон синова другої жінки Урії-Тешуб, що назвав себе Мурсілем III. Та проти нього виступив брат Мутувалія, Хатуль III ув’язнив Тешуба та вислав на вигнання на острів ”Аляшія“ - (Кипр). Хатусіль III (1275 р. до Xp.) поширив хатську державу ще більше. 1269 р. до Xp. Хатусіль Заключив союз з фараоном Рам­зесом II. і видав за нього свою дочку. По Хатусілеві III був ца­рем його син Тудалій IV. і жив в союзі з Єгиптом. Син Рамзеса II. Мернефта післав Тудалієві багато збіжжя, бо в хатів був голод. За Тудалія зросла в силу ассирійська держава. Це було причиною, чому ще Хатусіль III. заключив зачіпно-оборонний союз з Єгип­том. Ассирійці мали багато своїх торговельних колоній в державі хатів. Вони фінансували найбільше домашні війни хатів, бо боялися сильної хатської держави (як греки і москалі сильної України).

Коли ж хатська держава зросла в силу, хетські царі задумали увільнитися від економічної ассирійської неволі і почали обмежу­вати ассирійців в їх маніпуляціях.

У відповідь ассирійці замкнули хатам торгівлю зі сходом і вимовили кредити. Хетський цар Тудалій IV. у відповідь замкнув ассирійцям торгівлю зі Сирісю, Фенїміею та викинув ассирійські торговельні кольонії з держави хатів.

Це загрозило існуванню Ассирії, бо як пустинна, майже неурожайна країна, жила лише з торгівлі, підбоїв, праці чужих ра­бів (як і греки). Коли Тудалій IV. здобув ще край аосувів, май­же окружив Ассирію і цілком забльокував асирійську торгівлю. Це був мотуз на шию багатих ассирійських купців. Вони зібрали між собою великі суми золота і срібла та вдалися до аґійців (по-грець- ки: еґейців), які жили на островах Еґейського моря та наших тра­ків (даків), пелясґів та інших, що жили тоді в Семигороді й на Балканах. Тудалій IV. торгував з агійцями і підтримував з ними добрі взаємини. Однак раптом за ассирійське золото аґійці наїздять з моря на державу хатів і в битві над рікою Сигою (в Карпатах є гора і потік Сига і полонина Сиголка) розбили армію Тудалія IV. в 1220 р. до Xp. В тому бою Тудалій був убитий, а аґійці й союзники зайняли побережжя Малої Азії й оснували аґійську дер­жаву. Плян бойкоту ассирійської торгівлі провалився. Та ассирійці не вдоволились тим, вони хотіли цілком знищити хатську державу. (194, 4. V 11, 12. 55-500).

Син Тудалія IV. Арнуванда не мав тих здібностей політи­ка і вожда, що мав його батько. Аґійці разом з ассирійцями роз­били Арнуванду і здобули Арзаву й Аляшію (острів Крету). Щоб добити державу хатів, ассирійці спроваджують даків, які під іменем фриґів, разом з агійцями й ассирійцями розбили Арнувандаздобули побережжя напроти моря Мармара і в сусідстві з агійцями осну­вали т. зв. фригійську державу. Богиня землі у фригійців - даків називалася ”3емельо“. Земля була в оріїв живучою богинею. Дні о- слабленої хетської держави були почислені. Король хатів Арнуванд з журби-грижі помер. Його брат Суггілюма був останнім королем ослабленої хетської держави. За його влади ассирійці найняли за золото аґійців (ахейців) і фризів та злученими силами розбили армію хатів, облягли столицю Хатушу та по 3-літній облозі здобу­ли її голодом. (51). Місто спалили і зруйнували, а оборонців і на­селення вирізали, полишаючи руїну (в 1190 р. до Xp.). Агійці — ахейці — це предки греків.

Тою війною ассирійці знищили центр держави й торгівлю хатів. Північ, гори Тавру і південь Кілікія і Сирія оборонилися і 2 частини хетської держави перетривали ще 90 літ, аж в 1100 р. до Xp. ассирійський цар Тіґлятпілясар І. здобуває північну Сирію. Таври і кіліки продержалися в горах довше. Щойно Саргон II. в 725 р. до Xp. розгромив останнє хетське князівство Каркеміш при допомозі наших галів і тиверців, спровадивши їх за золото через Дарданелі з нашої Галичини. З ґалами - тиверами Саргон завоював північну Палестину в 772 р. до Xp. і вивів 27 тисяч ізраїльсько- самарських родин до Ассирії, а на їх місце поселив своїх союзни-

ків ґалів і тиверців, У північній Палестині над Ґенезаретським озером, що від тоді почало зватися Галилейське й Тиверіядське — Тиверське. По обох берегах озера були 2 провінції: більша Галилея і менша Тиверія - яда. Це була перша еміграція наших ґалів і тиверів за ассирійське золото в Малу Азію. Самари прибули в Са­марію 550 літ скоріше. Так зникло останнє хатське князівство з ли­ця землі із карти старовинного світу 725 р. до Xp. (57), (4 т. 11, ст. 550 - 560).