ІНДОНЕЗІЯ

Цо Індонезійської републіки належать 5 великих островів: Суматра, Ява, Південне Борнео, Целебес Західня Гвінея і кілька сот менших З поміж них ми обстежимо остров Балі. АрхеольоґІчні досліди виказують, що Індонезія в неоліті (5-3 тисячі літ до Xp,) була заселена пракимерами -протомаляйцями, свояками месопотамських І палестинських сумерів-самарів^ камбоджанських кмерів, індійських кімеро-дасів, аж до острова Самари на Філіпінах.

До того часу протомаляйці зайняли усі острови Тихого океану а в Центральній і Південній Америці, зіткнулися зі свояками протокімерами -індіяиами, то около 25 - 5 тисяч літ до Xp. спочатку суходолом, а пізніше човнами занимали Північну Америку (ібід). Від 25 до около 15 тисяч літ до Xp. перешийок, що сполучував Аляску із Сибіром був около 1500 км широкий. Десь в часі 13 тисяч літ тому,в наслідок морщення земної кори,той перешийок дістав тріщину. Його південна частина запалася в море, а в північній частині постав рів, на кілька кілометрів широкий, що сполучив Льодовий океан з Ти­хім. Це так званий пролив Берінґа. У цьому пролив і Аляска віддалюсться від Сибіру, що року на 5 цм. Під теперішний час пролив Bepiiira в найвужчо- му місці широкий 97,5 км, а глибокий лише 24 метри.

Тектонічні причини тріскання земної кори наука докладно вияс­нила. Усі теперішні континенти 200 мільйонів літ тому творили одну ЦІЛІСТЬ. Ціла кора земної кулі, поділена тріщинами (широкими ровами) на около 20 плит. Ті плити насуваються одна на одну мов криги льоду, лише в повільному русі, в усі 4 сторони світу. То C при ЧИ HIOC рух земної кори, вулькани, зем­летруси, западання і підношення континентів. (279). Около 65 мільйонів літ тому Індія була великим островом, а Арабський півострів був злучений з Афри­кою. В наслідок великого тиснення на себе 2 великих плит земної кори поста­ли такі сильні тектонічні забурення, що віддалили Арабію від Африки, Індію присунули до Азії, а оба рови земної кори витиснули гори Гімаляї і Тибет. Це тривало десятки мільйонів літ. Індійська легенда про богиню Ґанґу ствердже­на ґеольоґами. Альпи в наслідок тиснення африканської плити на європей­ську, ростуть що року около 1 цм. Зате Скандинавія і Італія (Венеція) тоне що року через обниження берега. Тому стає реальним пророцтво Христа, що при кінці світу будуть землетруси, мабуть великі тектонічні забурення на зем­лі.! в космосі. Сила Божого Абсолюту не уявно могутня (4.τ.3, ст.507-8) та (279).

Після цієї дигресії нам стає ясно, як постав Індійський конти­нент, Гімаляї, як давно суходолом прийшли пракімери з їх вітчипи в північну а далі в Центральну й Південну Америку.

Повертаємося зпова до Індонезії. Від 500 - 200 літ до Xp. при­були в Індонезію люди бронзової доби. Це наші (кімери) самари-інди, що за­воювали Індію також в той самий спосіб еміґраційнини хвилями від 1750-1290 рр. до Xp. Ці індо-кімери завоювали своїх побратимів прото-кімерів,що прибули в Індію кілька тисяч літ скоріше, але мова одних з одними, хоть не та сама, була їм зрозуміла. Індо-кімери, -чи як вони себе звали - самари- гімери, застали, як було згадано, в Індії високу культуру свояків п рак і мер і в: письмо (около ’.0.000 літ старе, його досі учені від Індії до Центральної Аме­рики не можуть відчитати навіть при помочі компютерів),управу обох родів рижу, будову з цегли і каменя великих міст і святинь, годівлю худоби, буйво­лів (бофало) до управи ріллі під мокрий риж і т.п.

На островах Борнео, Яві, Суматрі, КмерІЇ-Камбоджі й Маляях постали царства з царями індійського походження. Па Суматрі, як і на Pyбачимо 6ora^t Трояна зв. "Трі-віджая" (три видний - лицевий). ТІ 3 боги це Буддга (Освічений), Чаятрія - земля-мати і Авалкіта - сварг а-мабуть бог Сонця (ібід).

На Суматрі постають 4 літописи в старомаляйській мові і один в мові чамів. Тому, що чами мали мову зкитайщену, маляйці й інди звали їх "хами". Висока культура рільництва постає в Кмерії-Камбоджі. Kpovi згаданої архітектури, різьби, письма і шкіл були там знаменті інжинери, що створили зрошувальну систему в цілій Кмерії-Камбоджі, так як їх брати і: Месопотамській Сумерії та Індії. Знова доказ, що це один і той самий народ, це галузки великого дерева - народу з Прасумерської України. Канали в Месо­потамській, Індійській та Камбоджанській Сумеріях служили окрім наводненій, артеріями комунікацій і торгівлі. (ібІД).

Протомаляйпі цракімери знайшли на островах Індонезії і Тихого океану дерево Латинська назва "Бравсонетія Папиріфера", що мас їстивиі ягоди, подібні до нашої шовківниці. То дерево мас подібну до нашої липи, а.н- далеко грубшу, гладку кору. Вона має три верстви: верхню дійсну кору, лико й підскірок-підлико. (4. т. 3. ст. 160). Лико того дерева є поровате І досить грубе. Мешканці Маляйзії, Індонезії і тисяч островів від Філіцін до Південної Америки здирають кору з того дерева в той спосіб, що не порушують підлих;’ Дерево не всихає І за 3 роки дає другий урожай кори. Згадане дерево мас довгі, аж до корони гладкі стовуби, з яких здирають довгі плахти кори, мочай, у воді, відривають лика від твердої кори, складають 2 плахти лика однакової довготи так, що другу з них кладуть на першу в противному напрямі росту на дереві, а тоді деревяними молотками на гладкій твердій корі склеплюють їх, як коваль залізо в один рівний кусок.

Маляйці-індонезійці вирощують банани, оба сорти рижу, гарбу ∣- тикву, цукрову трощу й кокосову пальму. З Пракімерії принесли просо; з нро< і з рижу роблять алькоголеві напої. Просо було першим національним збіжжя-, прото-кімерів. Воно росте всюди там, куди протокімерп його занесли. Ib росте в АустралІЇ, в Східній Гвінеї і в Африці, з виїмком північно-африкан­ського побережжя, куди його занесли фенікійські кольоністи - картаї інці. Китайці перейняли управу проса І рижу від пракімерів (4. t.15,ct. 468 - 469) та (278).

Найстаршу згадку про просо І ячмінь знаємо з катівських кли­нописів 4 тисячі літ до Xp. Від їхнього бога урожаю, що звався Каша, просо і ячмінь звалися "каша", а народ себе кашитами або кашіями. Вони прибули з IIpacy мерії - України і осіли в сусідстві су мерів месопотамських майже в тому самому часі.

Hpoca є кілька родів, ростом від 25 цм, до 1,20 м, Український сорт е низький, ЗО - 35 цм. Високі сорти (проса) мають тверде зерно. Про­со, як щоденний хліб є в Індії, Мотковії, МадярщинІ (мадяри називають його "просо"), Сибіру, Середній Азії, Ipaifi₁ Індокитаю, Китаю, Японії, Індонезії аж до цілої Америки. Просо дозріває в 60 - 80 днях, добре росте на кожній землі і в кожному кліматі (Ібід).

Kaiui принесли просо в Іран з Праукраїни, тому можемо сміло твердити, то вітчиною проса була Праукраїна. Прэе,о,як і овес, ячмінь, жито і іішєнця виплекані оріями- пракімерами з диких трав. НайбуйпІші трави росли на півдні України в степах, а в міру відступу третього льодовика на північ (180 тисяч літ до Xp.), Україна заростала травами і лісом (лісостеп).

Четвертий льодовик до границь України не доходив (триваввід 110 ■ kl2 тисяч літ до Xp.). З під четвертого льодовика випливав Дніпро, Дон і Волга. Північна Европа, Польща, Німеччина, Московські землі, Сибір, Пів­нічна Азія, ціла Канада й Північна Америка були покриті льодом аж до 20 'тис­яч літ до Xp. Щойно 12 тисяч літ до Xp. четвертий льодовик зник з Европи і Америки цілком. За ]80 тисяч літ на Україні мали час вирости, розвину­тися і заакліматизуватися різні збіжеві трави. 3-поміжпих протокімери від­шукали і ублагороднили просо, ячмінь, овес, пшеницю, жито, городину, ос­воїли домашню худобу, коня й домашню птицю. (2. от. 44 - 94). Від 180 тисяч літ, протокімери поступово перемінюються в оріїв-хліборобів і годівцівців худоби. За той довгий час еволюції Проток і мерія стала колискою білої раси, яка винайшла човен, колесо, пращу, лук, одяг зі штанами, виправу шкіри, мо­лочні вироби, вудження І консервацію мяса й риби та лікарства із зел. Це були ті фундаменти культури всего людства, шо пізніше творили математику, астрономію і письмо, яке сумери принесли з Пракімерії - Самарії (Праукраїни) в Месопотамію.

Індонезію около 1500 літ до Xp. починадть наїздити з півночі монголи, правдоподібно китайці. Змішання обох рас дало сьогоднішний тип індонезійця, шо не є чисто монгольський, але за 3500 літ має в своїй кро­ви 5 - 20 % монголоїдної раси, залежно від більш південно, чи північного Географічного положення островів. (4. т. 21, ст. 548 - 552).

Найближчим сусідом Маляйзії є острів Суматра, 1850км. довгий і 420 км широкий. Запимає поверхню майже рівну Еснанії, ПІвдепня часть Суматри гориста,північна низинна і в тому напрямі пливуть усі ріки з орійськи- ми пнями у їх назвах; як Сіяк, ¹Mycl та Інші. Населення около 8 мільйонів, поділяється, почавши з північно- зах ід ньої сторони острова, па такі племена : кашіни (аміни), після них "гаї". Оба племена управляють мокрий і сухий риж, кукурудзу, бавовну, цукрову трощу. Оба племена - гірняки знамениті різьбарі на дереві, металю, як паші гуцули і стародавні іранські "каші".

Бутаки є добрими купцями, продавцями, лікарями й учителями. Ix жінки послушні чоловікам, ткають гарні вишивкові килими, крашені різ­нокольоровими природними фарбами. Виробляють біжутерію і прекрасну кера­міку.

Четверте племя називається "кабави". В укр. мові є слово a)κa6aκ-гарбуз-тиква, б) гостиннипя (корчма) і в) слово "кабиця"-піч на дворі, де українка в літню горяч варила їжу і пекла хліб, г) гончарська піч. (Словник Грінченка т. II. під "К"). Слово кабава має то саме значення. Каба- ви мають побудовані печі на зовні хати, ізза жаркого клімату, Кабави - n∣^b найсильіііиіе племя Суматри, що колись обєднало усі племена в одну державу її розвинуло високу цивілізацію, (ібід).

Це таке цікаве для нас племя, що ми приглянемося йому ближче. У кабавів задержався матріархат в походженні І спадковості (ібід). Це щось в роді наших легендарних амазонок савроматок. Дівчина після шлюбу поли­шається в хаті матері, (а матір одідичила хату по материній лінії від прабаб­ки). Молодий після весілля повертається до хати своєї матері. Йому є визна­чено, як часто, в який час може відвідувати дружину і як довге з нею пере­бувати (ібід). Діти виховує мама з поміччю її роду. Новоженець мусить добу­дувати одну кімнату до хати матері жінки і в той сиосіб хата пршіраматері дістає одну кімнату з вікном, але без окремого входу, який є з фронту дому, для контролі жениха. Хата продовужєтьсявздовж, як вуж з одним довгим ко­ридором і мас стільки кімнат і вікон, скільки було одружених дочок від пра­прабабки. Мужчини-сипи живуть в хаті матері. Найстарша жінка в тому ро­ді зветься "мама" і кермує цілою довгою хатою- родом (від 50 до 100 кімнат) при помочі найстаршого зі жиючих синів, що називається "мамак" (ібід). Йому підлягають усі мамаки хати-роду, Вони під проводом найстаршого ма- мака направляють хату - й, обробляють поле, яке рада найстарших саврома­ток - материй-хат-родів, що року розділює поміж роди, в залежності! ві кількости кімнат в роді. Коли найстарша мама роду-хати вмирає, ту кімнату занимає найстарша віком її сестра, чи дочка і всі мамаки її безоглядно слу­хають (Ібід). Подружжя між мешканнями того самого села є строго забороне­ні з огляду на споріднення. Мужчина мусить шукати дружини (а одружитися мусить) з кровно чужого села кабавів (ібід) і мусить часто кілька миль чимчи­кувати шоб у дозволений час перебути кілька годин зі своєю вибранкою серия. В кабавів немає розводів і подружої зради, бо кожна мама, володарка хати пильнує добре своїх і чужих мамак ів.

Мова кабавів є головною мовою Суматри. Мужчини мають ігаз- виско матері нпр. Ахмет - Саїдин з роду Акми (прабабки), бо кабави прийня в іслям, але заховали свої матриярхальні звичаї І високу мораль. Від устрою того няйсильнішого племени, яке колись володіло цілим островом, походить назва ^,,Cv-матра", латСсум матер" не існувати, бути ( у владі) матері. Вид­но королеви-цариці Суматри були колись, як наша королева Олена, здібними адміністраторами і мудрими володаринями, коли тисячоліття володіли великим островом. Ще одна прикмета кабавів: їхні матері карають непослушних ма­мак і в вигнанням з роду, що означає смерть прогнаного мамака, бо ніякий рід не прийме прогнаного до іншої хати-роду. Кабави мають свою аристократію, школи, ярмарки, де дівчата знайомляться з хлопцям,і чужого роду (ібід).

Ще одно племя з назвою карентійці - карі живе на Суматрі. Ка­рі походясь з Каринтії в Аустрії, 3 іменем карих зустрічаємося в цій праці вже в четверте, (ібід). Суматрійці у 80 % магометани.

Наземні й підземні багатства Сум ітри.

З підземних багатств; нафта (40.ІІ00.000 тон ропи річно) камяне вугілля, цина (35.613 тон річно), алюміній, золото, срібло, олово, мідь, залізо, антимон (це сріблясто-ясно синій металь, що має хемічну назву "стібій" ( В), доданий до стопівдвох або більше металів, робить "стоп" (стоплений разом металь) твердшим. Уживаний в медицині і косметиці. Рідкісний, дорогий ме­тал ь, його згадує Біблія, його вживали в косметиці й до лікарств єгиптяни, старинні греки і римляни (ібід). Окрім антимону на Суматрі находиться ко­бальт - ше рідший металь находиться в сполуці з ніклем і сіркою (На 15 частин ніклю 1 частина кобальту • 1:15). Уживаний в стопах тривких фарб, що їх вода й повітря не нищить. Ними розмальовані вітражі в церквах. Кобальт дуже твердий металь, уживаний до різання металів і грубого іпкла. Навіть при високій температурі задержує свою твердоту. Уживаний в медицині (ко­бальтові зеркала), до виробу турбін, в кераміці і шклярстві. На Суматрі еще сірка, салітра та Інші мінерали.

З наземних багатств вивозять Гуми 257.000 тон річно, чаю 6.000 тон річно, кави 7.000 тон,хінової кори (хініна) 625 тон, пальмової оливи 120.000 тон, пальмових оріхів (кокосових) 36.500 тон, твердого волокна до виробу линвів 18.800 топ.

Поле під сухий риж, кукурудзу, просо й інші збіжжя називається на Суматрі і цілій Індонезії "лядан” (г). Закінчення "ґ" - це китаїзм, вплив китайської гегемонії в Індонезії. "Ляндан” - це наше літописне "лядина". В старину IipayKpaiFia, окрім при чорно морсько-азовських степів була покрита лісами. Наші хлібороби - кімери жили в лісостепу, де є нагода сховатися, чи оборонятися ( в лісі ). Щоб з лісу зробити у правду ріллю, треба було викорчу­вати дерева й залишали їх на місці сохнути. На другу весну в квітні висохлі дерева підпалювали, землю угноєну попелом (тушували оркою і засівали. Так приготована (наповнена попелом і зерном) ділянка називалася в кімерів І Праруси "лядиною". (37.ст. 45) англ, "ляда", Ірландське "ляйдаль", нім: "ляде" означає наповнювати, приготовляти (щось), навантажувати. (Землю наповне­ну попелом і насінням до урожаю). Кімери і праруси не говорили засівати а "лядати", наше ладити, наповнювати погноєм і насінням. Ріллю під мокрий риж називають -"савас" - болото. Наше "сага" ("Над Дніпровою сагою-Шев­ченко), польське і ірлянд. "тонь", кмерсько-камбоджанське "топь", англ, свами, нім; сумпф. В мові кабавів є багато санскритських слів, але над ними ізза браку місця зупинятися не будемо.

Переходимо до другого великого острова "Яви", якого назва є українсько - праруська. Острів положений па схід від Суматри, відділений проливом Сувда.Острів Ява 1050 км довгий і 217 км широкий, його поверхня 132.683 кв.км., дорівнює поверхні Греції і лише на 1/8 частину менша від по­верхні стейту Мічіґен. Ява є столичним островом Індонезії, столиця "Якарта", давші Батавія, досягає 5.000.000 населення. Ціла Індонезія має около 123 міл. населення, а поверхні 1.286.219 кв.км. Острів Ява густо заселений, має около 65 міл. населення. Грошева одиниця держави "рупія", 415 рупій- ] амер, долярові. Урядова мова малайська. Релігія у 80 % магометанська, решта індійська, анімізм (антична) й христіянська. Народ індо-маляйці, Південний бік острова гористий. Острів має багато вульканів, з усіх 112-35 є по­стійно активні, а 8 з них під сталою обсервацією. Оден з них називається "Сумер" (4. т. 12. ст. 871 - 877).

Підкидаючи китайське "г", більшість місцевостей мають індо- орійські пні н.пр. Богор, Бандун, Рембан, Семарон, Малян, Сурабай і под.

Клімат тропікальний, день і ніч майже рівні цілий рік. Tponi- кальні дощі в цілій Індонезії щодня, вологість повітря від 75 до 90 %. Темпе­ратура цілий рік вагається в ї?атавії від 65 до 100 ступенів Фаренгайта.Рістня буйна, різнородна, Около 5000 різних рослин ростуть на острові. (4. т. 12. ст-: 971 - 977). Густі і високі тропікальні ліси дають багато цінного меблно­вого дерева на експорт. Земля на долах і на підгірї дуже врожайна, поділена на малі приватні господарства. Ліси в горах державні. Головне збіжжя - риж мокрий і сухий (47 % ріллі). Експортують кукурудзу, тапіоку,земляні орішки (пінат), сою, солодку,картофлю, городину, банани, мангове дерево, чай, каву, кокосові горіхи і олій, цукор, тютюн. Годують худобу європейської раси, буйволів (бофало).для управи рижу, а також свині. Молочного господарства майже нема.

З диких звірів е носоріг, тигр, 2 роди диких свиней, рись, серни, і малпи. (ібід). Підземні багатства: багато нафти, манган (нержавіюча сталь), сірка, золото, срібло і сіль.

Історія і народ.

Тисяча літ до Xp. в китайських джерелах є згадки про острів Дяву яка в Рамаяні (інд. епосі) називається Еявц- двіпа. Двіпа означає, шо на острові знаходяться 2 дорогоцінні металі: золото І срібло, (ібід). Від слова "двіпа" (2 части) походить в поляків назва задної частини тіла. Назва "Ява" походить від щоденної появи бога вогню, світла, що тряс островом і заливав вогненною ляваю. Позаяк на острові було 112 вульканів, тисячі літ тому може в 50 % діючих, остров був мешканням бога "Яви". В цілому світі ніякий з островів не мас так багато вульканів, як о. Ява. Читач може подумати: В Праукраїні вульканів не було, звідки пракімери знали про бога "Яву". Як було згадано, четвертий льодовик зблизився до границь України. В міру того, як він поволи зближався, клімат на Україні ставав холоди і ший, частина насе­лення пересувалася поза Карпати, в Крим, на Причорноморя, Під- і Закав­каззя, Балкани, в Італію, Південну Францію та Ecпанію. Україну тодішнє на­селення не зовсім покинуло. Це т.'зв. ^,'Мустерська Доба" - 100.000 - 40.001) літ до Xp. Мустєрських поселень на Україні виявлено дуже багато (2.ст.51-56).

Дивлячися на зони вульканічних поясів, зупинимося на євро­пейському поясі. Починається він в ІсляндІЇ, де існують діючі вулькани до нині, тягнеться через Францію, Еспанію, Італію, Корсику, Си іилію, через грецькі острови, Малу, Азію, ціле Закавказзя і Цередкавказзя, Іран до Афга­ністану. Там в Італії (Везувій, Етна, Стромболя) в Греції (('авторія), в Малій Азії (АраГея, Пімруд), в Закавказзі (Алягез і Арарат), а в Передкавказзі не­відома нам по назві Група вульканів. Пиві ті вулькани не діючі, лише міне­ральні теплі джерела Прикавказзя осталися, як свідки від 20 - 100 тисяч літ тому діючих вульканів. В повите згаданих краях наші пракімери-ашельці та оріняки-орії (40-25 тисяч літ до Xp.) зустрілися з богом "Явою" - вульканом.

Около 50.000 літ до Xp. четвертий льодовик з над границь України починає відступати. Клімат Праукраїни отеплюється населення почи­нає повертатися знову в Opi я ну (2.cτ.52). Тому бог" Ява" це найдавніший бог оріїв і вже в кінці Мустєрської доби орії, як доказують розкопи, починають вірити в позагробове життя. (2. ст. 54). Бога "Яву" принесли пел яз ги в Гре­цію, Малу Азію, Палестину, Індію, Маляї та Індонезію. "Ява” це грецький Явес - Зевес. Від палестинських самарів назву "Ява" взяли юдеї і назвали свойого бога "Ягве", про що в цій праці було згадане.

Повертаючи до острова Яви згадаємо, що географ Птолемей Клявдій (87 - 165 р. по Xp.) називає остров "Явадія" (4.τ.l2. ст. 971 - 977). Анґл. "JAV " - означає бездонну яскиню, печеру, пропасть, иім: ” HAHG " стрімкий, крутий, наглий, кельтське ”ЕAO" - округлий, окружвати (257).

Реасумуючи повище наведене, назва "Ява" походить без сумні­ву від 112 вульканів, їх бездонних кратерів - печер, стрімких, округлих, з яких від тисячліть, щодня появлявся всемогучий бог Ява - Явні, індійське "Ягні", націє "вогні" Явани - мал яйці, як і українці співучі, веселі, люблять забави і танці зв. "гамелі", до яких приграє їм типово малайська орхестра зв. "ґамелян". (Ібід). Від того походить назва "капеля" І назва "ґама" по маляйськи снів. Грецьке "ґамео" одружуватися (при співі і музиці). Гр. ґа- мете" супружа, "ґамвтез" - супруг. (274).

Столиця "Якарта" від тисячліть називалася "Батавія", наше лі­тописне "батава" - це бій. Мабуть народ, що оснував Батавію, звався батави -воевничі. Замітне, що па Яві археольоги знайшли бубон, подібний до знайде­ного в трипільському поселенні коло Заліщик (2. ст. 166). На острові Сумба під час розкопів в урні з костями людини знайдено дари, як в похованнях на Україні.

Па о. Яву в минулому був тиск монґоло-китайців, як і на інші, до тепер згадані народи, тому змішання крови є слід не на Яві. Стрій насе­лення на провінції, як в Індохінах і Маляї. Важливим розвагово-обмінним місцем населення є ярмарок, по яванська "πacap", наше,перське й турецьке -базар. Населення у 80 % селяни - хлібороби. Азбука в яванців, як і в к ме­рів (камбоджів) санскрит-палі.

Від проголошення самостійності) в 1949 р. Індонезія скоро розвивається культурно, й економічно. В 1969 р. училися в народних школах 12.234.800 учеників. В середніх школах 1.148.502 учен, а в університетах 192.416 студентів. Скоро розвивається індустрія і промисел. Самостійна Індонезія здобуває щораз більшу повагу в "народів вільних колі". ( 4. т. 12 ст. 971 - 977).

Острів Балі.

Східній сусід Яви має 160 км довжини і 85 км ширини. Поверхня 5.822 кв. км., трохи більшій за стейт Делявар в ЗС’А. Острів Балі має понад 2.000.000 населення. Острів гористо-вульканічний. Найвиший нечинний вуль- кан "Батукан" мас 3 кратери: Буян, Братан і Тамбулан. Усі 4 назви орійські Пригляньмося їм, починаючи від назви вулькану Батукан. лат. "баттус" -удар­яти, бити, есн.-ґалійське "батакацо" - глухі удари, сгукоти, анґл. батгос -глибина. Вулькан "Батукан" видавав глухі, глибинні удари-стукоти, тоб­то він "глухо-стукаючий". Перший кратер "Буян" - буяв-буйний вогнем-ля- вою, Братан - брат першого, роби в та саме. Обі назви старорусько-словян- ські. "Тамбулан" - еспанське "тамбалєо" - непостійний, несталий (259,275). Третій кратер діяв непостійно. Ці назви дають нам уяву про мову пракімерів, коли вони не були ще поділені на "сатем І кенгрум", тобто на сто і центум. Б цих назвах від 5-10 тисяч літ старих бачимо 2 назви зі сатем- сто (словян- сько-праукраїнські) І 2 назви з кентум-центум (латинські).

Вулькан "Батукан" є 2591 м високий має ідеально округлий, як помаранча, верх названий "Балі". На Підкарпатті і в Україні матері говорили малим дітям за їх чемність купити їм "бальо". Від того бальон мяч.англ. бол, ecu. "боля". Від назви верха найвищої гори походить назва острова. Чинним вульканом на острові є вулькан "Батур", Еспанське "батурільо" означає: а) нерівномірний, мішаний, б) давний, предківський.

Столиця і порт острова названий "Сінгорая". Ми зупинемося довше над о. Балі, бо його населення з цілої Індонезії найменше змонґолізо- ване, заховало до нині майже чисту маляйську расу. В їх мові найбільше пракімерсько-санскритських слів, що Дає нам можність об із матися з майже чистою расою наших прапредків самарів-кімерів, їх звичаями, культурою та обичаями з перед 10. тисяч літ тому. Острів Балі належав у минулому до царства Яви. Балійці - гарні, вродливі (гендсом) довгоголові арійці. (4. т. 3. ст. З - 5). Одяг: вишивані "саронґи" в роді римських тоґ і вишивані блюзочки в обох полів, лише інакшого крою. Характер балійців це відобразукраїнців: Щирі, правдомовні, ввічливі до чужинців, гостинні, чемні в поведеній й мові, але заховують свою особисту гідність І не мають услужпо-рабських прикмет в зустрічі з чужинцями (ібід). В товаристві веселі, дотепні, люблять ніжну музику, поезію, танці і фестівалі. Мають нахил до артизму (різьба, малярство вишивання, килимарство, різьба в металі, кераміка і под. ібід). Люблять спорт, різноманітні гри, боротьбу півнів. Хотяй острів перенаселений, народ незаможний, але любить свій гарний острів. Коли змушені виходити на за­робітки на інші острови, то вмирати повертаються на свій улюблений острів. Балі є дуже гарним та дешевим туристичним ресортом. Балійці мають ін- дійсько-сумерську релігію - браманізм і свій малий острів оборонили від іс- ляму. Китайці й магометани стрічаються в малому проценті як купці І тор­гівці, але балійці уникають змішання з ними. Усі діти мусять покінчити на­родцю школу, де з поміччю санскритською азбукою (палі) вчаться чистої мал- яйської мови. Цікаве, що балійські села, як І в нас. в Україні є т. зв. "ули- цівки", що себе по середині оселі перехрещують. IIa перехресті (в центрі села), як і на Україні є святиня. Ila площі, що зветься "мдйда" (наше майдан) є великий будинок, в роді клюбів, читалень, чи галь, з великою салею, для театральних вистав, зборів і забав, (ібід). Ці 3 обскти: святиня, галя і площа обовязкові в кожному селі. Кожна родина, як в Укваїні, має власну хату, огороджену 2-ма високими валами з глини або муром. (272). Вузька брама веде до затіненого деревами подвіря, яке поділене будинками на 3 частини, по середині хата, ліворуч комора на риж і збіжжя та стайня на худобу; пра­воруч третій будинок з одною кімнатою, що називається -свагій кут -святий кут, домашня святиня, посвячена душам предків. Хата в центрі має сіни і 2 кімнати, з них менша називається "анкір" - наше анкир. У "свагімкуті" зна­ходиться жертівник - преетіл зі статуями богів - опікунів острова, роду м дому, де жрець - браман, зв. "поманку" відмовляє разом з ріднею в означені дні молитви за душі померлих та принимає за них жертви з кадила і цвітів. Рідня повтаряє за ним, чи голосно відповідає на його прохання до богів. При кінці поманку кропить жертівник, присутних і цвіти свяченою водою (272). Спосіб будування хат балійців дає нам уяву будови наших самарів десять тисяч літ тому в Праукраїні, Той самий систем будови хат чотирох вари в Індії і такий самий заховався у нас до 1. світ, війни в Карпатах і на Україні: в центрі хата, а обабіч стайня і стодола. На Гуцульщині хата, звана "ґражда" по середині і 3 будинками побіч, була огороджена високим парканом з грубих дощок або колод, званих острішками, загострених в горі.

Балійські хати будовані на камяному підмурівку, з валків, густо замішеної ногами з потятою рижовою соломою, глини, грубі, з обох боків вигладжені, помазані й побілені, як в Україні. На острові росте "пальміра" з широким, довгим і грубим листям. Висушене воно е гнучке й відпорне на гниття. Дах покритий грубою верствою листя (на якому індо-орії писали), удержує в такій хаті з глини холодну температуру. В той спосіб в камяній добі будували лівобережні прасумери хати на Україні без підмурівки, тому з них не осталося слідів. Боярство острова будує мешкання в той сам спосіб, лише більші і украшені різьбою, На "майді" села в суху нору відбуваються збори, танці, ярмарки й концерти. Бояр - радж населнння острова називає пурі, анґл, "[∏oρ^,,_f лат. пуруе - чистий, чистокровний, не змішані з іншими. Давпою столицею острова є стародавнє місто "Убуд", В Месопотамії найстар­ше відкопане місто має назву Убуд чи Убайд (37), наше літоц. Уборе,ьк.

Однакові назви на острові і в Месопотамії - це не припадок, лиш доказ, що оба народи є галузями того самого дерева, інше місто острова наз. "Бадун" - наше Будим, Будилів, Буда, Будите і т. п. Палійський Убуд є центром артистичної різьби в золоті, сріблі і слоневій кості. Балійці - це народ артистів, співаків, танцюристів, театру і т.п, їх духове життя скуп­чується довкола релігії. (4.Т.З ст. З - 5).

Головним богом є "Сіва", бог сонця, світла, дощу й урожаю. Від того наше слово - сівач, сіяти, посіяв І под. Це Дажбог Руси.Окрім бога Сіви балійці обожають духів предків. Перед сіянням відбуваються в балійців анімістично- магічні, ритмічно-вокальні танці та рецитації до бога "сіви" (сівби), (ібід). Місця молитви в балійців є всюди: в святині, на "майді", у "свагім куті", на полях при праці, на кладовищах померлих, під великими деревами, над річками, засіяними полями, на горах і т.п. Наука Христа також дозволяє молитися всюди (ібід).

Головна матірна святиня бога Сіви для цілого острова нахо­диться в місцевости Бесакіг (Бескид?). Коло святої найвищої гори острова, що має 2 назви: Лґунґ і Балі, що означає: вогненна і кругла. Лґунґ -це ін- дійське агні, лат, іґніс, наше огонь (ібід) та (272).

Культ предків у балійців важніший, як віра в "Сіву", За їх ві­руванням духи предків живуть всюди, в святих деревах, полях, лісах, горах, а головно в цвітах, що звуться "маг". Еквінокцію і солістику (зрівнання дня з ніччю і ночі з днем) та найдовший і найкоротший день святкують гучно,чого залишилися у нас у водохреші, у Маланні, Щедрику та С’вятоівансько-юріїв- ських повірях. Ті святкування на острові з різними магічно-вокальними хоро­водами тривають тижнями, хотяи різниці між днями й ночами там менші, як у нас (ібід). Як індуси й наші праруси, балійці вірять в інкарнацію душ по­мерлих тому померлих палять. їх жінки покірні, вірні і люблять своїх мужів ішли за помершими мужами добровільно на костир ще в XIX ст. Щойно голянд ці занявши о. Яву 1882, а о. Балі 1908 рр. припинили ту практику (Ібід). До того року балійці (26 літ) завзято обороняли свою незалежність (ібід).

На о. Балі існують касти, але відмінні від індійських. Арис- тократія балійців є Досить численна (10 % населення), ділиться на браманів,

сатрів і весів. "Весі" (вайші), наше лучші і більші (бояри) сербохорват ське слово:больи,(читай болії-лучший бояри-лучші люди) творили лицарство острова.

Подружні закони острова є Індійсько-ендоґамні, але не вит­ворили низьких каст, як в Індії. Тому на острові с 4 варни, а немає каст,

Мова балійців кольоритом дорівнює українській, мягка, мельо- дійна, чемна і ввічлива, належить до найкращих мов світу (ібід), багато в ній прасамарсько-санскритських слів. Кожне балійське село творить окрему замкнену суспільну одиницю, зв. "дасу" - звязану разом спільними предками, святинею, майданом, ['алею і обрядами. Усі обрядові церемонії цілого села і жертвоприношення у звязку з обрядом сіяння, чи еквінокцій [[Окривають уділа­ми в залежності від посіданого поля усі мешканці села враз з аристократією. БалінейськІ селяни дуже працьовиті, мають від 3/4 до 2 3/4 акра землі-поля і з нього збирають 2-3 урожаї в році. (ібід). Па наводнених полях сіють мок­рий риж, а де не доходить вода, сіють сухий риж, кукурудзу, тапіоку, каву, солодкі картофлі та вирощують кокосову і оливну пальму. Балійці мають мо­лочну худобу і рід схрещеного олепня з волом, їх випасають на полонинах ці­лий рік, як наші гуцули. Годують свині і гуси, качки й кури. (ібід). На екс­порт до Яви висилають консервовану свинину і воловину. Фабрики консервє на острові. Як було згадано, о. Балі є дуже гарним і досить дешевим тури­стичним ресортом (ібід).

Касти на острові Балі.

Мова балійців і яваннів була зрозуміла індусам, коли вони зістали мабуть запрошені яванцями і балійцями до помочі проти китайців десь около 1200 - 1000 літ до Xp. Тому, що балійці, не змішалися з китайями, а- рабами ані неграми, їх варни не замінилися в касти, а задержалися в старому сумерсько-праукраїнському вид.і чотирьох варн до нині. Острів Балі нале­жав до яванського царства, що звалося "Маджапахита". Коли араби наїхали о. Яву 1200 - 1400 р. по Xp. багато індійсько-яванського боярства, що не хотіло прийняти Іслям, переселилося на острів Балі і спільно оборонило острів від арабів (ібід). До часу завоювання арабами Яви, балійці мали свою аристокра­тію, високу культуру й варновий систем. Емігранти з Яви лише злилися зі суспільним устроєм Балі, не вносячи окрім явайської літератури нічого но­вого. (ібід). Парнова система о. Балі називається "трівангса" - 3-ох родів (брамани, сатрі, весі - ноль. "весь"). Решта населення 9/10 мешканців ста­новить 4-рту варну зв. "даєі" мабуть наше даки. Вони (даси) задержали від тисячліть свої звичаї й об и чаї, права, закони і релігію, що називаються " пла­ти" - передані предками, лат. адактус - переданий, привезений (предками). Від слова "адати" походить "атут" - доказ. їхні адати- передання не допус­тили до розбиття народу на взаємно ненавидящих себе касти.

Пригляньмося суспільному життю "дасів"-даків, що себе нази­вають народом праці "джаба", англ, джаб як нація 4-таварна(9/10 народу>ін- зивае себе вільним членом "Мадж-лахити" в розумінні найсильніший, розумію­чий свій стан вільного хлібороба. "Мадж" - більший, "пахита" наше літопис- писне пахар-рільник -орач. Англ. Мейджор з лат. MAJOR більший, старший, важливіший. Життя дасів - ків звязане вузлами крови предків, вірою в Браму, Сіву і Biinny (наше вишній) та дуже шанованим культом духів предків. Це держить дасів, як і рідна мельодійна мова в родовій спільноті патріархату. Кожне село представляє, як оден великий рід, кермований не одною особою, а радою старших, досвідчених мужів. Друга кооперативна організація, що кер- мус господарським життям громади називається "субак" (есп. субаста - про­даж, приділ), що кермує справедливим розділом води для зрошування рижових піль, які в гористих околицях побудовані терасами (ібід). Діти балійців нале­жать до роду батька, а це виключає творення каст. Приватне в балів - це збір урожаю зі свойого поля, хата і худоба. Вода галя, майдан, святиня, уряджування свят з бенкетами в честь богів, чи духів предків, удержання орхестри "гамелян", хору, театру удержуване спільно цілою громадою.Жре- ці старалися на острові задержати "ендогамію" та життя показалося силь­ніше і перетворило "ендоґамію"-кастовість в "гіпергамію", тобто вільному мужчині з вищої варни не можна заборонити жентися з дівчиною з 4-тої варни, А що балійки з 4-тої варни дасів-ків є дуже гарні й граціозні, мужчини з вищих варн женилися з ними. Діти належать до роду батька, так у другому поколінню уживали усіх титулів і привілеїв роду батька (ібід). Зате дівчину, що з вищої варни одружувалася з дасом, карали зараз по оженен ні її чоловіка і виганяли його з острова. Це рівналося смерті вигнаного бо він не мав права повернутися на острів і ніхто не прийняв би його в члени громади. Це запо­бігло утворенню каст.

Бра мани, як і в Індії, діляться на кілька ступенів. Найбільш учені і знаючі закони називаються "иедапда". Вони мають окрім релігійної, ще й судейську власть. Від того назва "педант", знаючий усе до дрібниць, дріб дичковий. Дат. "педаріюс", "педарія" - це сенатор нижчої ранґи. У нас в прарусів булижреці кількох категорій, найвища їх верства мала право карати смертю навіть вожда племени (70 т. 1) та (ібід). Верства балійських "педан- дів" ділиться ще на 5 категорій-родів,які мають походити від 5 жінок першого жреця прапредка (272, 273 та 4. т. 3. ст. 4 - 5 ). Цікаве, що педанди, як колись наші волхви на Руси, носять довгі бороди, довге на чолі підстрижене, на плечі спадаюче волосся вуса, довгий одяг без рукавів і з кобепяком. (ібід). Вони не їдять свинини. Чи наші на Руси також не їли свинини, не відомо. Індійські найвищі жреці також не їдять свинини. Нижчої касти жреці на о. Балі нази- ваються "поманку" - наше і московське "помана-простибіг" - дар за споми­нання в молитві душі померлого, наше слово "поминки. Жреці ^,t∏QManκy"na о. Балі це жреці, що відмовляють балійським родинаму "свагім куті" поминки за душі покійників і дістають миску рижу чи кусок мяса дрібну монету як винагороду. Хоронити мерця "поманку" не має права, як також не сміє слу­жити богослужень в честь 3 головних богів (Трояна). У тих богослужениях жреці поманку виступають як помічники - діякони - "педанди". Як бачимо,то слова поминки, ію.маїїка, спомин тисячлітпі.

Ще торкнемося коротко 2 інших вари, по балійськи "ксатрів і весі". Ксатрів на острові не багато. Вони в республиці окрім титулів, май­на І гарних домів не мають ніякої власти (ібід). З їхньої дав ної власти остався їм лише титул. ’’Цева-аґунґ". Слово "Дева" орійське, індійське "лева”-воло­дар, галійське "дія" - могутній (257), гр. "деос" пошана (259), праруське-са- марське "дева" - це в матриярхаті найстарша провідниця роду. Від того "діва-чина". Лґунг - володар, сканд. конунґ- наше король-володар.

Згадаю, що балійці, як і українці, дуже любуються в титулах. Балійські '^,κcaτpi" споріднилися І злилися з "весю" І окрім титулу нічим від "весі" не різняться. "Веся" почала найскоріще зміщуватися з давною аристо­кратією "дасів-ків" (їх дівчата були красавицами) що по балійськи назива­лися "густи’’—слово орійське. Есцанське "гуесте” - військо, армія і госпо - дар (259), лта гостіс - чужий (257).

"Густи" - це варна автохтонних балійських бояр. Титуломанія на острові дуже велика. Be назвати когось з балійців його титулом, уви­жається обидою, хотяй ті титули в "густів" і "джаба-дасів" нічим не доказані. Сказати балійцеві титул належить до "бонтону". Титул жрепя "поманки" г "іда". Лат. ідус-повня місяця. Есн. "іда" - початок (257,259). Титул жреші "педанди^-- "іда-баґус", есп. баґоґе - розум, найвища думка. Жінка брамана має титул "ідая". Ксатрійка-титул "дева", вес і йка-титул'"густа". Різні ти­тули мають даси-ки. (272,273, та 4. т. у. ст. З - 5).

Спеціяльну, дуже шановану групу запимають ковалі, металісти, золотникарі з титулом "панду-веся". Ті люди самі металь витоплюють і виконують з металів різні золоті, срібні бронзові, й залізні артистичні пред­мети. Особливою пошаною втішаються в балійців освячений жрецями кинджал з посрібленою чи позолоченою рукояткою - по балійськи ^fτκpic" 'його кожний баліень завжди носить. Балійське " кріс " - зброя перейшло¹* нас на пальну зброю. Як бачимо, гуцульське слово кріс - рушниця вкрита сивиною тисячліть. Титул металістів "панде" означає по-нашому випікач, розтягам, розширювач металю. Лідійське "пектол", еспанське "пандеро" - пекар (259), лат. "пандо'¹ розтягати, наше пекар.

Так ми обізвалися з балійцями, гал узкою наших пра-самарів, пра-предків мов санскриту й Авести, предків прасловян і Гуси.

Велика і славна родина. Вона дала E в роп і трипільську, Галь- штадську і /Іятенську культури, найдавнішу релігію богів, права-закони, лук, металюргію, письмо і т.п. Скептик може подумати; Ix мова інша! Не запе­речую, але лиш мова. Звичаї, обичаї, культ предків, боги 4 варим музика, танці, спів, артизм, різьба в камені, в кости, металю і дереві, вишивкарство, килимарство, винахід плуга, жорен, човна, колеса, серпа, коси, штанів, пре­красної кераміки, архітектури - все те спільне не лише іпдо-оріям, а тисячі літ перед ними самаро-кімеро-оріям. Від Атлянтику почерез землю відтак через пролив Берінґа та через Індію і Тихий океан до всіх трьох 'Америк. Астрономія, математика, фільософія, віри Будди, Зароастра й Христова - це | віри оріїв - творців світової цивілізації. Які цивілізації створили інші раси? Копії культури білої раси, нічого оригінального,

А мова? Пригляньмося нашій мові, мові могутньої Руської Імперії часів імператорів Володимира - Ярослава, 750 літ тому: "Толико, оби- ля, врать, гобино, брада, сима, тененома, проскеиек, сице, мзда, отместя, снятася, уни, сплош, яз, леґец, кметь, зіло, рака, тать, отрок, окрест, утвар, лепо, прелесть, аще, інок, поприще, бремя, бденіє, преізлиху, рота, лжица, налезта, іскуп, гридь, собе, ізумеяше, кротець, свирепствія, пенія" і под. (словник староруських слів). Думаю, що скептик неподібности мов,не дуже був би вдоволений, коли б до нього заговорив предок-українець з перед 700 літ. Що ж тоді говорити про мову прасамарів - (кімерів) з перед 20- 10 тисяч літ до Христа? Це малий примір про еволюцію мови.

Коли ми пізнали, що суспільний лад самарів - оріїв складався з 4 варн, які перетривали до І. світ, війни, то торкнемося ще коротко 2-ох варн Кмерії-Камбоджі. Про наших самарів-кімерів окрім згадки в Гомера і Ге­родота ми не знаємо нічого більше з історії. Тому дуже важливим для нас є суспільний лад камбоджанських самарів-хмерів, бо вони є еміграційною віткою наших з Праукраїни. Ми знаєо, що самарсько-праукраїнські племена кельтів, даків, траків, галів аж до словян і Руси мали суспільний чотировар- новий лад.

Варни Kмерії - Xмерії Камбоджі.

В Камбоджі відчитано писання санскритом на стінах святині в Кампонґ- Тгом :• X. ст. по Xp. Це розпорядок царя Джая-Вармана (968 -1001) сучасника нашого імператора Володимира. Той розпорядок кмерського царя появився з нагоди закінчення браманської високої школи молоддю обох статей, набраною із 7-ох існуючих браманських "ят" -родів підвари. Та молодь, по 20 осіб з кожної яти-підварни, по закінченні школи дістала наказ подружитися і утворити 2 нові варни, що мали називатися "Кармантара і Kxмук¹¹. Лнґл. "карман" - це кондуктор потягу, провідник возового транспорту-валки. Дат. Кармен - музика, спів, поезія, релігійні пісні (275). "Тар" - кельтське оз­начає жолудок, черево, насититися'(257). Отже Кармантари- це жреці, що бу­дуть жити як релігійні провідники царського двору й уряду-боярства в святи­нях столиці. "Кхмук" - це жреці, що будуть обслуговувати прочан у столич­них кмерських святинях. Усіх разом було 70 пар, 35 пар кармантарів І 35 кхмуків. По 35 жреців з кожної названої варни (жреці були жонаті).(276,т.П. ст. 60 - 69). Ті 2 нові варни ї їх нащадки мають доставляти на царський двір з поміж себе найбільш учених І моральних зберегачів давних предківських звичаїв, добрих співаків, бесідників, проповідників^ Вйбра'нцїз поміж тих двох варн стануть царськими придворними капелянами, будуть носити спедіяль­не вбрання і титул "а-чарія" і дістануть право носити шовкову парасолю з

4- ма золотими рукоятками так, як і члени царського роду (ібід). Лат."чорея" -хоральний обрядовий танець (275). Есп. "корея" мас то само значення (259), від того наше слово "хороводи і хор". Ті дві нові варни придворних жреців одержали як винагороду цілі села з рижовими полями і були звільнені від податків. Найбільше вчені з них, мабуть астрономи й астрольоґи, мали бути царськими дорадниками І верховними жрецями хмерської держави, до якої то­ді належала половина Тайлянду і ціла дельта Мекоиґу, сучасного півд. Віет- наму (276 т. II.).

В тому царському розпорядку с докладні вказівки, з ким мо­жуть женитися мужчини і за кого виходити заміж жінки тих 2 варн. (Ібід). Це було дозволено їм лише з родами трьох найвищих варн жреців, що мали право носити парасолі від 1 - 3 золотих рукояток. Той самий наказ, напи­саний на стіні святині "Рос". Ця назва в Камбоджі повторяється в З-тє.(ібід).

Окрім тих варн браманів були в Хмерії, як і в усіх оріїв, ще варни кшатріїв-лицарів, вайшів та простого народу дасів-ків, з поміж яких вирізнялася, як і на о. Балі, варна золотників. Інші металісти й ремісникиз дасів були, як і на Руси, обєднапі в менші варни-цехи з окремою старшиною і печатками, (ібід), що називалися "варґи", анґл. вард-опіка, сторожа, ад- мін^:страція. В Хмерії - Камбоджі як бачимо - !'варни і варди" входили в ком­петенцію царя. Він міг творити нові варни і варди, за заслуги цля держави -царя, міг іменувати людей до вищих вари і вард або за провини деградувати з вари вищих до нижчих, (ібід т. II. Ш. V. і И.). Коли женщина з вищої касти виходила замуж ⅛a чоловіка з нижчої касти, тратила права своєї варни І ста­вала низькою Варною, що називалася "Анак-кльон". Ecn. "аяка" зад коня, охвістя. "Кльон" - рід. Анґл. лат. еспанське кляп - рід. Наше клан-коліно- рід. В перекладі на нашу мову - це "найзадніший рід" каста. Також цікаво, що в Хмерії - Камбоджі, як і на Суматрі, ще до нині всі спадки, назви й нас- лідства переводяться по материній, а не батьківській лінії (ібід т. ПІ. ст. 108 - HO). Ile доказує, що в наших самарів, Індів, хмерів на та передхри- стіянській Руси, хоч був патріархат і державами кермували володарі-царі, в щоденному родинному житті жили залишки матріархату і мама вибирала дочці жениха та проганяла сина чи зятя з роду. Тому "свекруха" занимала пі- в XlX ст. в усіх словян таке важне становище в родині.

Пригляньмося кільком старинним самарським словам, що збе­реглися в Хмерії: "Лонь" у мові хмерів - це вільна людина, власник землі, шо міг землю продати, купити, чи дарувати. Есп. лоня - виміна, ярмарок, кельт­ське "лоін" - це достойний посідач землі. Наше літописне "Лан" титул і.ιaι∣ -поле- власність посідача Лана - боярина. Лан - поле мав ЗО гектарів, око.ю 65 акрів орної землі. В повстані бояр проти короля Данила провідник повстан­ня співак Митуса організатор - Ідеолог' повстання, журиться, що лицар "Лан Данилович іде на них з королем Данилом. Наше "Лан" - це був лише титу, додаток до Імени власника орних ланів. Хмерське "кхнюм" - зависимий чо­ловік, цім: кнехт-слуга. Хмерське "стен" -титул жреця -брамана, що пройшов усі вимагані іспити, анґл. стенд, наше - сталий, (ібід).

Хмерські варги - це були цехи роди вояків-кшатріїв, анґл. варіф і вар, скандинавське варяг, наше ворог, (ібід). Так ми якнайкоротпь познайомились з варками кмерів - хмерів в Камбоджі, братами наших сама­рів. Варни (4) були також в Персії, (ібід)....