ФІЛІПІНСЬКИЙ АРХІПЕЛАГ

* Назва Філіпіни походить від назви еспанського короля Филипа II. Цілий архіпелаг має около 7.100 островів, від великих аж до малих 2-3 акро- вих. З того члсла 462 острови мають не меншу поверхню, як 1,5 кв.

км. Решта - це острівці, зазначені лиш на навігаційних і стратегічно-мілітарних мапах. Найбільшим з островів архіпеляґу є острів "Люзон" - 40.420 америк. квадр. миль - 77.300 квадр, км. Назва "Люзон" походить від еспанського слова " LUZ"- світло. Це світло вульканів, а їх с на островах багато (259). " LUZ" походить від давної самарсько (кімерсько) - кельтської назви "льохрам" -світло. Другий по величині с острів "Мінданао (MINDANAO) - 36.800 кв. км. Назва сумерсько-кельтська " Мінданао значає "під сподом, в долині". Мінданао є південним (спідним) островом. Третім по веллчиніс острів Самара, або Самар. Це вже сьома з черги та сама назва, з якою зустрі- річаємася в цій праці, тому пояснення не потребує. Займає поверхню 8750 кв. км. Четвертим по величині є острів "Ніґрос" - 8.700 кв.км. ІГ'ятим є острів Паляван - 2.800 кв. км., Далі остр^;в Нашій 7.500 ке. км., Міндаро - 6.900 кв. км., Ляєте - около 4.500 кв. км., Цебу - около 3.200 кв. км., Боголь - около 2.600 кв. км. і Маґат - около 2.100 кв. км. Інші острови з поверхнею до 2 кв. км. беруть назви від різних племен; їх в архіпеляґу понад 75. Ось деякі з них; бабуяни, батани, вісаї, сагаї, каламаї, полави, панаміни, даяви, мансаки, тибали, уби, самари, сибуї, боголи та десятки Інших,

Клімат Філіцін гарячий, вогкий, багато дощів. Рістня; Около 10.000 різного роду від малайських до гімалайських рослин. Дише самих орхідей є около 900 різних родів (4. т. 17, ст. 729 - 734). Росте на Філіцінах кілька сот родів манільських конопель, зв. "абака". Вони не є наркотичні, мають дуже сильне лико, з якого виробляють різної г руби ни дуже сильні линви, уживані при будовах і транспорті в цілому світі.

Цього лика вживає народ на саморобний одяг. Окрім багатьох сортів різних дорогих меблевих дерев, як магонь, червоний дуб і под., ростуть дерева: Гумове, кокосове, оріхові різного сорту, олійні, фармацевтичні і т.п.

Звірня: Що найцікавіше і найбільш доказове, що всі орійські, т.зв. Індо-маляйські народи походять з Оріяни - Праукраїни (Кімерії-Самарії)

- це те, що на Філіцінах жив/ть паші карпатські олені й серни; вони в мові філіпінців називаються до сьогодні "руса". Азійські олені Й серни є дещо відмінні барвою від європейських. (Самі не прийшли на малайські і філіпінські острови). Ix напевно завезли в Індію, Маляї, Індонезію і Філіціни орії - прото -маляї. Олень був в оріїв святим звірем (ще перед освоєнням вола) із-за смачного мяса і мякої з густим волосом, найлегшої до виправи, шкіри. Наші орії оленя і сернюка із-за подібного кольору звали "руса"; наше русявий- русоволосий, як і нарід оріїв... Тому не відомо, чи назва "рус" походить від святого звіряти-оленя, чи олень-рус від назви русин, русоволосого народу. Обі назви близькі і подібні, що уточнити їх трудно. Що олені - "руси" були святими звірятами оріїв ще перед волом, свідчить то, що грецький Зевес, індійський Індра, хатський Тарун були представлені на хребті або побіч оленя

- руса.

Крім оленя і серни на Філіцінах живе ще буйвіл (бофало), дика свиня, рись та інші. Птахів с около 760 родів. У водах Філіцін живе понад 1.000 різних родів їстивних риб. Окрім риб філіпінські води є найбільшим на світі резервуваром "молюсків". Це рід устриць, лиш з мяким панциром. Багато з них їстивні, є отже предметом поживи народу (4. т. 17. ст. 729-734). Перлівки і звичайні устриці живуть у великій кількости.

НАРОД ФІЛІПІН

Філіпінський народ - це нині мовна мішанина культур і рас. Основною расою, що прибула з Праукраїни, мабуть через Індію, але ще перед індусами-це прото-маляї кавказької Індо-орійської раси. (4. т. 17 ібід).

На островах Ihrpoc і малих сусідних островах,протомаляї застали рідко розсіяні малі племена низького росту австралійський негрітів, що прибули на острови мабуть ще в добі льодовика (282).

Неґріти (есп. неґро -чорний) - це не мурини з Африки. Як нам відомо усі індо -орійські еміграції відбувалися невеликими родовими племенами. Виходячи з Праукраїии, племена творили союз і вибирали отамана подорожі. Це був один з розвідників, яких племена висилали в кільколітню подорож на розшуки пригожої на поселения країни, а також безпечного доступу (дороги) до неї. Такі приготування кільканадцятьох до кілька десток племен тривали від 5 До 10 літ. Перші хвилі племен протомаляїв позганяли правдоподібно більші неґрітські племена на один великий острів "Пеґріто" і на менші довколішпі острови або в гори і джунглі. Очищені від іншої (неґріто) раси острови иротомаляї почали запима- ти племенами, вести самостійно-племінне життя, хотяй говорили тою самою, мовою, мали ті самі звичаї і богів. Тому відокремленню сприяло острівне поселення (4. т. 17 ібід). Що тих еміграційних хвиль і племен було багато, свідчить факт, що до нині на Філіцінах доховалося понад 75 племен і діялектів. Мешканці острова "Негріто" доходять до 5 стіп висоти. Иротомаляї, як і всі орії були працьовиті, тож вони почали багатіти. Користають з їх племінної роздріблепости монголоїдні племена, правдоподібно китайські й около 1.000 літ до Xp. з Китайського моря здобувають острів за островом. Скільеи десяток, чи століть тривала інвазія монголоїдів, ніякі джерела не подають. Так прийшло до першого змішання крови і мови (4. т. 17 ібід). та (282).

Пізніше прийшли на Філіпіни араби, а опісля еспанні. Тоді зрозуміло, то від кожного з названих народів залишилися то більші, то менші сліди в крові і мові філіпінців. Нині 80 ⁰_u назв гір, рік, міст і островів ЗЄ(- панізовані. Та мішанина рас і мов найбільша на побережжях островів. Чим дальше в гори, тим чистіша малайська раса й мова, бо багато малайських племен відступало перед наїздниками в гори. Гарячий і вологий клімат також витиснув свою печатку. Змішані з китайцями, арабами, есііанцями, а в горах мабуть з негрітами, білі колись маляйпі за тисячоліття дістали темніший кольор шкіри і волосся.

Так сталося з усіми оріями, що виеміґрували від 5 до 10 тисяч літ тому з Праукраїни: в Малу Азію, Іран, Ірак, Індію, Індокитай, Маляї, Індонезію, Філіпіни та в Америку. (4. т. 17 ібід) τa(282).

. M O В А

Як було згадано, на Філіпінах е понад 75 мовних груп. Усі вони належать до індомаляйських, а не монгольсько-китайських мов. Навіть негріти з острова Неґрос прийняли маляйську мову, лиш з дещо іншим діалектом, в якому с залишки давньої мови негрітів (ібід). Урядовими мовами (як і на Малайському півострові, Суматрі чи Яві та інш) с чотири головні місцеві малайські мови - Групи, на які ділиться населення Філіпіп.

Найбільша мовна Група - це мова зв. "вісаїв" (колишня ”ві- даїв") це то саме, що німецьке ¹¹BicceH^tt - знати, розмуіти і наше старо-русь- ке "ведати" - розуміти. Від того індійська "Веди" - знання. Наша назва ведете-венети-венти-анти - це назва того самого колись великого, мовно спільного народу, що поділений на тисячі племен, займав простори від Балтики по У раль, а пізніше скол ьонізу вав Малу й Середню Азію, Европу, Індію і т. д. Мова "вісаїв" - це мова прото-маляїв, мова вищих каст, мова Індійських "Вед". Друга в Груповій вуличині з філіпінських мов - це MQBa^'τa- Гальоґ! Малайське "тага" - день, нім. - "таґ". Льоґ - мова, гр. льоґос

- мова - слово. Укр. "льогати" - брехати, (Березів - Підкарпаття), нім. "ліґен", польське лґаць - брехати, староруське "лож" - брехня. Слово-назва "тагальоґ" - це мова щоденна, мова простолюддя. В Індії мова шудр і іцр нижчих каст. У нас староруське т. зв. мова "просто-ріка" (нею "рече простий іарод), в якій уживалося різних, навіть непристойних висловів. До нині окрім Індії поділ на мови шля хет ну-вищу і щоденну мову простолюддя маємо в Кам- боджі-Кімерії, Малайськім півострові, Суматрі, Яві, а спеціально на острові Балі. Там коли представник "кшатріїв чи браман" говорить до простолюддя

— то говорить щоденною мовою, зате народ відповідає їм мовою "квітистою" -Вед.

Вищі верстви балійнів, як теж індусів, чи яванців говорять між собою квітистою" мовою. Народ між собою говорить мовою просто-рікою. Тому на філіцінах масмо мову вісаїв-ведаїв і щоденну мову тагальог.

Мова вісаїв є мовою центральних островів Міндаро, Самари, Масбата, Цебу, Лєсте, Богуля І Палявана. Русь мала колись також дві мови. "КвІтисту" боярську, вишукану, прибрану в чемностеві мовні звороти і звичайну - просторіку. Останки тої вишуканої мови заховалися на Гуцульщині, н.пр. "Леґінику Годний та гожий, ґаздику чесний та достойний, Газдинечко пишна та велична "або" не згадуючи при нас ирщених (крашених) і т.п. Наведу зразок останків тої мови з Придніпрянщини ще 250 літ тому з уривків листа Ген, Гпигора Орлика до батька Пилипа Орлика, гетьмана України, то проживав на еміграції в Солуні: "Ясновельможний і найдорожчий батьку! Спішуся стиснути ноги Вашої Милости Пана Добродія цим моїм листом τa∣ повідомити що з Божою допомогою опинився я тут( куди мене привела для батьківських послуг синівська любов". Інший лист: Спішуся повним синівським відданим цілувати батьківські руки цим моїм листом, з вісткою.... Так писав ЗО-літний син, генерал французької армії, до свойого старого, самітнього батька. Яка глибока синівська пошана, відданість і любов говорить з тих листів. Подаю лиш уривки в IiopiBHaiiHi до висловів нинішньої молоді, що свойого батька називає "олд мен" (285).

Повертаючись до Філіпін згадаю, що найчистіша мова вісаїв є на островах Суматра, Масбат, Панай, Цебу Й „Іеєте. Поміж ними є "Море вісаїв і Море самарів". Пригляньмося мешканцям хоч двох островів "На паї” і "Самарі". їхні строї ткані з тонких крашених волокон "абаки" - манільської коноплі. Вони нагадують узорами гуцульські артистичні космацькі писанки. До нині заховалося в них повіря давньої Руси, що душа покійника повертається до хати, де вона жила, коли за покійником означений час не голосити і не справити хоч би скромної тризни-обіду.

Помимо вс-іх відправлених обрядів, забивають дошками вікно на цілий рік, яким на шнурах спускали на землю покійника. (Хати поверхові, на партері худоба, на горі живуть люди). Наших київських королів Володимира і Ярослава й інших, а також наших прапрадідів спускали на шнурах через т. зв. "димники" в дахах на землю. Тих димників не бтвирали цілий довгий рік (37 ст. 14). Коли в філіпінпів умирає останний без- потомний мешканець хати, то таку хату палять, щоб душа покійника з тієї хати не страшила людей (282).

У нас на Підкарпатті було повіря, що в опустілих хатах "щось страшить". У мові філіпінців село називається "барріо", но еспанськи "ба- ріо", англ, "беррадж" -загорода (259), наше "барліг". На острові Панаї був колись пантеон богів, відиустове місце ирото-маляїв. Багато слів в мові вісаїв с санскритсько-руських, нам до нині зрозумілих; up: "таго" - пате тихо означає в мові вісаїв "будь тихо, слухай, пе перебивай розмови". Самари, панаї та інші плетуть з різнокольорових кораликів вишивкові "ґердани⁴ дуже подібні до гуцульських; їх носять на шиї обидві статті філіпінців. Жіноцтво носить також як намисто срібні гроші, як колись в Україні (звані на Покутті - сороківці). "Ґердан" - це слово арійське групи "центум". По латині носити на тілі називається "Ґерере" ( GERERE )(275), анґл. герент, еспан. ґарґанта (259).

РЕЛІГІЯ Ф 1 Л і П I Il

84 % католиків, 5 % мусульмапів, 3 % протестантів, 5 % анґлі- паїв (григоріанська національна католицька держава, шо уживає в літурґії національну мову й має багато національних філінінських святих). Около 3 % на-' селения в горах вірить в духи померлих предків.

Культура сягає корінням в протомаляйський пень народ і а сивої давнини. Принесена праіндами зі Самарії—K імерії—Праукраїни сл і і на до нині без ніяких сумнівів. (4. т. 17. ст. 371).

Пізніші впливи: китайський, арабський, сильний еспанськші, а нині домінує вплив Америки, Цілий архіпеляґ має 300.000 кв.км, і 39.000.0(111 населення. Столиця "Квізоіі" - около 800.000 населення. Найбільше міс’о Маніли на острові Дюзон - 1.350.000 населення. Урядова мова тагальоґ. др по величині, рідна мова президента Маркоса. Друга урядова мова англійсі»... її розуміє 40 % населення. Третя мова еспанська, а найбільше уживана мФіліціни мають 33 університети й понад 600.000 студентів. Грошева одиниця - "пезо". 7 пезів - ] доляр.

Наземні багатства: Продукують на експорт 5.500 тон рижу, 2.100 тон кукурудзи (до Японії), 2.000 топ солодких бараболь, 1.500 тон копт’ (ядро кокосового оріха), 1.400 т. цукру, каву, банани, тютюн, ґуму, аб. линви), свинину, рибу, худобу, свині і кури.

Підземні багатства: Залізо, вуголь, хром, манґан, мідь, золь. срібло, цемент.

Філіціни проголосили самостійність в липні 1946 р. Самарії! _r свояків наших самарів-кімерів, месопотамських, камбоджанських та на.ш- стенських є на острові Самарі філ І пінській 6.000.000 Паїїаїв також самарського походження є около 3. мільони.

Так ми в дуже скороченому змісті зазнайомились з філіпінсь¹ ■ ми Індо-маляями,іцо в 35 % змонголізовані, асимілювали наїзди иків І за.ь ■ жали (засмічену чужими словами) свою рідну малайську мову, звичаї І мистецтво (гуцульське ?) Ті прото-мал яйці досягнули Формози і Японії.

Φ O P M О 3 Л по маляйськи "ТАЙВАН"

Ecпанське "тая - тайо" - відтятий, відділений (від Китаю (259). Поверхня 35.980 кв.км, населення около 16 мільйонів. Тайван мае9 університетів і 185,000 студентів. Грошева одиниця - тайванський доляр., Один амер, доляр рівний 40 тайванським. Безморозний клімат.

Населення: Около 1.000 літ до Христа острів зайняли маляйці. Сусідство Китаю зробило Тайван кольонісю китайців.В Vll. столітті по Xp. китайці сильно скольонізували Тайван, тому нинішнє населення має 60 % китайської крови. Але підбиті маляйці майже засимілювали наїздників мовної сьогодні на Тайвані є 7 китайсько- малайських діалектів, що різняться від китайської мови так, як наша від болгарської, чи московської (4. т. 9.cτ. 628). Тому лінґвіністи зачисляють тайванську мову до мов маляйсько- австразій- ських, а не до китайсько-монгольських мов. (4. т. 9. ст. 630).

В горах Тайвану заціліло не змонголізованих (зкитайщених) около 250.000 чистокровних маляйців. Вони діляться на чотири племена: амІ (а мари), атаї, та Йвани й апаї. Назви китайські, але племена говорять по маляйськи. Стає дещо яснішим, чому Тайван не хоче китайської домінації і комунізму. Ті 4 зацілілі малайські племена називають до нині дім - румач, англ, рум - кімната, простір, сам - наше й матір на привітання і прашання, чого не знали народи інших рас. Ми маємо з чого бути горді перед світом на нашу стародазну культуру,

Повертаючися до Японії і релігії "шінто" згадаю, що та релігія мае около 20 різних сект. Японці, хотяй вірять в "Шінто", є такі мудрі й толерантні під релігійним оглядом, шо не пробують накидати погляди одної секти іншій, у них, в противенстві до нас, рідна мова І зов рідної крови споюють японців так тісно, що з окликом "банзай" - слава (вітчизна й імператор) йде на смерть за Японію японець шінтоіст і буддист і христіянип ( хри- стіянська релігія е третьою по величині та шириться по II. світовій війні в Японії. (4. т. 12. ібід).

K о л ь о н і ї

Всюди поза Японією кольоиії не денаціоналізуються. Японці купують в містах чужих країв в одному комплексі кількасот акрів поля, будують на тому просторі японського типу хати, городці з японськими вишнями (Чи японські вишневі садки -це пе дуплікат таких же в Україні?ВІІІевчепка "Садок вишневий коло хати" (Школи, святині, творять свої національні осе- редки-Гетта, що відрізняються від довкілля чистотою, культурою і відруб- ністю(КалІфорнія). Американці під цю пору журяться тим, що японці викуповують в Америці будівельний матеріял, воловину, свині, тисячі акрів землі в усіх більших містах Америки, закладають свої торговельні підприємства і їх вироби своєю якістю й ціною успішно конкурують з американськими. Урядники тих підприємств будують на закуплених теренах японські хати, спроваджують свої родини і так постають відпорні на денаціоналізаціюнові японські кольонії.

Нам, українцям варто б подумати й закупити в Канаді кількадесяти тисяч акрів землі, спровадити усіх українців з Польщі, створити велику українську кольонію зі своїми церквами, школами І не дозволити їм випародовитися в Польщі,

Шінтоїзм "ямато" (найдавніший) слово наше "я-мати - віра" учить до нині, що дорога до "[Пінти" (докладно у перекладі на нашу мову називається "Шлях до богині Шінти"), (4. т. 12 ст. 882 - 886) веде через очищування душі й тіла чого вчать також індійські Веди. Очищування душі -- це молитва і пости, духовні вправи, иовздержливіеть в балачці. Очищування тіла- це повздержливість в їжі, питті і тілесній приємності (ібід) та (284). Історія, звичаї І обичаї Японії такі багаті і кольористі, що потрібно для їх опису окремої праці. Ціллю цієї розвідки - якнайкоротше приглянутись японському найстаршому літописові, народові і 2.000-літньому японському безпереривному монархізмові і правлячій верстві "самар-самураїв".

Найстарша японська хроніка походить з 712 р. по Xp. і є на 200 літ старша від нашої київської. Називається: "Мама Коїка і Коджіка". Мама-це наше слово, не відомо докладно, яке значення має "Коїка" (мабуть спокій). В кожному разі це була каста "велицих бояр - самураїв" (4. т. 12. ст. 887 - 284). В ній записано, що до кінця X. стол. японський цісар-мікадо не міг удержати через різні заворушення порядку в державі. В той час "Мама -Коїка" заявилася за імператором і в XI. ст. та партія, як соціальна група аристократії - самураїв, льоальна свойому вождеві, здушили заворушення і привернути лад і спокій. Слово Коїка - це мабуть старословянське "укоєн- ня", польське "коїць, укоїць". Коїння - успокоения, тому мабуть"Мама-KOiKtf

- це верства, Група коїння - спокою. ТІ самураї "Мама Коїка" від XL стал, до 1868 р. були гвардією імператора (ібід). До 1600 року кожний з боярства міг вписатися в члени самурураїв "мами-коїка". Чому були неспокої вдер» жаві мікада ? Хроніка говорить, що від 250 до 500 року по Христі ударяють на Японію китайці, за династій китайських імператорів "Чін і Ран", завойовують Японію. Під китайським завоюванням кераміка "Яйой" зникає, але народ, так як на Тайвані і Філіцінах асимілює мовно й релігійно китайських наїздників, хоч був змушений прийняти багато китайської крови та абетку. Тому теперішня японська мова за 700 літ китайського панування, мае около 5 % китайських слів і зворотів, але вона для китайців до нині с незрозумілою. Панування китайців обеднало маляйсько-японський народ доокола свойого імператора, що був китайським васалем, а верства аристократії - самураї стали його опорою вже 900 літ. Провідник самураїв звався "Великий Шогун’’ Він був командантом усіх збройних сил Японії досмертно, по затвердженні імператором. Подібний суспільний устрій мали хозари що були також оріями. (до яких ми прийдемо).

Самураї, як в Індії кшатрії, училися змалку воєнного ремесла, дипльоматії та всіх прикмет лицаря і визнавця богині Шіііти. Відзнакою самурая були 2 шаблі; одну носив при боці, а другу на рамені після прийняятя в касту самураїв та золоте сонце, як в кшатріїв Індії.

В 1122 р. Великим Шоґуном став M І на-Мото (наше Мина, Митя) а шоґунство затрималось в його роді ДО І225 р. (ібід). В тому році шогуном став Фуджі-вара -- великий варій- воїн. Його рід держав шоґунство до 1603 р. Тоді перебрав шоґунство найелавніший 3_j іноґунів "Току-Ґава". В його роді шоґунство було до 1865 р. За Току-Ґави і його наслідників Японія мала 250-літний мир. Шоґуни - це франконські "майордоми", хозарські пехи, наші Свинельди, що мали, як і японський шогун Токугава, більшу владу від імператора. За 250-літний час миру Току Ґави і його роду розвинулася в Японії високо оригінальна японська культура, література, мистецтво, драма й різьба, (ібід).

Пригляньмося японській назві "шогун". Це слово не японське, а праукраїнське. В нашій мові с слово "чигун", що чигав, це раубшіц, рабів- ник-стрілець, злодій, що одиним стрілом майже ніколи не хибивши, уби - вав - помимо заборони - серни, олені і дикі світі. Друге українське слово

- це "джигун" - ’’джиґун". Колись це був найзвинніший, найсильніший, найздібніший молодий боярин - лицар, змагун в лицарських змагах. Пізніше ця назва вживана для найзвиннішого, сильного, відважного козака, чи парубка в селі. (Пародия пісня. "Ой джиґуне,джиґуне іт. д.). Джиґун - це залишки з наших староруських змагань молоді за першенетва звинности, сили, відваги та вміння побороти суперника дужанням, чи зброєю. Те саме було в Індії. Такі змагання називалися джиги, двиги-подвигати. В Японії було те саме. Hup: шоґун Фуджі-Вара • це великий "вара" --варіф, войовник. В Японії, були змагання найздібніших самураїв на Великого Illoryна, а найздібнішого імператор потверджував на той уряд (Ібід), В японській мові є правдоподібно більше староруських слів, як китайських (5 %). Чи хтось ним інтересувався?

Друга назва японського літопису зветься "Коджіка- це мабуть Коїка, по нашому; збірник, (кодекс). Еспанське "кодіце", лат. "кодекс" - книга записів, подій основи спокою, прав. Написаний в 712 р. Літописцсь Гіедон - Аре. (Гіедон-орій ?). Збирав старинні перекази від старих людей, міти й легенди історичних подій та імператорських ґенеальоґій. (4. т. 12 ст. 955 та 284). Цей збірник складається з трьох частин. Перша частина починається мітом про створення світу, вичисленням віку богів. Друга й третя частини подають назви 33 японських імператорів до 628 р. та створення зір і планет. Також говорить про створення землі. Четверта часть говорить про те, хто буде кермувати Японією. Небесне племя ^,,Ямато" -"я-мате"- діти матері сонця "шінта" зійшли на земрю і взяли право правити Японією від племени землі Ізумо,

Той "КоджІкІ" літопис написаний японською мовою, китайськими буквами (тодішна Японія була сателітом китаю), 3 того племени"Яма- то" - небес походять династії імператорів, які є дітьми матері сонця (4,т. ІЗ. ст. 441). Небесне племя Ямато - це носії ІНінтоїзму, який учить, що людина не має гріхів, коли виконує згадані попередньо релігійні практики та проклинання чи заклинання злих духів, що приносили хороби, повені, сварні й незгоди. Молитви до богині сонця, щоб дала силу боротися зі злом. Це була віра індів, персів та оріїв і Руси в передхристіянських часах.

Наші гуцули заклинали злих Духів на Святий Вечір ще по першій світ, війні. Та віра, та від тисячоліть пожива японців, яка складається в 70 % ше до нині з риби і рибячих страв та брак сильних алькогольних напоїв зробили японців і англійців панівними націями, гордими на свої тисяче- літпі традиції і світле минуле. Оба народи задержали вірність своїм імператорам через тисячі літ. ІПінтоїзм визнає 50 % населення Японії, буддизм 48 %, 1,6 % є христіян. (4. т. 12. ст. 883 та 284).

На цьому закінчуємо огляд найдавніших мандрівок оріїв з Оріяни-Праукраїни. На черзі стоїть огляд дерева білої раси, якого галузками були усі згадані народи. Так зложилося, що до тепер ця тема в нашій історії дуже слабо насвітлена. Будемо старатися, щоб в міру наших можливостей, знаних нам історичних, археольоґічних татопо і гідронімічних даних цю справу якнайкраще висвітлити.

<< | >>

↑

Источник: Кузич-Березовський І.. Праісторія України. Книга 1. Детройт,1979. — 401 с.. 1979

Еще по теме ФІЛІПІНСЬКИЙ АРХІПЕЛАГ:

- Всемирная история - История мировых цивилизаций - История первобытного общества - История России - Історія України -