ҐОТИ В ПРАУКРАЇНІ.

Птольомей на своїй карті уміщує ґотів між ріками Вислою поза Одру аж до нинішної Мекленбурґії. Згаданий Касіодор, а за ним Йордан, гово­рять, що Готи застрягли в поліських болотах, стратили багато возів, худоби і людей (ішли з родинами), що подорож тривала около 2 роки і після тих труд­нощів увійшли в край "Оюм".

Край "Оюм" історик Грушевський пояснює словами " AU " або /'A∪E " тобто перерізана ріками, але з якої мови він взяв ці слова і пояснення, він не подає. На мою думку спалеї - це люди "з поля" - поляни. Яку вели­ку ріку перейшли ґоти, трудно вгадати. Тою рікою могла бути Припять, Дніпро і Десна.

Коли вони увійшли в край спалеїв - полян, то виглядає, що вони перейшли Припять. Але зі спалєями мусіли звести завзяті бої, і хоч Иордан говорить, що ґоти перемогли, то перемога була того роду, що вони опинилися аж над Чорним морем обабіч Дніпра. Остґоти (східні)на лівому і вестготи (західні) на правому березі Дніпра. Прийшли над море від 210-215 р. бо в тому році імператор Каракаля розбив їх в Причорноморі ( SPARTI AN ".Caracaluscap₁ ю.). ґоти, як усі аллянські орди, мали монархічний устрій. Всі наїздники, від скитів почавши, почерез татар, греків, поляків, мадярів і на москалях закінчивши, що впихалися і насиллям поневолювали чужі народи, мали в часах підбоїв авторитативний, а не вічевий устрій. Без строгої дисципліни і центрального проводу монарха, згадані наїздники не доконали б підбоїв.

Обабіч Дніпра ґоти уярмили розбиті на племена тих Геродотових каліпідів, аллязонів, хліборобів і орачів, що тоді творили ще не обеднані антські племена. Ix назви пізнаємо при описі антів. Ґоти, сво_єю ароґан- цією і жорстокістю причинилися без сумніву до злуки тих племен в "антський союз - державу".

Одні версії кажуть, що ґоти Филиполя не здобули, другі, що вирізали у Филиполі 100.000 мешканців (4. т. 17. ст. 730). Римський імпера­тор Децій враз зі своїм сином пігнались за ними. Ґоти заманили Деція в дельту Дунаю і вирізали римлян враз з імператором і його сином. (4. τ.7.cτ. 157) та (Св. Зосим "ЕМС. CATTOLICA" т. 12). Зосим говорить, що ґоти вели багато знатних римлян з Филиполя і вимагали в заміну за них великого окупу і щорічної данини від Риму, тому Децій пігнався за ними. (ібід). Ґоти зробили два морські походи в Малу Азію 259 і 269 рр. разом з певкинами,боранами та уруґундами і карпами.

Борани і уруґунди, це аллянські племена, бо цілий час воювали в спілці з готами. Готи не уміли будувати кораблів і не знали навігації. Тому кораблі будували певкини і борани. Та готи рішилися на морський похід лиш тоді, коли борани, певкини, карпи і уруґунди зробили два успішні походи на Малу Азію (Трапезунт, Синопу і др.).

Уруґунди зайшли до Еспанії з моря і заложили там місто Арґан- ду, пізніше посунулися під Ціринеї і зайняли великий простір нинішних трьох еспанських провінцій Гуску, Caparoccy і Теруель і назвали їх Араґоніею.

Зосиморі борани, св. Григорій, званий Назіян назвав борадами. Де поділися борани? (Боради - це люди з борів, лісів). До боранів повернемо при описі Руси.

"Бір" - це старословянське (тепер московське бор) СЛОВО ; "борь" - це соснові ліси. Борани - це мешканці соснових, лісів. Листкові ліси називалися "пущами і пралісами".

Повертаючи до Готів, то до першого їх походу в Малу Азію, наші карпи, будучи спільниками, будували їм кораблі по всякій правдоподібности в гирлі Дністра. Готи ударили на Грецію 259 р. Вони грабили ціле літо Tpa- кію враз з карпами і боранами. Грабили теж Ілірію і дійшли до Атен.

Другий похід відбувся знову з гирла Дністра 268 р. Того року був замордований імператор Галіен, в Римі були замішання з вибором ново­го імператора. Це використали готи і в спілці з попередними союзниками, до яких долучилися ще герули в числі 6.000 великих кораблів, на які всіло около 320.000 грабіжників. Вони хотіли здобути з моря місто Томи,тепер Констанца (Румунія), але були відбиті. Те саме стрінуло їх при здобутті Маркіянополя. Туди прибули римські легіони і готи завернули в Дунай та почали грабити Мезію. В бою з дальматами стратили багато війська. Вони завернули і почали грабити землі таперішної Сербії. Там під містом Ніш над рікою Моравою допав їх імператор Клявдій і розбив цілком. (269. p.),(32S. т. 1. ст. 150 - 152).

Клявдій говорить, що там він здобув 2.000 кораблів з награб- леним майном і взяв до неволі 320.000 варварів, що мабуть перебільшене. В кожному разі після того бою готам вже відхотілося нападати на римську державу. Від того бою зникають також борани. (ібід). Під напором готів, Рим покинув Дакію (ібід) та (4. т. 10. ст. 607). Це був дуже короткий погляд на готів Цричорноморя. До них ми ще повернемо при обговоренні антів і Шве­ції.

Пригляньмося тепер ще а лляно-німцям, що проривалися в часі 70 - 95 р. через Серет, повище р. Дунай на захід, Це були аллємани, вест- фали, франки, і другі. Тацит не знав про німців. Він називає BARBARI CUS -GERMANOS - хаті в, фризів, маркоманів, льонгобардів, семонів, лємовіїв англів, сасів, черусків ( CHE-RUSKI ), чаусів, батавів, люгіїв, руґіїв -русів, шкірів, бастарнів і других тому, що всі вони, носили штани і говорили незрозумілою римлянам мовою, (ібід)ст. 44),(Пліній - HI STORIА кн. 4. розділ: 14).

Не будемо описувати алляно-німців, їх боїв з Римом та їх про­риву на захід, а зупинимось на політиці Риму після підбоїв Дакії і пропуску алляно-німців на захід.

В кінці першого стол. по Христі населення Европи, після при­буття аллянів подвоїлося. Італія, враз з масою рабів мала около 10 мільйонів ротів. Рим платив високі ціни за збіжжя, щоб виживити пролетарів, голодну Грецію, провінцію Риму і свої армії. Сармати, аорси і ріжсоляни, після винищення скитів, набули мільйони скитських рабів, Рим давав добрі ціни. Сармати-язики, аорси-росомони, роксоляни і другі корчують рабами праліси, засівають збіжжям, що з білугою, воском, медом і футрами звірів та товсти­ми волами стає на століття найбільш поплатним безконкуренційним товаром. (327. ст. 28 - 38). Доказ: Серед знахідок великих скарбів, знайдених на київських горах 3/4 з них становлять римські монети з часів імпереторів Гадріяна, наступника Траяна (117 - 138 р), відтак Фавстина Констанція та Олександра Севера (193 р.) і багато римських імпортованих річей. Ще більше римських скарбів знайдено на Подолі, де відбувалися ярмарки. Ці знахідки доказують нам, що 1. росомони - руси 100 літ до Христа були в живих тор­гових звязках з Римом, 2. що Київ (Замкова гора) був заселений і ставав матірю городів руських (ібід). Топографія (розміщення римських скарбів простягається на північ, в район "Куренівки". Знайдено великий скарб біля теперішної лікарні ім. Павлова. В тій знахідці було 350 срібних монет, в тому 25 денарів імпер.Веспазіяна, Доміціяна, Траяна, Гадріяна та Антонія ГІія. Це доказує, що Київ існував вже в 1. ст. по Xp. Найбільше римських скарбів знайдено в районі Львівської площі. Тут колись сходилися 2 глибокі яри, які відігравали головну ролю в обороні замкової гори. Імператор Ярослав побу­дував там т. зв. Львівську браму. Коли там копали фундамент під Кудрявську лазню, знайдено в римській посудині, подібній до ведра, понад 4.000 римських монет, (ібід). Піхто ніколи не шукав за тими монетами, копаючи фундаменти, рови для каналізації і водопроводів, знаходили тисячі римських монет. Ці знахідки римських скарбів і річей, доказують, що Київ оснований дуже давно.

Язики його розбудували, а-руси, що прийшли около 150 літ по Xp.

Як бачимо, то варягів ще на світі не було, як наші прадіди розбудовували Київ. Оснували його ще мабуть трипільці. Тому в Сумерії було місто Киян, оснований около 4.000 літ до Xp. про що була згадка в пер­шій книзі.

Роксоляни, як римські клієнтилярії, торгували з Римом сіллю і збіжжям та худобою; росомони-руси (аорси) - воском, медом, дорогими футрами, бурштином і шовком.

Грецькі і римські історики називають аллянів дальше скитами і сарматами, бо вони були того самого, індо - праукраїнського походження і раси, але мова їх різнилася багато від мови сармато-язиків, роксолян і аорсів, що мали спільну мову-язик з мешканцями Праукраїни, потомками трипільців, кімеро-самар, галів і других отих псевдо скитів-орачів, хліборо­бів, аллязонів, каліпідів, будинів та інших. Гальське "ALLA", як згадано, це дикий, жорстокий, шалений, лютий.

Може хтось подумати, чому для прикладів я наводжу слова гальської мови? 1. Гали, будини, неври, саї - це нащадки самар - трипільців, брати тих псевдо -скитів орачів, хліборобів, каліпідів та др. Мова їх на­щадків в ІУ. стол. до Xp. була та сама, що в сармато-язиків, саїв і сірих. Вони усі говорили тим самим язиком. Роксоляни і аорси трохи іншим. Скити і алляни говорили на багато іншим язиком, різнилися звичаями і жорстакостя- ми. Гали - Галичани Англії та Ірляндії надавали аллянам свої назви. Зро­зуміло, що за 2500 літ мова галів, в порівнанні з сармато-словянською пе­рейшла великі зміни, але багато незрозумілих, старинних назв можна поясни­ти лиш з зацілілою до нині гальською мовою.

Цовертаюяи до скито-аллянів, то Аміен Марцелін говорить, що алляни як і скити скальпували убитих ворогів, не мали богів, ні святинь, по­кланялися, як скити мечеві, вірили, як скити, у ворожбитів, ЩО ворожили їм патичками (328, кн. XXXI. ст. II, рядки IB - 24). Жорстокости скитів і аллянів спричинили, що греки і римляни називали усіх мешканців Цраукраїни - Bap - варами, хотяй Гомер 1200 літ перед аллянами називав кімерів - кобилодоїль - ців, отих абіїв, мізів і других найчеснішим народом світу.

Історик Грушевський говорить, що Аміен міг запозичити ті описи від Геродота (70. т. І. ст. 126). Аміен жив 700 літ після Геродота, пи­сав свою історію в роках 353 - 378, служив в ранзі магістра (полковника в EQUITUM - кавалерії особистої гвардії імператорів. З імператором Кон - станціем II. воював проти персів у Вірмені 353 р. і там зустрівся з вірменами, наочними свідками 4-рох аллянських грабительних походів на Вірменію. Аміян продовжував історію Тацита. Це був рівний Тацитові історик Риму, кінця ІУ. ст. (4. т. 19. ст. 509). Його історія відзначається вірогідністю. Як май­стер Гвардії і трибун імператора, мав докладні інформації про аллянів, з якими Рим воював. До Риму приводили полонених аллянів, яких Аміен брав на допити, тому мав відомости з першої руки, (ібід т. І., от. 794). 2. Ми не маемо словаря скитів, ані аллянів що були "збродом" племен. Найстаршою мовою наших предків, це мова галів, в якій е слова ще мови месопотам­ських сумерів а сумерам 7.000 літ. На прим. BRATHAI R - брат, ATAIR - отець, ПАТІ - тато-батько. Це сумеро - гальські слова. Лиш з гальської мови можна пояснити дотепер незрозумілі нам, тисячолітні назви одягу, як козак, гуня, чемерка, чи слово " A L LAN ^Пригадую з першої книги, що коли б.до нас сьогодні заговорив хтось руською мовою з часів Ігоря - Ольги, ми це зрозуміли б ані слова, а тій мові щойно 1.000 літ. Галам, нащадкам кі­мерів L їх мові правдоподібно 7.000 літ. Мішанина мови кімеро-сіндів, три - пільців, сармато-язиків і галів - це мови прарусів, Це вже не гіпотеза а твердження.

ВЕНЕДСЬКІ ПЛЕМЕНА

НАШІ ГАЛИ У ФРАНЦІЇ.

"Рот" по сумерськи, а по руськи "рата" - колесо. В галів снечга - сніг, убгаль - яблуко, аотер - вітер, район - околиця, міл - мед, дахойдхата (дах над головою) гонаїр - гонор, бла - цвіт і т.п. Не забуваймо ' іцо"тій мові може бути 7.000 літ.

Греки називали наших галів "КАЛЬДОЇ", а за ними римляни "CELTAE" - кельтаї. Усі гали від Сумерії, аж до русів почитали дуба святим деревом. В дубі, чи на дубі мешкав, за їх віруванням, бог лісів Сильван. Гальська "CELlA вимовний, KAb - означає таємницю, секрет, сховок, щит, охорона, притулок, захист, мешкання, дах. Гальська буква " D " означає де­рево дуба. (257.ст. 97). Каль-д - це віра, що дуб це мешкання Сильвана (257. ст. 70, 97). Назва кальди, це почитателі дуба. Гальське ” FUAR "-це зимно, зима (ібід ст. 135). Я колись думав, що кельт походить від німецького кальт, анґл. " COLD ". Це було так подібне до слова кельт, що виглядало, начеб те саме, що самар - зимар. По основних студіях, я переконався з при­крістю, що подібні слова мають деколи цілком інше значення. Я вдоволений з відкриття похибки, бо німецьке і англійське слово кальт, колд могли б давати до думання, що кельти, це предки німців. Гали - кельти уважали себе куль­турнішими від скитів.

Пригадаймо Геродотів Галич - (Галон) та високу культуру в ньому яку Геродот прирівнював до грецької. В чому ж полягала їх тайна назви "кальд" - мудріший?

1. Астрономія, яка могла постати лише на знанні письма і математики. 2. Релігія: різьблені святині і статуї богів. 3. Управа ріллі, щеплення овочевих дерев, виріб мила, виріб тонкої і чорнолискучої кераміки на гончарському крузі та мистецько прикрашених виробів зі сталі міді і зо­лота. 4. Культура подружжя. Жінка мала своє власне майно до розпоряди- мости, заступала в родині неприсутного мужа. 5. Приправа і вудження сви­нини, виріб ковбас, кровяних кишок і т.п. 6. Білий хліб мали водні млини, уміли питлювати пшеницю, фолюшувати сукна. Цего дикі скити і алляни не уміли,- ходили в шкірах. Чорноморські скити були дикунами до винищення їх сарматами. Щойно в Криму почали переймати цивілізацію від грецьких кольо- ністів. IJi алляни, що осіли побіч кельто-галів, перейняли від них їх куль­туру, мали лиш розвинену металюрґію.

Ще оден доказ, що німців не було в Европі до 70 р. по Xp. - це знищення чотирьох римських ЛеҐІЙ Армінієм, ВОжДОМ херусків в 9. р. по Xp. ∏e-pycκi - це - рускі. Гальське "СЕ" - "це" земля. Слово рускі пояснен - ня не потребує. Це-рускі означає "земля руська". Гальське " ARMON "~Uθ герой, лицар. Гальське "СНІ" - вимов CHE - це видіти. " CHE - RUSKΓ

- це бачу - рускі (257. ст. 72, 20). З повитого бачимо, що херускі і Арміній -

- це руське племя, друга Русь надВалтиком_;гали. Це дуже важливий доказ для нас, що гальське і сарматсько-руські племена до приходу німців жили від ріки Цімана і Волги до Атлантику під різними назвами,

Приглянмося хе-рускам і Армінієви, що жили поміж ріками Салею, Везерою і Лабою включно з горами Гарцу. (Тацит "ГЕРМАНІЯ" т. XXXl). Це простір понад 150.000 кв. км. майже вдвоє більший за теперішню Австрію. (83.850 кв.км.). На тому просторі жив великий нарід русів, поді­лений, як звичайно на багато племен з різними назвами.

Батько Армінія називався Сиги—ман і був вождем правдоподібно племени " сигів ". імя сигів нам відоме (ібід, Аннали т. I. II. XI. XII. та ГЕР­МАНІЯ т. XXXI - XXXIII.).

Після знімчення херусків, німці,називають нині Армінія - Гер­ман, а його батька Сиґімар. Римляни змусили віддати Армінія на виховання до Риму, де він вступив до римської армії. Арміній був здібним вояком, знав латинську мову, римську тактику і стратегію бою і став комендантом легіону. (ібід). Херуски не радо терпіли римську примусову кліентилярію. Мабуть були якісь проти римські дії, бо в 7. р. зістав висланий римський трибун чи може конзуль Квінтілій Bap з чотирма легіонами в Херускію. Одним з тих легіонів командував Арміній, що мав повне довіря Риму, бо перед висил - кою до Херусії, пацифікував своїм легіоном гальських дальматів над Адрияти- ком. Коли він прибув з Варом до Херусії, мав 25 літ життя (ібід). Арміній не забув свою рідну руську мову; ані свою вітчину. Прибув в Херусію нежо­натим. Bap почав пацифікувати Херусію, як 50 літ перед тим Цезар Галію. Він наложив на херусів тяжкі податки, мордував людей, в судах вимагав го­ворити по латині, чого херуси не уміли та переводив катастер землі. Ці крив­ди рідного народу боліли Армінія, в якому обізвався зов рідної крови.

Пригляньмося докладніше "Це-Рускії", в перекладі "Землі Руській", бо це була найдальше на захід висунена Русь від матірної Праруси (Пра-Пра-України). Друга така Русь, "Ет-Рускія" була в Італії з приблизно тою самою поверхнею. Третя Русь, звана Ругіею простягалась лівобіч Висли до Лаби з небагато меншою, а може такою самою поверхнею. їх релігійним центром був острів Ругія з великою святинею і золоченими статуями богів Світовида, Перуна і Велеса. То було відпустове місце Ругії-Руси, праворуч р.Лаби до Висли (37. ст. 112 - 116). Німецькі історики HERBORD і EBO " називали руґів " RUTHENI PAGANI Cl S VITA OTTONI US В III CAP 23 648), (ібід). Четверта Русь була від ріки Двини до Волхова. Вони заложили місто Руґію порт,яку готи перезвали на " RUGEN" - Рига і відтиснули русів з Приморя. Пята Русія Траканська (Тмуторокань). Ще була Русь-Русонака в центральній Азії. Це усе були кольонії маточника - пня якого столицею могла бути до приходу скитів місто Самара, Галон-Галич, чи Київ. При обгово - ренні Київської Руси, обговоримо і її кольонії, а тепер присвятимо ще ■ трохи уваги Це-рускії.

Племена русів, гало-сарматів мали різні назви. Дві тисячі літ тому їх власні імена, назви племен, мова є для нас тепер незрозумілі. Візмім для прикладу назви з Галії -арвенів, едуїв, гельветів чи десятки інших, нині нам цілком незрозумілих. Деякі з них, як лемовичі чи бої, це наші лемки чи бойки,беси чи карпи, нам нині зрозумілі, бо маємо їх назви в районах Карпат враз з живучим там нині народом, які, хоч їх мовний діялект,пісні,зви­чаї дещо різняться, але назву русин і Русь вони задержали в Карпатах, як і над Дніпром. Греки називали їх КАЛДОІ - кельти і BARBAROC - варвари, а римляни у Франції і Еспанії називали їх CALPI, а на схід від Рену - аж до Ледо­вого моря називали за греками BARBARUS - A—UM і GERMANUS" A -UM — це означало чужинці, того самого роду-крови, не цивілізовані, шорсткі в пове­дінці і немилосердні в бою. Але тих звичаїв барба—руси чи барба—роси навчи - лися від гркків і римлян, які в поведінці з галами не були ані менше жор­стокі, ані більш милосердні. Слово "варвари" походить в римлян від слова "BAPBA -AE - зарослий, довговолосий, довгобородий і довговусий і грецьке барбарісо - це некультурне поведения, діло і балачка.

Як нам в.ідомо греки і римляни не убирали штанів, лиш т. зв. "тоґу" грецьке "тоґка". Це б/ла довга, біла, вовняна скатерть, якою вони себе обвивали по короткій т.зв. туніці. Словом - римляни і греки ходи­ли без штанів, що в тих народів не уважалося неморальним. Римляни усіх гало-сарматів, русів називали " GERMANUS", що означало і довговолосий і "BRACATI"- штаняті, бо це усі народи, повище Альп, від Атлянтику по Сибір, носили штани, (моск; брюкі-штани). Римське ґерманус означає в латинській мові 3 назви; 1. довговолосий, 2. однаково убраний (в штани і кожухи, чи киреї, козаки, чоботи і смушкові шапки) і однако кровні і-мовні (як’нпр. лем­ки і херсонці.) 3. GERMANE - вірні, чесно дотримуючі слова. Ці 3 латин­ські слова важні для зрозуміння, звідки взялася назва герма ни, яку німці присвоїли собі. (265).

Алемани ( алляни) - німці почали пробиватися в Све - вію - швабію в початках (II. ст. по Xp.). назва GERMANUS- і - це назва переносна, збірна, загальна для сотень, а може й тисячі праруських племен від ріки Рен на схід а від Балканських гір і Чорного моря на північ, аж до Сибіру (265. ст. 100).

Ще одна причина, чому Тацит назвав праруські племена за рі кою Ренам Германами - це те, що племена хатів (CHATI), семонів, херусків, батавів, фризів (фриґів), чаусів, льонґобардів, істеванів, гермондурів і маркоманів, сасів, ебуронів, адуатусів, сикамбрів, убіїв кондрусів та бага­то інших носили збірну назву " AR' MONES " (Тацит). Гальське АР-орати і орач, MON - 1. муж, люди і 2. це орачі перші і передні шукачі нагоди(257. ст. 19, 170), що пізніше німці, за Тацитом, переробили на HER-MONES. Це були племена від ріки Рен по Лабу.

Пригляньмося тим псевдо-германським назвам. Хатів знаємо, се-мони. Гальське SE - він є і число 6. SE - вимов. SHE. племя, симони чи шимони - це люди, що 6 робітних днів стерегли союзну, міжплемінну святиню. Семий день в галів був присвячений богові сонця. (Дав-богові) і семого дня вони передавали святиню друїдам і народові до святкувань, (ібід Тацит). Херусків знаємо, батави - це приморці - моряки.

Гальське БАТИ - корабель (257. ст. ЗО). Фриґів знаємо. Чауси - анґл. CHAUCER - чаусер - це поет - співак (Вебстер). Льонґо- барди: читач подумає аж це німецька назва. Тимчасом це назва римська (Тацит) Лат. LONGUS-A-Um - це довгий, високий; далекий, великий. Лат: BARBA-AE- 4^е борода. (Гл. карта AP-MONII). Так можна виводити назви усіх згаданих племен "Ар-монів", що з браку місця не можливе.