ЧАСТИНА VII. ПІДБІЙ AP - МОНІЇ РИМОМ,

Від 12. р. до Xp. Клявдій Друз, пасерб ( STEPSON ) імператора Ayrycτa_z почав підбій повище згаданих племен на схід від Рену. Коли Друз нищучи огнем і мечем оселі тих необеднаних племен, пробився на схід аж до ріки Лаби, там в лісах стара ворожка, мабуть льонґобардів, виворожила Дру- зові, що він зустріне злого духа і помре.

Коли Bap прийшов скріпити римську адміністрацію, щоб здерти біль­ше податків для Риму, Це-Русія була вже під владою римлян більш 20 літ. За той час змушено че-руських вождів племен бути клієнтиляріями Риму, яких діти, як Арміній були виховані і зримщені в Римі. Одним з таких був племінний вожД Сигест. Він був зі своїм відділом в таборі Bapa і зі заздрос- ти ненавидів Армінія, що командував легіоном і мав у Bapa беззастережне довіря. (Тацит ібід).

Впадають в очі назви Сиги-мар і Сиг-ест. (Гальське MAP - це той самий (рід), ECT - лат. є. Сиг-ест - це сиг-е. (257. ст. 171)- це вожди племен "сигів". Ми маємо в наших Карпатах гору і потік Сигу та полонину Сиголку, напроти Сигіо-сара і Сигіт в Румунії, В Мадярщині е місто Шеґед-Сигід і Сигвар. в Чехах місцевість Саги. Це назви тисячолітні. Сигіо -Capa була колись столицею сигів, ("cap" - пан, голо ва, вожД). Траса си­гів з над ріки Тиси над Дунаєм, горі долиною Тиси до її джерел, звідти За­карпаттям до теп. Чехії, а звідти вздовж р. Лаби зайшли в гори Гарцу, де в Тевтобурськім лісі оснували свою святиню і почали зватися че-руські. IJe тягнулося століттями і то мабуть в часах удару скитів на німерів. Галь. : ■зуґе - стрункий. Струнка смерека по гуцульськи звеся "сига".

EI горах Гарцу є два знімчені міста Санґерсгаузен і Сандергаузен, як памятка по сигах.

Щоб виманити Bapa з укріпленого табору, Арміній призначив центром зриву т. зв. Тевтобурський ліс, де була святиня тевдів. Коли зрив черусів і сусідніх племен був приготований до дрібниць, Арміній у вересні 9. року дав знак до зриву. Тевтобурський ліс зароївся повстанцями. До табору Bapa прибувають післанці римської адміністрації з поза Везери з домаганням не­гайної інтервенції. Bap вибрався в похід негайно, щоб здавити бунт в зародку. Черуські племінні ватажки, що були кліентиляріями Риму, мали обовязок в час небезпеки приходити зі своїми відділами на до­помогу. Bap не мав часу чекати на їх збірку, тому полишив Ap- мінія з кількома когортами, щоб той перевів їх мобілізацію і якяайскорше спішив з ними до Вара. (Тацит Германія).

Коли Bap перейшов на лівий беріг Вебери, в Це-Русії спалахнула революція. Всіх римських урядників (суддів, збірщиків податків, ката стрально-земельних урядників та своїх прихильників Риму, що не встигли втічи або скритися, вирізано.

Черускі, добре одягнені, знали терен, почувалися в тумані мряки, як в дома. Вони окружили армію Bapa і Арміній дав знак до атаки. Першого дня римляни атаку відбили. Другого дня, серед зливного дощу, Арміній поно­вив атаку в ще більш непригожому для римлян терені вдруге.

Відпорність мокрих, перемучених римлян заламалася. Під вечір вони почали безладно відступати. Піч і мряка перервали бій. Тої ночі Ар­міній дістав підкріплення. Третього дня римлянам осталося перейти ще оден гірський хребет і зійти на рівнину, але того дня вітер зі зливним дощем був найсильніший (Тацит Германія т. ХХХІП). Римляни почали сходити по мокро­му збочі в діл, як з зарослої гущавником балки з долу та з боків і з гори кинулися, як буря на перемучених римлян з боєвим криком і піснями черускі. Па похилому, ховзькому терені, окружені з усіх сторін римляни попали в паніку, черускі різали їх, як ягнят. Bap пробив себе своїм списом, нікого не брали в полон; вирізано 40 тисяч найкращого римського війська.

Коли старий імператор Аугуст дізнався, що його найкраща 40.000 армія вирізана бігав по вестибулі своєї палати, рвав, як божевільний своє волосся з голови і кричав; "Варе, Варе віддай мені мої легіони" (Тацит ібід).

На знак жалоби, імператор до смерти не стригся і не голив бо - роди. (ібід).

Після тої перемоги Арміній почав організувати, з допомогою дру­їдів, черуську державу. Але Рим стояв в зеніті могучости. Хоч армія була вирізана, Рим в небезпеці, як пізніше Візантія, воював золотом. За золото тесть Армінія, Сигест, що врятувався утечою до маркоманів, перекупив племінних вождів, що -завидували Армінієві слави і боялися його сили, під­няли бунт проти Армінія і роздерли Черускію на двоє.

В 14. р. помер імператор Аугуст, а на його місце прийшов Тиберій. Це використав Сигест і повстав проти Армінія. Він несподівано захопив Армінія і свою дочку і взяв їх до неволі, щоб видати Римові. За допомогою дружини, що мала маленького сина і не була звязана, Арміній утік з тюрми і кинувся мобілізувати армію, щоб звільнити дружину і кількамісячного сина та зломити бунт тестя і його помічників, (ібід). Щоб не дати змоги Армі- нієві знищити Сигеста і його партію та звільнити дружину і сина, Тиберій вислав свойого брата з 8 легіонами на підмогу Сегестові, який утік перед армією Армінія з дочкою і маленьким внуком поза ріку Везеру. Там Сигест передав дочку і внука братові Тиберія - Ґерманікові, як закладників, спо­діваючись, що Арміній, за звільнення дружини і сина, стане сателітом Ри­му.

Арміній тяжко переживав страту дружини і сина, але на вудку Риму не пішов. Він контролював дієвою армією граничну ріку Везеру і край від Балтику по Судети, (ібід). Брат імператора не міг перейти р. Везеру, тому поділив свою армію. Він посадив 4 легіони на кораблі і поплив горі Везерою, щоб ударити на Армінія з півночі, а трибун Цеціна з другими 4 легіонами мав ударити на Армінія з півдня (ібід). Брат імператора висів з кораблів і пішов з армією в Тевтобурський ліс, щоб похоронити 40.000 кістяків Виро­вих легіонів і ограбити святиню черусів. Про це дізнався Арміній, перей шов Везеру і у віддалі 1. км. (пів римської милі) від Варового побоєвища на­пав на змучену римські армію (іб-ід). Цілоденний бій був дуже кровавий, але перервала його ніч. Тацит говорить, що бій був нерішений, але коли зі сходом сонця полки Армінія рушили до бою, знайшли в римському таборі лиш тяжко- ранених римлян. Римляни під охороною ночі утікли. (ібід). Брат імператора, вкого за той бій римляни назвали "Ґерманіком", утік з легкораненими на кораблі, а кораблями на північ до моря, а трибун Цецінус утікав на південь.

F3paτa імператора зв. "Ґерманік" при березі нинішної Голяндії за­хопила сильна буря, розкидала його фльоту, потопила багато кораблів і Ґер­манік з рештками війська, Сигестом, дружиною і синком Армінія, добився до Галії. Там почав вербувати і школити нові лєґіони. (ібід). Імператор Ти- берій відвідав його і сказав: "Пощо тратити в лісах Че-Русії дорогоцінні лєґіони. Ліпше политім їх самих, нехай за наше золото, обіцянки нагород, посад та великих наділів (черуської) землі виріжуть себе самі" (ібід).

Як бачимо, то римляни прекрасно знали вдачу прарусів. В Київ - ській Руси різалися між собою князі, в козацькій державі - полковники, а гайдамаки різали уніятів. В українській державі 1918. р. різав бідняк кур­куля і середняка, а крім головного, було ще понад 70 отаманчиків і отаманят, що робили те саме у проводі з Махном та "самостійні республіки у проводі з Пашковецькою, де цілі повіти воювали між собою.

Приглянмося, як дуже подібну вдачу до нас українцівдцо в 1918-1919 р. мали Шевченка, Франка і Лесю Українку та Христову віру, оперту на любові брат до брата, були не знаючі Христа че-рускі.

"Ґерманік" послухав Тиберія і у проводі своїх лєґіонів повернув з Ґалії до Риму. Щоб "Ґерманік" не почувався переможеним, брат, імператор Тиберій враштував йому триюмфальний вїзд до Риму, а в сенаті виєднав йому титул "Ґерманікус". Це був новий, видуманий титул і нове слово-назва в латинській мові, що мала від тоді означати " GERMANI CUS " переможець т. зв. ґерман. (265. ст. 100) та (ібід Тацит).

Ми бачили, як Ґерманік "накивав пятами" Армінієві, а тому щоб потішити Ґерманіка, брат видумав йому титул і урядив триюмфальний вїзд. Звичайно в триюмфальних в’їздах римських переможців, за триюмфальною колесницею вели па шнурах полонених ворожих вождів та їх полонених вояків, везли награблене чуже добро. За колесницею Ґерманіка лєґіонер вів босу, з розпущеним волоссям, з мотузом на шиї красавицю Туснелю, що вела за руч­ку босого простоволосого (без шапки 4-5 літнього русявого хлопчика (Тацит "Ґерманія"). На те видовище мусів дивитися, як гість Ґерманіка, зрадник рідного народу, батько і дідо полонеих-Сигет. Щойно тоді він мабуть зрозу­мів, до чого може довести жадоба слави, уряду та ненависть до кровного брата. Туснеля і її невідомий з імени синок, вже ніколи не побачили ні Черусуії, ні мужа ні батька. Що з ними сталося, Тацит не договорює.

Правдоподібно, після дальших світлих перемог Армінія, зістали за­мордовані, як гальський Венцеґеторик. Сигест доживав віку на самоті в Галії з рабом і рабинею у віллі, яку йому подарував Ґерманік. Опушений і погорджений Римом і галами, помер самітний, не відомо навіть, коли. Навіть римляни його відцуралися, як поляки Петлюри після Рижського договору.

Заходить питання, як повівся дальше Арміній. Після розгрому" Ґер­маніка", Арміній здушив твердою рукою опозицію в дома, тому Сигест вже не міг вернутися домів. Римляни за золото натровили рідних братів черусків -"маркоманів", що різнилися від черусків, як галичани від придніпрянців. їх вожд Марборд в 19. р. вдарив з великою армією на Армінія. Цілоденний, кровавий бій відбувся десь недалеко теперішнього Липська (черуська назва). Хоч Тацит твердить, іцо битва також була не вирішена і що ніч перервала бій, але Марборд зі своєю скровавленою армією і з деякими черуськими зрадника­ми, між якими був і вуйко Армінія, в ночі утікли з поля бою, аж До Італії, під опіку імператора, що дав Марбордові і його армії в посідання округ Pa- венни (Тацит "Германія") над Адрійським морем, на схід від міста Больовії (BOLOGNA), (Там Марборґ помер 39. р.).

Арміиій прилучив братніх маркоманів до Черусії. Черусія простя­галася від гір Судетів, поміж ріками Лаба-Везера до Балтійського моря. Це була така сильна держава,що Рим не пробував вже більше здобувати її силою.

Зустрінувши назву "маркомани", варта їм приглянутись ближче, бо німецькі історики роблять з них і сасів, німецькі племена.

Знаємо, що гальське "МАРС" - це боєвий кінь, гальське "О" озна­чає наше "на" і "від". MAN- муж, "MARC-O-MAN" - це коняр - кавале - рист на коні (257. ст. 171). Це доказ, що маркомани були праруси - конярі. Німці, (як і москалі) не мали коней. В німцеькій народній мові, кінь до нині називається " RUS або ROS ". Пригадаю, що вітчиною коня була Цра- Україна. Археольоґи знайшли найстарші сліди коня в Україні. Атомовий годинник дає вік 4.350 літ до Xp. (4. 1,975 " YEAR BOOK OF SCIENCE " P. 65). До Баварії наші предки впровадили коня 3.670 літ до Xp. (ібід). Гальське "ВА" - це корови, воли та всі споріднені тури, зубри, буйволи. Це анґл. " KIME" (Словар Вебстера), Гали мали лиш 17 букв в своїй абетці, не мали букви ^,, W ", замість "W " вставляли " и ". Гальське "AR " - це орати, орач. Тому " BA-U-AR " - бавар - це орач волами, рільник, хлі­бороб, німецьке BAUER - селянин-хлібороб. Як бачимо, слово "бавер і Баварія" також не німецькі. Це слова-назви наших прарусів - галів боїв - бойків.

Що принесли зі собою і що мають свого німці і москалі? Історію, назви, культуру, письмо все покрали від розєднаних прарусів, яких обєднано під проводом своїх королів і царів, замінили в погній своїх великих нині на­цій. Приходиться кінчити історію тої найстаршої, великої найдальше на захід висуненої Руси - Че-Русії.

Терпіти в свойому сусідстві таку сильну Русь, з таким ґеніяльним вождем, як Арміній, Рим не міг. Рим розумів, що сила тої грізної Руси, якої Рим мечем побороти не міг (а він був тоді в зеніті сили) криється в їх. ґеніяльному вожді Армінію. Він за 13 літ безпереривних воєн не програв ані одної, Обєднав в одну могутню державу- десятки розсварених племен., Hapijf і друїди були з ним; це був їх вибранець "богами даний'Г

Римляни шукали проти Армінія опозиції в боярстві, що не хотіло зречися своїх привілеїв правити племенами. Вони завидували Армінієві. його таланту і слави (Тацит), за римське золото зробили на нього заговір і замордували чи отруїди його в 29. р. по Xp. на 37. році життя в розцвіті його сил і таланту так як наші бояри галицько—вол, короля Юрія 11. Трой-, деновича. Самозрозуміло, що після смерти Армінія, в суматосі братовбивчих. воєн держава Армінія розсипалась, Рим напустив на черусків хатів. Пе­ремогу при допомозі Риму взяла партія бояр. Тому, що друїди і нарід хо­тіли короля, Рим поставив їм короля/розуміється римофільського.

Ті війни між хатами і черусками тягнулися літами, це було в ін­тересі Риму, щоб ці обидва вороги Риму обезкровилися. Коли хати взяли верх над обезкровленою Черусією, Рим в 47. р, помагав римофільському королеві черусів військом і зброєю бити хатів (Тацит - Аннали т; 1,II,XI,XlI і "Германія т- ХХХ-ХХХУІ.). Ось що сказав Тацит про Армінія; "Арміній був визволителем свойого народу-племен. (За Тацитом - GERMANI A )."Biπ відважився на боротьбу з Римом, не в початках зросту Риму, як це робили інші королі чи вожді, а в часах коли Рим став в зеніті своєї сили. Він не був в кожній битві переможцем, але в кожній війні був непереможними. Він дальше живе і буде жити в піснях варварів (не Герман), не відомий "АННА­ЛАМ" - літописам грецьким, що захопдювлися,(хвалили) і шанували лиш те. що було їх (грецьке). Це славлений (такт як він на це заслуговував і римля­нами, що величали старі (ранньоримські) часи, зневажали (нехтували) події пізніших років, (часів-століть),(Тацит ібід). Ця оцінка римського історика і патріота дає цінну характеристику Армінія, галь. ARMUNA - лицаря, вождя, героя. Він жив дійсно в піснях свойого народу, який згадував часи своєї величі, сили і слави.

Але мани - (німці) - алляни, що прийшли 80 літ пізніше підбили че­русків, хатів, баварів, сасів і других передше згаданих племен, перейняли їх пісні, традиції, управу ріллі, будівництво, але їх усіх знімчили. Німці, з гальського Армінія зробили Германія - Германа, а з Tyc-нелі зробили "THUNSHI LDU" і ввели їх до своєї історії, як найстарших німецьких героїв -патріотів. Вони почали свою історію від наших кімерів, яких римляни наз­вали кимбрами і безлично доказують до сьогодні світові, що кимбри і теврони - це праґермапи.

В початках XX. стол, впровадили Армінія (Германа) і Туснелю до своєї літератури та побудували величавий памятник Армінієві в Тевтобур- ському лісі. Той останний довгий хребет, на якому Арміній вирізав римлян, закінчується горою і доокола її верха є невисокий мур у виді правильного ко­ла, порослого мохом великого каміння. Це місце (коло) було посвячене культові сонця (Дажбога черусків). Гірський хребет, оброслий доокола лі­сом творить чисто удержану поляну, на якій побудований могутній, в ори­гінальному стилі, гранітовий постумент, а на ньому ЗО метрів висока постать видна з віддалі 75 км. Цей памятник знаходиться на кілька кільометрів на північ від міст LAGE і DETMOLD.