ДУХОВНА КУЛЬТУРА МЕЗОЛІТИЧНОГО НАСЕЛЕННЯ
Мезоліт (або середньокам’яна доба) - заключна фаза розвитку виключно мисливського господарства.
Відбуваються зміни і в трудовому житті стародавньої людини - з’являються мікролітичні знаряддя праці, кістяні пазові наконечники списів з кремінними вкладенями (кукрекська культура), приручений собака, за допомогою винайдених в пізньому палеоліті лука і стріл люди успішно полюють на диких птахів і тварин. Розмаїтість способів вилову риби пов'язана із застосуванням сіток, вудок із різними гачками.
Археологічною ознакою мезоліту є повсюдне поширення лука, що фіксується масовими знахідками мікролітичних наконечників стріл. Основою мезолітичної економіки було неспеціалізоване індивідуальне полювання за допомогою лука та стріл на лісових нестадних копитних.
Водночас ускладнюється ритуальне життя, пов'язане з господарською діяльністю.
На жаль, пам'яток духовної творчості людей епохи мезоліту в Україні знайдено дуже мало. Відомі певні зображення на Кам'яній Могилі, яка розташована за 15 км на північ від Мелітополя. Так, привертає увагу група зображень у «Гроті бика» (за іншими тлумаченнями «Грот мамонта»). Центральне місце за розмірами тут займає зображення пораненого стрілами чи списами бика (тура) в бойовій позі [Давня історія України, 1997, с. 151, рис. 30]. Місця «влучення» стародавній художник акцентував штучними заглибинами на корпусі тварини. Поряд з цим зображенням досліджено ще декілька окремих композицій. Насамперед, це коло з чотирьох биків, які також «тримають» оборону. Зображені також три олені, коні, хижаки, градчасті огорожі, протерті заглиблення. Над фігурами людей і заглибинами піднесена людська постатьть мисливця-заклинателя.
Ймовірно, що композиції «Гроту бика» пов'язані з мисливською магією. Схематизоване, але цілком упізнаване зображення тура дає можливість припустити датування композицій гроту пізнім мезолітом, коли тур широко заселив степові простори України і став провідним об'єктом полювання мешканців цих районів [Давня історія України, 1997, с. 151]. Як відомо, в епоху мезоліту (епіпалеоліту), який на території України існував у період X - VII тис. років до н. е., на зміну холодному і суворому клімату приходить якісно новий, наближений до сучасного, а холодолюбну фауну змінюють зовсім нові види тварин. Мамонти і бізони вимирають, а їхнє місце займає дикий бик.
Інший приклад - це галерея рисунків мезолітичної епохи з печери «Коза» (№ 60). Тут на стелі зафіксовані фігури лося, бика, качок та інші. А головною пам'яткою цього гроту є плита - блок із зображенням полювання мисливця на кіз. Присутність на цій плиті мисливця і другої фігури кози, яка знаходилась у «загорожі», напевне, слід розуміти як відтворення древнім художником загінного полювання і процесу приручення цієї тварини.
Схематична манера виконання зображень на Кам'яній Могилі заслуговує на особливу увагу. Стилізація та схематизм у первісному мистецтві пов'язані з переходом первісних митців від зображень конкретних об'єктів до узагальнюючих образів, що пов'язано із
Рис. 10. Сцена з життя мезолітичних мисливців.
запровадженням лука та стріл розвитку засобів полювання (рис. 10) та значним розширенням об'єктів мисливського промислу. Відображення цих змін бачимо, зокрема, і на зазначених композиціях [Давня історія України, 1997, с. 152]. Наведені приклади свідчать про зміни у свідомості мезолітичних мисливців, рибалок і збирачів - головне місце посідає у зображеннях займає не конкретний образ, а подія, динамічна сценка, зміст якої розкриває малюнок.
Складні міфічні уявлення мезолітичного населення України втілились у чурингах - кам'яних плитках у формі овалу або риби, вкритих гравірованими геометричними композиціями або зображеннями людей, тварин, птахів [Словник..., 1996, с. 304]. В. Н. Даниленком розкопаний на Кам'яній Могилі окремий «Грот чуринг», де знайдено біля 40 кам'яних, прикрашених лінійно-геометричним орнаментом виробів різних розмірів, здебільшого у вигляді різноманітних порід риб [Даниленко, 1986]. Крім Кам'яної Могили, чуринги знайдено на місцезнаходженні Балин Киш у Криму та на інших пам'ятках України.
На мезолітичних поселеннях знайдено численні перепалені уламки дрібнозернистого озалізненого пісковика, темнобурого мергелю, вохри тощо, поряд з фарботерками, товкачами для фарб, дрібними вістрями та трапеціями. Розтерті в порошок перепалений пісковик, мергель, вохра використовувались як барвники для розпису одягу, а також для татуювання та розмальовування тіла людини при обрядових церемоніях. Червоні, близькі до кольору крові, вони часто супроводжували мертвих у похованнях на мезолітичних могильниках Надпоріжжя та Криму.
Зміцнення родових відносин між людьми в мезолітичну епоху знайшло своє відображення в появі групових поховальних пам'яток - родових могильників.
Залишки трьох з них на Україні виявлені і досліджені у районі дніпровського Надпоріжжя. Один з них, Волоський, розташований на правому березі Дніпра поблизу с. Волоського (біля Дніпропетровська). 3 19 поховань - більшість скорчені: покійників, очевидно, зв'язували. Подібний звичай, як вважають дослідники, випливав з певних релігійних уявлень.У похованнях знайдені кремінні пластинки-мікроліти, що служили наконечниками стріл. Частина з них виявлена в кістках похованих (свідчення того, що люди були вбиті ними). Доведено, що могильник виник у результаті кривавої сутички між людьми різних племен. Про це свідчить, зокрема, приналежність похованих у ньому людей до різних антропологічних типів. Представники одного з них належали, напевне, рухливій групі первісних мисливців, що проникли на територію Східної Європи зі Східного Середземномор'я.
Два інші такі ж могильники знаходилися на лівому березі Дніпра в околицях с. Василівки Синельниківського району Дніпропетровської області. В одному з них (Василівському III) з 44 поховань 37 були скорченими. В його похованнях теж знаходили кремінні наконечники стріл і кістяні наконечники дротиків з кремінними вкладнями. Окремі з цих наконечників також стирчали в кістках похованих людей і були причиною їхньої смерті. Цей могильних також свідчить про криваву сутичку між різними групами мезолітичних людей. Жертвами такої сутички були поховані в ньому люди.
Особливістю обряду поховання у цих могильниках було посипання покійників червоною вохрою. Напевне, цей поховальний звичай пов’язаний з віруванням в очисну силу вогню, який імітувався червоною фарбою. Аналізуючи позу та орієнтацію небіжчиків волосько-василівських могильників, Д. Я. Телегін дійшов висновку, що населення Надпоріжжя, яке залишило тут могильники, поклонялось Сонцю і пов’язаному з ним теплу, а також вогню, який символізував домашнє вогнище з його затишком, теплом та спокоєм.
Оригінальний звичай простежений С. М. Бібіковим під час дослідження парного мезолітичного поховання в гроті Мурзак-Коба в Криму, де виявлене парне поховання [Бибиков, 1940; Давня історія України, 1997, с.
149]. Один кістяк належить жінці 20-25 років, другий - чоловікові 40-50 років. Покійники лежали на спині головами на схід. Антропологічно поховані належали до кроманьйонського типу. В процесі розкопок та анатомічного вивчення жіночого кістяка з’ясувалося, що у небіжчиці було ампутовано дві останні фаланги на мізинцях обох рук, причому ще за життя жінки, і це мало обрядове значення. Цей факт свідчить про існування у мезоліті Криму обряду відтинання пальців, який ще до недавнього часу зустрічався у відсталих народів - бушменів, аборигенів Австралії тощо. Загалом зразки образотворчого мистецтва пізнього палеоліту, які виявлені у гротах Кам’яної Могили, за своїм складом образів та символічним значенням не відрізняються від подібного мистецтва Західної Європи і Південного Уралу.Отже, в період пізнього мезоліту розпочався перехід до відтворювальних видів господарювання - землеробства та тваринництва, а відповідно до цього стали змінюватися і вірування стародавньої людини.
ЛІТЕРАТУРА
Бибиков С. Н. Грот Мурзак-Коба - новая позднепалеолитическая стоянка в Крыму / С. Н. Бибиков // Советская археология. - 1940. - Т. V. - С. 159-177.
Давня історія України: В 3 т. / Ред. кол. П. П. Толочко (гол.) та ін. - к. Наук. думка, 1997. - Т. 1. Первісне суспільство. - 559 с.
Даниленко В. М. Кам’яна Могила / В. М. Даниленко. - К. : Наук. думка, 1986. - 152 с.
Залізняк Л. Археологія України : навч. посіб. / Л. Залізняк. - К. : Либідь,
2005. - 504 с.
Зализняк Л. Л. Население Полесья в мезолите / Л. Л. Зализняк. - К. : Наук. думка, 1991. - 158 с.
Мацкевой Л. Г. Мезолит и неолит Восточного Крыма / Л. Г. Мацкевой. - К. : Наук. думка, 1977. - 180 с.
Нужний Д. Ю. Розвиток мікролітичної техніки в кам'яному віці: удосконалення зброї первісних мисливців : монографія / Д. Ю. Нужный. - К.: Наук. думка, 1992. - 185 с.
Словник-довідник з археології / ред. Н. О. Гаврилюк. - К. : Наук. думка, 1996. - 431 с.
Телегін Д. Я. Мезолітичні пам'ятки України (ІХ-VI тисячоліття до н. е.). / Д. Я. Телегін. - К. : Наук. думка, 1982. - 256 с.
Черниш О. П. Стародавнє населення Подністров'я в добу мезоліту / О. П. Черниш // Стародавнє населення Прикарпаття і Волині (доба первіснообщинного ладу). - К. : Наук. думка, 1974. - С. 148-150.