ΦEHIКIЯ I CИPІЯ
На північ від Палестини лежить Сирія /Сірія/. Побережжя Середземного моря відділене від Сирії горами Ливану й Антиливану, називалося Фенікією, Фенікія і Сирія /як і Палестина/ мають теплий клімат, урожайну землю та підземні, а колись і наземні багатства.
Обі Країни мали дуже догідне Географічне положення, бо через них переходили, як І через Україну, торговельні шляхи на всі сторони Малої Азії, в Арабію, Ггипет, Кавказ та Індію.Морським шляхом Фенікія і Сирія були в звязку з островами Еґейськогоі моря, Грецією, Італією, Африкою, Іспанією, Францією та далекою Англією, а на півночі з Причорноморям - Оріяною-Україною. Хотяй Фенікія і Сирія мали з заходу морську границю, тут, як І в Палестині, помимо багатств і великих торговельних міст, не постала сильна фенікійсько-сирійська держава, 1 Фенікія і Сирія були поділені на понад ЗО малих князівсттв, аїх князьки за чужі гроші й політику постійно ворогували між собою і ніколи не хотіли обєднатися. Причина та сама, що в сумерів: ЖрецІ не бажали обєднання. Це використовували сильні сусідн, що з усіх сторін окружувал и ФенІкію і Сирію та намагалися завоювати їх багату землю, багаті міста й торговельні шляхи. Тому Сирія, як і Україна все була тереном жорстоких змагань сусідів за панування над тими багатими краями. Ila сирійських полях, як і на Україні, відбувалися неремарші чужих військ, найбільші бої загарбників, що обдирали-грабили квітучі сирійські міста й хліборобів з майна і дорібку.Розглядаючи минуле Фенікії, варта б з встановитись, від чого постала ця назва. Сгипетське слово "фенеху" означає "корабле—будівничий'*. Греки звали їх за єгиптянами. ФойнікІйцями від слова "пгойнос" - червоно - волосий, рудий. Назва Сирія /Сірія/ повязана з племям "сірих", як про це вже була згадка, що залюднили обі ці країни. їтиптяни звали їх "ару" — арії. На Україні маємо багато прізвищ сірий: Сірко, Сіромаха і под..
Було теж племя сірихгчраків, про них буде ще мова.Ті сірі, прибувши ца побережжя Середземного моря, застали там семітів кочовиків, іцо ділилися й називали себе дітьми півдня і дітьми сходу. З мішанини семітів і сірих витворилася за тисячоліття нація сирійців, сього- дня добрих купців і підприємців. Сірі заснували багато міст на побережжі Середземного моря, а кожне місто, як і в сумерів, Творило осібну державку. Сірі були хліборобами, управляли просо, пшеницю, ячмінь і лен та виробляли тканини й уміли їх красити пурпурою, шо вони старались заховати в тайні.
В Галичині, Волині та Поділлі росте низький ^ущ, т.зв, Черчик зелений /ботанічна назва: червець багаторічний/.
Він росте в шпилькових лісах Прикарпаття та пограниччях Волині і Полісся на південних схилах піщаних горбів Галичини й Поділля. Ростина сіровато-зелена, листки лінійні, або піетиновидні, чашка цвіту дзвониковид- на, пятиротдільна з білоплівчастими зубцями. Цвите від червня до вересня, росте кущиком до 20 цм високим /130/. Лиш на той кущик в половині травня густо складав свої яєчка метелик, що в мові орії, звався "черець, черлен, череть, а на Руси червець, або червень. Лат, назва: PorphyrophorQ Ruthe- m co Georg ica; а після прилучення Галичини до Польщі рої o∏i со" /Навіть І ту назву вкрали нам сусідоньки/. В початках червня вилазили з яєчок гусениці й живилися листками черчика, що в листках мас червонавий барвник Гусениці скоро росли і в останній декаді червня їх збирали. Ті гусениці були повні густої темночервоної рідини, яку орії, словяни й Русь уживали на природне тривке красило, що не линяло від прання і сопця, до крашения дуже тонких льняних і вовняних тканин. Тому в Галичині й на Поділлі с місцевості з назвою "Черче", де паші предки мали цілі плянтпції черчика і червня. Як вони переховували кокони червня і як діставали барву, залишиться мабуть, тайною. Від того названо Галичину "Червенськими городами", як про це свідчить наша історія, бо вони були городами, де виробляли теж і на експорт вовняні і льняні крашені тканини.
З тим вяжеться теж назва шостого місяця в році "червень". Це був для оріїв-праукраїнців місяць важніший від жнив. Лиш орії словяни мають назву місяця "червень". Німці, москалі, фіни й монголи не мають, а гали /французи, еспанці, англійці/ під впливом Риму назву "червень" затратили. Фактом с /130, 67/, що тайну виробу пурпури орі ї остро берегли від чужип пі в. Тканини на пурпуру, що ЇІ царі й вельможі вживали па плащі, були ткані з дуже тонких вовняних ниток з найдовшої білої вовни, були фолюшованІ, щоб мали полиск і кучері, а опісля фарбавані. Цінилися на вагу золота. Вогонь, червець і бджоли були даром Дажбога, тому їх орії духе шанували і тому посипували мерця червоною охрою, щоб Дажбог у "вираї" міг відрізнити своїх дітей. Плюнути на вогонь увалялося між селянством великим гріхом ще й по першій світ, війні, /бо тим можна було образити Дажбога/, Тому па tyci та, мабуть, в усіх словян в передхристиянських часах були найважні ші 2 барви, дари двох наймогутні них богій: червона -Дажбога і золота- Перука /блискавка Ладо мав барву синю, тому барвінок,квітучий синьо, вживали від тисячоліть на вінці для новонепців. /57/. Тим можна пояснити, чому орії і давні руси мали червоні щити з золотим або срібним тризубом, а вожді шолом’и, королі — корони позолочувані або й золоті. Ці барви прийняли орї ї около 10 тисяч літ тому.Повертаючи до справ Фенікії і CJtpii', треба згзначити, що племена сірих — сіряків прибули з Оріяни, як і багато інших племен. Вони, памятаючи про свій опущений край і назви місцевостей Et ньому, чи назви родів і племен, надавали подібні назви на місцях нового поселення. Прикладом можуть бути приморські міста сірих, знаних з торгівлі, промислу і багатства. Місто Уґ-аріт — це місто південних "юґ" — оріїв, Арвад — Гарвад заложили арвади, мабуть, предки хорватів. Мари-Ї заложили місто Мару / семіти звали їх амореями/. С’умери - місто Сумер - Гомер. Трипільці, що прийшли, мабуть, з околиць міста "Трипілля" в Укра— їні — заломили місто Тфіполіс.
СЬдаги — сидони /про яких буде ще мова заложили місто Сйдон. Борути — місто Ворут; його араби перезвали на Бейрут. Тйрети заложили місто rIJtp та найяскраві щим доказом походження сірих з України е місто Библо, найстарше місто фенікі йців над Середземним морем; його назву до сьогодня ані греки, пі семіти, ані турки не зуміли змінити. Библо заложили наші бибельці з неремиської землі. Це лиш дві такі самі назви на цілі й земській кулі. Все це дає деяке поняття хто саме були фінікійці. В місті Библі бито "фен і кі йську" монету, там були найбільші "фабрики" пурпури й кораблебудівництва та храми богів, чиї імена принесені з [(хіукраїни, нам до сьогодня зрозумілі.Сірі привезли з Opi ян и - Іраукраїни культуру ріллі, город- н иктва, садівп ицтва, а в Сирії розвинули виноробство. Орали плугом, запряженим волами, з бронзовим, пізніше залізним лемішем. Збіжжя мололи на жорнах. /60/. Сірі /фен і кі йці / використали кожну пядь землц ZJp не удавалося збіжжя, там закладали виноградники, овочеві та оливкові сади. Bropax Лівану була залізна руда і тисячолітні кедрові ліси найкращий
матеріал на будову кораблів. За смолу з кедрів до бальсамування мумій, єгиптяни давали золота в jboc.
Сірі витоплюють залізо, а з розвитком ремесла й торгівлі, будують корабельн і варстати і в будові кораблів стають неперевершеними фахівцями тодішнього світу. Будували кораблі Й вирабляли пурпуру Библо, Оїдон /у Франції є СЬдан/, Тир і Угаріт. У тих містах були зорганізовані цілі Групи кораблебудівничих у своїх цехових робітничих уніях. Такі унії-цехи кораблебудівничих, а їх були тисячі, єгиптяни називали фенехі від чого цілий нарід сірих, що жив у Ливані, греки назвали фенікі-аноЙ - фенікіянами, Бибельський корабель вже в []. тисячоліті до Xp. як про це свідчать єгипетські папіруси, був найкращим до далекого плавання і під вітрилами найбезпечніше перевозив великі вантажі товарів.
Фенікійці — сірі почали перші виробляти скло та позолочувати і посріблювати металеві вироби, так докладно, що найкращі знавці не мог ли їх відрізнити від правдиво золотих, чи срібних.
/60/.Фенікійських кораблебудівельникі в замовляли до будови кораблів і добре їм платили єгиптяни, ассирійці, перси І другі.
Щоб мати під сворю владою Палестину, Фенікію і Сирію єгиптяни завоювали [(і країни вже в 1]. тисячлітті до Xp. Лппали сирійсь- ким князькам повну автономію, лиш уважали, щоб князьки платили точно, данину кедром, пурпурою, воском, медом, смолою, оливою й вином.
У сірійському місти Тайнаті в долині ріки. Оіронт знайдено під час археологічних розкопів в 1937 р. печаті з сумерського міста У^ а в місті Кати і /в нас Катинь/ відкопано храм сумерської богині "Ніне- галі.
Провадячи широку торгівлю морем і суходолом, фенікійці закладають всюди свої кольонії. іІдми покрили побережжя Африки, Малої Азії, Греції, Італії, а навіть південні береги України. Ile було такого місця, куди пе проникали б фен і кінські купці зі своїми високовартіснимі товарами. їхні кольонії - це Картаґіна, Сіцилія, Мальта, Тартес в Ec пані ї, Караміс на остові Сардинії, в Африці - Танджа /тепер ТЬндл^р/, ГЬдер в гирлі ріки Гвадальківір і под. Усіх колоній заснували понад 300. В І. стол, до Христа на наказ фараона Ifexo фенікійці обїхали довкола Африку. Олово й бурштин привозили з.Англії і побережжя Вілтику. Суходолом проникали у Вірменію, Індію і напевно, в Україну. Греки пізніше лиш відбудовують фепікійські кольонії і дають їм свої назви. Тік то наші "сірі” навчили єгиптян, греків, семітів хліборобства, торгівлі, мореплавства, письма математики та астрономії. Помимо так високої культури й багатства Сумерію, Палестину, Oipiю, Фенікію, Хатію завойо вують обеднані і послушн і одному проводові єгиптяни, ассирі йці, юдеї та інші. Фенікійці, сирійці і хати перейняли й удосконалили культуру сумерів. З клинопису уложено фенікійську абетку з 22 букв /мали ідіоми/ Ця абетка стала опісля підставою грецької і української /глаголиці/.
У сірих та інших праукраїнських племен бачимо багато малих бог і в, ал р в с ю л и є трійця головних богі в і богиня матері - землі.
Гол ов- ним богом сірих І вавилонців був бог "Бел" наш велес велет, великий, могучий білий/. У фен і кі йці в він ^a в ся Рош-Вел - це руський головний, бог, голова богів - великий, всемогучий, Ігреки звали русі в "Рос", а юдеї "Рош". Ассирійці і юдеї звали "Вал, бал’». Від цього назва Вавилон місто бога Вела. Син Вела був богом сонця і звався Аліи — Перун кельт— ське Аляй -атак, удар (257),(5 букв в обох назвах). Бог смерти називався "Мат" тому в шахах, грі, винайденій в Праукраїні, говориться королеві "ιπax,' коли вія загрожений. Колиж говориться "шах—мат" то значить "смерть королеві". Слово "1Maτ" (від нього наше "мор-помір")[|е імя бога смерти і його жінки "Морани". Богиня матері—землі й родючости звалася "Анат" — родюча, урожайна (І від того пішла назва урожайної Анатолії).Всі племена сірих і фенікійців, були галичанамиа-іхбуло понад ЗО племен в часі їх тисячолітнього Існування змішалися з чорноволосими семітами, витворили нові іншомовні народи. Вину за це поносять жрепі, що маючи владу у свсїх руках, натровлювали одні племена на другі, боячися конкуренції сильних королів та одного верховного жреця. Семітські сусіди, в яких був оден провід і оден головний жрець, використали незгоду сирійців і підбили їх (13, 60).