Склад генеральної рада. Постійна участь на ній козацтва; участь Запоріжжя. Участь і роля на раді козацької старшини. Міщанство на раді. Участь і роля на раді духівництва. Особи й групи, що не могли брати активної участи в раді.

Перед тим, як говорити про склад генеральної ради, треба з’ясувати два питання: чим відрізняється ця рада від інституту ради старшинської та чим була рада „чорна"? Що-до першого питання, то можна було-б встановити кілька критеріїв для одміни поміж генеральною радою й радою старшинською.

тоб-то головного для нашої теми періоду. Якщо йти цим шляхом, то можна вважати звістки про раду, що відбувалася за участю лиш членів старшинської класи, за раду старшинську. До неї-ж треба, думаємо ми, зарахувати й всі ради, що відбувалися за участю старшини й знач­ного товариства. Остання група—це шар заможнішого козацтва, який тісно був звязакий з старшинською класою, що з нього ця старшинська класа виходила. Наприкінці XVII й XVIII ст. ця група козацтва офор­милася й юридично (скоріш виразно оформилася, бо в звичаєвім праві, як видно, вона певне оформлення й раніш мала) Й стала de jure в особі „товаришів** бунчукових, військових та значкових — органічною частиною класи старшини. Натомість участь класи рядового козацтва і при цім в кількості, що переважала членів инших груп, характерна для ради ге­неральної.

Отож звістки про раду з рядовим козацтвом у ролі її учасників застосовуємо до ради генеральної — інституту як по суті иншого ніж рада старшинська, такі одмінного тією ролею, що він відгравав у житті й історії Гетьманщини. Опріч цього основного критерія для визначення, з якою установою ми в кожнім конкретнім разі маємо діло, існує й низка допомічних. Так відрізняється місце зборів (рада генеральна здебільшого в полі, таборі, старшинська u світлиці), час (збори старшинської ради регулярні — по певних святах, а в обмеженім складі дуже часті, тим- часом як генеральна рада це явище більш-менш екстраординарне), поря­док обмірковування був різний; збори ради генеральної були прилюдні, ради старшинської закриті і т.

Що-ж до питання про „чорну** раду, то тут зазначимо, що за таку раду вважаємо загальну козацьку (в одміну від старшинської) й до са­мого існування загально-народньої, з участю селянства, ради ставимося скептично. Правда, в тогочасних документах раз-у-раз говорилося, що на раді брали участь „гетьман, старшина і чернь**. Але, на наш погляд, ця термінологія, — якої дотримуються головне московські акти, — каже лиш за те, що під „черню** розуміли рядове, нсчиновне, незнатне козацтво. З дальшого викладу це буде ясно видно.

В літературі висловлювано думку, що рада чорна є рада своє- вільна, складена по-за згодою старшини. Опираються при цім, здається, переважно на конституцію сойму р. 1635 про,,Pohamowanie inskusyi morskich od woyska Zaporowskiego*', яка каже: „ktoryby z tych regestro- wych kozakow pokazal siς bydz buntownikiem, у Iub Hetmanom naszym, Iub ich Namiestnikom, b¾dz tez swey Starszyznic nieposlusznym, abo autorem Czernieckiey Rady, ten nie tylko ma bydz z regestry sluzby wymazany, ale у na gardle kara∩y^u,). Нам здається, що „autora Czernieckiey Rady** тут карається не стільки тому, що рада ця своєвільна, а головне через

¹) Volumina Legum, I. III₁ с. 404 „хто-б з тих реєстрових ковакіо внявив-бн себе як бунтівник і чи гетьманом нашим чи їх заступником, чи теж своїй старшині неслух­няним, вбо ініуіятором чорної роди, той не тільки мов бути викреслений в службових реєстрів, але й на горло скараний*.

те, що польський уряд тут побоювався, що широка рада може ухвалити похід на Туреччину. Отже е це скорше обмеження кола осіб, що мали скликати ради, групою старшини. До того-ж з пізнішої практики чорних рад ясно видно, що шерег їх скликається саме з дозволу від уряду ’). „Бунтівничою" радою зве чорну раду А. Кисіль, коли р. 1636 пише про раду на Росаві, що „неприпущені до ради козаки вхопили корогву і булаву і пішли бунтівничо робити чернецьку раду*^{[16] [17]'2).}

Що рада до Богдана Хмельницького складалася лиш з козаків, це, здається, ясно для кожного знавця української історїї. Бо коли звістки про військову раду тих часів завсіди говорять про раду козацьку і не дають вказівок на участь инших груп людности, то ясно, що це звільнить нас від обов’язку ' доводити це на фактичнім матеріялі. Про раду з козаків за Богдана Хмельницького маємо, приміром, такі вка­зівки. Так, уважаючи, як видно, козацтво за менш революційний еле­мент, воєвода Київський у листі до гетьмана (на жаль, не датованім) тур­бується, щоб гетьман не скликав ради. Треба окремо по полках запису­вати козаків до реєстру, діє записуючи туди поспільства³). Виписка (на­ведена вже вище), на наш погляд, не говорить за те, що бували ради з поспільством. Ні, як видно, мова мовиться за нове козацтво, за покоза- чені революцією шари поспільства. їх польська суспільність за козаків не визнавала. От звідси й Киселеві поради не припускати їх до ради, отже й до козацького війська. Як каже Ласко (червень 1648) лист А. Киселя читано на раді з козацтва, де брало участь аж до 70 тисяч козаків ^,)∙ У жовтні р. 1650 гетьман Богдан Хмельницький казав царському дворя­нинові В. Унковському, що коли-б він видав самозванця Т. Акундинова, то „вѣдаю то я, что мнѣ отъ войска даромъ не пробыть; а вѣдаешь самъ: съ чернью кто сговоритъ, коли встанутъ?" ^$) Тут ясно, що мова мовиться за „чернь", що була у війську, отже рядове козацтво. А ось ©свідоцтво Осві- цима: „Хмельницький... скликав раду спочатку по полках, а потім гене­ральну. На раді, бажаючи ще більше роздратувати чернь супроти нас і розбурити її енергію, він оголосив козакам, ніби король увійшов у пого­дження з султаном і поступився йому всіма українськими краями: Київ­ським, Білоцерківським, Чигиринським, Черкаським і иншими, що турки пограбують усі ці краї й візьмуть усю людність у ясир.

У серпні р. 1651 російський „подьячий" оповідає про раду під Бе­рестечком. Вона, певна річ, складалася з козаків ²). П^о низку рад стисненого від польського війська козацького табору під":Берестечком кажуть і инші джерела. Звичайно в таборі були тільки козаки.

Рада 1654 р. Про неї боярин Бутурлін пише „и того числа (тоб-то 7 січня 1654 р. Л. О.) отъ гетмана Богдана Хмелницкого приходилъ писарь Иванъ Выговской и сказывалъ боярину Василью Васильевичи» съ товарищи: была де у гетмана тайная рада съ полковники и съ судь­ями и съ войсковыми ясаулы; и полковники де и судьи и ясаулы подъ государеву высокую руку поклонилися. И по тайной радѣ, которую гетманъ имѣлъ съ полковники своими, и съ утра того жъ дни, во второй часъ дни, бито въ барабанъ съ часъ времени на собранія всего народа слышати совѣтъ о дѣлѣ хотящемъ совершитися. И как собралось вели­кое множество всякихъ чиновъ людей, учинили кругъ просторный про гетмана и про полковниковъ, а потомъ и самъ гетманъ вышелъ подъ бунчукомъ, а съ нимъ судьи и ясаулы, писарьки всѣ полковники". Далі відома промова Богдана Хмельницького, між[18] [19]йншим: „Для того нынѣ собрал есмя раду явную всему народу, чтобъ есте съ нами об­рали государя"³)... Прохаємо читача звернути увагу на підкреслене місце про „раду явную всему народу". Якщо боярин правильно передав слова Богдана Хмельницького, то мова йде лиш про відкрите засідання козацької ради. Можливо, що так і було. За це свідчить і те, що Pa- кушка-Самовидець за „общенародність" цієї ради не говорить, а каже про неї як про звичайну козацьку раду: „эложилъ гетманъ Хмелницкій з’ездъ в Переяславлю усѣмъ, полковникомъ, сотникомъ и атаманнѣ, и сам приехалъ в Переяславль на день Богоявленія Господня, и тамъ рада была, где усѣ полковники и сотники с товариствомъ при нихъ будучихъ, позволилися зоставати под високодержазною его царского величества рукою, не хотячи юже болшъ жаднимъ способомъ быти под- данними королю полскому и давнимъ паномъ, а нѣ тежъ примати к себѣ татаръ; на чомъ на той-то радѣ в томъ мѣсяцю генварѣ и присягу ви- коналъ гетманъ Хмельницкій зо всѣми полковниками, сотниками и ата- манею и усею старшиною войсковою" ’)·

З цієї ради починається доба Гетьманщини в залежності від Мо­скви.

Звичайно далеко не все рядове козацтво бувало присутнє на ра­дах. Це було-б і неможливо фактично. Очевидно, найбільша повнота досягалася при зборах ради підчас військового походу в козацькім таборі. В инших-же випадках, як видно, ще здавна практикувалося пред­ставництво. „Звичайно, пише акад. Василенко про раду до Богдана Хмель­ницького, на раді здається брало участь по кілька чоловіка від полку" ’). І справді, рада, що р. 1637 обрала на Росаві на гетьмана Томиленка, була надто нечисленна, отже можна думати, що складалася з представ­ників³). Так само було і з радою в 1638 р. у Київі, де було по кілька чоловіка козаків з кожного полку³). Таку раду з представників хотіли скликати московські представники на Україні і пропонували гетьманові Виговському, „И тебѣ бъ къ его (кн. Трубецького) пріѣзду послати отъ себя къ полковникомъ и велѣть имъ съѣхатца въ Кіевъ и изо всякого полку и изо всѣхъ чиновъ по пяти человѣкъ изъ чину для царского величества великихъ дѣлъ" ⁴). Така неповна рада мала обрати на геть­манство Ів. Виговського, бо, як він сповіщав Путивельських воєвод, „скоро по погребеніи тѣла будетъ рада всей старшини и нѣкоторой черни"¹). I de facto — про обрання Виговського Самовидець каже, що „будто учинивши раду часть Козаковъ зобравши в дворъ Хмельницкого, а найбольше тихъ людей превратнихъ, а тымъ эичливыхъ, которыхъ на тотъ урядъ гетманства прягнули, а в остатку дворъ замкнули, не пуща- ючи никого" ^g). і на другий день (26 серпня) „знову Козаковъ раду и знову в тотъ же дворъ Хмелницкого зобралося козацтво, полков­ники и сотники, и що могло увойти чернѣ, знову о тое гетманство трактовати" ’). Чернь тут — ясно козаки. Тут вже видні елементи незав- доволення за цієї нечисленної ради навіть такого оборонця старшини й „значного" козацтва, як Ракушка-Самовидець. Звичайно, ВиговськиЙ писав неправду, кажучи, що по смерті Хмельницького „добровольною и общею радою пановъ полковниковъ и всея старшины и черни, дано мнѣ начало всего войска Запорожского, гетманство"^β). Були незавдо- волення й з ради в Переяславі, що на ній вдруге при окольничому

* ^{[22] [23]}

Б. Хитрово обрано І. Виговського. Отож посланці полковника Пушкаря казали в Москві в квітні р. 1658, що „та де рада, что была в Пере­яславлѣ, была неполная, а были на радѣ тѣ полковники которые съ Ива­номъ Выговскимъ въ одной мысли, а съ ними сотниковъ и черни у полковника человѣкъ по десяти и менши, а эаднѣпрскихъ полковъ никого не было, и на гетманство де ево Ивана обрали не всѣмъ вой­скомъ и булаву ему не давывали, а далъ ему Ивану Выговскому булаву околничей и оружейничей Богданъ Матвѣевичъ самъ, а не полковники и не чернь¹' ^l)... А Самовидець просто каже: „Которая рада в Пере­яславлю была, тилко на оную полковники з сотниками и з іншою стар­шиною э’ѣхалися, опричъ чернѣ; и ВыговскіЙ боярина такъ словами ле­стивими, яко и подарунками уконтентовавши, до того повернулъ, же оному гетманство подтвердилъ в Переяславлю, любо на тое войско и не позволяло**²) („Не позволяло" — думаємо хоче сказати Самовидець, що не голосувало). Але московський уряд уважав (як видно, помилково) що на цій раді були старшина „и козаки и чернь многіе люди" й „чернь многіе тысячи"³). На раді в Корсуню за Виговського „были на той радѣ полковники и сотники всѣхъ полковъ, а со всякимъ де сотникомъ было черни человѣкъ по 20"·’)·

Пізніше на Лівобережжі бачимо незавдоволення ^s), що „нынѣ Сомко... себя учинилъ гетманомъ безъ обиранья всей черни, и печать войсковую сдѣлалъ"^с). Раду в Козельці р. 1662 московський уряд зве „непол­ной" ⁷). Про неї свідчив у Москві київський протопоп В. Прокоф’ев, що „черни і всі его посполства на той раде не было; а для де того наказной гетманъ Яким Сомко на той раде всему поспольству и черни быть не велѣлъ, чтоб тому мѣсту великих убытков не было" ^s).

Як свідчить О. Лазаревський, було на ній лиш 2 полки^i,). Корек­тив до цього вносить свідчення епіскопа Методія, який повідомляє, що до Козельця „съѣхались въ Козелецъ не съ большими людьми, человѣк по десяти съ собою имѣючи" ^,0). Таку раду при неповнім складі пред­ставників від полків і при малій кількості в цих представництвах не вважали за законну. Так само не вважали за законну раду в Ніжені, що була обрала Сомка „совершеннымъ гетманомъ". Про ню маємо таке свідчення „а на нынѣшней де потаенной радѣ въ Нѣжинѣ (що вибрала Сомка „совершеннымъ гетманом". Л. О.) не многіе были полковники: Нѣжинской Василій Золотаренко, да Черниговской Аникій Силинъ.

’) Ibid., т. XV, с.с.49—50.

’) Лѣтопись Самовидца, с.с. 52—53. 1878.

’) А. Ю. и 3. P., т. XV, с. 16 та 43-49.

«) Ibid.. т. IV, с. 57. ») р. 1661.

”) А. Ю. н 3. Р. дод. до т. VII, с. 334.

^:) Востоковъ, Козслсцкая рада 1662 г. К. Стар. 1887, № 2. с. 283. ·) Древлехранилище Р.С.Ф.С.Р. Столб. № 5859. Малор. Приказа, а. 76. ’) Описаніе Ст. Молор. т. II, с- 6.

^ioJ Востоковъ, Op. cit, с. 277.

А не были дс полковники на радѣ. Платавской—Демьянъ Гунжелъ, Зинковской — Василій Шимонъ. Мирогороцкой Павелъ Царенковъ; тѣми де полками Екима Сомка въ совершенные гетманы не обирали и не хотятъ его въ гетманы; какая жъ де то полная рада, что половина оби­рала, а другая половина не обирала Якима Сомка въ гетманы" ’). Так само в статейному спискові Ф. Ладиженського е думка запорозького полковника Д. Песоцького при цю Ніженську раду. Він лиш збільшує кількість присутніх полковників — отже й полків чи полкових делегацій, іцо були з ними, — „в Нѣжинѣ де у Василья Золотаренка була рада, только, не со всѣми полковники, половина де полковниковъ на раду не поѣхали, а были де на радѣ толко Нѣжинской онъ Василій, да При- луцкой, да Черниговской, да Стародубской въ своемъ (пром.) къ нимъ посылалъ наказного своего козака. А не поѣхали де (пром.) на тое раду полковники Дубенской, да Миргородской, да Полтавской, да Зин­ковской, и Екима Сомка не хотятъ на гетманство; толко де они одною своею половиною выбрали въ гетманы Екима Сомка“ ²). За постановою ради в неповнім складі полків чи представництв од них не вважали правної сили. На цім спиравсь у своїй боротьбі з Сомком І. Бруховець- кий. Але і сам Comko₁ пишучи 12 жовтня р. 1662 цареві, що всі пол­ковники не зможуть бути на проектованій раді в Зінькові, завважив, що треба „всемъ войскомъ, а не полувойскомъ гетмана обрать" ³). І справді, ця проектована Зіньківська рада, на яку прибуло лиш „полувійсько" — полковники Ніженський В. Золотаренко, Київський В. Дворецький, пол­ковники Миргородський, Кременчуцький та Полтавський ‘), — ця рада не відбулася.

Рада року 1663, що обрала на гетьманство Бруховецького, була рада, на яку зійшлися полки в повнім складі. За свідченням Великого-Га- гіна „по смѣте... людей пришли на раду сорокъ тысячъ и болши"^b). Кількість, звичайно, дуже значна.

Вже до неї, коли р. 1662 російський уряд хотів скликати чорну раду в Зінькові його уповноважений кн. Г· Ромодановський посилав за­прошення на ню до полковників. Якщо-ж комусь з них „не мочно" було приїхати „і они б в свое мѣсто прислали знатных людей и ис черни, кому им в той раде мочно будет вѣрить" ^g). Отже ця рада мала бути далеко не в повнім складі полків. Як видно, в повнім складі полки ко­зацькі були на раді під с. Будищами р. 1668. До того-ж тут були полки і лівобережні і правобережні. А далі вже завсіди присутні лиш полкові делегації. Так на виборах у Глухові в березні 1669 р. Д. Многогрішного

А. Ю. и 3. Р. Дод. до т. VII, с. 349. ’) А. Ю. и 3. Р. Дод. до т. VII₁ с. 345. ^jI Столб. № 5861/50 Молор. Приказа а. 91 Древлехранилище Р.С.Ф.С.Р. ') Древлехранилище Р. С. Ф. C. P. Столб. № 475 Білгородсьх. Стола Разряда, а.а. 465-439.

⁶) Додаток № 6.

*) Древлехранилище Р.С.Ф.С.Р. Столб. № 499 Біліородчьк. Стола Розрнда а. 18. були присутні „гетманъ Демьянъ Игнатовъ и вся старшина и выбор­ные войска Запорожского казаки и мѣщане“ В иншому місці вони тут називаються „выборные всѣ люди войска Запорожского*' і „выбор­ные люди войска Запорожского козаки" *). Що це було за „виборне" козацтво? Цілком можливо, що під цим розуміли полкові делегації. Инша річ, хто їх обирав. Найшвидше „обирав" полковник з старшиною, тоб-то було це в порядку призначення. Бо коли-б відбувалися вибори представників, мали-б ми без сумніву за це численний матеріял. Про наявність групи козаків, що мали репрезентувати свій полк на радах, є деякі натяки. Отже 6 червня р. 1661 кн. Ромодановський пише до Москви, що 19 травня „пріѣзжалъ къ нему на дорогу на рѣку на Грунь ПлатавскоЙ новой полковникъ Демьянъ Гуджулъ, а съ нимъ Плотавского полку всѣ совѣтники и полковой есаулъ да и Сенжаровской и Китен- ской сотники и присягу тебѣ великому государю вновь у него въ полку учинили"’). Що це були за „всѣ совѣтники"? Можливо, що полкова старшина in corpore, а можливо, що „радні", так-би сказати, козаки. Ось 4 липня 1665 р. гетьман Бруховецький пише до Москви, що він має туди їхати „съ старшиною и съ товариствомъ, со всякого полку приданными и съ совѣту назначенными¹* *). Про цю групу, мабуть, каже лист гетьмана П. Дорошенка до переяславського полковника Дмитрашка- Райчі підчас колотнеч у липні 1669 р. „Разсуждаючи я, — пише геть­ман, — что полкъ Переясловской старинной и сверхъ того разумѣючи быти въ немъ товарыщевъ въ раду годныхъ много, де хотѣлъ ёсмъ препамятовать (переяславський полк тоді був за Многогрішного. Л. O.), найпаче о своемъ намѣреніи съ войскомъ, вѣдомо чиню, что взявъ Бога на помочъ, своими войски конными и пѣшими для утоленья чрезъ не постоянныхъ людей въ отчижнѣ нашей учиненныхъ раздоровъ и внутрен- ныя мятежи, въ радъ (?) на Расаву идемъ, гдѣ всякому доброму мо- лотцу, а паче во общемъ добрѣ соблюдающимся, належитъ быть и свое о добромъ дѣлѣ являти намѣреніе, для чего и ты буде не самъ, тогда товарыщество дѣло гораздо знающихъ, и къ радѣ способ­ныхъ къ намъ изволь прислать, которые видѣти будутъ и слышати, на чемъ отъ всего войска Запорожского старшого и меншого товарства постановленіе учинитца и какъ договорятъ дѣла"^ь). Повторюємо, що ці дані є лиш натяки на можливість такої групи. Можливо, що колись нові дослідники за новими даними дадуть відповідь на це цікаве пи­тання. Як гіпотезу можна дискутувати думку про те, чи не були ці „радники" з групи значного товариства, з якої вийшли потім бунчукові, військові й значкові товариші. Дещо ніби·то за це говорить. Отже 16 березня р. 1669 в Київі київські козаки Ст. Єремеєнко й Вас. Глу- ^{[24] [25]}

щенко казали воєводі: „Рада де у Дорошенка в Корсуне кончалась 14 числа, а старшины де козацкихъ было на раде Киевской стороны малоросійских городовъ человѣкъ с пятьсотъ, а заднѣпровской пе­реяславской стороны старшинъ же было человѣкъ з двадцать... да изъ Запорогъ де было с ясаулом казаковъ одинадцать человѣкъ; и на радѣ обрали де старшина гетманомъ совершеннымъ Петра Дорошенка, что быть ему на обоихъ сторонахъ рѣки Днѣпра одному гетману" ’)· Щ° U^e за старшина? Можливо, хоч і сумнівно, що стільки було полкової й сотен- ної старшини. Можливо-ж, що це могло бути й „значне" товариство, яке вже тоді рядові козаки могли ототожнювати а старшиною, оскільки це була одна класа.

Про раду 1674 p._l яка обрала на гетьманство обох боків Дніпра 1. Самойловича, каже Самовидець, що „в постъ великій зобралъ (геть­ман) усѣхъ полковниковъ и Козаковъ полнѣйшихъ на раду в Перея- словлѣ, и Ханенко здалъ гетманство, и по Дорошенка посылали, але Дорошенко не поехалъ, жалуючи утратити гетманства. И так совер­шенно з обохъ сторонъ Днѣпра потвердили гетманство Івану Самуйло- вичу на той радѣ в Переяславлѣ, ажъ по самый Днѣстръ"²). Що це за „полнѣйшіе" козаки? Чи це було своєю чергою значне козацтво? Ці питання за нашими матеріалами вирішити не можна. Ми персонально думаємо, що виборні козаки й „полнѣйшіе" це не те саме. І коли участь значних, „полнѣйшихъ" — членів класи козацької старшини робила й сами збдри — зборами ради старшинської, то участь товариства „в роду год­ного чи здатного" — свідчить лиш, що це було не все козацтво, а ви­борні, чи призначені, з заслужених чи найдосвідченіших козаків з пол­кового товариства в цілому.

Рада, що року 1672 обрала иа гетьманство Самойловича. Про ню є вказівки, що були на ній опріч старшини й козаки „тисячи съ четыре и болши" ³). Оце „и болши" вказує, що хотілося цим підкреслити вели­кий склад ради; в тім, звичайно, 4 тисячі кількість зовсім невеличка. Офіційний документ про акт обрання Самойловича дипломатично каже про обозного П. Забілу „съ товарищи (тоб-то з ген. старшиною) и пол­ковниковъ и при нихъ — будучаго войска Запорожскаго" ⁴). Очевидно, і тут е натяк, що кількість козаків, що зібралася на раду, була обме­жена. Соловйов-же наводить інтересний факт, що на раді в Козацькій Діброві старшина спочатку зійшлася до шатра кн. Ромодановського „по­тім відібрала половину козаків, що були при старшині, й наказала їм іти на раду*^{1 s}). Якщо так було в дійсності, то це вельми й вельми

') А. Ю. и 3. P., т. VJB, стор. 145. За свідченням козака, що був на цій раді, у Малоросійському прнкааі, було на ній.челопѣк с иосыь сотъ*. Додаток № 10.

’) Лѣтопись Сомояидца, с. 122. К. 1878.

^,) А. Ю. н 3. P., т. IX, стор. 935.

*1 Собр. гос. грамогь и дог., ч. IV, стор. 266— 267.

⁶) Соловьевъ, Истор. Россіи, т. VII, стор. 124.

характерне явище. І офіційний „статейний список" князя Ромодановського каже, що рада 1672 р. почалася (16. VI) так — московські уповноважені „съ генеральнымъ обознымъ съ Петромъ Забѣлою съ товарищи, и пол­ковники и со всею войсковою старшиною, въ государевъ шатеръ пришли, и отобравъ у шатра полы, казаковъ, будучихъ при старшинѣ, велѣли призвать; а какъ казаки въ шатеръ и къ шатру всѣ собрались...**, поча­лася рада ^,)∙ опис далекий від того, що було в 1663 р. Справді-бо, козацька делегація, що ввіходить у шатро й, стоючи біля нього, чує й ба­чить, що робиться всередині, — то мусіла бути делегація нечисленна. Рада-ж старшинська, що була в квітні р. 1672 в Батурині, ухвалила, що при майбутніх виборах „на радѣ быть полковникомъ, сотникомъ и стар­шинѣ войсковой и началнымъ людемъ, всего войска не собирая, такъ постановили"²).

Рада 1687 р., що обрала Мазепу. На ній, як свідчить генерал П. Гор­дон у своїм щоденнику, який у данім разі є очевидно дуже авторитетне Й цінне джерело, було до 2000 козаків (800 кінноти та 1200 пішого ко­зацтва). А тимчасом у поході з Самойловичем було звичайно в багато разів більше козацтва. На цій раді вперше окремо,позначено „всѣхъ знатныхъ особъ, которые урядовъ не имѣютъ, и знатныхъ же войско­выхъ товарищей и все поспольство" ^э). Поспільство тут козаки, бо се­ляни в поході звичайно не були.

Рада 1708 р., що на ній обрано Скоропадського, навряд чи є за­конна з погляду норми старого українського звичаю. Адже на ній були присутні що-найбільше 4—6 полковників, та й то частина з них наказ­них „да полковъ ихъ сотники и знатное товариство и рядовые козаки** ')∙ Отож, неповна кількість полків говорить проти законности ради. Адже вибори Сомка саме через це й заперечували, між иншим, і сама Москва, яка в данім разі стояла на сторожі українського права- звичаю.

Про дальші „ради** — вибори Апостола й Розумовського не можна говорити з погляду присутности чи неприсутности на них козацтва. Адже й сама старшина тут вже нічого не важила. І коли з нею ще так чи инакше рахувалися, скликаючи її, то козацькі полки збиралися, оче­видно, вже тільки для надання більшої урочистости моментові „обрання"— пожалування. Отже, в 3-му розділі інструкції Наумову, що мав переве­сти обрання, сказано: „И ему, тайному совѣтнику, прибывъ въ Глуховъ, тамо будучимъ старшинѣ Его Імператорского величества всемилости­вѣйшее соизволеніе объявить, и ко всѣмъ полкамъ послать указы со объявленіемъ, чтобъ изо всѣхъ полковъ полковники и старшина полко­вая и бунчуковые и значковые казаки съѣзжались въ Глуховъ для обра-

’) А. Ю. и 3. P., т. IX, стор. 935.

’) Ibid.. т. IX, стор. 849.

^а) Д. Б. - К а м е н с к і й, Источи., ч. I, стор. 323. ‘) Источники, ч. II, стор. 177.

нія гетмана; и назначить имъ къ тому съѣзду терминъ въ двѣ или кон­чав въ три недѣли^- ’)· Отож на цю раду російський уряд навіть не мав на увазі рядових козаків запрохувати. Так само Й царева грамота від 25 липня 1727 р. про дозвіл обрати гетьмана каже: „быть изо всѣхъ полковъ полковникомъ и старшинѣ полковой и бунчуковымъ и значко­вымъ козакамъ" ⁱ).

Яке було в XVIII столітті уявління про „Генеральну" Й „Гене­ральну черневу" раду, видно з записки „Историческаго извѣстія" Гр. ∏o- летики, опублікованої в збірці матеріалів акад. Η. П. Василенка. Поле- тика пише: „Но всѣмъ таковымъ злоупотребленіямъ и Гетманской без­предѣльной власти оставалось еще одно помѣшательство. Это было древнее и, съ самого начала козацкого имени въ войскѣ Запорожскомъ, употребляемое обыкновеніе, чтобъ никакихъ новыхъ и важныхъ дѣлъ гетману не дѣлать, безъ общаго войскового совѣта, который козаки, по малороссійскому нарѣчію, называли иногда Войсковою Генеральною, а иногда Генеральною Черневою Радою. На оную Раду, въ случаѣ важ­нѣйшихъ дѣлъ должны они были собирать не токмо Генеральную Стар­шину и полковниковъ, но и прочую старшину, а особливо старыхъ и заслуженныхъ людей; а въ случаѣ дѣлъ, не столько важныхъ, одну генеральную старшину и полковниковъ; въ случаѣ же Гетманскаго изби­ранія собиралось вмѣстѣ и все войско (отже генеральна рада тільки для обрання. Л- О.). Въ которыхъ радахъ постановляли они все то, что до общества касалось, а именно, въ случаяхъ крайней нужды, налагали новыя подати, награждали деревнями, производили въ чины по общему выбору, требовали отъ зборщиковъ отчета и проч."^э). Тут автор каже головне за раду старшинську, неслушно називаючи Ti „генеральною" й „генеральною черневою". Сюди-ж він долучає і малий пленум її — генеральну старшину й полковників. Раду-ж генеральну за участю ко­зацтва Полетика знає лиш про обрання гетьмана. Звичайно в Його добу, коли козацтво, як класа, втратила вже рештки свого впливу, за ним вже не визнавано давніх прав його, про них вже забували.

Складне — питання про участь запорозців, січовиків у генеральних радах після 1648 р. З одного боку звичайно доводиться думати, що за перших часів повстання Богдана Хмельницького на військових радах брали участь і січовики, оскільки головний і перший загін цього війська з них складався. Але згодом Запоріжжя відокремлюється в певну осібну одиницю. 1 ми бачимо запорозців лиш зрідка на радах. Згодом лиш на еміграції мазепинців у Бендерах бачимо участь січовиків у раді

') Моск. Древлехранилище. Фонд Малор. Екпед. Сенату, кн. № 79/1806, о.о. 7-19. ∙) Ibid.

-) Истории, извѣстіе Гр. Полстики. Збірка матеріялів акод. Василенка. Укр. Apxeorp. Збірп.. т. І, сюр. 161.

спільно з городовим козацтвом. А втім, ця рада не була вже органом держави, оскільки влади над територією України мазепинці не мали. Тепер є думкв, що таке відокремлене становище запорозців слід пояс­нювати тим, що Запоріжжя було державою, що на аналогічних підста­вах з Гетьманською Україною залежала від Москви ¹). Це питання, здається нам, ще не достатньо з’ясовано. Думається, що залежність Запоріжжя від Гетьманщини в XVII столітті була. А постійні намагання січовиків брати участь у радах (тоб-то органах влади) на Гетьманській Україні, про які ми зараз писатимемо, свідчать за те, що вони себе й Січ не вважали за цілком відокремлену від Гетьманщини, незалежну від неї державу.

Вперше ці намагання січовиків виявилися в 1657 р., коли було обрано на гетьманство (чи на тимчасове гетьманування) І. Виговського. Запорозців на раді, що обрала Виговського, не було. Правда, посланці Виговського в Москві в листопаді 1657 р. казали: „на первой де радѣ въ Чигиринѣ были полковники и чернь немногіе, да изъ Запорогь де козаки на той радѣ были жъ, а рокшу де никакова у нихъ не было"*). Але це не відповідало дійсності. Проти цього говорять численні скарги запорозців. Так, в артикулі 4-му інструкції січовим посланцям до Москви в листопаді-ж 1657 р.: „по смерти Богдана Хмельницкого, гетмана вой­ска Запорожского, какъ поставили гетманомъ Ивана Выговского войска Запорожского полковники и вся старшина городовая, а чернь и все войско Запорожское о томъ рады и совѣту не имѣли и про то не вѣ­дали" ³). Вони, хотіли, щоб гетьмана було обрано на новій раді в Луб- нях, а ще краще на Запоріжжі. Москва ніби-το на це приставала (нази­ваючи тільки як місце ради Київ) ‘).

Полковники Пушкар і Довгаль, які боролися за права широкої „супольної" ради, теж вказували, що обрання Виговського в Чигирині й Переяславі відбулося без участи Запоріжжя, й визнавали його за ненор­мальне. Отже, миргородський полковник С. Довгаль у листі від 21 травня р. 1658 пише „...Ивана Выговского безъ кошевого войска и безъ всей черни днѣпровые и городовой въ мѣстѣ въ Переяславлѣ на церковномъ мѣстѣ святые Пречистые на гетманство оберано было, а въ' прежніе лѣта въ войскѣ запорожскомъ въ полѣ всѣмъ совѣтомъ, всею чернью, полною радою гетмановъ и полковниковъ и иныхъ старшихъ по любви войсковой обирали" ^s). А ось лист Мартина Пушкаря до Київського мітрополіта Д. Балабана. Він у відповідь на заклик визнати за гетьмана І. Виговського пише: „Тылько, гды станетъ зуполная рада, и вся чернь Днѣпровая единомысльна будетъ съ чернью городовою всего войска

^, ) ∏pθψ. K'. C Л Q б Ч C H К О,

-) А. ІО. и 3. P.. т. IV, стор. 57.

^a) Ibid., дод. до т. VJI, стор. 185.

⁴) Ibid., дод. до т. VII, стор. 188.

♦) Ibid., т. XV. стор. 83—84.

Запорозкого, тогды вже ведлугъ жаловалныхъ грамотъ отъ его царского величества всему войску запорожскому наданыхъ, вольно будетъ войску Запорозкому всей черни такожъ его милость пана Ивана Выговского улюбивши, на гетманство принять" ^,). А представник самих запорозців кошовий отаман Я. Барабаш у листі до Білгородського воєводи Хілкова писав, що „с коша вышлисмо з войском Запорозким, з арматою и з бун­чуком и зо всѣмы Клейнотами войска Запорожского, для совѣту доброго, для рады посполитой"^{[26] [27]). Як бачимо, сами січовики й їх прихильники — представники демократичної москвофільської течії на півдні Лівобе­режжя визнавали за запорозцями право участи на генеральних радах України-Гетьманщини. Це мабуть не визнавали прихильники Виговського. Що правда, у Величка маємо лист цього гетьмана до запорозців від 16 вересня 1657 р., де він пише про своє обрання на гетьманство й од- значає, що „однакъ безъ волѣ и консенсу Васъ братѣ нашой, всего вой­ска Низового Запорожского, цале утверждатися на томъ Гетманскомъ у радѣ не хощу; бо... Вы, войско Низовое Запорожское, естесте ко­рень и утвержденіе чести и вѣкопомной слави прочіимъ войскамъ Украино-Малоросійскимъ, и съ той братіи своей, такъ и власть Ваша во избираніи и постановленіи себѣ гетмана нехай первентвуетъ и силу имѣетъ. Волно Вамъ братѣ нашой, мене отъ того ураду отмѣнити, а иного по своему хотѣнію на тое достойнство усмотрѣти и утвердити". Далі він каже, що як Богдан Хмельницький керував країною „за вѣдо­момъ и порадою" Запоріжжя, так гадає зробити й він. У відповіді запорозців від 25 вересня вони пишуть про свою згоду на обрання, одзначаючи, проте, що „...тое избраніе і елекція Ваша неповинна была безъ волѣ и совѣту нашого, всего войска Низового Запорожского, чрезъ братю нашу пановъ старшину енеральную (такого терміну тоді ще не було. Л. О.), полковниковъ и войска городового Украинского, зачина­тися и вершитися; поневажъ и небожчикъ Богданъ Хмельницкій.не въ Чигринѣ, але на Кошу нашомъ Сѣчевомъ, не отъ городового, но от насъ Низового войска Запорожского начало своего пріялъ гетманство". Не вважаючи на це „...поневажъ уже свершилося, то и ми для поспо­литого добра отчизни нашой Малоросійской, оной элекціи нарушати и разорити не хощемъ"[28]). Ми в автентичність цього листа не віримо. Адже відповідь січовиків написано надто вже швидко після написання листа в Чигирині. Але й зміст його сумнівний, бо як видно з вищенаве- деннх виписок, запорозці обрання Виговського не визнавали.}

Січовики були на раді, що обрала на гетьманство р. 1658 І. Без­палого, вони па цій раді грали, очевидно, головну ролю, оскільки саме з запорозців здебільшого складався загін Безпалого. Проте, як відомо, Безпалий був de facto „наказний" гетьман, якого незабаром, після Переяславської ради 1659 р., поставлено було генеральним суддею ’).

На раді 1663 р. в Ніжені були, як відомо, присутні й січовики. Ще перед цим їх чекали на раду р. 1662 в Зіньків. Отже в липні 1662 р. епіскоп Методій писав в Москву, що „обрание государь совершенного гетмана для того продолжилось, что нѣт из Запорог от гетмана коше­вого Івана Брюховецкого по се время вѣдомости никакие"²). Тоді-ж і кн. Г. Ромодановський писав, що „рады Государь по се число еще не было, для того что из Запорожья не бывали. А как Государь из Запо­рожья будут и мы холопи твои раду учиним... И буде Государь на раду из Запорожья не будут и раду Государь без Запорожского кошевого Гетмана и без казаков учинить ты великій Государь укажешь ли или нѣт? О том вели нам холопем своим свой великого Государя указ учи­нить" ³). Рада ця не відбулася, бо, зазнавши тоді-ж поразки од Ю. Хмель­ницького та татар, Ромодановський пішов з України *)· Проте російський уряд наказав йому писати до українських полковників, що відходить „на малое время, а на раду к ним одиолично будешь; да к Брюховец­кому (тоб-то до запороэців. Л. О.) писал бы сси, чтоб онъ на раду шолъ; а какъ они на раду на уреченное мѣсто съѣдутца, и ты к нимъ будешь неэамешкав" ⁰). В складній тодішній політичній ситуації Москва, як бачимо, дуже дбала за присутність запороэців. На цій присутності настоювала тоді й ніженська партія В. Золотаренка. Як каже Ромода­новський, „Василей Золотаренко и полку его старшина и всѣ казаки нам холопем твоим сказали, что им без Запорожскихъ казаков рады чинить никоторыми мѣрами нѣ мочно" ⁶). Як відомо, ця ніби-το принци­пова позиція ніженців за кілька місяців кардинально змінилася, скоро тільки з’ясувалося, що Бруховецький виставлятиме свою кандидатуру на гетьманство. Сомко-ж, неприхильник до кандидата запороэців Брухо- вецького, давав таке юридичне обґрунтування своєї позиції проти уча­сти їх у раді: „у насъ всегда по своих стародавных правах гетманов обирано в городѣх без Запорожцовъ, для *τoro что войско царского величества Запорожское — одно; из Запорожья, пришед, должны в свои полки розойтитца" '). Помилка наказного гетьмана в цім твердженні була в тому, що військо Запорозьке за його часів вже не було на­стільки „одно" як він думав. Січове козацтво почало відокремлюватися в окрему організацію і хоч у XVII ст. цей процес відокремлення цілком не оформився, всс-ж-таки Запоріжжя у внутрішнім житті.України висту­пає як єдина організація, січовики вже не погоджувалися з тим, що вони „должны в свои полки розойтитца".

’) Древлехранилище Р.С.ФС.Р. Столб. Малор. Приказа, № 5349, а. 10.

·’) Древлехранилище P.C..C P. Сто^б. № 475 Білгоролськ. Стола Разряда, а. 311. ’) Ibid., о. 320. «) lbιновій розвідці: Про соціальний устрій Січи Запорозької).

За Богдана Хмельницького старшина активно виступає на загаль­ній раді. Так було, приміром на раді 1648 р., коли віддавано клейноди від польського короля⁶). Підчас приєднання до Москви 7 січня 1654 р. „была де у гетмана тайная рада съ полковники и съ судьями и съ вой­сковыми ясаулы; и полковники де и судьи и ясаулы, подъ государеву высокую руку поклонилися"'). Отже вона наперед вирішила ухвалу генеральної ради. І звичайно сама обстанова генеральної ради, спосіб її провадити, говорить за те, що всі більш-менш складні політичні

·* ам а» »·· » ?- M

*) Д. Э и а р и и ц к і й. Источники для исторіи запорожскихъ Козаковъ, т. J, с;с. 1011-1013.

*) Політичні пісні украТкськ. народу XV∣∣∣- XIX, ст. з уваг. М. Драгоманоза ч. I₁ P. II. Женева 1885. С. 10.

^а) Мемуары относиїцісси къ исторіи Южной Руси, т. I, с. 168.

⁴) Акад. Василенко, Op. cit., с. 3^,i4.

“) Історія УкраТни-Русн. т. VII. с. 286, прим. 3.

^е) Лѣтопись Самовидца, с. 17- 18.

^:) Акты Ю. и 3. P., т. X, с. 217; П. С. 3. т. I. с. 318.

справи мали бути до цього підготовані в вужчім колі осіб. Як-раз за це коло осіб стала рада старшини — збори осіб об’єднаних своїм служ­бовим становищем та однаковими економічними й політичними інте­ресами.

. За важливу прерогативу генеральної ради було обрання геть­мана. Навіть у XVIIi ст. за це пам’ятали, влаштовуючи належні цере­монії підчас „виборів" гетьмана. Але рано це фактично вирішае перед генеральною радою — рада старшинська. Так у травні 1657 р. царські посланці окольничий Ф. Бутурлін і дяк В. Михайлов говорили з Б. Хмель­ницьким про те, що вони чули, неначе-6 він хоче здати гетьманство Юркові. Гетьман сказав „я о томъ поговорилъ съ полковники, чтобъ попомнили мою службу и промыслъ и радѣнье, по смерти бъ моей об­рали на Запорожское гетманство сына моего Юрья“’). Тут гетьман чудово характеризує, що de facto обрання залежить від старшини и зок­рема від наЙвпливовіших представників її — полковників. І Ів. Виговський 28 серпня 1657 р. пише по тому, як помер Хмельницький, Київському воєводі А. Бутурлінові, що кого „старшина оберетъ за начальника себѣ в войскѣ, не вѣдаю"³). Російський стольник Кікін, що підчас обрання був у Чигирині, цю старшину тільки й помітив на раді. „И августа жъ, пише він, въ 25 день гетманской сынъ Юрья Хмельницкой, и писарь Иванъ Выговской, и судьи войсковые, и полковники, и ясаулы, и сотники, и иные начальные люди, собрався всѣ, прислали къ стольнику къ Василью Кикину на дворъ ясаула войскового Ивана Ковалевского, и велѣли ему ѣхать царского величества съ грамотою на дворъ къ гетманскому сыну Юрью Хмельницкому" ³). І Ракушка-Самовидець підкреслює вплив стар­шини підчас обрання Виговського в Чигирині. Хоч „з посполитыхъ Козаковъ тые голосы призываютъ молодого Хмельницкого и просять оного, жебы тотъ урядъ справовалъ на мѣстцу отцевскомъ" '), а втім прибічники Виговського з старшини зробили по иншому. От чому запо- розці писали, що „поставили гетманомъ Ивана Выговского войска Запо­рожского полковники и вся старшина городовая^{- ь}). Про раду, що обрала вдруге Виговського в Переяславі, також ми вже вже наводили скарги на те, що переважну ролю на ній грала старшина. На наступних радах, бачимо цікаве явище. Умови — статті з Московщиною—постанови ге­неральних рад підписують представники старшини; визнавали їх, вихо­дить, за найактивніших і наЙвпливовіших членів козацької ради. Отже на раді в Переяславі 1659 р. статті підписали генеральна старшина й полковники ^β).

Про раду 1660 р. в Корсуню, що поновила Ю. Хмельницького вже як гетьмана залежного від короля польського, є цікаві звістки польського

’) А. Ю. и 3. P.. т. Ill, с. 579.

*) Ibid., т. IV, с. 6. ³) Ibid., дод. до т. XI, с. 797.

*) Лѣтопись Самовидце, с. 48—51.

·) А. Ю. и 3. P., дод. до т. VII, с. 185.

^β) С. г. грам, и доп ч, IV, с. 51.

уповноваженого на ній Стан. Беньовського. Він пише, що рада почалася 20 листопада,,Ratie dla ktorych ρrzedlυzona Rada, pierwsza ze Pulkow- nicy dla persecutiey Hordy nie mogli siς wszyscy ad diema dictam stawic, a u kozakow zwyczaynie unius z Pulkownikow obstat absentia, у iesli ktory chory, tenetur poslac na swoim miescu" ^,)∙ Тут бачимо, що без полковни­ків рада не починалася. Але це була рада старшинська. „Чернь" була обурена, „ze siς Rada odprawila w izbie contra morem antiquum, ze sus- picantur zradς na siebie у na wszystko woysko^u [34] [35]), тоб то не хтіла вирі- шати таку важливу справу як обрання гетьмана, що мало відбутися, на раді чорній, козацькій. Це був справді давній звичай, що рада гене­ральна обирала гетьманів. З пропозиції Беньовського відбулася чорна рада ^а).

В 1673 р. маємо польське свідоцтво, що певні справи міжнарод- нього характеру переносяться з козацької ради на раду старшинську.,,W Ukrainie byla pod Rusawq kozacka rada_l па ktorej nie chcial bye Doroszenko s tei przyczyny, ze in maxima quantitatis takowa u Iudzi ko- zackich nie dobra bywa, і tak do niego pod Czehryn skupiwszy siς posli, a jednak і tam do nich nie szedl, ale przyzwawszy Polkownikow, Assawu- Iow і innych do siebie, ktorych rozumia! sobie bye przychylniejszymi, wy- wodzii..." образи, що робили їм поляки. Вони „Так poruszeni jego mowq... ulegli jego zyczeniom і przysiςgli mu na powtorki, ze go nie odstqpiq"⁴).

На Лівобережній Україні навіть перед чорною радою 1663 р. сот­ник з Ніженського полку казав Великого Гагінові, „чтоб быть на раде однимъ полковником и начальным людем; а толко де будет чернь, и они де учнут в городе грабить. И окольничей де сказал, что по указу ве­ликого Государя быть раде полной, черневой; а грабежу де быть нелзя: будут козаки стоять за городом в обозах, а не в городѣ" ^s).

Року 1669 гетьман Многогрішний був спочатку обраний на раді старшинській. Так, у січні того року С. Адамович писав до Москви, що в Новгороді-Сіверському: „по совѣту архієпископа Лазаря, учинился Демьян Игнатович совершенным гетманом над тремя полками, точь

Генеральна рада на Україні-Геїьманщині XVlI—XVlJl ст.ет. 293

·*-····· ∙^λ * «· ·> · І ·■ ·< ■ ■ ·· - І (· І.· і « _β «■>··

в точь как покойник Comko в Козельцѣ⁴' ’)· Про це яскраво оповідає Самовидець: „Демко Многогрѣшный, будучи наказнымъ гетманомъ от Дорошенка... изобравши усю старшину поблиз себе заднѣпровскую до Новгородка и приказалъ онимъ, жеби собѣ цалого гетмана настановили, несподѣваючися на оборону гетмана Дорошенка. Що старшина, будучи у дворѣ зачинена, которыхъ было омаль, а при Многогрѣшномъ немало его компанѣи, и боячися іцо болше мовити, але пишовши гуртом, про­сили его Миогогрѣшного, жеби онъ над ними гетманомъ былъ, чего онъ отмовлялся як старая дѣвка хорошого жениха; бо того самъ потребо­валъ и позволился на тое; которому и присягу виконали на послушен­ство.. и знову рада была в Глуховѣ, на которой князь Ромодановскій былъ, и стати новіє постановили⁴' '^{[xxxvi] [xxxvii]). 1 хоч А. Матвеев уважав, що обрання Многогрішного „по суті нічого не передрішало й не мало жад­ної законної сили" 3), то як-раз de facto це передрішило обрання саме Многогрішного. При*цім прибічники наказного гетьмана прохали в Москві дозволу „чтобъ де черневой радѣ не быть, а быть бы на радѣ полков­никомъ и старшинѣ; а черневой радѣ не быть бы для того, что мѣста разоренью, и какъ съѣдутца многіе люди, и на радѣ и лошадей накор­мить будутъ нечѣмъ" *), тоб-то знов хотіли обрання на раді старшин­ській. Статті-умови з Москвою 1669 р. підписали численні представники старшини, іцо були на радіi). Перед обранням Самойловича, як каже, покликуючися на листи Лазаря Барановича В. Ейнгорн, у старшини була попередня перед загальною рада6). І в статтях генеральної стар­шини, іцо урядувала після Многогрішного, від 3 травня р. 1672, е про­хання: „Хотя таковъ между всею войсковою старшиною стался совѣтъ, дабы для обранія гетмана, назначеное было мѣсто въ Конотопѣ; одна- кож на том обраніи гетмана вь радѣ от посполства не повстало, для великого совокупленія, въ людехъ смятеніе, усовѣтовали есмы старшинѣ}

быти войсковой на радѣ, не призывая общаго посполства. Тогда до лица земли упадая, милосердной отеческой великого государя нашего его царского пресвѣтлого величества, боярину и воеводѣ и намѣстнику бѣлогродскому ко князю Григорью Ромодановскому Старо дубскому и къ думному дворянину и воеводѣ нѣжинскому Ивану Ивановичу Ржев­скому просимъ указу: естли бы на той радѣ и обираніи гетмана къ ка­кому имѣло склонятись нестатку и бунтомъ, дабы заодно съ нами не­согласного къ вѣрнымъ его царскому величеству и всему сигклиту глася услугамъ обороняютъ (?) пребывали и ни къ какой не допускали своей воли" ’). Делегація козацької старшини на цій раді була чимала. Адже статті-умови підписало 163 представники генеральної, полкової старшини й сотників^{[38] [39] [40] [41] [42]). Коли припустити, що була присутня ще й сотенна стар­шина, яка умови не підписала, це число треба ще збільшити. При обме­женій кількості козаків на цій раді, це делегація впливова не тільки своєю вагою й значінням, але й просто кількісно. Про раду 1674 р. ми вже писали. На ній присутня старшина й „полнѣйшіе" козаки.}

Рада 1687 р. на Коломаці. Про ню є докладний опис у щоденни­кові П. Гордона, що в данім разі був за самовидця цих подій. Скинула й заарештувала Самойловича, як відомо, старшина. А ось запис під 24 липнем р. 1687 в щоденникові Гордона:,,Den 24 ten Fersammleten stch die Vornehmsten von den Kosaken bei dem Generalissimus und hor- ten die Artikel vorlesen, welche die vorigen Hetmane beschworen hatten. Die meisten davon waren in dem Gluchower Tractate bewiligt einige hin∙ zugethan und andere erweitert worden, die Ehre, Macht und Ansehen der zarischen Oberherrschaft uber die Kosaken mehr auszubreiten, zu welchem alien die Kosaken ihre Einwilligung gaben. Hierauf wurde wegen des Ver- mogens des gewesenen Hetman gesprochen. Nach einigen Bedenklichkeiten sagte der Generalissimus nach der ihm gewδnlichen und naturlichen Leb- haitigkeit ganz kurz: „ohnerachtet alles, was dem Verrather zugehδrte, vermδge der Gesetze den Zaren anheim siele, so wolle er dennoch, selbst mit Gesahr, sich die Ungange der Zaren zu zuziehen, es auf sich nehmen, dass die Kosakichc Armee die eine Halite von, dem Vermδgen des Ver- rathers erhalten und die andere Hiilfte in dem zarichen Schatz kommen solle, womit alle Zufrieden waren. Die Vornehmsten unter den Kosaken erkundigten sich ganz insgeheim, wen wohl der Generalissimus am Iibsten zum Hetman haben wolle. Und als sie einem Wink bekamen, dass Maseppa dιeser Mann ware, so Unterschrieben sie alle insgeheim noch denselben Abend in dieser Absicht eine Schrift. Zugleich verheilten die Haupter dieser Partei die Obristen = une andere vornehm≥ Stellen unter sich und beschlossen alle diejenigen abzusetzen, welche Creaturen des vorigen Het­man gewesen waren"^j). A 25 липня відбулося обрання на генеральній

раді; опис його ми ще подамо. Кандидатуру на нового гетьмана Мазепи, вирішену в шатрі Ґоліцина, було проведено. 1 цікаво, що старшину окремо й на самій раді питав кн. Ґоліцин про те, кого вона хоче мати за гетьмана.

6 листопада 1708 р. відбулося обрання Скоропадського. На раді присутні були „полковники, старшини й багато козаків". Ось як відбу­лося обрання. „Ближній Стольникъ говорилъ всѣмъ, собраннымъ въ радѣ, дабы всѣ войско Малороссійское и народъ на избраніе новаго гетмана съѣхавшейся, по древнему своему обыкновенію, издали голосы свои кому быть Гетманом. И помолчавъ всѣ мало, полковники и дру­гая старшина, совѣтуя между собою, говорили: Стародубовскому Полковнику, Ивану Скоропадскому, дабы онъ урядъ Гетманства принялъ, понеже человѣкъ есть Царскому Величеству вѣрный, и въ войску Ма­лороссійскомъ заслуженый, и въ дѣлѣхъ искусной; а онъ отрицаяся, говорилъ, что онъ старъ и такого тяжестного уряду снести не можетъ, а достоитъ, де, обрану быть въ Гетманы молодому и заслуженому че­ловѣку, а имянно, указывая на Черниговского Полковника, Господина Полуботка. А Старшина вся и войско говорили, что бъ быть Гетма­номъ Господину Скоропадскому. При том же нѣкоторые немногіе ко­заки говорили, чтобъ быть Гетманомъ Черниговскому Полковнику По­луботку. И не по многимъ спорамъ, согласись всѣ, какъ старшина, так и рядовые козаки и посполитый народъ единогласно обрали Гетманомъ Господина Скоропадского" ’)··· І тут ми бачимо, що рішальне значіння було за ухвалою наради старшини. А бажання „декількох" козаків мати за гетьмана Полуботка не здійснилося.

Отже за 2 дні перед радою в Глухові 1708 р. „Полковники... у Ближнего Стольника... были. А как они, полковники, къ нему пришли, тогда имѣлъ онъ, Ближній Стольникь, съ тѣми полковники конфе­ренцію" ^5t).

Цифрове співвідношення сил на цій раді було таке: рядових коза­ків на ній було з Чернігівського полку 215, Переяславського — 240, Ніженського — 320 та Стародубського — кількість не названа. Отже,

CbXOl DDCpxilbOT влади поширити: до чого на всіх них козаки свої згоди доли. Після цього говорили про майно колишнього гетьмана. Після деякої роздуми сказав генералісимус з властивою йому природньою жвавістю дуже коротко; не вважаючи на те, що все, що зрадникоиі належало, за силою законів припадає царям, хоче він усе-ж сам, з небезпеч­ністю підпасти царській неласці, взяти на себе, що козацьке військо здобуде половину майна зрадника, а друга частина мусить піти до царського скарбу, з чого ясі були завдо- аолеиі. Знатніші з козаків (тоб-то старшина. Л. О.) спитали цілком таємно, кого най­більше хотіо-би генералісимус мати за гетьмана. І коли вони здобули натяк, що така людина Мазепа, то підписали всі вони у такому напрямі ще цього вечора лист. Після цього розподілили ватажки цієї партії полковницькі то инші знатні посади поміж собою м ухоалилн з усіх них усунути креатури попереднього гегьмона, які до цього часу їх посідали**.

*) Д. Бантышъ-Каменскій. Источники, ч. !І. с. 179.

’) Д. Б а н т ы иі ъ * K u м с н с к і if_l Источники, ч. II₁ с. 178.

приймаючи навіть, що Стародубського полку було стільки-ж, скільки Й Ніженського — 320, матимемо в цілому близько 1100 рядових козаків. А старшини було (за підписами під присягою) 95 осіб. Це численна група; до неї, мабуть, треба долучити ще й 29 військових товаришів — очевидно знатне товариство, що поруч з нею підписалося під при­сягою ’)· *

Цій групі старшини, а не козацтву, надавав головного значіння й Петро 1. В грамоті до запорозців від 21 листопада р. 1708 він, опи­суючи їм обрання Скоропадського, за козацтво сливе й не згадує. Він пише, що було запропоновано, щоб „съѣзжалась бы вся старшина къ Глухову на избраніе нового гетмана по правамъ и вольностямъ⁰. I „полковники и другая полковая старшина и козаки суды для того об­ранія съѣхались". Далі „помянутыя духовныя особы и полковники и полковая старшина, для обранія нового гетмана сюда съѣхавшіеся (козацтва знов нема), сего ноября 6 дня по обыкновенію и по правамъ и волностям своимъ единогласно обрали водными голосами в гетманы нашего войска Запорожского бывшаго полковника Стародубовского Ивана Ильича Скоропацкого" *).

„Обрання" Апостола й Розумовського були простою фікцією. Ці­каво те, що тут хоч деякого значіння надавали раді старшинській. Так було, коли обирали Апостола, бо, як ми вже казали, її мав лиш запро­хати на раду Наумов. ЗО вересня 1727 р. відбувалася рада старшини, що передрішила ухвалу генеральної ради. Наумов описує її так·’ „в 30-м числѣ какъ духовные такъ и свѣтские, полковники и старшина для общаго согласия о выборе гетмана прибыли в домъ ево тай­ного совѣтника и министра. И по собраніи о леемъ Его Императорского Величества всемилостивѣйшее соизволение и презрение к нимъ онъ тайной совѣтникъ и министръ паки имъ обьявил, что указалъ Его Им­ператорское Величество быть у нихъ в Малой Росіи Гетману по преж­нему; которого б они выбрали из Малоросійского Народа водными голосами по прежнему обыкновенію. А зборы, кои положены со опре­деления Малоросійской Колегій по доношекиям генерала-маэора Вель­яминова вновь, — тѣ Его Императорское Величество указал отставить вовсе, и впредь с нихъ не збирать; а збирать тѣ, кои збирывались при прежних Гетманах по пунктамъ Богдана Хмельницкого. И спрашивалъ он господинъ тайной совѣтникъ и министр у них, кого похотятъ выбрать себѣ гетмана? Которые единогласно всѣ, какъ духовные такъ свѣтские, просили о томъ же Миргородскомъ полковнике" ³). Після цього 1 жовтня звичайно обрали одноголосно Апостола. А в „Журналѣ, какимъ образомъ произойшло обраніе гетмана войскъ Запорожскихъ обоихъ сторонъ Днѣпра 1750 году февраля", читаемо: „За прибытіемъ

’) Древлсхр. Р.С.Ф.С.Р. Малор. Справи Міністерства Зикорд. Справ 1708 № 69 о.е. 3—6.

') Эварницкій, Источники лая исторіи запор. Козаковъ, т. I, с. 1034.

^a) Додаток № 12.

в Глуховъ на 15 день сего февраля ясне в Богу преосвящснѣйшаго архиепископа митрополита Киевского, Галицкого і Малія Россіи, госпо­дина Тимофея, преосвященного епископа Чернѣговскаго господина Амвросія, такожъ архимандрита Лаври Киевопечерскіе господина Іосифа и других обитателей архимандритовъ и разныхъ духовнихъ энатнихъ особъ, за собраніемъ Малороссійскихъ Полковниковъ, Бунчуковыхъ То­варищей, старшихъ полковихъ сотниковъ з сотенными старшинами. Значковыми Товарищами, многими рядовыми козаками, а особливо вой- сковихъ Товарищей и протчего шляхетства малороссійского, учинена была отъ минѣстра его сиятельства господина генерала-маіора, Ея Імпе- раторского Величества лейбъ-копанѣй прдпоруччика и Ея Імператор- торскаго Высочества Государинѣ Великой княгинѣ камеръ-гера графа Ивана Симоновича Гендрикова, ко всѣмъ онимъ чинамъ повѣстка, даби оніе всѣ чиновніе персони собралися на 18 того жъ февраля поутру въ домъ, гдѣ имѣется канцелярія по коммисіи его сіятельства о избра­ніи гетмана, и когда оніе духовніе, тако жъ всѣ мірскіе чины, какъ Генеральная Старшина, Полковники, Бунчуковіе товарищи, старшини полковіе и сотники и протчое малороссійское шляхетство, якихъ всѣхъ персонъ було до тисячи в тотъ домъ собралися, то его сіятелство из­волилъ словесно обявлять, яко онимъ всѣмъ чинамъ уже извѣстно, что онъ, по Височайшему Ея Імператорского Величества указу прибылъ для избранія въ Малой Россіи гетмана волними голосами по прежнимъ обикиовеніямъ, и требовалъ ихъ ведать мнѣніе, кого они быть гетма­номъ в Малой Россіи обще желаютъ. На что всѣ оніе, какъ духовніе, такъ и мирскіе чины обявили единогласно, яко желають быть в Малой Россіи гетманомъ его сіятелству графу Кирилу Григоріевичу господину Разумовскому, о чемъ и на трекратной его сіятельства господина минѣ­стра вопросъ тожъ всѣ велегласно обявили, а по совершеніи того опре­дѣлили публично с надлежащею церемонѣею избранію быть того жъ фев­раля 22. И для того февраля 21 отправленъ отъ его сіятелства Глуховского гарнѣзону адютантъ и при немъ войсковая музика, которой, ездя по городу Глухову и за городомъ с играющею музикою, обявлялъо будущей завтраш­него дни публичной церемонѣи благополучного гетманского избранія, и къ полковникамъ ихъ для такового обявленія еэдилъ“ ^,). Отже деяке зна­чіння ще було за радою старшинською, а рада генеральна, це вже була лиш „публичная церемонѣя благополучнаго гетманского избранія".

З цього викладу про участь старшини в генеральній раді видно, що вплив і значіння її і в цім випадкові були чималі. Протягом цілої історії Гетьманщини в залежності від Росії бачимо, що старшина має свої ради перед радами генеральними, de facto підготовлює Й попере­джає майбутні ухвали генеральної ради. Бачимо, що й на самих генераль­них радах їй належить і перше слово, і перше значіння. Так було і на першій раді в цій добі — р. 1654 в Переяславі, де фактично вирішала діло ⅜

¹J Основа 1862, № 2, с.с. 47 — 48.

„таємна" рада з старшини і в останній „раді" Гетьманщини де запиту­вали про згоду на царського кандидата лиш у старшини (що правда, й цю згоду тепер було пере’дрішено). І лиш на раді 1663 р. справу ви­рішила „чернь".

Участь міщанства помітна на радах, про неї раз-у-раз згадується. І при цім як-раз після повстання Богдана Хмельницького (перед тим, як видно, міщанство не бере участи в радах). Політичне-ж і економічне значіння міста в пореволюційний період на Україні-Гетьманщині призво­дило Й до участи міщанства — як державного елементу — в діяльності українських державних установ. Про участь міщан у раді старшинській ми колись скажемо ширше. Що-ж до участи в генеральній раді, то мо­жемо подати такі дані.

Рада 1654 р. в Переяславі. Статейний список московських бояр каже, що на раді було „великое множество всяких чинов людей" та що рада була „явная всему народу" ’). Очевидно саме на підставі цих звісток Д. Одинець каже: „seslo se velice mnozstvo Hdi vseh wrstv"²). А втім, ще питання чи було це „велике множество". Найшвидше тут могли бути поруч з козаками переяславські міщани.

Далі міщан бачимо на раді, що обрала р. 1657 Виговського, „войтів і буймістрів", отже представників міщанства, що брали в ній активну участь ³).

Після цього міщанство бачимо на раді 1663 р., що під Ніженем обрала на геѴьмана І. Бруховецького. Про це дбала ще царська грамота від 13 травня р. 1662 кн. Ромодановському, що наказує йому йти з вій­ськом на Гетьманщину й „учинить" „полную раду" для обрання геть­мана. На цю раду мали з'їхатися запорозці, городові — „полковники, и ясаулы, и старшины и чернь ⁴), и мѣщане"⁵)... В звістках про обрання Бруховецького е також, „И іюня въ 17 день по указу великого Государя и великого князя Алексѣя Михайловича, всеа Великія и Малыя и Бѣлыя Росіи самодержца, его царского пресвѣтлого величества, окольничий и намѣстникъ Галицкой князь Данило Степановичь Великого-Гагинъ съ товарищи учинили черневую енеральную раду у Нѣжина подъ горо­домъ; а на радѣ были Мефодій, епископъ Мстиславскій и Оршанскій и блюститель митрополіи Кіевской, и наказной и кошевой гетманы Якимъ Сомко, Иванъ Брюховецкій и полковники, и сотники, вся стар­шина и все войско запорожское и мѣщане... И іюня жъ въ 18 день обрали въ совершеные гетманы всѣмъ войскомъ Запорожскимъ какъ

') А. Ю. и 3. P., т. X, с. 219.

) Sbornik v⅜d prawnich о statnich> XXVI, с. 339. „Зійшлося дуже багато народу всіх верстов*.

’) А. Ю. и 3. P., т. IV. е. II.

‘) Цей факт, що чернь постання перед міщанами московський уряд, який ніколи не міг помилитися в порядкові, свідчить що було цс KOaaiJioo.

⁶) А. 10. и 3. P., т. с. V. 105-107.

старшина и чернь всѣми водними гдасы, кошевого гетмана Ивана Брю­ховецкого" ’). Поруч із цими звістками стоять свідоцтва й иншого характеру. Так в акті обрання Бруховецького сказано: „А на той радѣ указали мы Великій Государь быти богомольцу нашему Меѳодію Епис­копу Мстиславскому и Оршанскому, и наказному гетману Якиму Сомку и кошевому гетману Ивану Брюховецкому и вамъ полковникамъ пол­ковъ, которые намъ Великому Государю служатъ"²). I Ракушка — Само­видець свідчить, що перед радою Бруховецький „розсилаетъ по всѣхъ полкахъ с писмами, жеби усе посполство стяглося под Нѣжинъ у раду и Нѣжинъ рабовати; на которіи писма що живо рушили з домовъ не тилко козацтво, але усз посполство купами, а не полками"³). З усіх наведених даних про раду 1669 р. видно, що міщани на ній в усякім разі безперечно брали участь.

Що-до ради 1669 р. для обрання Многогрішного, то 24 січня 1669 р. боярин „оружейничій" Б. М. Хитрово оголосив посланцям Многогрішного про раду для виборів гетьмана. „А быти радѣ неотмѣнно у гетмана въ Бутуринѣ и всей войсковой и мѣщанской, а черневой радѣ нс быть и на томъ мѣстѣ постановити и укрѣпити безъ отволоки"’). J дійсно кн. Г. РомодановськиЙ доносив, що на раді 3 березня 1669 р. в Глухові зібралися й брали участь „гетманъ Демьянъ Игнатовъ и вся старшина и выборные войска Запорожского козаки и мѣщане"³).

Цих міщан спеціяльно скликано на раду. Так запрошуючи Пере­яславського полковника Дмитрашка-Райчу, кн. Г. РомодановськиЙ писав, що йому „на раду к намъ в Глухов со всею Переяславского полку старшиною и с Переяславскими выборным! мѣщаны для войсковыхъ и всяких своихъ градцкихъ дѣл к постановлению статей ѣхать" ^c). Коли ми звернемо увагу на те, що РомодановськиЙ забувся тут згадати за козацтво, а спеціяльно називає поруч старшини представників міщанства, то це ясно покаже, що цій присутності надавали не аби-якого значіння. Офіційний акт обрання, вказує на таких представників міщанства на цій раді. З Ніженя —війт, бурмистр, писар та ще 3 особи, з Чернігова —війт, райця й ще 2 міщанина, з Переяслава — райця, писар та ще 2, з Старо- дуба — війт, 2 бурмистри, 2 райців, писар. З Новгорода-Сіверського — війт, писар та 2 чоловіки, з Погара — війт, бурмистр, 2 райців та ще 1, з По- чепа — війт, з Глухова війт та бурмистр, з Мени були — війт, бурмистр та 1 міщанин, з Коропа — війт та 1 чоловік, та з Кролевця війт та 2 бурмистри⁷). Коли цими міщанськими представниками участь класи міщанства й обмежувалася, то все-таки в цілому це була порівнюючи

^,) А. Ю. н 3. Р. т. V. с. 173.

*) С. Г. Гр. и Дог., т. IV, с. 83.

^э) Лѣтопись Самовидца, с.с. 72—76.

·) А. Ю. и 3. P., т. VIII, с. 50.

^β) Ibid., т, VIII, 89.

^с) Древлехранилиіцс Р.С Ф.С.Р. Книга 3 Малорос. Приказа, о. 247.

») С. Г. Гр. н Дог. ч. IV. с. 230-231.

численна й впливова делегація. Що міщани брали при цьому й активну участь в обмірковуванню умови — статтів з Москвою, видно з того, що під артикулом 3-м до стереотипної формули „и Гетманъ и вся старшина и козаки приговорили сей статьѣ быть такъ" додано „и мѣщане". Цей артикул каже про московських воєвод в українських містах.

На раді, що р. 1672 обрала на гетьманство І. Самойловича, підпи­салися між иншим й 4 ніженських міщан (війт, 2 бурмистри та пи­сар) ’). Звичайно, треба думати що це не була єдина делегація міщан­ської класи на цій генеральній раді. Про міщан на цій раді говорить статейний список кн. Г. Ромодановського. Він каже, що були присутні „генеральные обозной Петръ Забѣла съ товарищи и полковники, и вся войсковая старшина, и козаки, и мѣщане, которые при них были" ²). А активна роля міщанства на цій раді виступає з того, що в найголов­нішім її акті вони взяли участь — в обранні гетьмана: „И обозной Петръ Забѣла со всею старшиною и съ козаки и съ мѣщанѣ говорили „ве­ликому государю... съ нимъ гетманомъ служить въ вѣчномъ подданствѣ они готовы; а онъ бы Иванъ булаву и знамя у нихъ принялъ и гетма­номъ былъ"³). Ще участь міщанства на раді бачимо р. 1674 в Чигирині у П. Дорошенка. В грамоті царя Олексія Михайловича від 15 серпня р.. 1674 до Дорошенка читаємо „и ты де тое нашу царского величества грамоту велѣлъ честь, собравъ всѣхъ Чигиринскихъ жителей, вслухъ. И Чигиринские жители, выслушавъ нашу царского величества грамоту, говорили всѣ единогласно, что они слыша къ себе нашу царскую пре­многую милость, ради всѣ быти у Нашего царского величества въ под­данствѣ; и ты де, въ то время будучи на радѣ, ту нашу царского вели­чества грамоту оспорилъ" ')... Тут можна подумати, що на раді були самі міщани. А втім певна річ не треба забувати що були тут старшина, що мешкала в Чигирині й козаки з залоги Чигиринської фортеці. Про це забули в далекій Москві. Але й що до участи „Чигиринскихъ жителей^- — міщанства в цій раді не доводиться сумніватися. Це є ос­тання вказівка на участь міщанства в генеральній раді. Очевидно, по­гіршення економічного стану українських міст у кінці XVII ст. призвело й до зменшення політичної ваги класи міщанства.

Селянства на радах не видко. До Богдана Хмельницького, якщо й говориться про участь поспільства на радах, то мова мовиться про нереєстрове козацтво. З погляду польського закону це було так. Але не можемо забувати, що й це було козацьке військо, а не се­лянство, як таке. Є підстава лиш гадати про те, що на чорній раді 1663 р. могли бути й селяни. Річ у тім, що людність вільних сіл не

Ѵ.Ю.иЗ. P.. т. IX, crop. 911.

Ibid., т. IX, стор. 944. ^jj ∣bid,, crop. 946. ⁴J Ibid., т. XI, стор. 629.

відокремлювалася різко від міщанства невеличких міст та містечок. Оскільки на раду 1663 р. сходилися „купами", а не в порядку органі­зованого представництва, як це було р. 1669 в Глухові, — певна річ могли прийти й селяни з вільних військових сіл. За це свідчить вище- наведене свідоцтво Самовидця Й те, що вважає він це за „новое лихо, чого за инихъ гетмановъ не бивало“. І Гордон каже, що з Бруховецьким прибула чернь (the czerna or common people) пішки Й без зброї ^,)∙ Оце свідоцтво про „common people" та наведена в нас трохи вище заява боярина Хитрова, де відрізняються (в 1669 р.) міщанська від „черневої" ради, дають можливість гадати, що під Ніженем і Бруховецьким справді було селянство.

З опису ради 1663 р. ВеликогоТагіна теж е натяки на „чернь" — селянство. Це — коли він наказав бути на раді без зброї „...и козаком, и черни, и мещаном". Але в икших місцях його повідомлення мова мо­виться лиш про козаків та чернь, в одному місці говориться про „всю чернь всѣхъ городовъ". Називається чернь і в військові Сомка — отже його й полковників відступили... „и козаки, и чернь, которые были при нихъ" ²). Тимчасом за селянство у військові Сомка не чути (тут могли бути міщани). В кожному разі натяки на участь селянства й тут є, але ясно видно, що російські люди того часу вельми плуталися з терміном української „черни". Ця присутність селянства була річ не звичайна, і через це Самовидець уважає цю раду за незаконну.

Між иншим і в полках сподвижників Бруховецького було поспіль­ство. Перед радою Великому-Гагіну казали полковники Ніженський та Чернігівський, що Бруховецького „полку полковники Винтовка да Тишко бывали преж сего холопи (?), а ныне в полковниках, и избираютъ к себѣ въ полкъ, дорогою ѣдучи, вольныхъ людей"³). Але тут це лиш незви­чайне для городової України поповнення козацького війська, цілком, звичайно, закономірне для запорозьких загонів Бруховецького.

Після 1663 р. участи селянства в раді й припускати не можна.

21 січня р. 1663 наказний гетьман I. Comko казав стольникові Ло- диженському, що „николи де ихъ и митрополиты на раду не ѣзживали и въ гетманы не выбиривали, не токмо что епископы" ’), заперечуючи проти участи на раді епіскопа Методія. Наказний гетьман не був пра­вий — вище духівництво (тільки вище) постійний і повноправний член ради. Ще перед державними часами’ воно присутнє, хоч і не постійно, на козацьких радах. От, приміром, на раді 1632 р. присутній мітрополіт Ісайя Колимський та луцький епіскоп І. Борисковичⁱ). Ще давніше —

') Дневникъ. Чт. М. О-ва 1892, ПІ. стор. 38. *) Додаток № 6.

^э) ДрсолсхраниАііще Р.С.Ф.С.Р. Стовп. № 6672 Смбірськ. Приказа a.α. 269 - 2^3.

*) А. Ю. и 3. P., дод. до т. VII, стор. 358.

¹)Ax. H. В а с и л с н к о, op. с., стор. 371; акад. М. Грушевський, Історія Українн-Руси, т. VIII, стор. 151.

в червні 1621 р. була козацька рада в Сухій Діброві „на раду прибув мітрополіт Iob Борецький, епіскоп Єзекіїль Курцевич, колишній ігумен козацького Трахтомирівського макастиря, коло 100 священиків та 50 чен­ців. Гетьман Конашевич-Сагай дачний прочитав листа патріярха Теофана. Всі присягли, що оборонятимуть стару віру аж до горла, тоб-то до смерти. До короля на раді було обрано посольство з гетьмана Сагай­дачного, епіскопа Курцевича та ще двох осіб“ ’)· За Гетьманщини вище духівництво опріч участи в раді на загальних підставах мало ще й осібне завдання — приводити до присяги новообраного гетьмана й нову стар­шину. Отже в Переяславі 1658 р. „гетманъ (І. Виговський) и полков­ники вновь учинились на вѣчное подданство, въ соборной церкви при новообранномъ митрополитѣ и при всемъ освященномъ соборѣ вѣру учинили"^{[43] [44]). Р. 1662 на раді в Козельці згадує Самовидець „епископъ Мефтодій... на той радѣ былъ и до присяги приводилъ"[45] [46] [47]). При цім авторитетне його становище на раді характеризується тим, що він спо­чатку був відмовився приводити до присяги гетьмана й старшину, яких мала обрати ця рада. Лиш другого дня він благословив вибирати *).}

Сомко, що заперечував саме право присутности вищого духівництва на козацьких радах, сам-же за рік перед тим — на початку 1662 р. пи­сав до полковників, запрохуючи їх „учинить рада в Киеве перед єпи­скопом Мееодием, и на чом де у них договор будет и тобъ де вѣдал епископъ"ⁱ). Очевидно, що присутності епіскопа на раді надавано великого значіння. А наказний гетьман, який через рік казав, що ніколи вище духівництво не було учасником козацьких рад, ясна річ мав ко­ротку пам’ять чи, швидше, був нещирий у данім разі.

На Ніженській раді 1663 р. Московщина наказувала „быти бого- молцу нашему Меоодію. Епископу Мстиславскому и Оршанскому" ^[48]). А в звідомлемні про обрання Бруховецького читаемо, що „на радѣ были Мсоодій, епископ Мстиславскій и Оршанскій и блюститель митрополіи Кіевской"^[49]). На раді, що в Глухові 1669 р. обрала Многогрішного, „были и къ статьямъ руки приложили" — „преосвященный архіепископъ" Ла­зар Баранович та ігумен Максаковського манастиря Яремій Ширкович⁶). При цім, коли становили статті, Л. Баранович 3 березня рекомендував встановити мітрополію в Чернігові, а 5 березня заперечував проти воєвод в українських містах. Отже виступав активно. В акті обрання на геть­манство І. Самойловича написано, що государ „пожаловалъ — велѣлъ учинить въ Конотопѣ раду; а иа радѣ велѣлъ быти преосвященному Архіепископу Лазарю Барановичу Черниговскому и Новгородскому¹¹ ’). Фактично на цій раді були — Лазар Баранович, архімандрит Спаського Новгород-Сіверського манастиря Мих. Лежайський та Ніженський про­топоп С. Адамович'^{[50] [51]). Вага й роля участи в цій раді архіепіскопа Бара- новича характеризується тим, іцо його приїзду чекали й не починали ради. Що правда, козаки хтіли були починати, але московські уповнова­жені воліли чекати архіепіскопа. В день обрання гетьмана — 17 червня, коли вже приїхав Л. Баранович — перед початком ради кн. Г. Ромода- новський робив йому окреме привітання і архієпіскоп „выслушав у боя­рина рѣчь, говорилъ, чтобъ ему вычесть новые статьи" (статті вже 16 червня були ухвалили без нього). 1 тепер їх удруге прилюдно чита­лося вже спеціяльно для Л. Барановича[52]).}

Хоч в акті ради 1687 р. на Коломаці й згадується в російськім документі „духовные особы на сію раду призванные^[53]' ’)» зле в дійсності виїцого духівництва, як видно, на ній не було, хоч спочатку й передба­чали їх запросити. Адже в царській грамоті кн. В. Ґоліцинові від 31 липня р. 1687, іцо в ній санкціонується скинення Самойловича, є, іцо старшина казала Ґоліцинові, що раду „о обраніи иного Гетмана учинят тотчас; і в ближнє городы по духовные особы, которым быть на тоі раде, пошлют без замедления" ^[54]). І хоч духівництва й не було, а втім постанови ради post factum скріпили й вони; як видно, цьому надавалося не аби-якого значіння. Акта підписали мітрополіт київський — Гедеон, Лазар Баранович, архімандрит Київо-Печерського манастиря, ігумен Свято-Микольського пустинного київського манастиря, Київо-Видубець- кого, Михайлівського Золотоверхого Київського, Кирило — Київський ректор і ігумен братського манастиря, ігумен межигірського манастиря, намісник Свято-Софійського собору, єромонах Паїсій, намісник печер- ський, єромонах Йосафат, старець соборний печерський, префект ко- легіума київського, протопоп Ушицький⁰). В 1708-ж році в описі Глу- хівської ради е, іцо „изъ духовныхъ особъ были у привода его ново- обранного гетмана к вѣрѣ (отже й на обранні. Л. О.) Глуховскій прото­попъ, прозваніемъ Борзаковскій, да діякопъ въ облаченіи" *). Але згодом приїхали до Глухова й акт обрання підписали архієпіскоп чернігівський, епіскоп переяславський, 3 архімандрити, 2 єромонахи, єродиякін, архі- диякін київського мітрополіта ^н).

З сказаного видно, що на нараді присутнє вище духівництво. Самий круг осіб цієї категорії встановити важко. Найвизначніших представни­ків церкви запрошувано, як видно, персонально. При цім найбільше настоювала на участі духівництва побожна Московщина.

Ми досі, пишучи про склад ради військової, говорили про ті кате­горії осіб, що брали в ній участь, що мали на це право. А втім, треба сказати й про тих, що цього права не мали. Не мали його хоч-би й були присутні на раді особи не належні до української держави, до Війська Запорозького. Відомо, що трохи не на всіх генеральних радах були присутні російські уповноважені й російські війська. Ці уповно­важені мали величезний фактичний вплив, а в кінці XVIi ст. й у XVIIIct. просто диктували свою волю в формі наказа. De jure-ж це були особи до ради неналежні. Вони ніби-το присутні лиш у порядку догляду і уповноважений Росії грає активну ролю на раді, лиш санкціонуючи від імени вищої влади — російського царя—її ухвали’)· В юридичнім значінні і він, звичайно, не є член ради. Зокрема це ясно видно з того, що в переговорах, в ухвалі нових пактів-статтів, він є одна сторона, тим- часом як українська рада є друга сторона, ці сторони умовляються поміж себе на рівних підставах.

Московське військо, як видно, присутнє вперше на раді 1659 р. в Переяславі. „Чорна рада, каже Корзон, що зібралася в Переяславі, оточена 40.000 Московського війська, обрала Юрка на гетьмана** *)· Кількість війська тут очевидно перебільшена, але війська московські на раді були. Про цю раду московські джерела пишуть, що ЇЇ „обере­галъ" „сходный воєвода, окольничий" кн. П. Долгоруков з військом’). На раді 1661 р. в Бикові під Ніженем був присутній кн. Г. Г. Pomo- дановський „и государевы ратные люди, всѣ полки, которые съ нимъ" ’). Присутність і діяльність московських військ на раді 1663 р. відома з описів цієї ради в Самовидця й П. Гордона, що їх ми вже наводили. Гордон пише, що „всім полковникам та офіцерам було наказано з'яви­тися з кращим своїм військом на обрання гетьмана. Окольничий князь Данило Степанович Великого-Гагін, та полковники Інгліс, Штрасбург, Вороній, ПолянськиЙ, Шепелев та Скрябін були виряджені з їх полками охороняти місце обрання**⁵)... На раді 1669 р. були „ратные конные и пѣшіе люди съ бояриномъ со княземъ Григорьем Григорьевичемъ: его полку столники, стряпчіе, дворяне московскіе и жилцы і рейтарскіе полковники: столникъ и полковникъ Венедиктъ Змѣевъ и иные полков-

') Ток, прим., він конфірмує обрання гетьмана.

’) Op. Cit, Т. JI, с. 360.

’) А. Ю. и 3. P.. т. IV, С. 262. ⁴) Ibid., т. V. с. 56.

⁶J Дневникъ Гордона. Чтеніе въ О-вѣ исторіи и древностей... 1892, кн. III, с. 35.

ники съ рейтары; да солдатскіе полковники: Агей Шепелевъ, Матвѣй Кровковъ съ полки; і головы московскихъ стрѣльцовъ съ приказы*¹ *)·

В. Ейнгорн пише: „З часу нещасливої Ніженської ради 1663 року московський уряд уважав за необхідне виряджати для охорони порядку при обранні гетьмана чималі військові сили; на раду, що мала відбутися біля Конотопу (1672 р. Л. O.), Ромодановський привів Бєлгородський та Сівський полки. Про кількість ратних людей, що були з боярином, можна судити з того, що тільки частина мобілізованого для присутиости на раді Білгородського полка складалася з 2.000 кінноти** ^{[55] [56] [57]). Наступну раду Мазепи так само оточувала московська кіннота[58] [59] [60] [61]).}

А на раді 1708 р. в Глухові був „драгунской полкъ, что именуется Бѣлозерской** *).

Ми бачили, що Ейнгорн уважає, що лиш з „нещасливої Ніжен­ської ради московський уряд визнавав за потрібне виряджати для охорони порядку при обранні гетьмана чималі військові сили**. Тут невірне по­ложення, що це робилося з 1663 р., бо Й на спокійній раді 1659 р. були московські війська. А поясніння, що це робилося для охорони ладу, взяв Ейнгорн з московських джерел.

Погляд Московщини був такий-же: „во время Брюховецкого измѣни царского величества околничей князь Данила Степановичъ Великого- Гагинъ съ войскомъ на раду высланъ былъ не для чего, потому что у нихъ и никогда рада совершенья своего царского величества безъ ратныхъ людей не воспріимала. И выговаривано ему (Многогрішному) о прежнихъ радахъ, и о обраніи гетмановъ, и какъ было у нихъ на радѣ между собой бой учинился, если бъ царского величества войска на радѣ не были**^ь). Звичайно, що охорона ладу займала другорядне місце. А втім, і вона инколи мала місце. Так було на раді 1663 р., коли, щоб припинити бійку поміж козаками, московське військо вжило ручних гра­нат, які, як оповідає Гордон, „очистили місце перед шатром, де залиши­лися тільки вбиті та поранені**^с). Головне-ж важила присутність військової сили для надання більшої ваги московським уповноваженим та для того, щоб „черкаси**-українці більше поступилися з своїх прав і автономістич- них тенденцій підчас ради оточеної московським військом⁷).

53

Певне річ, що в українських колах ця присутність московського війська зустрічала різкий осуд. Так, у лютому 1669 р. т- перед Глухів- ською радою — Київський воєвода П. Шереметев сповіщав, „что Чер­касы велми имѣютъ оскорбленіе, что на радѣ будутъ великого Государя ратные многіе люди" ^{[62] [63])∙∙∙ 1· Сірко бажав у 1676 р. „чтобъ на радѣ вели­кого государя ратныхъ людей не было"2). А П. Дорошенко казав про обрання Самойловича, „что не по волности и правамъ войска Запорож­ского подъ бердышами и мушкетами обранъ" э).}

Проте инколи певні групи українські настоювали на цій присут­ності. Отже, приміром, року 1663 „апрѣля в розных числех" писав до кн. Великого-Гагіна з Гадяча епіскоп Методій, прохаючи від свого і від імени Бруховецького, щоб була на раді чимала кількість російського війська *). Прохала й р. 1672 перед радою в Козацькій Діброві старшина про присутність російських „ратныхъ людей" ⁵).

Звичайно, московські „ратные люди" не брали участи в голосуванні й вирішенні справ на раді. Такого права вони не мали і таких випадків ми не знаємо. Лиш один раз на раді взяли участь безпосередні піддані московського царя. Це було на раді 1661 р. в Бихові, на одній з чис­ленних рад, що відбувалися підчас боротьби Золотаренка з Сомком. Тут були присутні й брали активну участь у раді „Ахтырцы, Сумскіе, и Рыбенскіе Черкасы" ^c). Це були українці з Слобожанщини. Оскільки Слобідська Україна була під безпосереднім керівництвом Москви, не на­лежала до „гетьманського регіменту", то участь слобідського козацтва в раді на Гетьманщині треба визнати за безперечне формальне пору­шення норми, що на раді активну участь беруть лиш українці з Геть­манщини.

Ще знаємо раду 1675 р. під Чигирином, де в присутності січовиків і донців переобирано Дорошенка. Січовики брали активну участь у раді, вони „сырно, сырно давали" — обираючи Дорошенка знов на гетьман­ство. Про ролю-ж відділу донського козацтва на цій раді акти говорять мало—вони лиш констатують його присутність’).

Отже в раді мають брати участь лиш українські громадяни. За це свідчить такий випадок. На переговорах у Посольськім приказі з послан­цями 1. Виговського в квітні 1658 р. між иншим зайшла мова про Немирича, питали за те чи був він на переяславській раді. Посланці сказали, що гетьман „ево изъ рады выслалъ вонъ". Це ствердив і околь­ничий Б. М. Хитрово. Цей сказав: „какъ де увидѣлъ того Немирича гетманъ Иванъ Выговской и ему говорилъ, что де тому Немиричю на радѣ быть не пригоже, и велѣлъ его изъ рады выслать, а тово де онъ на радѣ войску не говаривалъ же, чтобъ ево приняли за товарища'* ^,)∙ За це питання говорить стаття 5 з Жердевських статтів: щоб до селек­цій** гетьмана „прочь войсковыхъ нашихъ людей, абы никто не нале­жалъ'* ^{[64] [65]). Тут, як видко, це є випад супроти присутности московського війська, але е це й постава принципового питання. Лиш на раді 1661 р. в Бихові взяли участь і слобідські козаки[66]). Було це, як ми вже вка­зали, формальним порушенням норми українського звичаю, бо це були безпосередні піддані московського царя.}

Цікаво, що практикувалося й позбавлення права брати участь у радах і в формі кари. Так р. 1648 при переговорах під Замостям із Смяровським гетьман Б. Хмельницький сказав про полковника Кривоноса, що він „до ради йому ходитц заборонив** ^{[67] [68])∙ Тут, правда, неясно, про яку саме раду мова мовиться. Але в листопаді 1659 р. посланці гетьмана І. Ви- говського казали на Москві, що миргородський полковник Гр. Лісниць­кий розголошував „ссорные слова** „гетманъ де Иванъ Выговской... на полковника на Грицка за то гнѣваетца и ни въ какую раду сво пущать не велѣлъ... Да какъ де и гетмана Ивана Выговского на радѣ въ гетманы обирали, и его, Грицка, и въ то время въ раду не припу- щали“i). Так, у статтях 1659 р. було обумовлено: „Которые были въ совѣтѣ съ измѣнникомъ съ Ивашкомъ Выговскимъ: Гришка Гуляниц- кой, Гришка Лясницкой, Самошка Богдановъ, Онтошка Ждановъ, Гер­манъ Лобода, и тѣмъ по вѣкъ живота въ радѣ въ войсковой и въ секретной и въ урядѣ ни въ какомъ не быть; а естли кто не противъ сей статьи и учинитъ, въ раду будетъ призывать и урядъ какой на нихъ положитъ, и тѣ будутъ караны смертью. И гетманъ и полковники и вся старшина и чернь, на радѣ выслушавъ сю статью, приговорили: быть сей статьѣ такъ, какъ написано** 6).}

Певна річ, що брали участь на раді самі чоловіки, жіноцтво в ті часи політичних прав не мало. Без сумніву, що не мали політичних прав і неповнолітні, хоч стислого терміну повнолітиосуи встановити й важко.