IV. Питання про місце генеральної ради. Долина р. Росавн, як нормальне місце її зборів. Збори її по наших місцях. М. Переяслав, як місце ради Лівобережної України. Господарчі й політичні міркування, що визначали місце зборів.
Про місце генеральної ради висловилися в січні 1676 р. запорозькі курінні отамани в своїм листі до гетьмана Самойловича. Натякаючи, що обрано Його з порушенням давніх норм-звичаїв, вони пишуть, що для
ради „особое мѣсто есть — Росава, а нынѣшними времени подъ Старо- дубъ забрело" ’) (недалеко від Стародуба в Козацькій Діброві обрано було Самойловича).
Курінні отамани мали рацію — маємо справді дані, які кажуть за те, що з давніх часів на р.· Росаві (допливу Роси) збиралися козацькі ради. Отож „московський агент, путивлець Гладкий, повідомляє, що рада збиралася звичайно в урочищі Маслів Став над р. Росавою" ’), Справді, приміром, у квітні 1622 р. тут козацька рада обирає на гетьмана Оліфсра Голуба3). Р. 1637 тут рада скинула з гетьманства Томиленка й обрала на його місце С. Кононовича ’)· Тут, як побачимо, купчилося, збиралося в похід козацьке військо й тут найзручніше було при цих зборах організовувати й зібрання військової класи — козацтва. йЩо саме тут збиралося козацьке військо перед походом, свідчить така звістка р. 1651:,,Stal па ten czas Chmiel па Rusawie... Chtopi niesporo siς do niego k u р і 1 і, bo polki we 100 albo 200 tylko Iudzi przy- chodzili" s).
Також у травні р. 1662 грек Іван Іллін „с товарищи" свідчив у Переяславі, що правобережне військо для походу зійшлося на Росаві с).
На Росаві скликалося раз-у-раз і генеральні ради Правобережної Гетьманщини по 1648 р. Так, Ю. Хмельницького було обрано на гетьманство на раді на Росаві"). Так, у листі до короля від 8 жовтня 1661 р. Юрко Хмельницький пише, що він надіслав своїх посланців Ф. Коробку й Остапа Тецкевича з генеральної ради υz taboru pod Rosaw⅞u 8).
У листі до Москви від 13 травня 1662 р. наказного гетьмана Я. Сомка є звістка, що Ю. Хмельницький „с ханом самъ на Росави сими времяны раду имѣет имѣти" 0).
У вересні р. 1662 наказний гетьман Я. Comko писав до Москви, що правобережний гетьман Юрко „Хмельницкой ко мнѣ присылал из войска из Росавы своего человѣка, прося меня о прощеніи. А сам имѣет волю, как войско ево собрав вмѣсто, гетманство с себя здать і в монастыр пойтить" ,0). Гетьманство він здав’) А. Ю. и 3. P.. т. XII, crop. 524.
а) Акад. Н. Василенко, op. c.. crop. 383.
*) Ibid., crop. 304. 4) Ibid·, стор. 407.
*■) A.Grab ow>kil Starozytnosci Historyczne Polskicl стор. 280.,На той час став* Хмель на Русяві... Хлопи не добре до нього приєднувалися, бо полки тільки по 100 чи 200 людей приходили".
б) Древлехранилище РСФСР. Столб. № 468 Білгородськ. Стола Розряда, а.а. 483—485.
,) А. Ю, и 3. P.. дод. до т. ѴП. стор. 307. У вересні р. 1659 про цю раду казав київським воєводам старець Федір: „августа въ 25 день пришол в Василков Юрае Хмел· нкцкой и судья Самойла Богдановъ; и казаки съ Юрасомъ соединились. 1 из Василкова пошли со всѢм козацкимъ войскомъ иа Расову для рады; а после дс рады хотят вой- скомъ Юра су дать гетманство і булаву-. Древлехранилище PC(J)CP Столб. № 308. При- кави. Стола Розряда, а. 470.
’) Пам. К. Ком., Т. IV. ОТД. Ill, CTOp- 129—132.
’) Древлехранилище РСФСР. Столб. Малор. Приказа № 5859, а. 34.
Древлехранилище РСФСР. Столб. № 5861 Малор. Приказа, а.а. 11- 12. згодом і, здається, не на Росаві, але наведена вказівка дозволяє думати, що він хтів зробити це на раді на Росаві. Року 1665 на Росаві проектував скликати раду Овруцький полковник Децик ’)· У Київі в кінці травня р. 1669 „выходцы" з турецького полону свідчили в „Приказной избѣ" київського російського воєводи, що „Дорошенкова войска казаки во всѣхъ городѣхъ и мѣстечкахъ въ сборѣ, и хотятъ итти на раду на рѣку Росаву для обранія нового гетьмана, а Дорошенко... на раду ѣхать не хочетъ"?).
Того-ж 1669 р. в недатованім універсалі до Прилуцького полку гетьман П. Дорошенко закликав на раду товариство того полку. Він висловлюється тут про Росаву цілком категорично, тут „от вѣков войсковыя порятковъ своих рады отбирали"[69] [70]). Так само в листі Леплявського сотника до наказного Переяславського полковника від 5 травня р. 1672 маемо звістку, що Ханснко закликає Дорошенка „жебы ішовъ на Росаву у раду" *). В липні 1673 р. маемо звістку, що „w Ukrainie byla pod Rusaw¾ kozacka rada" [71]). Це, як видно, було перед військовим походом, бо в листі з Кам’янця в серпні того-ж року говориться, що,,prςdko (Дорошенко) siς kupi па Rusawie і prςdko do nich (турків) idzie"[72]). Р. 1676 двоє мешканців м. Коломиї свідчили в травні в Київі, що Дорошенко, щоб обрати одного гетьмана на всю Україну, хоче скликати раду на Росаві[73] [74] [75]). За це свідчить і гоголівський піп Ica- КІЙ у квітні того-ж року, що „Дорошенокъ де велѣлъ своихъ полковъ полковникомъ и всей старшинѣ съ козаками быть готовымъ на раду, и въ Чигиринѣ для походу итти на раду готовятъ многіе пушки и всякіе пушечные запасы; а радѣ быть на Росавѣ, отъ Канева 3 мили“ β). Нарешті, в березні 1676 р. про Росаву, як про нормальне місце виборів гетьмана писав оборонець давніх звичаїв І. Сірко, що „гетманъ Иванъ Самойловичъ учиненъ гетманомъ на переяславской сторонѣ; и на той де радѣ запорожскихъ и иныхъ многихъ старшинъ и Козаковъ не было; а гетмановъ де прежъ сего обирали... (прогалина) сторонѣ, н а урочищѣ Росавѣ, а не на переяславской сторонѣ"0).Ми наводили вказівку Гладкого, що рада на Росаві збиралася в конкретнім місці — в урочищі Маслів Став. Справді на Масловім Ставу на Росаві (тепер, як вказує акад. Василенко, с.
Маслівка на Канівщині) було кілька рад. Так рада на Масловому Ставі була в серпні р. 1630 [76]). Пгред Різдвом Богородиці 1632 р. була також на Масловім Стані рада, що скинула гетьмана Кулагу й обрала нового гетьмана й нову старшину ’). Тут відбулася козацька рада в 1638 р. a)∙ Так за Ролле й О. Єфи- менковою тут збиралася рада чорна після поразки Хмельницького під Берестечком3). У вересні 1662 р. шляхтич Ф. Бобрович писав цареві з Київа, що на Правобережжі „козаки збираюца на Масловом Стане над Росавою, і в Бѣлой Церкви будет у них рада" ’)· Тут Маслів Став виступає як місце зборів для походу, але швидше й як місце проектованої ради, бо Біла Церква на той час цьому не відповідала. Цілком можливо, що Маслів Став давав добрі природні умови для зборів війська для виправи та для нарад і в звязку з цим тут було більш-менш постійне місце для ради.А втім, не тільки в Масловому Ставі на Росаві збиралися ради козацькі. Відбувалися вони раз-у-раз і в м. Корсуню, що стоїть на Росі, куди вливається Росава. Так за 3 дні до Покрови року 1632 була козацька рада в Корсуню ь). Тут-же в Корсуню була рада козацька в листопаді 1637 ρ.c). В „отписці" путивельських воєвод у листопаді 1649 р. вони пишуть про козацьку раду, яка відбулася 1 листопада в м. Корсуню. Вони пишуть: „Черкаской гетманъ Богданъ Хмельницкой ноября въ 1 число былъ въ городѣ въ Корсуні, пріѣзжалъ для рады къ Черкасамъ на съѣздъ; а рада де, государь, у него съ Черкасы была въ Корсуни до ихъ пріѣзду, а о чомъ была рада, про то де, государь, они не слыхали'4 7). Р. 1658 була рада в Корсуню, де, зрікаючися гетьманства, Виговський клав булаву6). Р. 1660 знаємо чорну козацьку раду в Корсуню, що поновила на гетьманстві Ю. Хмельницького. Про неї в січні 1661 р. кн. Ромодановському оповідав „черкашенин44 з Кременчука, що „о Михайлове дни в черкаском городе Корсуне была рада" 9)...
Про раду в березні 1669 р. в Корсуні ми вже наводили свідчення київських козаків Ст. Єремеенка й Глущенка,0). Очевидно, про ню-ж пяше до царя І. Гизель, що „сего жъ мѣсяца марта 12 дня в городѣ Корсуні Дорошенко гетманъ съ своими единомысленики козаками творилъ совѣтъ или раду, на которой радѣ съ Турки приговорили дружбу держать" н). Про цю-ж раду поручник Т. Кромін, що втік з полону у Дорошенка, свідчив, що рада відбулася в Корсуню на р. Росаві (?) ”).,) Ibid.. с. 152.
’) Акад. Н. Василенко, op. cit. с. 433.
3) Очерки исторіи Прав. Украины по I. Ролле. А. Ефименко. К. Стар. 1894, № 8. с. 81.
*) Древлехранилище РСФСР. Столб. № 468. Білгор. Стола Розряда, а. 59.
*) Акад. М. Грушевський, Історія УкраТни-Руси VlJI1 ч. I. с. 153.
t) Ibid.. с. 261.
:) А. Ю. и 3. P., т. III, с. 377.
’) Ibid.. т. VII. с. 229; т. IV. с. 36.
·) Древлехранилище РСФСР. Столб. № 315, Моск. Стола Равряда а. 486.
,0) А. Ю. и 3. P., т. Vlll, с. 145. ”) Ibid., т. VIII, с. 130.
,*) Ibid., т. VlII, с. 137; пор. Самовидець, с. 103. Дод. до ціаТ праці № 10.
Ще в Каневі збиралася козацька рада. Канів од Росави — за З милі, як свідчать тогочасні джерела. Рада в Каневі була р. 1627 ,)∙ 9 травня 1663 р. сумський „черкашенин”, що їздив розвідати за правобережні вісті, оповідав у Бєлгороді, що „при нем де, государь в Каневе у полковников і у казаков была рада, чтоб им, собрався и дождався татар, итить на сю сторону Днепра”2). А 27 червня р. 1673 священик Ісакій доводив, що „слышалъ онъ... что на Росавѣ, от Канева три мили, по приказу Петра Дорошенка, у Козаковъ была рада, а былъ на той радѣ наказной гетманъ Яковъ Лизогубъ, а Дорошенокъ не былъ, а присылалъ съ братомъ своимъ съ Андрушкою войсковые знамена. А рада де была, что имъ у султана Турского въ подданствѣ не быть, а быть въ вѣчномъ подданствѣ у великого государя, или у короля полского; и та де рада не кончилась.
А козаки, которые были на Росавѣ, роспущены по домамъ. А полковникамъ де и всей козацкой старшинѣ Дорошенокъ приказалъ быть къ себѣ въ Чигиринь для той же рады, послѣ Петрова дни и Павла спустя недѣлю, нынѣшняго 181 году" ®). Отже це була рада близько Канева на Росаві.З наведених даних, очевидно, можна зробити висновок, що долина р. Росави була справді за нормальне, звичайне місце для козацьких рад. Ради збиралися й по инших місцях і були в цім випадкові законні; звичай збирати ради в долині Росави на Масловім Ставу, в Корсуню, Каневі — не набув ще безумовно обов'язкової сили.’ Але справа як видно, до цього йшла; за це свідчать наведені вище вказівки на те, що законне місце для рад — на річці Росаві.
Рада збиралася й по инших місцях. Отож у 1632 р. бачимо раду в Прилуці [77] [78]), р. 1637 — під Боровицею 5), р. 1638 в Київі$). Раду в Київ» називає в своїй нотатці 1663 р., що її я друкую тут як додаток № 4, і Київський полковник В. Дворецький ’). У травні 1649 р. грек Id. Петров наказував у Путивлі, що гетьман Б. Хмельницький Йде до Ст. Костянтинова „тут де у него будетъ весь скоп и рада" ’). У липні 1630 р. була козацька рада в Черкасах’). Року 1659 Виговського скинуто на раді під Германівкою [79] [80] [81]). 1660 р. в серпні згадується рада „под Васильковом на Кодачку" ’)* в липні р. 1666 гетьман П. Дорошенко в листі до Канівського полковника писав, що „притягнувъшы з войском под Черкасы зо всею старшиною о добры всѣхъ васъ посполу там радимо" (це було підчас заколоту Переяславського полку на Лівобережжі, який визнав владу Дорошенка. Останній хтів використати цей рух)$). Отже тут маємо раду під Черкасами. А раніш р. 1663 місцем ради виступає Чигирин: тут зрікся гетьманувати Ю. Хмельницький і було обрано П. Тетерю[82] [83]). Очевидно, трохи пізніше „нѣкоторый Чарковскій от Короля пришол і привез Тетере булаву і иные знаки. Которые самъ митрополит в Чигирине посвящал. Гдѣ и рада учинилась"’) (лист Я. Сомка до В. Золотаренка). Року 1669 була рада під Гуманем, що обрала на гетьманство Ханенка[84]). Звичайно підчас походу, підчас оборонної війни збиралися ради в таборі козацького війська. Так знаємо раду в обложеному таборі Лободи й Наливайка[85]), в обложеному таборі Гуні. І за Хмельницького в 1651 р. в обложеному таборі під Берестечком відбувалися козацькі ради *°). Певна річ, що на Лівобережній Гетьманщині, що в швидкім часі по смерті Богдана Хмельницького стала осібним державним організмом, ео ipso стали й окремі ради, що збиралися на її території. Тут бачимо ради 1662 року в Козельці, року 1661 та 1663 в Ніжені. Перед останньою радою в Ніжені намічалося кілька місць для ради підчас боротьби партій Сомка-Золотаренка-Бруховецького. Отож на початку р. 1662 писав до Москви Переяславський воєвода кн. Волконський, що наказний гетьман Я. Comko писав „во всѣ полки к полковником, что им всѣм учинить рада в Киеве" ,,)∙ Тоді-ж року 1662 кн. Ромодановський проектував раду в м. Зінькові. Вона не відбулася, бо не прибули туди ані Сомко, ані Бруховецький n). Раніш у жовтні 1661 р. до кн. Ромода- новського писали „полковникъ вѣрного войска Его Пресвѣтлого Царского Величества Низового Славного Запорожя“ I. Бруховецький, При- луцький полковник Л. Горленко, „Степан Чарнец* посол Запорожской со всѣм товариством*", Андрій Нільський — Лубенський полковник та Іван Мозиря „полковник* пехотной Нѣжинской" про те, між иниіим, UJO „для всякого постановления порятку Его Пресвѣтлому Царскому Величеству нашему Милостивому Добродѣю і всему вѣрному Его... войску Запорожскому для обрання гетмана со всѣм* войском* своим прийти; гдѣ и иные полки будутъ вмѣсто собиратца над Сулу под Жовнин или гдѣ милость ваша мѣсто намъ назначишь..." ’). У травні р. 1662 є царський наказ кн. Ромодановському надіслати гінців до кошового гетьмана І. Бруховецького, щоб цей „шол к ним на раду" до Полтави[86] [87] [88]). У жовтні 1662 р. писав до кн. Ромоданоаського стряпчий Гр. Косачов, що полки південні, що при Бруховецькому, хочуть, щоб раду скликано було в Лохвиціа). Все це лиш проектовані місця рад, рад, що фактично не відбулися. З рад, що> відбулися, можна назвати раду в м. Ічні ,)∙ Року 1669 передбачалася рада в Батурин»[89]), але відбулася de facto в Глухові. Року 1672 — недалеко від Конотопа — в Козацькій Діброві; р. 1687 — в козацькім таборі на Коломаці. Намічалося й тут одне певне місце для рад. Це м. Переяслав. Тут відбулася рада 1654 р., що ухвалила приєднатися до Московщини. Тут відбулася рада 1658 р„ де вдруге обрано Виговського. В Переяславі обрано 1659 р. Ю. Хмельниченка (вдруге; вперше його обрали на Po- саві). В Переяславі-ж р. 1674 обраний був І. Самойлович гетьманом обох сторін Дніпра. Переяслав, як місце для ради, одного разу ніби-то ладен був визнати й І. Сірко. Це свідчить гоголівський священик ІсакіЙ у Київській „Приказной Избѣ" 24 лютого 1674 ρ. Він казав, що Сірко писав Дорошенкові, щоб цей „изъ Чигирина к* Москвѣ без войсковой рады не ѣздилъ, а рада де будет* подъ Переяславлем"[90]). Юридично обґрунтовує визначення Переяслава як нормального місця на ради в березні 1676 р. гетьман І. Самойлович в листі до запорозців, де він, виправдуючись од закидів, що обрання його р. 1674 — незаконне, пише, що не слід було „и людей на нихъ (радах. Л. О.) будучихъ такъ легко почитати, власне будто не было уже людей честныхъ, была по истиннѣ всѣхъ полковъ старшина и чернь, а нигдѣ индѣ наиболши радъ войска запорожского исправлялося, и гетманы обирань» были, и житіе свое имѣли ажъ въ Переяславлѣ; не скажетъ никто изъ межъ васъ, хотя бъ и найдавнѣйшій товарищъ, чтобъ за давныхъ и нынѣшнихъ временъ на Расавіи какого гетмана обирано; а въ Переяславлѣ не токмо я, или передо мною будучего гетманами Юрьи Хмелниченко, а прежде сего Выговскій былъ тамъ подтвержденъ, но и самъ Хмелницкій покойный, будучи гетманомъ, договаривался съ царскимъ величествомъ о задержаніи цѣлости отчизны нашей и подтвердилъ свою честь" ’). Гетьман не мае рації лиш у тім, що каже, буцім на Росаві не обирали гетьманів. Це не так. Але доводи за Переяслав він подає. До них він міг-би додати, що й за часів перед Богданом Хмельницьким ради козацькі дуже часто збиралися саме в Переяславі. Отже тут збиралася повна козацька рада р. 1627, що вирядила посольство до короля2). Року 1633 рада за дві милі від Переяслава вирішала питання про участь у війні з Росією3). Тут-же збиралися ради в листопаді 1637 р. *) й 11 лютого 1638 ρ.i). Одної, очевидно, думки з Самойловичем був р. 1662 і наказний гетьман Я. Сомко, кажучи, що слід „быти раде генеральной под Переяславлем на звыклом мѣстѣ"4). А втім практика рад на лівім березі на Переяславі, як ми бачимо, не зупинилася й ради відбувалися по різних місцях. Між иншим е ще вказівки, що за нормальне місце для ради була Солониця. Отже влітку 1662 р. кн. Ромодановський писав цареві, що з військом московським піде він „к Лубням июля въ 2 день, и станемъ стоять на Солонице, где преж сего Гетманское обиране бывало"7). В тім останнім твердженні московський воєвода мав певну рацію, бо, прим., 4 червня р. 1658 кошовий гетьман Я. Барабаш писав йому-ж — Г. Ромодановському, що „ис Плотавы де хотѣл он Яков и полковник Мартинъ Пушкарь с войском Запорожским ити на Солоницу ив Переясловль, для того что де ты великій государь указал обрать войску Запорожскому Гетмана опричь Івана Выговского..."3). А 20 травня 1668 р. полонений козак з війська гетьмана 1. Бруховецького казав, що „рада имѣла быть с Дорошенком на Солонице, а про то не вѣдает будет ли сам Брюховецкой на раде или нѣтъ"0). Ці дані говорять за те, що Солоницю вважали за можливе й нормальне місце для ради, можливо, що тут инколи бували козацькі ради з часів перед Богданом Хмельницьким. В ХѴІП-ж столітті всі 3 ради (обрання Скоропадського, Апостола й Po- зумовського) сталися в Глухові — тодішній гетьманській резиденції. Запоріжжя иноді висловлювало бажання, щоб ради відбувалися в Січі або в околицях її. Так, у жовтні р. 1668 шляхтич Ян Білкевич оповідав, що на Запоріжжі обрали на гетьмана Ст. Вдовиченка й ніби-то цей Вдовиченко пропонував Г1. Дорошенкові, щоб той ішов „на чорную раду въ Запорожье" ,0). P. 1669 в червні рейтар, що вийшов з полону, свідчив у Київі, що Суховій писав до Дорошенка, щоб цей „шел на ’) А. Ю. и 3. P., т. XII, стор. 594. ,) М. Гру ше BCbK ий, Іст. Ухр. Руся, т. VIII, ч. I, стор. 37—38. 3) Ibid., стор. 202. ♦) Ibid.. стор. 263. ft) Ibid., стор. 281. ·) Древлехранилище Столб. № 5861/50 Малор. Прикава, а.а. 5-7. i) Древлехранилище РСФСР. Столб. № 475 Білгородськ. Стола Раарядв, а. 272. *) Ibid.. Столб. № 399,a. 79. ∙) Ibid.. Столб. № 613, а. 17. ,,) А. Ю. и 3. Р. т. VII, стор. 103. раду къ нимъ, запорозцамъ, подъ Крыловъ, на урочище Цыбульникъ44,)∙ У вересні р. 1670 посланці гетьмана Многогрішного оповідали на Москві, що у відповідь на заклики Ю. Хмельницького запорозці відповіли „будет де ему Хмелницкому до них какое дѣло, і он бы ѣхал к нимъ на Запороже. А они де на Запороже учинят о томъ раду" 2). На городовій Україні цієї претенсії запорозців не визнавали. Так р. 1668, як свідчив на Москві посланець від епіскопа Л. Барановича, „Суховеенко къ Дорошенку писалъ же, чтобъ пришолъ на раду для выбиранья гетманства, чтобъ Запорожцамъ съ обѣихъ сторонъ Днѣпра выбрать одного гетмана. И Дорошенко де свѣдавъ, то что хотятъ его на радѣ убить, писалъ къ нимъ: всегда де бываетъ рада въ городѣхъ и выбиранье гетману на радѣ а не на Запорожьи. И какъ де Орда и Запорожцы увидѣли, что Дорошенко на раду къ нимъ не будетъ, — выбрали на радѣ Татаровя и Запорожцы гетмана Суховеенка'*’). За часів Гетьманщини ці претенсії справді були безпідставні; отже після Богдана Хмельницького жадного з гетьманів не обрано на Запоріжжі, коли, звичайно, не рахувати таких тимчасових і випадкових гетьманів, як допіру згадуваний Суховій чи „кошових гетьманів44, тоб-то кандидатів на гетьманство, що їх підтримувало Запоріжжя (як от Барабаш, Брухо- вецький). До таких-же кандидатів на гетьманство обраних на Запоріжжі слід, як видно, однести й Петрика, який в універсалі від 29 липня р. 1692 писав, що „зышлисмо... подъ Сѣчу, учинили все войско За- порозкое при Атаманѣ Курѣнной войсковую раду. Теде утвердили з панством Кримскимъ вѣчній миръ, зъ обохъ сторонъ присягли. А капотомъ в другой радѣ з волѣ Бога всемогущаго обобрано мене Гетманом44 4)∙ Але гетьманами ці „кошові гетьмани" могли стати (як це й було з Бруховецьким) лиш тоді, коли обрано їх на городовій Україні. Ми свідомо обминаємо дані й документи, що їх наводить С. Величко (хоч деякі з них, як от листування Виговського з запорозцями, що його ми вже наводили на початку розвідки, прямо кажуть за претенсії запорозців, щоб саме на Січі відбувалося гетьманське обрання). Адже автентичність їхня, як 'формою, так і змістом, для нас сумнівна. Хто визначав місце ради? За це говорить такий, приміром, акт. У статтях перед обранням 1. Самойловича надісланих до Москви є: „хотя таковъ между всею войсковою старшиною стался совѣтъ, дабы, для обранія гетмана, назначенеє было мѣсто въ Конотопѣ; однакожъ (щоб) на томъ обраніи гетмана въ радѣ отъ посполства не повстало, для великого совокупленія въ людехъ, смятеніе, усовѣтовали есмы старшинѣ быти войсковой на радѣ, не призывая общаго посполства44 i). I тоді-ж: ,) А. Ю. и 3. P., т. Vlll, с. 250. ’) Древлехранилище РСФСР. Кн. № 9, Молор. Приказа, а. 3. 3J А. Ю. » 3. P., т. VII, с. 154. *') Древлехранилище РСФСР. Московськ. Стола Разряда. Столб. 949, стовпик 2 а. 948. ft) А. Ю. и 3. P., т. IX, с. 855. „во время нынѣшнихъ празниковъ воскресныхъ, полковники, сотники, атаманы і вся старшина войсковая, въ Батуринѣ будучи, приговорили, чтобъ быть радѣ въ Конотопѣ“’)· Тут рада старшинська визначає місце генеральній раді. Як видно, так було й найчастіше, бо саме цьому інститутові було просто найзручніше це робити. А втім не треба забувати й залежности Гетьманщини (лівобережної) від зверхньої російської влади. Тут у питанні про місце ради чимало важила думка й згода Москви. От чому перед радою в Глухові 1669 р. генеральний осаул М. Гвинтовка був делегований до кн. Ромодановського—командувача московського війська — умовитися про місце на майбутню раду для обрання гетьмана *). Деякі ради, як ми бачили, збиралися в містах — Корсуню, Каневі, Козельці, Ніжені, Переяславі, то-що. Треба сказати, що, коли вони були в тісному, обмеженому приміщенні, куди не могли пройти всі, що мали право бути на раді, вони визнавалися за ненормальні, це викликало заперечення й нарікання. Так, обрання на тимчасове гетьманування Ви- говського р. 1657 в Чигирині відбулося в подвір’ї Ю. Хмельницького. Самовидець докірливо каже, що „и такъ, будто учинивши раду, часть Козаковъ зобравши в дворъ Хмельницкого, а найболше тихъ людей превратиихъ, а тымъ зичливыхъ, которихъ на тотъ урядъ гетманства прягнули, а в’остатку дворъ замкнули не пущаючи никого'*[91] [92]). Другого дня „знову Козаковъ на раду й знову въ тотъ же дворъ Хмелницкого зобралося козацтво, полковники й сотники, и що могло увойти чернѣ,— знову о тое гетманство трактовати" *). Далі Виговського вдруге обрано в Переяславі. І в травні р. 1658 миргородський полковник С. Довгаль писав, що його „в мѣстѣ въ Переяславѣ на церковномъ мѣстѣ святые Пречистые на гетманство обрано было, а въ прежніе лѣта въ войсткѣ Запорожскомъ въ полѣ..·, обирали'*ь). Року 1660 Ю. Хмельницького переобрано в Корсуню. Тут була 20 листопада,,Rada we dworze Hetmanskirn**. Чернь була обурена „ze siς Rada odprawila w izbie, contra morem antiquum'*. Другого дня мусіли скликати широку раду, вже не в подвір'ї гетьмана"). В листі до Москви в квітні р. 1662 епіскоп Методій, заперечуючи законність ради в Козельці, радив скликати нову раду „гдѣ в поли, а не в городе**[93]). В 1668 р. Ніженський протопоп С. Адамович свідчив у Москві, що після того, як помер Бруховецький, „посылали Запорожцы къ Дорошенку: учинилъ де онъ не добро, что Бруховецкого велѣла убить безъ рады и онъ бы шолъ на раду въ поле, и Дорошенко де въ радѣ имъ оказалъ"8). Тоді-ж 1668 року П. Дорошенко казав, що до нього писала частина з тих запорозців, що підтримувала Суховія, щоб він „шолъ за Днѣпръ въ поле на чернецкую раду"1)· Улітку на початку червня 1672 р. (тоб-то до ради в Козацькій Діброві) до Батурина з'явилося, каже Соло- вйов, чоловіка 400 козаків, стали за містом і казали: „Прежняго гетмана вы невѣдомо гдѣ дѣли, другого гетмана нѣтъ; мы под Батуриным стояли для гетманского обиранья долгое время, испроѣлися, выходите с войсковыми клейнотами с города въ полѣ на раду". Старшина одмовилася2). Про цей-же випадок каже й „одписка" ніженського воєводи кн. Ржевського, що козаки, зібравшися в Батурині, вимагали, щоб для обрання гетьмана „они старшина съ войсковыми клейноты изъ города шли въ полѣ на раду. И они де старшина имъ Черкасомъ въ томъ отказали, что де они, безъ твоего великого государя указу, не дождався меня холопа твоего, къ нимъ въ поле на раду не поѣдутъ" 3). De facto ряд рад, що збиралися в містах, відбувалися, коли це були широкі, козацькі ради, в полі, під містом. Так, рада в жовтні в Переяславі 1659 р. була „на полѣ" [94] [95])· Прим., на полі коло Ніженя була чорна рада 1663 р. *). А перед нею в 1661 р. рада „подъ Нѣжиномъ въ полѣ, отъ Нѣжина съ милю"с). Року 1657 в Корсуню перші збори відбулися в полі коло міста і лиш другі — в подвір’ї. В документі, що додається за № 10, теж говориться, що рада 1663 р. в Корсуню була по суті „под Корсуномъ въ поле на Богуславскомъ гостинце". Скажемо ще, що на місце ради могли впливати й всякі инші міркування. Річ у тім, що великі збори вимагали певної організації постачання, зокрема фуражу для коней (це господарче питання найгостріше в ту добу стояло). Господарчими труднощами пояснював у квітні р. 1662 київський протопоп В. Прокофев обмежений склад Козелецької ради. Було це, говорив він, „чтоб тому мѣсту великих убытков не было’*7). Року 1662 епіскоп Методій, агітуючи перед російським урядом за Прилуку, як місце для ради, аргументує це тим, ніби це „мѣсто крѣпкое и хлѣбное" β). Міцне — це добре тому, що під той час була небезпека від татар, хлібне — аргумент за те, що тут легше буде дістати провіянту. Отже, в січні 1669 р. генеральний обозний П. Забіла, допоминаючись, щоб не було „черневої" ради, казав, „что мѣста разоренные и какъ съѣдутца многіе люди, и на радѣ и лошадей накормить будутъ нечѣмъ" 3). Так само було й перед обранням Самойловича, коли старшина прохала влаштувати раду в Козацькій Діброві; „для того: подъ Конотопомъ стояли козацкіе войска, и конскіе кормы потравлены около Конотопа верстъ по десяти и болши" ’)· В січні 1669 р. українські посланці на чолі з генеральним обозним П. Забілою прохали на Москві, „чтобъ де назначить мѣста два или три, а лучче ле радѣ быть въ тихомъ боку, а мнится де имъ чтобъ быть около Десны..." 2). „Тихій" бік-сторона певна річ, тому тут згадується, що не хотіли скликати численної, чорної ради й тихе місце вважали за зручніше. А за близькість великої річки казали, мабуть, знов такі міркування господарчого характеру — в її долині-луках було мабуть багато паші для козацьких коней. Нашу думку, іцо „тихий" бік“ фігурує тут просто тому, що не хотіли скликати широкої ради, стверджує один вислів з листа Миргородського полковника Г. Гладкого до наказного гетьмана Я. Сомка від 11 вересня 1662 р. Він, повідомляючи, що Pomo- дановський і Бруховецький кличуть його на раду в Полтаву, пише, що дивується з того, „чего никогда не бывало в войске Запорожскомъ — для таких великих дѣлъ, а ищем себѣ сокровенных мѣст" 3). Тут, натякаючи на безлюдність Полтавського краю, Миргородський полковник висловлюється за практику рад у залюдненім районі, де могла бути ширша, численніша рада. І епіскоп Методій у листі в вересні 1662 р. до Москви вказує, що „городовые полковники и сотники, такъ Переяславского, Нѣжинского, Лубенского полков, отнюд нехотят в Полтаву ити (на раду. Л. О.), потому что далеко от всѣхъ тѣх городов. А просят милости через мене в околничего, чтоби раду учинить посеред городов: в Прилуки либо где недалеко от Прилуки, чтобы всѣмъ съѣха- тися мощно". І далі: слід щоб „тамъ учинили раду, где бы мочъно всѣм со всѣхъ городовъ съѣхатися" [96])·