V. Час зборів ради. Терміни деяких рад. Неиеріодячність зборів цього інституту. Міркування» що визначали час її зборів.

В „Прошеніи малороссійскаго шляхетства и старшинъ, вмѣстѣ съ гетманомъ, о возстановленіи разныхъ старинныхъ правъ Малороссіи, поданное Екатеринѣ П-ой въ 1764"^s), є вказівка, що генеральні ради на Україні „собирались обыкновенно къ новому году".

_______________ Генеральна рада ил УкраТкі-Гетьманщині XVH—XVIII ет.ст.__________ 319 свідчить Д. Яворницький, саме в ці терміни збиралися січові ради. „За­гальні чи військові ради відбувалися у запорозьких козаків звичайно в певні дні — 1-го січня кожного нового року. 1-го жовтня, в храмове свято Січи — Покрову, на 2-й чи на 3-й день „Великодня", тоб-то св. Пасхи, а крім того в усякий день та в усякий час, коли побажає товариство або проста „сірома" ^,). На Гетьманщині-ж, де скликати раду козацьку було справою вельми складкою вже з чисто технічного боку, бо це була держава з чималою територією, таких точних термінів для рад генеральних — не помітно. І коли-б вони були, то безперечно про них мали-б ми численні вказівки й свідоцтва, бо різні групи й партії, без сумніву покликаючися на давній звичай, старе право вимагали-б скли­кання в певний, визначений термін. Цього на Гетьманщині не було.

Ось терміни деяких рад. Року 1649 в Корсуню була рада 1 листо­пада^{[97] [98]). Рада 1654 р. в Переяславі була в січні. Рада, що в Чигирині обрала на гетьманство І. Виговського. була в серпні[99] [100] [101]). Рада під Гер- манівкою, що скинула Виговського, була в вересні *)· Рада, що в Пе­реяславі обрала Ю.}

З цього переліку важко встановити якийсь виразний, певний тер­мін для генеральних рад. Помітна лиш деяка тенденція їх збирати, або на-весні, або в-осени. Сприяли цьому, звичайно, міркування господарчого

характеру. Зокрема взимку сутужно було з фуражем для коней. От чому в однім випадкові ясно вказується, що рада має бути на-весні „по травѣ“ '), тоб-то коли наросте трава, щоб нею можна було годувати козацькі коні. Народня пісня говорить про те, що й харч учасники ради мали привозити з собою. Отже, каже вона, Богдан Хмельницький з ге­неральним писарем:

.Од своїх рук листи писали,

По городах по полкових, по сотенних розсилали,

А до козаків у листах приписували —

Ей козаки, діти, друзі!

Прошу вас добре дбайте.

Борошно зсипайте

До ЗагребельноТ могили прибувайте.

Мене Хмельницького к собі на пораду ожидайте.

Оттогді ж ТО козаки добре дбали,

Борошно всипали

До Загребської могили прибували[§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§§] [***************************] ’).

1 в універсалі Київського полковника В. Дворецького від 13 червня р. 1662 говориться: „в десятку каждомъ имѣйте себѣ возки з борош- номъ. А хто из вас осадных людей борошно имѣти не будет, мы имъ дать обѣщаем" ³). Це-ж, певна річ, впливало на час зборів.

Отож збори генеральних рад були не періодичні. Періодичність зборів мав инший інститут — рада старшинська. Йому, звичайно, не перешкоджали ці міркування технічного й господарчого характеру. Адже рада старшинська відбувалася в зачиненому приміщенні, а її обмежений склад і те, що учасники її були люди заможні, сприяло тому, що мірку­вання господарчого характеру для неї не були такі вже важливі.

VI.

Порядок зборів козацької ради. Описи деяких рад. Спосіб скли­кання. Порядок розміщення. Головування на ній. Розпорядчі функ­ції старшини. Порядок голосування.

Ми вже наводили Лясотин опис ради на Запоріжжі за ранніх часів. Там ми бачили козацьке коло, коло січової старшини; порядок обмірку­вання (голосні вигуки черни) і те, що згоду свою виявляла вона тим, що кидала догори шапки, розпорядчі функції на ній осавулів, то-що.

Порядок ради на городовій Україні в 1638 р. бачимо з щоденника С. Оскольського. Це було підчас переговорів гетьмана Гуні з поляками коло Старця. Після того, як прибули польські посли, „далъ знати Гуня, аби были до ради готови козаки, потомъ, впровадивши ихъ посередь

кола, где бубонъ и бунчукъ былъ, казалъ Гуня, вязанку сѣна принести и по земли роэислати и посадилъ близъ себя пановъ пословъ"... Читано конституції: „але на тое своеволство и чернь велце скрикнула и роэд- рухъ великій учинила; отповѣдь отложили (до завтрого), прето Гуня реклъ до пословъ: gdy ся зъ собою розмовимо, дамо знати" ’)...

Року 1651 за Хмельницького бачимо як скликано раду. Для цього вдаряли „W bςbny па czernick⅞ radς" ^a).

Року 1654 переяславська рада: „по тайной радѣ, которую гетманъ имѣлъ съ полковники своими, и съ утра того ж дни, во вторый часъ дни, бито въ барабанъ съ часъ времени на собранія всего народа слы· шати совѣтъ о дѣлѣ хотящемъ совершитися.

Раду Чигиринську 1657 р. описав Самовидець. Ми вже наводили цей опис. Тут повторимо, що рада тривала кілька днів, що 25 серпня була рада в дворі Ю. Хмельницького. Що на ній „пытано по килка кротъ през асауловъ войска на чомъ бы воля іхъ была"... „Посволитое войско" — рядове козацтво „одними голосами кричало", що хоче Ю. Хмель­ницького. На третій день (27?) знов зібралася військова рада. Вона ухвалила обов’язки Виговського, як заступника молодого гетьмана й ви­рішила, як має він підписуватися під універсалами.

Рада 1660 в Корсуню. Тут цікаво, як описав її Беньовський.,,Diς 21 9 bris w Niedzelς Rada Czerniecka. Jest area przy Cerkwi Spas- kiey wielka, tarn siς zeszlo ze dwadzeβszia tysiςncy czerni. Chmielnicki ίο czym ia nie wiedzialem) z Puikownikami zatrzymai siς we dworze u sie- bie" (боючись черни. Λ. ' O.). Беньовський послав по гетьмана і він „przyszedl s Pulkownikami more solito operto, capito па tς у owς stronς klaniaiqc siς, wszedi w circul. Tamze, poiozywszy na Czapce па ziemi Buiawς, co iest Signum u nich obrenuntiationis, rzekl kilka slow do Czerni..." про надіслання королівського комісара, щоб скасував московські накази. Потім була промова Беньовського, що наприкінці її,,Scassowawszy Car- skie Rz¾dy, Bulawς, wziawszy iq z ziemi oddaiem Imieniem IE Kr Mci P. M. Mlgo Chmielnickiemu у drugq Nossaczowi па Oboznowstwo. Gratis- sime et cum applausu przyςli Chmielnickiego. Potrzebowalem tandem aby Czern wiernosci swey poparia przysiςgq zarazem w Cerkwi".

69

ze siς nie Spodziewali tak zgodney rady Czernieckiey у ze siς iey oba- wili" ’).

Чорну раду 1663 р. так описує Самовидець: „Итакъ зложили часъ радѣ юня 17, заразъ уступивши в постъ петровъ, на которую раду такъ постановили были, жеби в тую раду ити пѣшо, безъ всякого оружжа. И за мѣстомъ разбито наметъ великій, на тое присланній от его цар­ского величества, при которомъ намѣтѣ и войско московское стало з оружжемъ за-для унимакия своеволѣ, але тое мало що помогло. Як вдарено в бубни на раду⁴'... Брухоѳецький прийшов пішки, без зброї, Comko озброєний, з гарматами. Після промови В. Гагіна „заразъ крикъ стался з обохъ сторонъ о гетманство: одни кричатъ „Бруховецкого гет­маномъ", а другіе кричатъ: „Сомка гетманомъ" и на столецъ обоихъ сажаютъ, а далѣй межи собою узяли битися и бунчукъ Сомковъ зла­мали". Далі „сторона Сомкова мусѣла уступати до табору своего, а сто­рона Бруховецкого на столецъ всадили Бруховецкого, зопхнувши князя, и гетманомъ окрикнули, давши оному булаву и бунчукъ в руки... Але того часу князь Велико£а£инъ не потвержалъ гетманства Бруховецкому, бо и до себе прити не моглъ за великимъ шумомъ межи народомъ". Лиш на третій день була рада (коли Сомка відступили козаки), коли Бруховецькому „князь эдавалъ з своихъ рукъ булаву и бунчукъ, под- тверждаючи гетманство, и припроводилъ въ соборную церковь святого Николая, где присягу виконалъ Бруховецкій зо всѣмъ войскомъ". При цім був такий момент, коли ВеликогоТагін наказував „жеби в тую раду пришовши, знаки войсковіе положилъ, жеби уся старшина уступила до ради до намету, а чернь войско жеби гетмана настановляли кого улюблять" ^а). Про цю-ж раду 1663 р. маємо опис і П. Гордона, що опо­відає за неї, як видно, з слів кого-небудь із своїх товаришів — захід- ньо-европейських офіцерів на службі в Московській державі.

проте вони не звернули на це уваги. Як прибув епіскоп, окольничий, узявши з собою царську грамоту і вийшовши з шатра, надіслав Сомкові і Бруховецькому наказ підійти без зброї з усіма старшинами і кращими козаками до шатра. Всі наказа виконали опріч Сомка, що залишив при собі шаблю і сагайдак. Коли піхота стала з обох боків, а окольничий, епіскоп, стольники і дяки стали на лави, прочитано царську грамоту, що в ній козакам наказувано обрати собі гетьмана та вказувано, як слід переводити це обрання Грамоту ще не дочитано ще й до половини, як поміж козаками почався великий галас: одні кричали „СомкоІ", инші „Бруховецький!“. Коли ці крики було повторено при знятих шапках, піхота Сомка, прийшовши з його бунчуком і корогвами вперед, накрила його корогвами й окликнула гетьманом. Підчас цього замішання околь­ничий та инші мусіли були зійти з лав та були вельми щасливі дій­шовши до шатра. Тимчасом козаки з партії Бруховецького принесли його бунчук та корогви на те місце, де був Comko з своїм бунчуком, та відтіснивши його з прихильниками від цього місця зламали дрсвко бунчука та забили того, хто держав його. Хвилювання було таке велике, що, коли-б не було з наказу полковника Штрасбурга кинуто кілька руч­них гранат, то козаки напевне зламали-б шатро; гранати-ж розчистили місце перед шатром, де залишилися тільки забиті та поранені. Comko скочив на коня і повернувся з своїм розладнаним загоном назад до табору, його начальницьке берло й литаври захопив відділ Бруховець­кого. Бруховецький прийшов потім з епіскопом, та окольничим у шатро, щоб обміркувати становище. Сомко-ж надіслав до окольничого вимогу видати тіло бунчучного та поранених, на що одразу-ж було дано на­каза. Comko вимагав також суду над особами, що забили й поранили декого з його козаків. Але окольничий наказав відповісти на це, що козаки Сомка сами подали привід до цієї сутички, з'явившися озбро­єними обирати його на гетьмана. Окольничий делегував до Сомка і його полковників якогось Василя Непшіна, вимагаючи, щоб вони мирно з'явилися до шатра, але вони відмовилися це виконати, бо побоювалися, що їх заб’ють, як Сомкового зятя бунчучного; окрім того вони сказали, що гетьмана вони вже обрали. Тоді загін рейтарів провів Бруховецького до його табору. 18-го червня окольничий з епіскопом і полками прийшов до шатра. До Сомка і Бруховецького надіслано двох старшин з наказом їм з’явитися з своїми старшинами до шатра, а решті козаків без зброї зібратися на полі; вони обіцяли це виконати. Під цей час більша частина людей Сомка перейшла на бік Бруховецького; побачивши це, Comko намагався біжати з небагатьма козаками, але, оскільки його переслідували Його-ж люди, вратувався в російський табір, куди впустили його вкупі з його полковниками. Незадовго перед цим Васюта, здобувши дозвіл, поїхав до міста, де й передав дружину та діти в замок під охорону Михайла Михайловича Дмітрієва. Бачучи, що Comko мав при собі тільки небагатьох людей і боючися, що козаки, зібравшися всі вкупі, вимага­тимуть видачі його з його прихильниками і заб’ють його, окольничий, 7/

за їх-же вимогою, надіслав їх у кількості 150 чоловіка, частково панів, частково слуг, до замку під прикриттям кінноти та піхоти. Бруховецький досить довго був зайнятий розподілом козаків, що перейшли до нього. Одержавши наказа з’явитися з своїми козаками до шатра, він наказав спитати: чи йти йому з зброєю, чи без неї; на це йому було дано від­повідь, що і він сам, і його козаки мусять з’явитися без зброї. Спочатку прибула його кіннота з старшинами, верхи і з корогвами але без зброї і вишикувалася в формі півмісяця, що кінці його притулялися до шатра; потім прибула чернь пішки і без зброї і була розміщена поміж кінно­тою. Коли все було налагоджено, Бруховецький сповістив про це околь­ничого, що пішов з епіскопом й товаришами до центра козацького війська; до нього назустріч пішов Бруховецький, його супроводили всі полковники, сотники, отамани, осавули та инш., які заявили, що обрали на свого гетьмана Бруховецького. Тоді окольничий наказав останньому пройти з своїм бунчуком перед козаками, що схиляли корогви до його бунчука і скидали шапки, визнаючи його таким чином за гетьмана. Після цього окольничий та епіскоп повернулися до шатра. Коли туди прийшов і Бруховецький, окольничий наказав йому йти з полковниками, сотниками й иншими до собору, щоб присягнути і здобути царське жа­лування. Бруховецький відповів, що виконає це, скоро тільки заспокоїть своїх козаків, які вимагали видачі Сомка й Золотаренка з їх прихильниками. Незабаром після цього вони всі пішли до міста і гетьман у соборі при­сягнув на вірність та поцілував Євангелію. В цей день і в наступні дні присягнули також полковники та инші старшини. Після цього гетьман здобув від окольничого царську грамоту, написану на пергамені золо­тими літерами, при цім стріляли з усіх гармат, що були в замку та в місті ^,)∙

Тут між иншим інтересні для порядку ради відомості про те, що рада „розмістилася в формі півмісяця, що кінці його притулялися до шатра** і те що козаки, призначаючи гетьмана Бруховецького, скидали шапки ²).

Раду 1672 р. так малює кн. Ромодановський: 17 червня по другім зачитанні статтів: „генеральные обозной Петръ Забѣла съ товарищи и полковники и вся войсковая старшина и козаки и мѣщане сказали, что они гетмана обирати готовы. И бояринъ... князь Григорей Григорь­евичъ Ромодановской съ товарищи перед шатромъ въ обозѣ велѣли для обиранія гетмана и рады устроить мѣсто. И устроя мѣсто, поставити на налоѣ Спасовъ образъ, а булаву положити на столъ, а знамя и бунчюкъ поставили у стола**. Всі, „изъ шатра на уготованное мѣсто на раду вышли; и перед Спасовымъ образомъ архіепископъ говорилъ молитву. А по молитвѣ, бояринъ генералнымъ и войсковой старшинѣ и всему войску на всѣ четыре стороны говорилъ" — про дозвіл царя обрати гетьмана. „И, зговоря бояринъ рѣчъ, отступилъ съ товарищи отъ стола прочь. И обозной и судьи, писарь, полковники и вся старшина и все войско сеѣ стороны Днѣпра волными своими гласы обрали гетманомъ генералного судью Ивана Самойлова. И какъ обрали, что ему Ивану Самойлову быть гетманомъ, и полковники переяславскій Дмитряшко Райча, кіевской Костянтинъ Солонина, взявъ его Ивана подъ руки, по­ставили на столъ; и обозной Петръ Забѣла съ полковники, взявъ булаву, гетману поднесли и укрывали его знамены и бунчюкомъ". Самойлович казав, що він гетьманства не хоче, а втім мусить прийняти його з умо­вою, що військо буде вірним цареві. „И обозной Петръ Забѣла со всею старшиною и съ козаки и съ мѣщаны, говорили: великому государю... и его государскимъ наслѣдникомъ съ нимъ гетманомъ служить въ вѣч­номъ подданствѣ они готовы; а онъ бы Иванъ булаву и знамя у нихъ принялъ и гетманомъ былъ. И Иванъ Самойловъ булаву и знамя и бун- чюкъ у обозного и у всей старшины и у войска принялъ и учинился гетманомъ". Далі молебінь у боярськім шатрі; присяга гетьмана й ново­обраних старшин і підписування статтів і Ромодановський передав ствердну грамоту на гетьманство „и у старшинъ взяв войсковую печать (гетьманові) отдали". Далі — бенькет *)·

Рада 1687 р.,,Da von den Kosaken etwa 800 Mann zu Pferde und 1200 zu Fusze eine Stunde lang auf der Ebene gestanden hatten, wurden sie in den Kreis gerufen. Sobald sie daselbst angekommen waren, traten die Vornehmsten von ihnem naher und begaben sich mit den Bojaren in die Kirche,.wohin ihnem die Zeichen Viertelstunde Iang Gebete waren ver- richtet worden, kamen sie alle wieder heraus, und die gedachen Insignien wurden wieder auf den Tisch gelegt. Darauf trat der Generalissimus auf eine Bank und sagte zu den Kosaken dasz ihnen die Zaren Crlaubten sich nach ihrem alten Gebrauche einem Hetman zu wahlen, und dasz ein jeder von ihnen bei der Wahl frei seine Stimine geben kδnne. Er verlangte also, dasz sie sich erklaren sollten. Anfanglich herrschte eine kleine Stille worauf einige von den Nechsten den Maseppa nan∩ten. Dieses verbreitete sich immer weiter, bis alle auf gewisze Art schrien, sie Verlangten den Maseppa zum Hetmann. Einige nannten zwar einen gewiszen Borkowski, sie wurden aber bald zum Stil schweigen gebracht, da der erste Ausruf wiederholt wurde. Der GeneraIissimus fragte sodann die Vornehmsten Kosaken, wen sie zu ihrem Hetman haben wollten, und alle antworteten einmuthig, den Ma- seppa. Darauf sticg der Dumnoj Djak auf eine Bank und las mit Iauter Stimme den Eid, vor den sie schwδren sollten, deszgleichen wurde das Buch den Artikeln Iierbeigebracht, welches sie zu Unterschreiben verspra- chen_l sowie der Hetman, den Eid zu Ieisten. Nachdem dieses Ietzere auf die gewδhnliche Art, da namlich der Hetman dem Diak die Eidesformel nachsprach, geschehen war, so wurde das Buch mit den Artikeln gebracht, welches der Hetman und alle die Vornehmsten Personen, welche zugegen waren, Unterschriebcn. Eben dieses Buch wurde nach alien ansennlichen Stadten gebracht und von der Geistlichkeit, den Magistraten und den vor- nehmen Kosaken, welche bei der Wahl nicht zugegen gewesen waren, unter- schrieben. Darauf nahm der Bojarin den Gommando-Stab (BuIawa) den Buntchug und die zarichen Fahnen, welches die Insignien der Hetmans — wiirde waren und ubergab selbige dem neuncn Hetman, der sie an einige welche bei ihm standen abgab. Nach abgestatteten Gluchwunschen setzen sie sich zu Pferde und ritten nach dem Lager zuruck, und der Hetman begleitete den Bojarin bis auf den halben Weg" ^,).

Що-ж дають нам ці описи Й инші відомості, щоб визначити поря­док скликання н переведення генеральної ради?

Скликав раду гетьман або вища старшина, що урядувала в період міжгетьмання. Для цього розсилалися універсали по полках. До нас дій­шли універсали полковника й опікуна (наказного гетьмана?) Скидана з 1637 р. Перед тим р. 1636 універсали розсилав гетьман ). На початку р. 1662 писав до МоскЬи Переяславський воєвода кн. Волконський, що наказний гетьман Comko писав „во всѣ полки и полковником, что им всѣм учинить рада в Киеве..." ). В липні 1669 р. московський уряд дорікав Дорошенкові, що цей „листы и универсалы свои на сю сторону Днепра к полковником: к Переяславскому и к Прилуцкому прислал, и призываешь ихъ на раду единаго ради Гетманского начала и водностей" ^,)∙ Маємо один із цих універсалів гетьмана Дорошенка, а саме — до полку Прилуцького. В нім він „4 дня, мѣсяца не напи­сано", завважує російський перекладач, закликає на раду такими сло­вами: „прошу чтоб вы—конный, пѣшие, такъ полковникъ, судьи, есаулы, сотники, атаманы і все купно того полку товариство, кто толко отчины своей Украине добру общему і волностямъ, за которые кровь свою роэ- ливаемъ, есть желательные" (прибували) ’).

Народня пісня, згадуючи за раду, теж каже, що гетьман з гене­ральним писарем (Богдан Хмельницький з І. Виговським), скликаючи раду:

.Од своїх рук листи писали.

По городах, по полкових, по сотенних розсилали".

Або ще докладніше:

„Зажурилася Хмельницького сѣдая голова. Що при ему ни сотниковъ ни полковниковъ нема;

Часъ приходить умирати, Нѣкому порады дати.

Покликне эонъ иа Ивана Выговського,

Писаря войськового:

„Иване Выговський Писарю войськовый. Скорѣйше бѣжи. Да листы пиши,

Щобъ сотиикы, полковники до мене прибували

Хоть мало пораду давали".

То Иванъ Выговській,

Писарь войськовый

Листы писавъ,

До всѣхъ розсыловъ.

То сотиикы, полковники, якъ ихъ прочитали,

Усс покидали,

До Гетьмана Хмельницкого скорѣйшъ прибували" ^,).

Це все універсали центральної влади України. Очевидно, як пра­вило скликала на раду вона. Инколи-ж могли передавати цей заклик у своїх універсалах окремі полковники. Отже в листі до воєводи І. Ча­адаева 13 червня р. 1662 Київський полковник В. Дворецький каже про те, що він „писал до своих казаков универсалъ, которые в замку Киев- скомъ есть, оба мнѣ по (sic!) могли вмѣсте со мною ѣхать на тую раду для обранія гетмана..." ⁴)∙ В додаткові-ж № 1 до цієї роботи подаємо цей універсал В. Дворецького. Він писаний того-ж 13 червня 1662 р. Мова в нім, очевидно, мовиться про раду в Зінькові, що проектував

’) Книга № 1 Малорос. Приказа, a. 524.

’) Ibid., а.а. 305-306.

’) Максимовичъ, т. I, crop. 481.

⁴) Додаток № 2.

скликати російський уряд. В данім разі універсал передає наказ ие української влади — владу наказного гетьмана Я. Сомка не визнавала низка полковників, — а влади російської — „против указу его Государ- ского Величества".

Инколи-ж запрошення на раду розсилали представники влади ро­сійської. Отже у вересні 1662 р. кк. Г. Ромодановський сповіщав Мос­кву про те, що він надіслав до всіх полковників запрошення йти на раду до Зінькова ^l)∙ Про отримання такого запрошення писав до Москви наказний гетьман Я. Сомко: „князь Ромодановскій з Зѣнкова прислал к намъ, чтоб есмя в Зѣнков в раду с полковниками ѣхали на обрание гетмана" ')· Тут запрошення надсилає російський головний командувач, бо Зіньківську раду хотіла скликати російська влада всупереч бажанню репрезентанта української влади наказного гетьмана Сомка, через його голову звертався Ромодановський до української місцевої влади, до полковників. Отже цей факт не є характерний (він характеризує лиш певний, короткий час) і не є нормальний. Складніша є справа з запрошенням, що його той-же Ромодановський надіслав у лютому 1669 р. Переяславському полковникові Дмитрашкові-Райчу, на Глухівську ралу³). Тут неясно, чому на раду скликає й запрошує не наказний геть­ман Многогрішний, а кн. Ромодановський. Можна проте припустити, що запрошував останній лиш одного Дмитрашку-Райчу й лиш самий Пере­яславський полк — це були прихильники Суховія й їх могли кликати й росіяни, підкреслюючи цим бажаність їх участи в раді ’)·

Порядок розміщення — такий. У Лясоти козаки роблять коло. І на раді 1638 р. в таборі у Старця бачимо, що польських посланців ставлять „посередь кола" козацького. На раді 1654 р. в Переяславі „учинили кругъ пространный про гетмана и про полковниковъ"⁵). За С. Беньовським на раді 1660 р. в Корсуню Ю. Хмельницький „wszedl w circul". 14 січня 1663 p. у Бруховецького, тоді ще „кошового геть­мана", була рада „на радѣ в кругу Иванъ Брюховецкой государеву грамоту чолъ всѣмъ козакамъ" ^c). „Кругъ" же, як форму ради, називає й акт обрання 1708 р. Скоропадського⁷). Року 1727, коли обирали Апостола, був наготований па майдані поміст, який „окруженъ был солдатами и народом"^н). Це звістки з різних часів. Всі вони говорять за коло, як форму зборів ради. Тільки Гордон каже про Ніженську раду 1663 р., що була вона „в формі півмісяця, що кінці його притулялися ·· ··■ - - І ■ ■ ■ »· «

*) Древлехранилище РСФСР. Столб. № 499, Білгор. Столп Розряда, о. 18; столб. № 769. а.а. 191-192.

') Ibid., Столб. № 82..Резных Столов*', Розряда а.о. 2—3.

^b) ibid·. Книга № 3, Малор. Приказа, а. 247.

*) Tc що на раду 1662 р. у КиТві скликав еп. Методій (В- E й и г о р н, ор. ей. Чтенія... 1893 р. кн. II, с.с. 171 — 172), явище так сомо цілком екстраординарне.

И А. Ю. н 3. P., т. X, се. 217-218.

*) Ibid., дод. до т. VII, с. 351.

') Д. Бантышъ-Каменскій, Источники. Ч. П, с. 179.

’) Б.-К а M.. Исторія Мал. Рос. ч. Ill, с. 438, Вид. Іогансона.

до шатра". А втім оскільки тут кінці притулялися до шатра — певна річ також було коло і тільки, можливо, великий розмір намету москов­ських представників робив вигляд, що збори стоять у формі півмісяця. Біля шатра стояли козаки й на раді 1672 р. в Козацькій Діброві. Отже й тут разом із шатром було коло.

На раду скликали, б’ючи в бубни чи в котли. Такий бубон ми ба­чимо на раді 1638 р. у Старця. Такі бубни згадуються в червні 1651р.*). А в листі з-під Берестечка в червні-ж 1651 р. про козаків сказано, що „kotly takie maj⅞, ogromne, Jakoby w Majdanie naszym па pobudkς'_jbijqce kto slyszal" ²). І на раді 1654 р. „бито въ барабанъ"^:|). На раді 1663 р. „вдарено в бубни на раду"*)... Це лишилося і в XVlII ст., хоч і в ин- шій вже, офіційнішій і врочистішій формі: „посыламъ определенной аоицеръ с трубачем и с литаврами и данъ ему обьявительной Указъ, чтоб, какъ духовной такъ и свѣтские, собрались всѣ и были готовы в помянутомъ числѣ" ^s)... Отже бубнами й котлами скликалося на раду⁶).

Присутність на генеральній раді це було, як ми бачили, право пев­них груп української людности. А втім, чи був з неї обов’язок? Від­повісти на це важко. Скоріше треба відповісти позитивно. Адже Лясота оповідає про кінець XVl ст., що 20 червня р. 1594 „після обіду осавули знов скликали в коло весь народ, деяких навіть заганяли туди киями" ’). З Скиданових універсалів р. 1637 можна вивести, що за нез’явлення на раду карали. Отже в універсалі 24 жовтня Скидан закликає козаків збиратися з зброєю й припасами. „Там, у раді > зібравшися, будемо ра­дити, щоб з доброю славою і пожитком нашим усе було". Мають козаки з’явитися „під ласкою військовою і каранням військовим"^f,). В иншім універсалі від 4 листопада він наказує „під горлом" збиратися на раду в Мошни. Але в першім універсалі мета зборів — виправа „проти того ворога нашої грецької віри". А в другім мають зійтися „аби ми тим бездушникам і неприятелям віри нашої відправу дали" ^α). Отже справжня загроза каранням — не за нез’явлення на раду, а за уникання участи в поході. Звичайно, треба припустити, що у XVII ст., де на радах ба­чимо полкові делегації — присутність козацтва, що спеціяльно з’їздилося на раду, була обов'язкова. Це між иншим доводить універсал Київського

') Ojczystc Spominkt, т. II, с. 71.

і) A. Grabowski, Starozytnosci.. с. 326, т. II, „Котли мають такі великі, як такі що у пас б’ють на місці паради на військову зорю*.

’) А. Ю. и 3. P.. т. X, с. 217.

*) Літ. Самовидця, с 72—76. ^ь) Додаток № 12.

·) Опріч функції котлів при скликанні ради Tx вживалося н щоденно. Адже в та­ємному указі р. 1734 кн. Шаховеькому читаемо:.в котлы бить і войсковой музыке пред войсковым двором іграть ежедневно по утру і а вечеру і в другие случаи, по прежнему ихъ обыкновению*. Кн. № 79/1806, Молор. Експед. Сената, а. 323.

^:) Op. cit., с. 173.

’) Акад. М. Гру шевський, Історія УкраТни-Руси. т. VIII, ч. I₁ с. 259.

∙) Ibid., с. 262.

полковника В. Дворецького 13 червня 1662 p., іцо про нього ми вже згадували. В нім полковник повторює: „еще і вторицею вамъ приказы­ваю. чтоб есте, никакими недосугами домашними не отговариваючи, яко скорѣе до нас приѣзжали, инако не чинячи” ’).

Чи мала рада свій сталий, заздалегідь оголошений порядок ден­ний? Категорично не можна казати за це, маючи на увазі значну не­організованість зборів установ такого типу. Але, очевидно, у загальних рисах уявління про ненормальність ламати оголошений порядок дня про порушення при цім звичаєвого права, що на нім базувалася ця установа— було. От приміром у травні 1662 р. писав до кн. Ромодановського Ніженський полковник В. Золотаренко, що епіскоп Методій „говорил какъ де их Яким Comko обманул, ево и полковников в Козелце; что они съѣхались не о той раде что гетмана обрать, (а) чтоб сьѣхатца об иных войсковых дѣлах и о мѣдных денгах твоих великого Государя. И, заманя де их в Козелецъ, завел вночи пехоты тысячи с три и почал де им говорить о обиранье гетманском” ²). Єпіскоп казав правду. Дійсно 11 квітня 1662 р. наказний гетьман Я. Comko писав йому, що рада в Козельці має бути „для порядку, а не на об­ранье гетмана, и о казнѣ Его Царского Величества мѣдной, чтоб она въ людех не ходила, но во всѣхъ полкѣх была достойною ценою до Его Царского Величества воли впред имано”³). Це листування й свід­чення доводять, що український діяч єпіскоп Методій різко реагував проти постави непередбаченого в порядку дня питання. Адже рада мала відбутися на те, щоб вирішити справи поточного управління („для порядку”, „об ыных войсковых дѣлех”). Здебільшого-ж в універсалах, що закликали на раду, говориться досить невиразно про порядок дня ради, її скликається „для порядку и обрання гетмана” ’)> „о добром посовѣтовати и достойного человѣка началным обобрати”ⁱ). Тут ясно тільки те, що мова мовиться про обрання гетьмана. „Порядок” же та нарада „о добром” — поняття вельми невиразні й широкі.

Хто відкривав раду і головував на ній? На раді 1638 р. — гетьман Гуня. Раду, що про ню оповідається в листі Бічинського 8 червня р. 1651, відкрив Богдан Хмельницький і розповів про згоду короля помиритися. На раді 1654 р. виразно грає головну ролю Богдан Хмельницький. Коли він прийшов, почалася рада. Він на ній промовляв і запропонував приєднатися до Москви. Раду 1660 року відкрив Ю. Хмельницький — „rzekl kilka slow do czerni". В січні р. 1663 у Бруховецького була рада, де він читав царську грамоту козакам®).

Гетьман, отже, головує на генеральних радах. А втім не завсіди. Більшість рад, що відбувалися на Лівобережній Гетьманщині, відбува-

’) Додаток № 1.

^,_i Древлехранилище РСФСР. Столб. № 475, Білгор. Стола Ровряда. а. 491.

') Столб. № 5859 Милор. Приказа, a. 8.

^,J Додаток № 1. ·) Додаток № 7.

^β) А. Ю. и 3. Р. Дод. до Т. VII. стор. 351.

лися за згодою московської влади і в присутності її уповноважених. LJi уповноважені відкривають раду, читаючи царську грамоту з дозволом обрати нового гетьмана (більшість рад вже звязувалася з цим актом). Але неясно як, за чиїм проводом відбувалося саме обрання. Про нього завсіди говориться, що козаки „вольными голосами выбрали". Думається, що тут головувала старшина — або колективно (це на таких широких зборах цілком припустимо) або її найстарший рангою чи найвпливові- ший представник. Таку, мабуть, ролю грав на раді 1669 р. П. Забіла — генеральний обозний, бо згодом він казав, що статті на цій раді „ста­вилъ онъ" — тоб-то він од імени козацтва виступав в переговорах на раді з -московськими уповноваженими.

За розпорядників ради була козацька старшина. Певна річ, що такі широкі збори потрібували розпорядників. Адже, як видно, навіть не всі могли чути усні переговори на раді, то-що. Не могли всі водно­раз і заявляти про свою думку. Ось чого підчас ради 1654 р. в Пе­реяславі „полковникъ переяславской — Тетеря, ходячи въ кругу, на всѣ стороны спрашивалъ: вси ли тако соизволяете?" ’)· Переяславський пол­ковник був у даному разі в ролі розпорядника певно як людина, що у підвладнім їй місті одбувалася рада. В инших випадках в ролі розпо­рядників здебільшого виступають осавули. Ми бачили, як Лясота опові­дав про те, що вони скликали на раду козацтво. В иншім місці він опо­відає, що „осавули (начальники, що їх можна прирівняти до поручників) обійшли навкруги велике коло й про все сказане розповіли иншим ко­закам" ²). І на раді 1654 р. в Переяславі після того, як вийшов гетьман, „Ясаулъ войсковой велѣлъ всѣмъ молчать"³). І'раб’янка каже про Чиги­ринську раду 1657 р., що „настроилися согласно вси, приводомъ асау- ловъ генералнихъ и иннихъ йтти къ Юрію", прохати, щоб він узяв булаву⁴). А Самовидець додає, що на цій раді „пытано по колка кротъ през асауловъ войска, на чомъ бы воля іхъ была..."^ь). Все це акти розпорядчого характеру, що доводять певні функції осавулів генеральних на козацьких радах. Як далекий відгомін оцих функцій було мабуть те, що на „обранні" р. 1750 в Глухові К. Розумовського козацькими „пол­ками командировалъ Асаулъ Войсковій-Генеральній господинъ Якубо­вичъ на лошадѣ"^с). Певні функції мав на генеральній раді й генераль­ний писар. Адже раз-у-раз точилися на радах XVlI ст. складні перего­вори політичного характеру. В Лівобережній Гетьманщині встановлялося на раді нові статті-умови з Москвою. Тут необхідна була участь най­ближчого помічника гетьмана в справах дипломатичного характеру — генерального писаря. І справді р. 1672, коли читалося статті поперед-

’) А. Ю. и 3. P., т. X, стер. 219. ’) стор. 171.

’) А. Ю. и 3. P., т. X, стор. 217. «) стор. 156.

⁴) стор. 72∙ ∙76.

·).Основа" 1862, № 2, стор. 49.

ньої Глухівської ради, „писаръ Карпъ Мокрѣевъ тѣхъ Глуховскихъ всѣхъ статей смотрилъ по тетрадемъ по своему бѣлорускому писму“ ^,).

Порядок обмірковування Й голосування на радах характеризує Тетеря в грудні 1662 р. в листі до польського короля „Non nego zem byl od wielu requisitus Pulkownikow, abym siς podiql attendere Bulawiς, Iecz nie iest to fundamentalis ratio, zwyczaiu у prawa Woysk Zaporozkich, ktore za nayprzednieyszy Wolnosci, Praw, у Swobod swoich maiq Kleynot, Artykui Iiberae Electionis Hetmana, ktorego non per uota obierac zwykli, ale kogo, Iubo non requisitum, swemi hurmen okrzyknq glosami. Ten invitus musi siς podi¾c sin secus pertinaciter stawai⅞c woli ich fatis cedere trzeba, se­cundum solitam humorow Kozackich methodum" ^a). Отже голосування пра­вильного не було, але були вигуки натовпу, що вирішували справу. Але, звичайно, голоси могли й розділитися. В такім разі вирішувала справу позиція явної більшости присутніх. Так було, приміром, на раді 1687 р. Частина присутніх кричала ім’я Мазепи, бажаючи його мати гетьманом, инша — менша частина — називала ім’я генерального обозного Борков- ського. Про це так оповідає П. Гордоя:,,Anfanglich herrschte eine kleine Stille, worauf einige von den Nachten den Maseppa nannten. Dieses ver- breitete sich immer weiter, bis alle auf gewisze Art schien, sie VerIangten den Maseppa zum Hetman. Einige nannten zwar einen gewiszen Borkowski, sie wurden abcr bald zum Stilschweigen gebracht, da der erste Ausruf Wiederholt wurde^π3). Так було й на раді 1708 p., де нечисленні (чи такі, що боялися виявити свою волю) прихильники Полуботка мусіли замовчати, бо більшість кричала ім’я Скоропадського ⁴)∙ Якщо-ж мен­шість вперто трималася свого погляду, рада не могла ухвалити певної постанови. Так було на раді 1661 р. під Ніженем. Про неї маємо таку звістку: „была у нихъ по Пасцѣ въ третьее воскресенье, подъ Нѣжи­номъ въ полѣ, отъ Нѣжина съ милю (рада); а на той радѣ были окол- ничей князь ГригореЙ Григорьевичь Ромодановской съ товарыщи и го­сударевы ратные люди, всѣ полки, которые съ нимъ; а въ Нѣжинъ околкичей князь ГригореЙ Григорьевичъ пришелъ съ ратными людми

') А. Ю. и 3. Р.» т. IX, етор. 935-940. О П. К. K.. т. IV. стор. 240. Вид. 1859.

„Не заперечую, що мене просили багато з полковників, щоб узявся керувати бу­лавою, але цс цс в основна причина, що виходить із звичаю й права Військ Запорозьких, які з прав вільносте# своїх і свободи за вищу дорогоцінність мають право вільного обрання гетьмана, що його за їх звичаєм обирається не голосуванням; якщо-б кого, хоч і не запропонованого, назве загальний голос, той невільно мав погодитися; і хоч-би вперто пішон супроти їхньої волі, мав поступитися необхідності, згідно з відомим на­строєм козацьких умов".

ⁱ) Гордон, Tagcbuch₁ II. стор. 190.

.Спочатку панувала коротка тиша, потім деякі з ближчих назвали Мазепу. Цс по· ширюиалося все далі, аж усі певним способом кричали, бажаючи за гетьмана Мазепу. Деякі, що правда, назвали такого Борховського, але незабаром мусіли вамовчатк, тому що перший викрик повторювався".

*) Д. Бантышъ-Каменскій, Источники, ч. 11, стор. 179.

напередъ рады за три дни. Да на радк жъ былъ столникъ Семенъ Змѣевъ, а пріѣзжалъ отъ Чернигова изъ за Десны рѣки безъ войска, а войско его стояло за Десною. Да на радѣ жъ были наказной гетманъ Якимъ Сомко, да Нѣжинской полковникъ Василей Золотаренко, да Прилуцкой Лазарь, Дубенской Щамрицкій, Миргородцкой Павелъ Житовицкій, Полтавского полку сотники тѣхъ городовъ, которые великому государю добили челомъ, и все войско тѣхъ полковъ, которые при Якимѣ Сомкѣ. И на радѣ говорили войскомъ о гетманскомъ обираньѣ и о войсковомъ о всякомъ порядкѣ; и которые полки поблизку къ Переяславлю, Дубен­ской, Миргородцкой, Прилуцкой, и Ахтырцы, и Сумскіе, и Рыбенскіе Черкасы обирали гетманомъ Сомка, и Черниговцы хотѣли на гетманство его же; а Нѣжинцы одни обирали на гетманство полковника Василья Золотаренка; и приговорили на радѣ всѣмъ войскомъ о гетманскомъ обираньѣ положить на волю царского величества, кого онъ великій го­сударь пожалуетъ въ гетманы" )· Отже тут прихильники Золотаренка, що становили, мабуть, меншість на раді, але групу все-ж-таки досить, як видно, численну (бо це відбувалося на їхній ніженській території), не дали обрати на гетьмана Сомка. Очевидно лиш явна меншість мусіла підлягти ухвалі явної більшости. Порядок, як опитувано волю присутніх на раді, можна бачити з Лясотиного оповідання, де осавули розповідали козакам про те, що говорилося в кругу. Вони-ж, звичайно, на спокійній раді передавали старшині те, що кричали й говорили в колі. Це не змі­нилося й р. 1654, бо в Переяславі, як ми бачили, полковник П. Тетеря ходив по колу й питав присутніх за їх згоду. Инколи присутні виявляли цю згоду тим, що кидали вгору шапки. Так було ще наприкінці XVI ст., бо Лясота оповідає, що чернь „виявила згоду голосними криками, ки­даючи шапки догори"²). В серпні 1636 р. на раді на Росаві: „одні шапками кидали йти за гарматою на Запорожжє і потім зараз на море, инші — щоб іти на волость і там грабувати по містах"³). Цей звичай не зник і на Гетьманщині, бо кидали шапки вгору обираючи П. Те­терю" '), а Гордон оповідає, що кидали шапки викрикуючи імена Сомка й Бруховецького на раді 1663 ρ. ^s).

Як-же було за рівної приблизно кількости представників двох пар­тій чи двох, чи більше поглядів на дану справу? Ми знаємо, що на Січі в таких випадках раз-ураз доходило до бійки. На Гетьманщині, де ради, що стали не за ординарне постійне явище, а відбувалися з пев- ною урочистістю, таких бійок ми не бачимо. Але й тут лиш вона могла вирішити справу, коли було двоє більше-менше рівних партій. Так і було на раді 1663 р. під Ніженем, куди військо наказного гетьмана Сомка прийшло з зброєю, з гарматами й готувалося до справжнього бою.

Тільки через присутність московського війська та зраду Сомкових козаків рішучої баталії не було, хоч і були окремі дрібні бійки й були забиті та поранені.

У квітні 1662 р. в Козельці у Я. Сомка був посланець від право­бережного гетьмана Ю. Хмельницького. Він оповідав „что была де в Заднепръских полкѣх у него Юраса рада. И на той де раде многие говорили, что им от татар и от ляхов насилство и разорение великое, а обороны к себѣ ни откуды не чают. И та де у них рада разорвалась, что Гетман Хмелницкой перенял на себя: что то все он расправлять по росказанью будет Королевскому и Хана Крымского" ^,)∙ Р^аД^{а Т}У^Т »Р^а‘ эорвалась", як свідчив Хмельниченків посланець, або як висловивсь пе­рекладач на російську мову. Це визначає, що не ухвалила вона жадної постанови. Гетьман „перенял на себя" цю справу, думаємо тому, що на раді не з’ясувалося певного виходу з складного становища, або накрес­лювалися виходи різні, протилежні. Маємо тут справу також з способом погодити суперечності чи вирішити складну проблему, передавши її на волю влади виконавчої.

Взагалі-ж кажучи про порядок обмірковування Й вирішення справ на радах генеральних, завсіди треба пам’ятати про активну ролю на них старшини, що ще за Лясоти робила своє окреме коло, слово якого най­більше важило. Такий вплив був і далі. Приміром, складне питання про статті умови з Москвою обмірковувала старшина. Звичайно, це мало свої позитивні сторони з чисто технічного боку; адже довго обмір­ковувати й погоджувати складні справи не було зручно на таких чис­ленних зборах, як генеральна рада. Але звідси випливало й те, що ви­рішення цих справ було в інтересах групи (згодом класи, а далі й стану) старшини.

Як довго одбувалися ради? Більшість — не більше як протягом одного дня, кількох годин. Але раз-у-раз зустрічаємо, що на першій раді справи не вирішується, вона є занадто складна для цього. Тоді збираються другі збори другого дня, або за кілька днів. Отже рада в Чигирині 1657 р. збиралася двічі — за московським свідченням 25 та 26 серпня, за Самовидцем другі збори відбулися третього дня. Рада в Корсуню 1660 р. тяглася три дні — 20—21 Й 22 листопада²). Чигирин­ська рада 1663 р.» де було обрано на гетьмана П. Тетерю, як свідчив Я. Сомко, тяглася 2 дні — 1 та 2 січня³). Рада в Глухові р. 1669 зби­ралася двічі — 3 та 6 березня. В проміжні дні старшина козацька дого­ворювалася з московськими представниками про умови-статті *); рада в Козацькій Діброві р. 1672 тяглася два дні 16 та 17 червня ’)· Рада в Корсуню, за Дорошенка, як свідчить московський полонений, тяглася „денъ з десять" ). Отже, з цього виходить, що не неодмінно треба було закінчувати раду в один день. Звичайно, повторні збори не доводиться визнавати за раду самостійну. Адже обмірковувалося й вирішувалося в них той самий, так-би мовити, порядок денний. З другого боку і склад їх був тотожній. Таким чином правильніше буде вважати повторні збори за продовження ради.