Статут Всеукраїнської громадської організації „Спілка третейських суддів України”

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Всеукраїнська громадська організація „Спілкі третейських суддів України” (далі Спілка) - всеукраїнські добровільна громадська організація, яка об‘єднує громадян України на основі спільності інтересів для реалізації мети та завдань передбачених цим Статутом.

Стаття 2. Спілка у своїй діяльності керується Конституцією України, чинним законодавством України і цим Статутом.' Діяльність Спілки поширюється на всю територію України.

Стаття 3. Головна мета Спілки - сприяння третейським суддям України в задоволенні і захисті своїх професійних та соціальних інтересів, розвитку' їх громадської активності, участі в розробці і реалізації інституту' третейського суду в Україні, представленні зацікавленому колу та громадянам можливості вільного вибору адекватної форми їх прав і законних інтересів. Стаття 4. У Спілці забезпечується демократизм внутріспілкових відносин. Спілка створена і діє на принципах добровільності, рівноправності своїх членів, самоврядування, виборності та підзвітності керівних органів, законності і гласності.

Стаття 5. Спілка може засновувати та вступати в інші громадські об'єднання, в тому' числі міжнародні або укладати з ними угоди про співробітництво і взаємодопомогу, ’

Стаття 6. Спілка є юридичною особою, має власну атрибутику, печатку’ з емблемою Спілки, штампи; символіку, зразки яких затверджуються Радою Спілки, банківські рахунки, в тому’ числі валютні, які підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Стаття 7. Центральні органи Спілки розміщуються за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10

2. OCHOBbU ЗАВДАННЯ ФОРМИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ СПІЛКИ

Стаття 8. Основними завданнями Спілки є:

- сприяння створенню третейським суддям України належної

правової основи для активної професійної і громадської діяльності, їх соціальної захищеності;

- сприяння підвищенню престижу і авторитету третейських суддів,

вихованню їх у дусі неухильного дотримання законів і норм професійної етики;

- сприяння організації підвищенню кваліфікації і перепідготовки спеціалістів третейських судів;

-сприяння розвитку' співробітництва третейських суддів України з національними і міжнародними громадськими організаціями третейських суддів;

- вивчення системи третейських судів в зарубіжних країнах.

Стаття 9. У межах своїх статутних завдань та в установленому законом порядку' Спілка може:

- виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права;

- засновувати засоби масової інформації;

- здійснювати необхідну господарську та іншу діяльність, шляхом

створення госпрозрахункових установ і організацій зі статусом юридичної особи, заснування підприємств у порядку, встановленому законодавством.

- вносити пропозиції до органів влади з питань статутної діяльності;

- самостійно або спільно з державними органами і іншими

громадськими організаціями проводити конгреси, конференції, семінари, оголошувати конкурси тощо, брати участь у відповідних заходах за кордоном;

- підтримувати зв'язки та здійснювати обмін делегаціями з аналогічними організаціями зарубіжних країн і українською

діаспорою, здійснювати іншу міжнародну діяльність в меж завдань, визначених цим Статуте

- представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтере членів Спілки у державних органах і громадських організація

- одержувати від органів державної влади і управління та органії

місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх статутних завдань;

- організаційно і матеріально підтримувати інші громадські організації (об'єднання), надавати допомогу в їх створенні; Jl

- інформувати громадськість про свою діяльність.

Стаття 10.

З ЧЛЕНИ СПІЛКИ, ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ

Спілка складається з індивідуальних членів,

а також

може мати колективне членство.

Статгя 11. Індивідуальними членами Спілки можуть бути громадяни України, особи без громадянства, іноземні громадяни, які досягли 18 років і визнають Статут Спілки, поділяють мету і напрями діяльності Спілки та беруть участь в їх організації.

Стаття 12. Прийом до індивідуальних членів Спілки здійснюється Виконкомом Спілки або керівними органами місцевих осередків Спілки на підставі поданої заяви про вступ до Спілки.

Стаття 13. Індивідуальні члени Спілки сплачують вступні та щорічні членські внести. Розмір внесків індивідуальних членів Спілки визначається Радою Спілки. Непрацюючі члени Спілки звільняються від сплати внесків.

Розмір вступних і членських внесків колективних членів

визначається угодами.

Стаття 14. Облік індивідуатьних та колективних членів Спілки здійснює Виконком Спілки.

Стаття 15. Члени Спілки мають право:

- обирати і бути обраними до керівних і контролюючих органів

Спілки, брати участь у всіх заходах, що проводяться Спілкою;

- вільної критики будь-якого органу Спілки;

- звертатись до органів Спілки із запитами та пропозиціями з

питань, пов'язаних з їх діяльністю, одержувати відповідь по суті своїх звернень;

- звертатись до органів Спілки за допомогою у захисті своїх

законних прав та інтересів, а також подавати заперечення і скарги на прийняті ними рішення.

Стаття 16. Члени Спілки зобов'язані:

•виконувати вимоги Статуту Спілки, дотримуватись норм моралі; -брати активну участь у роботі місцевих осередків Спілки;

- сприяти проведенню в життя рішень керівних органів Спілки, дбати про зміцнення авторитету' Спілки;

- своєчасно сплачувати членські внески.

Стаття 17. За активну' участь у роботі Спілки, вагомий внесок у розвиток інституту третейського суду в Україні членам Спілки можуть присвоюватись почесні звання Спілки третейських суддів України. Почесне членство регулюється положенням, затвердженим Радою Спілки.

Стаття 18. Членство у Спілці припиняється у випадках:

- виходу зі Спілки за власним бажанням: індивідуального члена - на підставі заяви, яка подається до Виконкому' чи місцевого осередку Спілки; колективного члена - на підставі рішення Зборів підприємства, установи організації, яке подається до Виконкому Спілки;

- виключення зі Спілки за порушення Статуту та антигромадську поведінку.

Рішення про виключення зі Спілки може бути протягом місяця оскаржене. Подання скарги зупиняє виконання рішення керівних органів місцевого осередку.

4 ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СПІЛКИ

Стаття 19. Спілка поширює свою діяльність на територію України шляхом створення своїх місцевих осередків за територіальним принципом.

Стаття 20. Місцеві осередки Спілки, створені на території України легалізуються у відповідних управліннях юстиції. Місцеві осередки після реєстрації набувають статусу юридичної особи, діють на підставі положень, які приймаються їхніми вищими керівними органами та затверджуються Виконкомом Спілки. Місцеві осередки Спілки без прав юридичної особи легалізують свою діяльність шляхом повідомлення про заснування.

5. КЕРІВНІ ТА КОНТРОЛЬНІ ОРГАНИ СПІЛКИ

Стаття 21. Найвищим керівним органом Спілки є з'їзд Спілки третейських суддів України (надалі з‘їзд Спілки).

Стаття 22. Чергові з'їзди Спілки скликаються один раз на три роки. Дата відкриття з'їзду і норма представництва оголошуються Радою Спілки не пізніше, як за три місяці до з'їзду. Позачергові з'їзди скликаються за ініціативою Ради Спілки. Рада Спілки повідомляє про позачерговий з'їзд не пізніше, як за два місяці до дня його відкриття.

Статгя 23. З'їзд Спілки:

-приймає Статут Спілки і вносить до нього зміни та доповнення;

-обирає Голову Спілки, першого заступника та заступника

терміном на 3 роки;

-визначає кількісний склад і обирає членів Спілки.

- визначає головні напрями діяльності Спілки;

- розглядає апеляції на рішення Ради Спілки;

-заслуховує звіти Ради Спілки;

- приймає рішення про припинення діяльності Спілки та вирішує питання її власності.

-затверджує,Доложення про Ревізійну комісію Спілки”;

-обирає членів Ревізійної комісії.

Стаття 24. Керівними органами Спілки є:

-Рада Спілки;

-Виконавчий Комітет Спілки (Виконком);

; Стаття 25. У період між з'їздами вищим керівним органом Спілки є

. _jo,м., і... Спілки.

Стаття 26. Основна форма роботи Ради Спілки - пленарні засідання.

Пленуми скликаються в міру необхідності, але не рідше одного рачу на рік.

І Іленуми проводяться за ініціативою Виконкому Ради або на вимогу Голови Спілки, Ревізійної комісії, не менше третини членів Ради Спілки.

Стаття 27. Рада Спілки:

- затверджує символіку і атрибутику Спілки, положення про почесні звання, нагороди та відзнаки Спілки третейських суддів України;

- приймає рішення про утворення постійно діючих третейських судів, затверджує Положення, Регламент та списки третейських суддів;

скликає з'їзди Спілки та встановлює норму представництва, звітує перед з'їздами про свою діяльність;

- затверджує річні бюджети Виконкому Спілки і розглядає звіти про

їх виконання;

- затверджує рішення Виконкому Спілки про вступ Спілки до-інших громадських організацій (об'єднань) та вихід з них, а також про прийом до Спілки колективних членів, іцо звернулися до Виконкому Спілки і виключення їх зі Спілки;

- вирішує інші питання діяльності Спілки, що не входять до виключної компетенції з'їзду Спілки.

Стаття 28. Виконавчий комітет Ради здійснює поточне керівництво роботою Спілки. Чергові засідання Виконкому" проводяться один раз на квартал, позачергові - в міру необхідності. На засідання Виконкому запрошуються Голова Ревізійної комісії, члени Ради Спілки, представники місцевих осередків Спілки, які мають безпосереднє відношення до внесених на розгляд Виконкому" питань. Виконавчий комітет:

- готує пропозиції та матеріали для розгляду на з'їздах і пленумах Ради;

- визначає шляхи реалізації рішень з'їздів та пленумів, забезпечує виконання накреслених заходів;

- розробляє проекти планів основних заходів і загатьноспілкових програм;

- приймає рішення про заснування підприємств і організацій, необхідних для виконання статутних завдань, затверджує їх статути

(положення);

- затверджує структуру та штатний розпис апарату Виконкому Ради;!

- створює за напрямами діяльності і робочі групи, які мають сприяли Виконкому у вирішенні його завдань;

- встановлює розмір щорічних відрахувань у розпорядження І Виконкому Спілки коштів від членських внесків, підтримує зв'язки '1 місцевими осередками Спілки, надає їм практичну допомогу;

- вирішує питання про прийом до Спілки індивідуальних та колекгивних членів, які звернулися до нього з заявою, а також про виключення їх зі Спілки (з наступним затвердженням Радою Спілки);

- визначає розмір вступних і щорічних членських внескіа колективних

членів Спілки;

- вирішує питання про вступ Спілки до інших громадських

організацій (об'єднань) та вихід з них (з наступним затвердженням Радою Спілки);!

- представляє членів Спілки до державних нагород та почесних' звань;

- присвоює почесні звання Спілки, нагороджує і відзначає членів

Спілки та інших осіб, які сприяють роботі Спілки засобами, заохочення Спілки;

- взаємодіє з державними органами, юридичними відомствами і

установами, громадськими організаціями, засобами масової інформації.

Стаття 29. Голова Спілки є керівною особою Спілки. Голова Спілки обирається на термін 3 роки. У разі неможливості Головою з поважних причин виконувати свої обов’язки, його обов'язки виконує перший заступник Голови Спілки. Голова Спілки може бути обраний не більше, ніж на два терміни. Стаття ЗО. Голова Спілки, Голова Ревізійної комісії не можуть одночасно займати керівні посади в інших місцевих осередках Спідки.

Стаття 31. Голова Спілки очолює Спілку третейських суддів України, Раду Спілки і.її Виконком. ■,

Голова Спілки:

- здійснює загальне керівництво Спілкою;

- організовує роботу' Ради Спілки та її Виконкому, голову» ιι∣ι h засіданнях;

• подає з'їзду Спілки звіт про роботу Ради, щорічно звітує перед Радою про роботу Виконкому',

- здійснює добір і розстановку кадрів штатного апарату Спілки, визначає їм функціональні обов'язки і посадові оклади;

• за погодженням з Виконкомом призначає заступників Голови Спілки (з наступним затвердженням Радою Спілки);

- забезпечує раціональне використання власності, що належить Спілці, є розпорядником коштів;

- представляє Спілку у зносинах з державними органами та громадськими організаціями, а також у міжнародних зв'язках;

- підписує від імені Спілки, Ради і Виконкому офіційні документи;

- здійснює інші дії відповідно до цього Статуту. _i

Голова Спілки в межах своєї' компетенції видає накази і розпорядження, які обов'язкові до виконання всіма керівниками місцевих осередків Спілки.

Голові Спілки після закінчення визначеного Статутом терміну' перебування на цій посаді, або дострокового складення ним своїх повноважень з поважних причин, присвоюється звання "Почесний Голова Спілки третейських суддів України". Стаття 32. Для організаційно-технічного забезпечення у Спілці може створюватись штатний апарат. Утримання працівників апарату' здійснюється за рахунок коштів Спілки. Діяльність штатного апарату регулюється положенням, затвердженим Виконкомом Спілки.

На штатних працівників Спілки поширюється законодавство України про працю, соціальне забезпечення і соціальне страхування. Стаття 33. Ревізійна комісія Спілки створюється та діє відповідно до "Положення про Ревізійну’ комісію Спілки третейських суддів України".

Стаття 34. З'їзди Спілки правомочні вирішувати питання своєї компетенції, якщо в їх роботі бере участь не менше 2/3 делегатів. Інші колегіальні органи є правомочними при явці на засідання не менше половини їх членів Рішення приймаються таємним чи

відкритим голосуванням за більшістю голос Обраними на виборні посади визнаються кандидати, які набра найбільшу кількість голосів, але не менше половини від чисспору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові вимоги до третейських суддів.

4.6 Надходження третейського судді, що пов”язані з вирішенням спору третейським судом, не є доходами від здійснення підприємницької діяльності.

Стаття 5. Порядок утворення Третейського суду

5.1 Третейський суд утворюється Радою Союзу юристів України.Установчі документи Третейського суду розробляються Виконкомом Ради Союзу на підставі ст.ст. 9,38 Статуту Союзу.

5.2 Порядок утворення третейських судів для вирішення конкретних спорів визначається Регламентом Третейського суду.

5.3 Виконком Ради Союзу:

• затверджує Положення та Регламент Третейського суду, Список третейських суддів, рішення Президії про обрання Голови та складу Президії суду, штатний розпис апарату Президії суду;

• вирішує питання щодо визначення місць розташування третейських судів за адміністративно-територіальним принципом та фінансово-господарського забезпечення Президії суду;

• створює Науково-єкспертну раду при Третейському суду;

• вносить Раді Союзу пропозицію щодо припинення діяльності Третейського суду.

5.4 Третейський суд визнається утворенням з моменту його державної реєстрації.

Стаття 6. Органи самоврядування Третейського суду та порядок їх утворення

6.1 Вищим керівним органом Третейського суду' є його Президія у складі семи осіб: Голови суду, двох заступників Голови, секретаря Президії та трьох членів Президії.

6.2 Президія обирається третейськими суддями на їх першому' засіданні.

6.3 Засідання Президії проводяться не рідше двох разів на рік. Президія правомочна вирішувати питання своєї компетентності за наявності не менш 2/3 її складу.

6.4. Рішення Президії приймаються шляхом відкритого голосування за більшісті голосів. За рівної кількості голосів голос Голови Третейського суду є вирішальним.

6.5 Президія:

• обирає Голову Третейського суду, двох його заступникЛ секретаря Президії та подає своє рішення на затвердження Виконкому Ради Союзу.

• розглядає питання організації діяльності Третейського суду; 1

• визначає повноваження Науково-експертної Ради Третейського суду' при СЮУ;

• заслуховує річний звіт Голови про діяльність суду;

• затверджує зразки атрибутики суду;

• вирішує питання щодо добору кадрів суддів та формуванні апарату Президії;

• приймає рішення про заохочення третейських суддів |, працівників апарату суду;

• вирішує питання щодо відповідальності третейських суддів І працівників апарату' Президії за невиконання або неналежне виконання ними своїх обов'язків;

• визначає повноваження Науково-експертної Ради Третейського! суду;

• вносить Виконкому Ради Союзу пропозицію щодо припиненні] діяльності Третейського суду;

• розглядає інші питання діяльності Третейського суду.

6.6 Головою Третейського суду може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну' освіту, стаж роботи у галузі права не менш ніж десять років, високі моральні та професійні якості та вільно володіє державною мовою. СГолова Третейського суду обирається на пять років з правом повторного переобрання на цю посаду.

6.7 Голова Третейського суду:

• очолює Третейський суд і головує на його засіданнях; ?- визначає обов’язки та повноваження своїм заступникам та секретарю Президії;

• формує апарат Президії суду та організовує його роботу;

• визначає порядок денний та скликає засідання Президії суду;

• вносить Виконкому Ради Союзу пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Регламенту' та цього Положення, інших документів, що регламентують організацію та діяльність Третейського суду, І

персонального склад}' Третейського суду та відзначення засобами заохочення третейських суддів і працівників Президії суду;

• є розпорядником коштів та майна Третейського суду;

• без довіреності представляє інтереси Третейського суду перед третіми особами, органами державної влади, установами, організаціями та відомствами в Україні та за кордоном;

• здійснює інші повноваження, визначенні цим Положенням.

6.8 Поточне організаційне забезпечення суду здійснює Секретаріат Третейського суду, який очолює секретар Президії суду'. Порядок роботи Секретаріату визначається Регламентом суду. У складі Секретаріату' знаходиться Архів Третейського суду.

Стаття 7. Заключні положення

7.1 Діяльність Третейського суду може бути припинена Радою Союзу юристів України за ініціативи Президії Третейського суду', Виконкому Ради Союзу, а також за рішенням компетентного суду у випадках, передбачених законом, і у разі припинення діяльності його засновника-Союзу юристів України.

7.2 Діяльність Третейського суду вважається припиненою з моменту' анулювання свідоцтва про його реєстрацію.

7.3 У разі внесення змін до установчих документів. Виконком Ради Союзу юристів України протягом 15 днів подає заяву про їх переєстрацію до Міністерства юстиції України.

Нагальні проблеми третейського судочинства

Опубликовано: Юридическая Газета, № 13, 31-03-2009

Першочерговим завданням третейського суду', як це зазначено у ст. З Закону України „Про третейські суди”, є захист майнових і немайнових прав га охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону'.

Однак сьогодні однією з найгостріших проблем у галузі третейського судочинства є оскарження рішень третейських судів.

Відповідно до я. 2 ст. 51 Закону України „Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності! справ. дВ

Пунктом 1.9.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду' України „Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України „Про третейські суди" зазначено, що Господарський суд виносить ухвалу про відмову п прийнятті заяви, якщо заяву подано особою, що не є стороною у справі.

Практика судочинства в Україні вказує на те, що місцеві та апеляційні господарські суди та загальні суди у більшості випадкін подання позовної заяви особою, яка не була стороною у справі, відмовляють у прийнятті такої позовної заяви.

Наприклад: між Приватним підприємством „Н” (Продавець) та TOB „Р” (Покупець) було укладено попередній договір купівлі- продажу нерухомого майна, у якому сторони також погодили суму, яку необхідно сплатити Покупцю на користь Продавця, порядок її сплати, необхідність нотаріального посвідчення договору, а також домовленість про звернення до третейського суду у випадку порушення зобов ’язань за попередньою угодою. У зв язку із сплатою Продавцем суми за договором, наявністю акта приймання-передачі, а також ухиленням Продавця у нотаріальному посвідченні договору, покупець звертається до третейського суду, який при розгляді справи та підтриманні вимог з боку Продавця виносить рішення про визнання права власності за Покупцем. Проте, таке майно не належало продавцю за договором та було державною власністю. При зверненні до господарського суду регіональному представництву Фонду державного майна України було відмовлено у прийнятті позовної заяви.

Третя особа

Виникає питання, як бути у випадку, коли рішенням третейського суду України порушені права особи, яка не була стороною у третейській справі.

Відповідно до Закону України “Про третейські суди”, третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та

(лбо) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Згідно з Основним Законом, Україна є демократичною, соціальною, правовою державою; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене.

Таким чином, враховуючи зазначені положення та принцип добровільності утворення третейського суду, обов'язковість рішення третейського суду лише для сторін третейської угоди, положення CT. 51 Закону України “Про третейські суди” щодо неможливості оскарження рішення третейського суду (крім випадків, передбачених у ч. З цій норми) поширюється лише на сторін третейської утоди і не може поширюватись на інших осіб, які не є учасниками третейської угоди і третейського розгляду, права і інтереси яких порушено рішенням третейського суду, прийнятим з перевищенням наданих йому' повноважень та поза межами його компетенції (ст. 27 Закону України “Про третейські суди”).

Такої позиції дотримується також Верховний суд України в ухвалах про скасування рішення третейського суду від 15 жовтня 2008 року по справі № 6-12378cb08 та від 29 жовтня 2008 року по справі № 6-16027cb08, в обох випадках скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Отже, позиція Верховного Суду України щодо оскарження рішення третейського суду дозволяє оскаржувати таке рішення особою, яка не була стороною у третейській угоді.

Оскарження

Щодо розуміння слів „оскарження рішень третейських судів”, то слід звернути увагу на ту обставину, що при оскарженні таких рішень відповідно до положень ст. 51 Закону' України „Про третейські суди” компетентний суд скасовує таке рішення третейського суду.

Отже, якщо подається позовна заява про визнання недійсною третейської угоди та визнання недійсним рішення третейського суду - такий спосіб оскарження не регулюється ст. 51 Закону України),Jlpo третейські суди”.

Проте, такий спосіб захисту і не спростовується Верховним Судом України в ухвалі від 28 листопада 2007 року по справі № 6- 5436cb07.

Щодо визнання третейської угоди недійсної, то Законом „Про третейські суди” не встановлено, що визнавати таку угоду недійсною має лише сторона по справі, як це встановлено для оскарження рішень.

За визначенням, яке містить ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Види і форма третейської угоди визначені у ст. 12 Закону України "Про третейські суди". Статтею 12 Закону України "Про третейські суди", зокрема частиною шостою, встановлено, що третейська угода є недійсною у разі недодержання правил, передбачених цією статтею.

Окрім того, третейська угода уявляє собою форму правочину, тому на неї також розповсюджуються положення Цивільного кодексу щодо визнання правочину недійсним.

Наприклад: між громадянином „Ф” та Ялтинським бюро технічної інвентаризації було укладено третейську угоду. Громадянин „Ф” з цієї підстави звернувся до третейського суду з позовом про визнання права власності, за результатами розгляду якого позовні вимоги були задоволені. Не погоджуючись з вищевказаною третейською угодою, Підприємство „Б” звернулось до Ялтинського міського суду з позовною заявою про визнання недійсною третейської угоди. Позов було задоволено за тієї обставини, що БТІ - організація, яка має владні повноваження та не може бути стороною у третейській угоді, тому що такі справи не відносяться до компетенції третейських судів (п. б ч. 1 ст. б Закону України „Про третейські суди”).

Отже, визнання недійсною третейської угоди - це одна з форм захисту порушених прав особи, що не була стороною у третейській угоді.

Виконання рішень

Іншою значною проблемою третейського судочинства є виконання рішень третейських судів.

Згідно з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. ■..

Відповідно до Закон}’ третейські суди приймають рішення тільки під свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чи того законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів. Забезпечення примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завданням компетентних судів і державної виконавчої служби (стаття 57 Закону, пункт І частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин (рішення Конституційного Суду України від 10.01.2008 року №. 1- рп/2008). ’ ' -

Відповідно до п. 10 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, який є Додатком 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р № 6/5) рішення третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючим документом.

Згідно зч. З ст. 55 Закону України „Про третейські суди”, виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Пунктом 8 Роз’яснень Міністерства Юстиції України від 22.06.2007 р. № 19-32/30 вказано, що правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності,

є рішення третейського суду про визнання права власності та ухвали третейського суду про роз'яснення рішення, виправлення у рішенні описок, арифметичних помилок або будь-яких інших неточностей, оскільки вони є складовими частинами рішення. Однак, при подачі документів для реєстрації прав власності на нерухоме майно, на підставі рішення третейського суду додається виконавчий документ, виданий компетентним судом.

Проте, пунктом 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13,08.2008 р. № 01-8/482, а також в абзаці другому підпункту 2.1 пункту 2 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 11.04.2005 N 04-5/639 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України "Про третейські суди" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 15.11.2007 N 04-5/216) зазначено таке: "Господарським судам з урахуванням змісту частини третьої статті 55 Закону України "Про третейські суди" слід мати на увазі, що коли виконання рішення третейського суду не потребує вчинення певних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами (наприклад, рішення про визнання права власності), то у господарського суду відсутні правові підстави для прийняття та розгляду заяви про видачу виконавчого документа, і тому він має відмовити у прийнятті такої заяви".

Отже, така позиція Вищого господарського суду України суперечить позиції, яка наведена у роз’ясненнях Міністерства Юстиції У країни та значно ускладнює виконання рішень третейських судів суб’єктами господарювання.

Суперечливі ситуації, наведені вище, не є вичерпними. Питання виходу з таких ситуацій може бути вирішено шляхом внесення відповідних змін до законодавства та приведення у відповідність Закону⁷ України „Про третейські суди” з урахуванням існуючих спірних ситуацій та роз’яснень органів влади щодо вказаного Закону, або прийняття процесуального кодексу, який буде регулювати спірні моменти, що зробить третейський процес, а також оскарження рішень більш детальним.