ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВОНАСТУПНИЦТВО
У терміні «правонаступництво» не цілком повно відображено його юридичний зміст, адже до правонаступника можуть перейти не лише права, а й обов'язки попереднього учасника правовідносин.
Залучення до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи можливе на будь-якій стадії цивільного процесу. «Новий суб'єкт права або обов'язку може сприймати права і обов'язки попередника повністю або частково. Залежно від цього розрізняють універсальне (повне) і сингулярне (часткове) правонаступництво. Універсальне правонаступництво настає у разі смерті громадянина і припинення юридичної особи, а сингулярне — у разі поступки вимоги, переведення боргу чи прийняття боргу на себе»[220]. Відмінність процесуального наступництва від заміни сторони полягає в тому, що із заміною неналежної сторони провадження розпочинається заново, а щодо правонас- тупництва — поновлюється. Правонаступник продовжує брати участь у справі свого правопопередника.Особливістю процесуального правонаступництва є і те, що воно можливе у будь-якій стадії процесу (тобто і в апеляційній, і в касаційній інстанції). Такою є пряма вказівка Кодексу.
Слід ураховувати, що у випадках, коли матеріальне правовідношен- ня тісно пов'язане з особою суб'єкта, правонаступництва матеріального, а відтак і процесуального не може бути[221]. Наприклад, до особи пред'явлено одразу два позови: стягнення боргу та встановлення батьківства. Після смерті особи правонаступництво за першою вимогою можливе.
Що стосується другої вимоги, то правонаступництво тут неможливе, оскільки батьківство стосується особи померлого. І хоча правонаступництва у цьому випадку немає, слід мати на увазі, що за заявою матері, опікуна, піклувальника, особи, яка утримує та виховує дитину, а також самої дитини, яка досягла повноліття, може бути встановлений факт батьківства за рішенням суду (ст.
128, 130 СК). Встановлення такого факту батьківства проводиться у порядку окремого, а не позовного провадження[222] (ст. 256 ЦПК).Правонаступництво у сфері матеріальних відносин зумовлює право- наступництво у сфері відносин процесуальних. Процесуальне правонаступництво — це перехід статусу позивача, відповідача, третьої особи до іншого суб’єкта.
Приклади
1) К. є власником квартири. Його сусід Д. відгородив собі більшу частину спільного коридора. К. звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні спільним майном. Невдовзі К. продав квартиру Ю. Ставши власником квартири, Ю. має право зайняти у судовому процесі місце попереднього власника як позивача.
2) Р. було звільнено з роботи, проте заборгованість із заробітної плати не була погашена. Р. звернувся за захистом до суду, але незабаром помер. Його дружина як член сім’ї має право «вступити» у справу як правонаступник.
3) В. звернувся до суду з позовом про визнання свого авторства щодо двох розділів книги, автором якої значився Т. Невдовзі В. помер. Чи може син стати правонаступником у цьому судовому процесі? Син позивача не може претендувати, звісно, на авторство батька. Але у разі визнання В. автором до сина перейдуть його майнові права, зокрема право на використання твору та право на гонорар. Окрім, того, син, вступивши у справу, зможе продовжити захист честі свого батька як автора. У статті 54 Конституції України громадянам гарантується захист інтелектуальної власності, їхніх моральних та матеріальних інтересів. Саме цього і добиватиметься син автора[223].
Приклад. Відповідач Ж. був належно повідомлений про день розгляду справи, але в суд не з’явився. Оскільки його неявка була повторною, суд задовольнив позов. Як з’ясувалося, напередодні Ж. помер. Його спадкоємець подала апеляційну скаргу, вважаючи порушеним своє право на захист.
Рішення суду підлягало скасуванню[224].
Слід мати на увазі, що у випадку ліквідації юридичної особи її діяльність припиняється без переходу прав і обов’язків у порядку право- наступництва до інших осіб.
Процесуальне правонаступництво можливе тільки тоді, коли процес у справі вже йде. Отже, процесуальне правонаступництво — це перехід процесуальних прав та обов’язків під час процесу від однієї особи (сторони у справі) до іншої особи, яка раніше не брала участі у справі.У разі заміни сторони можлива тільки заміна відповідача, а щодо правонаступництва можливе правонаступництво як позивача, так і відповідача, а також третьої особи. Підставою для процесуального правонаступництва є перехід матеріальних прав та обов’язків від сторони та третіх осіб до других осіб протягом процесу. Процесуальне правонаступництво оформляють винесенням судової ухвали. На період до вступу в процес правонаступника суд призупиняє провадження у справі (ч. 1 п. 1, 2 ст. 201 ЦПК). Для правонаступника всі дії, вчинені у процесі до його вступу, обов’язкові тією мірою, в якій вони були обов’язковими для особи, яку правонаступник замінив.
У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця. Якщо такий позов було пред’явлено, але під час розгляду справи позивач помер, слід виходити з такого.
Статтями 1218, 1219 ЦК передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві. Не входять до складу спадщини права та обов’язки, нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах і право членства в об’єднаннях громадян, за винятками, встановленими законом або статутом; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом; 4) право на аліменти, пенсію тощо; 5) права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.
Переважне право купівлі частки у праві спільної сумісної власності за своєю природою є правом майновим[225]. У зв’язку з цим правонаступництво такого права може бути допущено.
Смерть фізичної особи — підприємця, який пред’явив позов, пов’язаний з його діяльністю, унеможливлює подальше здійснення судочинства в ній стосовно цієї особи.
Тому провадження у справі підлягає закриттю з підстави, передбаченої п. 7 ст. 205 ЦПК[226]. На жаль, така позиція не вичерпує всіх проблем, пов’язаних із смертю фізичної особи — підприємця. Спірними та неоднозначними є і правові позиції Верховного Суду України щодо прав дружини на майно фізичної особи — підприємця. Після смерті фізичної особи — підприємця припиняються права, пов’язані з його правом здійснювати підприємницьку діяльність, утім залишається майно, яке підлягає спадкуванню, матеріально-правові вимоги до його боржників, які можуть бути реалізовані спадкоємцями, борги, які можуть бути пред’явлені до спадкоємців. Фізична особа — підприємець може мати у судах спори щодо визнання шлюбу недійсним тощо. Зрештою, фізична особа — підприємець не є юридичною особою, хоч і користується частиною прав, притаманних юридичній особі. Отже, смерть фізичної особи — підприємця не рівноцінна з ліквідацією юридичної особи (п. 7 ст. 205 ЦПК). Тому в кожному випадку слід оцінювати характер правовідносин, що склалися у процесі, і з’ясовувати, чи спірні права не перейшли до спадкоємців фізичної особи — підприємця.