ПРО СПОСОБИ ОДЕРЖАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Інформація, яка може бути використана у суді як доказ, становить певну цінність, тому людина, яка має таку інформацію, перш ніж по­ділитись нею, може зажадати певної винагороди. Адвокат, вступаючи у контакти з людьми, одержує колосальну кількість інформації, обго­ворюючи ті чи інші аспекти справи у невимушеній, діловій обстановці (у ресторані, кафе, на концерті).

Практика в США показує, що адвокати нерідко виплачують за ра­хунок клієнта певну винагороду за згоду виступити в суді як свідок, сплачують за його пересування та проживання тощо. Безумовно, що в Україні наявність у суду відомостей про винагороду, яку сплатив адвокат свідкові, могла б підірвати довіру до такого свідка. Подібні дії адвоката могли б також дістати негативну оцінку з боку кваліфікаційно-дисци­плінарної комісії адвокатури.

У роботі юридичних фірм, адвокатських бюро тощо цінною є й інфор­мація, яка використовується не лише як докази. Тому співробітники цих фірм постійно перебувають у пошуку нових знайомств, зв’язків тощо. Наявність інформації дає переваги у конкурентній боротьбі.

Наприклад, використовуючи родинні зв’язки одного із працівників юридичної фірми та винагороду, адвокати фірми, які спеціалізувались на реєстрації товариств «під ключ», одержали можливість просувати свої документи про реєстрацію поза чергою. Добрі відносини з апаратом

^СУДУ можуть дати великий обсяг інформації про того чи іншого суддю, його слабкі та сильні сторони, родинні зв’язки тощо.

В одній із справ про банкрутство і ліквідацію підприємства адвокат­ське бюро наштовхнулося на сильну протидію з боку районного суду за місцем знаходження банкрута. Підприємство перебувало в стадії ліквідації. Його активи становили понад 100 млн грн., що дозволяло погасити основну частину боргу перед кредиторами.

Нескладне адвокатське розслідування показало, що правову допомогу заінтересованій стороні надає син одного з керівників апеляційного суду. Під час ознайомлення з позовною заявою виявилось, що вона містить вимогу про виділ паю з підприємства-банкрута. Заява була написана фор­мально, оскільки головною метою було накладення заборони на реаліза­цію майна підприємства-банкрута та затягування ліквідаційних процедур. Аналіз позовної заяви засвідчив, що вона не відповідає встановленим до цього документа правилам: відсутня ціна позову, вимоги щодо вар­тості паю викладено у неіснуючій валюті (карбованцях), суд, всупереч вимогам ст. 127 ЦПК, не надіслав копію про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Адвокат, який був залучений до участі у справі арбітражним керу­ючим, оскаржив до апеляційного суду ухвалу про забезпечення позову, вказавши на явну несумірність такого забезпечення, а також звернувся до апеляційного суду з проханням не включати до складу суду, який вирішує справу в апеляційному порядку, голову апеляційного суду, який є батьком юриста, що надавав правову допомогу другій стороні. Був заявлений і відвід усьому складу суду з мотивів, що ці судді перебува­ють у адміністративній залежності від керівника суду. Адвокат вважав за потрібне довести до відома суддів, що він знає про родинні зв’язки представника протилежної сторони з керівництвом суду^[94]. Водночас зро­зуміло, що в цій ситуації такий відвід не буде задоволений. Крім того, суддя, який є керівником суду, не потребує введення до складу колегії суддів, щоб вплинути на результат розгляду справи.

Цінною є й інформація про методику підготовки заяв, позовних заяв інших документів, зразки таких заяв, інформація про допущені адвокатами помилки під час ведення справ тощо^[95]. Так, знані адвокати Резніков і Власенко на одному із семінарів розкрили метод підготовки до складної справи шляхом залучення іншого адвоката (це був теж відомий адвокат Олег Макаров), який мав представляти протилежну сторону в моделюванні майбутнього процесу. Так би мовити, «адвокат диявола». Таке моделювання не є якимось особливим секретом, утім, чи багато є адвокатів, які використовують цей метод у підготовці до складних справ?

Один з найпоширеніших способів одержання інформації — прийняття на роботу людей, які працювали в конкуруючій юридичній компанії, щоб використати їхні знання та можливості одержання інформації («пере- вербування»). Як правило, це можуть дозволити собі великі юридичні компанії. Таке вливання «свіжої крові» може дати позитивний результат. В Україні є випадки впровадження своїх працівників на роботу в суди (насамперед господарські). Таке впровадження може дати на тривалий час одержання цінної інформації буквально зсередини судової системи, а також у пошуку клієнтів. Недооцінювати масштаби такого явища не варто.

Окремі компанії (зокрема у справах про банкрутство тощо) не бажа­ють показувати свою заінтересованість у певній справі. У таких випадках використовують метод залучення компанії-прикриття, яка, у свою чергу, наймає адвокатів для ведення справи із санації конкретного підприєм­ства та викупу. Нерідко для цього залучають відомого їм арбітражного керуючого та за його допомогою одержують певні вигоди від процесу банкрутства.

Успішним є і проникнення до баз даних юридичних фірм, що дає інформацію про клієнтів, справи, які веде юридична фірма, методику підготовки документів тощо. Публікацій на цю тему щодо юридичних фірм майже немає, втім, є приклади з практики хакерів. Студент коледжу одержав доступ до комп’ютерної мережі американського департаменту оборони і повітряних сил, використовуючи домашній комп’ютер.

Слід зауважити, що у конкурентній боротьбі різних юридичних фірм для одержання інформації може бути використано ті самі прийоми, що й у системі економічного шпіонажу. Особливо успішним вважається залучення жінок-агентів, яких тренують бути «ластівкою», тобто аген- том-шпигуном. Так, секретарка, що працювала 26 років на президента Західної Німеччини, передала секретну інформацію про зброю тощо за допомогою фотокамери, вмонтованої в тюбик губної помади, — і все заради свого коханця зі Східної Європи^[96].

Велика частина інформації може бути одержана під час проведення семінарів, юридичних форумів тощо. Участь у таких семінарах дозволяє зав’язати знайомства із суддями, представниками Міністерства юстиції України тощо. Тому відомі юридичні фірми самі намагаються органі­зувати семінари, які забезпечують клієнтів і можливість спілкування із суддями, іншими державними посадовими особами у неофіційній обстановці. Так проводились семінари в Ялті у фешенебельному готелі «Інтер», куди судді Верховного Суду та Конституційного Суду України залюбки приїжджали на семінар. Це дозволило одержати інформацію про судову практику та поставити запитання «з перших рук». Кожне таке запитання, подане під певним кутом, може бути способом впливу (або навіть навіювання) на конкретного суддю.

Новий ЦПК передбачив можливість розкриття інформації, яка ста­новить банківську таємницю. Розкриття такої інформації через треті фірми може бути використано в інтересах особи-замовника, яка має намір подати позов, використавши таку інформацію. Тобто прямо така особа звернутись до суду не може, оскільки її заява ґрунтується на спорі і суд запропонує подати позов на загальних підставах (ст.

Існують методи свідомо недобросовісного підходу до усунення кон­курентів або небажаного судді. Наприклад, з’ясовують рахунок судді або його родичів у банку і перераховують на цей рахунок певну суму коштів від імені другої сторони (такі факти мали місце). Після цього адвокат у судовому засіданні заявляє відвід судді, стверджуючи, що хоч і немає підстав говорити про наявність корупційних відносин, але чомусь такі кошти надходили конкретному судді.

У справі за позовом прокурора одна зі сторін заявила відвід судді на тій підставі, що вона як дочка прокурора зберігає тісні зв'язки з про­куратурою і через добрі, товариські стосунки може вирішити справу необ'єктивно. Як це не дивно, але відвід було задоволено^[97].

Отже, юридичні фірми, адвокатські об'єднання володіють великим масивом інформації, яку в недобросовісних руках може бути викорис­тано проти клієнтів.