1. Перспективи розвитку третейського судочинства.
Перший третейський суд в Україні з'явився зовсім недавно, 15 березня 2005 року, але в його практиці вже є досвід вирішення різних категорій справ, оскільки від початку роботи на відсутність позовних заяв скаржитися не доводиться.
У чому ж причина популярності третейських судів та які переваги при розгляді справ вони мають9 На це та інші актуальні запитання спробував відповісти перший заступник голови незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів», кандидат юридичних наук Рафаель Кузьмін.— Рафаеле Ізмаїловичу, яке ваше ставлення до альтернативних, недержавних способів вирішення конфліктів, зокрема до третейських судів?
-— Ця проблема не нова в суспільстві. Третейські суди існували споконвіку: і в Стародавній Греції, і в Стародавньому Римі. У Давній Русі вони існували як альтернатива князівським судам. Сила третейського рішення офіційно закріплювалася і в XVI ст., а в 1831 р. було прийнято «Положення про третейський суд». Свій розвиток третейські суди отримали і в царській Росії, і після соціалістичної революції.
У сучасній розвинутій в економічному плані державі, такій як США, на частку третейського розгляду економічних спорів припадає близько 80% усіх спорів,які розглядаються в економіці. Це відбувається з багатьох причин. Як історія економічних відносин, такі реалії сьогодення диктують необхідність не тільки підтримки третейських судів, а і їхнього розвитку.
— Ви сказали про причини, з яких господарники прагнуть альтернативного, недержавного вирішення спорів. Що це за причини?
— їх не так уже й мало. Перш за все, спрадавна перевагою третейського розгляду було те, що спір вирішує так само рівний, мається на увазі не наділений державними повноваженнями відносно сторін, які сперечаються, суб’єкт господарювання (торговець, купець, комерсант і т.д).
І ця рівноправність — сторін і третейського судді — наперед припускала добровільність виконання сторонами винесеного останнім рішення. Невиконання ж рішення призводило до втрати іміджу: втрачалися торгові зв'язки, з таким господарником (купцем), який не дотримується слова, ніхто не хотів торгувати.На сучасному етапі розвитку суспільства та економіки господарники прагнуть мінімізувати витрати, пов'язані із розглядом спорів у державних судах, обгяжених процедурами, розтягнутих на роки тривалого розгляду та оскарження.До цього додається проблема конфіденційності. Мінімізація ж витрат передбачається шляхом розгляду їх у третейських судах. Звідси в третейських судах процедура, порядок і строки розгляду можуть встановлюватися безпосередньо сторонами спору, і що найголовніше — вони ж обирають незалежних і чесних суддів.
Ці новели, до речі, були відображені в законі «Про третейські суди» від 11.05.2004. Відповідно до цього закону сила рішення третейського суду така сама, як і в рішень судів -загальної та спеціаіьної юрисдикції.
Серед переваг третейського розгляду згідно із законом можна також зазначити й те, що сторони мають право обирати час і місце розгляду спору, а також те, що рішення третейського суду- є остаточним і оскарженню не підлягає.
— Чи створить конкуренцію між державними та третейськими судами прийняття вказаного вами закону?
-- Щодо цього питання не може бути конкуренції. По-перше, в суспільстві повинні існувати різні способи захисту' прав та інтересів, зокрема шляхом їх захисту в третейських судах. Про це прямо вказується і в законах про власність, і в Цивільному процесуальному, і в Господарському процесуальному кодексах, і безпосередньо в законі «Про третейські суди». По-друге, ні для кого не є таємницею, завантаженість судів загальної та спеціальної
юрисдикції з вирішення цивільно-правових і господарсько-правових справ. Саме завантаженість, а точніше, перевантаженість цими справами в державних судах породжує інші негативні для суспільства проблеми; судова бюрократія, відсутність законності та якість прийнятих ними рішень.
І як наслідок цього — зростання недовіри населення до судів та їх рішень.Свого часу саме відсутність альтернативних способів вирішення конфліктів розглядалася як показник, що впливає на ∪(∣>cκτιι виїсть, оперативність і законність у діяльності державних судів. Гаким чином, якщо розвилок третейських судів піде в потрібному напрямі, це, безумовно, поліпшить як діяльність державних судів у цілому, так і підвищить авторитет права в суспільстві.
Які спори можуть розглядати третейські суди згідно із іаконодавс гвом?
Третейські суди можуть розглядати будь-які справи, які виникають у цивільних і господарських правовідносинах. Тут простіше сказати, які спори непідвідомчі третейському суду. Перелік таких справ у повному обсязі подано в ст.,6 Закону «Про третейські суди». Загалом можна сказати, що третейському суду непідвідомчі спори, які зачіпають державні чи публічні інтереси. Це категорії справ, які мають вирішуватися виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; справи про підновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом; справи у спорах при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб і т.д.
З позиції Цивільного кодексу третейському суду підвідомчі всі спори, які випливають із договорів між юридичними особами приватного права, проте, якщо стороною у спорі виступає юридична особа публічного права, то спір не підлягає розгляду (справи про визнання недійсними нормативно-правових актів; справи пов'язані з державною таємницею і т.д.),
— Ми знаємо, що при Всеукраїнській громадський організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» створено ірстейський суд. Які його перспективи?
— Так, одним із перших постійно діючих третейських судів, який був зареєстрований Міністерством юстиції, є постійно діючий незалежний третейський суд при Всеукраїнській громадській
організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів».
До речі, в його практиці вже є досвід вирішення різних категорій' справ: про право власності, кредитних спорів, орендних спорів, про визнання недійсними договорів цивільно-правового характеру і т.д< За якихось півроку, як мені стало відомо, надійшло більше ніж тисяча позовних заяв. До його складу входять досвідчені та кваліфіковані третейські судді. Якщо подібні тенденції зберігатимуться, то можна говорити, що перше завдання зі створення третейських судів виконано.Підвищення правосвідомості в суспільстві потребують як на державному рівні, так і на рівні Третейської палати України нагального вирішення таких проблем:
— 1.3 метою запобігання негативним наслідкам при подальшому розвитку третейського судочинства в Україні та аналізу правозастосування третейськими судами необхідно створити на державному рівні єдину систему обліку та реєстрації третейських судів.
-— 2. «Недобросовісна» діяльність третейських судів «асі кос» та відсутність на законодавчому рівні права контролю з боку держави та Третейської палати України за їх функціонуванням призвела до певного негативного «іміджу» третейських судів у цілому у владних структурах держави, бізнесу, серед громадськості та, відповідно, створилась серйозна загроза подальшому розвитку інституту третейського судочинства в Україні.
— 3. Різне тлумачення норми формулювання ч. З ст. 55 Закону призвело до непорозумінь третейських суддів з органами БТ1 та нотаріату з приводу відмови вчиняти ними відповідні дії за рішенням третейського суду без наявності виконавчого документа, виданого компетентним судом.
— 4. Відсутність єдиного процесуального порядку, провадження у справах, системи процесуальних дій, які обов'язково повинні виконуватися третейським судом і учасниками процесу, призвело до невизначеності форми складання процесуальних судових документів, що означає порушення принципів законності та обґрунтованості їх складання.
— 5. Відсутність у третейських судів права самостійно за погодженням зі сторонами третейського спору витребувати докази у справі від підприємств, установ, організацій, необов'язковість до
IIitKOiiaHHH ухвал про забезпечення позову, надання доказів, Iiiiiiccchhx третейськими судами, суб'єктами, яким вони адресовані, низький рівень професійної кваліфікації деякої частини третейських суддів призводить до погіршення якості рішень третейських судів, її гра ги авторитету системи третейського судочинства в Україні.