КОНСУЛЬТУВАННЯ

Консультування потребує певних професійних навичок. Консультацію визначають як процес взаємодії адвоката та довірителя з приводу про­блеми останнього та з метою виявлення можливих правових варіантів та їх наслідків, з’ясування шляхів і способів реалізації обраного варіанта вирішення проблеми.

Адвокат у процесі консультування має не лише добре знати право, а й володіти вмінням аналізувати фактичну інформацію, орієнтуватись у нормативному матеріалі та знаходити правову основу для вирішення проблеми довірителя, а також вміти вишукувати альтернативні способи вирішення проблеми. Адвокат має не тільки вказати на можливі способи вирішення проблеми, а й спрогнозувати як позитивні, так і негативні наслідки таких дій.

Показником професійної майстерності адвоката є його вміння моде­лювати правові ситуації на базі одержаної інформації. Консультуючи довірителя, адвокат має не лише роз’яснити ті чи інші положення закону та практики їх застосування, а й перевірити, чи правильно довіритель його зрозумів. Адвокат має потурбуватись, щоб клієнт усвідомив, чим йому загрожує і що передбачає та чи інша дія. Адвокат вибудовує від­носини з довірителем, спираючись на його інтереси. Такий підхід одер­жав назву «опори на довірителя». Це, звичайно, не означає, що адвокат повинен танцювати під дудку клієнта. Опора на довірителя вимагає від адвоката не лише з’ясування суті правової проблеми, а й з’ясування дійсних бажань, мети і намагань довірителя. Адвокат може запропонувати кілька варіантів вирішення проблеми, однак вибір конкретного варіанта залишається за довірителем.

Іноді висновок про наявність чи відсутність позиції, а відтак і про можливість досягнення бажаного результату скласти нескладно. Напри­клад, право позивача оформлено борговою розпискою і строк платежу вже настав.

Проте є справи значно складніші, де належить: встановити фактич­ний склад вимог або заперечень довірителя, визначити докази, потрібні для підтвердження фактів, які підлягають доказуванню, чи наявні вони, де можна їх одержати і в який спосіб, визначитись з нормою закону, що регулює спірні правовідносини сторін, чи не пропущено позовну давність, чи є поважні підстави для поновлення пропущеного строку, чи є можливість компромісу сторін, провести аналіз процесуального становища учасників справи.

Отже, між співбесідою і власне консультацією має бути певна перерва, яка полягає у підготовці консультації або поради. Така перерва може бути різною за обсягом роботи: від відтворення у пам’яті тексту закону до вивчення багатьох фактів, документів, нормативних актів, судової практики. Вона може тривати від кількох хвилин до кількох тижнів або навіть місяців. Така перерва по суті має бути обов’язковою стадією консультування, яку в літературі називають основою консультації.

Автори книги «Адвокат. Навыки профессионального мастерства» (М. : Волтерс Клівер), базують свої висновки, зокрема, на досвіді адвокатів США і Європи. Надскладний цивільний процес у США пе­редбачає потребу надати суду докази та висновки експертів, спеціальну процедуру обміну змагальними паперами (так званий плідінг (pleading), плідирування), вимогу, щоб справу було вирішено в одному судовому засіданні (при цьому допускається кілька підготовчих засідань) — це вимагає системи підготовки, яка дійсно може тривати кілька місяців.

У практиці України, переважно щодо надання консультацій, такі об­сяги робіт майже не трапляються. Проте і в адвокатів України бувають ситуації, коли для підготовки консультації потрібен тиждень, два, а то й кілька місяців. Потрібно витребувати додаткові документи за допомогою запитів адвоката, а якщо це не вдається, можна звернутись по допомогу до суду (ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України^[1]). В цьому разі слід подати позовну заяву протягом 10 днів з дня постановления ухвали про забезпечення доказів. Що стосується Кодексу адміністратив­ного судочинства України^[2], то питання забезпечення доказів не містить таких обмежень, як ЦПК. Стаття 73 КАС передбачає, що особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд забезпечити ці докази. Забезпечення доказів за ч. 2 ст. 73 КАС здійснюється також за заявою заінтересованої особи до відкриття провадження у справі.

У період перерви адвокат знову резюмує всі відомі йому факти, одержані під час співбесіди та в результаті вивчення документів.

Упродовж підготовки до консультації рекомендують складати від­повідні схеми, в яких викладають різні варіанти вирішення справи, обмірковуючи при цьому плюси та мінуси кожної пропозиції.

Після того як консультацію підготовлено, відбувається зустріч з до­вірителем, де адвокат знову викладе резюме та надасть консультацію, в якій запропонує не лише варіанти вирішення справи, а й прогноз можливих наслідків. Для спокійного й усебічного обговорення перед початком зустрічі варто з'ясувати, чи не змінились плани довірителя, скільки часу має довіритель, і з урахуванням цього обумовити порядок проведення зустрічі. Встановлення порядку проведення обговорення до­зволяє адвокату провести консультування організованіше, не витрачаючи часу на суперечки та обговорення сторонніх проблем.

Предметом консультації є не тільки роз'яснення правових позицій, у яких опинився клієнт, а й варіанти вирішення проблеми та прогноз можливих наслідків. Адвокат має наголосити і на варіантах, які можуть обернутися проти довірителя, а також про можливі невдачі у вирішенні питання.

Консультація надається у письмовій формі, як правило, тільки на прохання довірителя. Адвокат також має допомогти довірителю об­рати найоптимальніший варіант рішення шляхом порівняння, а також прогнозування часу та затрат, потрібних для того чи іншого рішення.

З усіх запропонованих рішень довіритель за допомогою адвока­та віддає одному з них перевагу, і на цьому, по суті, консультація завершується.

Отже, консультація — одна з найважливіших і відповідальних форм діяльності адвоката, що вимагає високого рівня кваліфікації та специфіч­них професійних навичок, зокрема вміння налагодити психологічний кон­такт з довірителем. Адвокат має володіти певним рівнем знань психології людини й умінням їх використовувати у консультуванні, застосовуючи такі прийоми, як навідні запитання, емпатія, перефразування, слухання через порозуміння, технологія лійки та камінного димоходу (комину). Адвокат має вміти резюмувати виклад пояснень і будувати відносини з довірителем, спираючись на його інтереси («опора на довірителя»).