ВСТУП
В дослідницькій практиці вивчення основних проблем історії Київської Русі останнім часом намітився відхід від універсалізації формаційного підходу, що дає змогу з’ясувати тільки один аспект історичного буття — соціально-економічний.
Якщо раніше в центрі уваги вітчизняних учених були переважно проблеми розвитку виробничих відносин й політичної історії (яку марксистська історіографія розглядала як епіфеномен історії тих же виробничих відносин), то віднедавна спектр досліджуваних питань урізноманітнився за рахунок, з’ясування культурних аспектів політичних зв’язків, вивчення мікроісторичних процесів і явищ давньоруської історії.Останнім часом помітно посилився інтерес науковців до вивчення різноманітних питань організації влади та політичних інститутів, їх функціонування та взаємодії[1]. Осягнення феномену влади, умов її організації, засобів реалізації та форм маніфестації в середньовічній Русі пов’язано із низкою труднощів та викликів методологічного характеру. У визначенні універсальних властивостей влади та її закономірностей більшість сучасних дослідників поділяють концепцію Макса Вебера, який розглядав владу як психологічний феномен примусу — можливість нав’язати свою волю у соціальному житті, незважаючи на спротив й змусити певну групу людей коритися певній команді[2]. Влада, згідно визначення Вебера, не є приналежністю окремих людей, а існує у відносинах між ними. В широкому розумінні вона являла собою комплекс «разнообразных межчеловеческих отношений, приводящих к наделению отдельных личностей, групп людей, организаций или сообществ способностью навязывать свою волю другим и управлять их действиями, применяя при необходимости те или иные формы принуждения»[3]. Цементуючи спільноту, влада уможливлювала уявлення про неї як певну цілісність, вона втілювала норми світового порядку й забезпечувала їх дотримання. Еміль Дюркгейм наголошував на тому, що соціальний факт визначається через владу[4].
Концепт «влада» є частиною політичної культури тієї чи іншої спільноти. Відтак, реконструкція соціокультурних аспектів влади передбачає виявлення не тільки наукової позиції сучасного вченого, але й певний зріз суспільної свідомості минулого. У цій праці здійснено спробу антропологічного аналізу соціокультурної природи влади Київської Русі, умов її складання та засобів реалізації. Досліджуються питання становлення, еволюції та переформування державно-політичних структур, виявляються форми їхньої організації та маніфестації.