Виникнення найголовнішого шведського шляху тісно пов’язано з процедурами вступу короля на трон.

Після того як тінґ у Морі Mora dng, (за десять миль на південний схід від Уппсали) ухвалював кандидата на трон, новий володар Свіїв й Ґаутів мав уже визначеним шляхом, що називався Eriksgata (ймовірно, «шлях єдиного могутнього»)²⁸, об’їхати головні провінційні асамблеї і скласти присягу на взаємну вірність.

Окрім Еріксґати, був і своєрідний трансшведський шлях, який називався Прочанським. Він починався в Нідароссі, політичному центрі Норвегії, і закінчувався в Лунді — столиці данської Сканії.

Цей шлях проходив через Ямталанд і Далар (Коппарберґ), а звід­ти до Еребро в Нерке; далі він тягся вздовж східного берега північної частини озера Веттерн і доходив до міста Мутали. Тут шлях розга­лужувався на дві дороги, що вели до Юнакьопунґа: Вестра Голавеґ і Естра Голавеґ. З Юнакьопунґа шлях під назвою Lagastigen ішов через Смоландську землю Фінвідер до прикордонного міста Мадка- рюда (тепер Маркарюда), а далі через данську Сканію до Гельсінґ- борґа, доходячи до столичного міста Лунда.

Уппсала була вихідним пунктом кількох шляхів Свіаланду. На північ від Уппсали йшов шлях Nordstigen, проходячи через Ґевле, центр Ґестрікланду, і вздовж морського берега аж до поселення Cep- кілакс на річці Турнеельвен (фінською мовою Торніо).

Ще один шлях з Уппсали вів на схід через балтійський порт Ґрісс- легамн до Attundalands Rodh. Цей порт для нас дуже цікавий, бо саме звідти морський шлях ішов до Аландських островів, звідти до пів­денної Фінляндії і нарешті до Східної Європи.

Шляхи від Уппсали до Енекьопунґа (тепер Енчепінґ) — Вестра Apoc—Стренґінес—Нюкьопунґ — були частиною Еріксґати.

З Тінґвалли (тепер Карлстад) у Вермланді йшов добре відомий шлях до Норвегії долиною річки Кларельвен. Інший шлях, на північ від озера Венерн, пов’язував Тінґваллу з Ерабро і мав назву Letstigen.

Ерабро, центр Нерке, лежав на перехресті Прочанського шляху, Еріксґати й південного шляху, що йшов з Нюкьопунґа.

У цьому торговельному центрі Сьодерманланду сходилося кілька шляхів: з півночі тяглась Еріксґата (Уппсала—Стренґінес), з півден­ного сходу — Балтійський шлях, що починався в порту Ґрісслегамн, з північного заходу — шляхи з Лаґльосакьопунґа (тепер Чепінґа; Вестманланд) та Еребро (Нерке), з півдня знову-таки Еріксґата (Ньоркьопунґ—Льонґкьопунґ) і дорога з Судгеркьопунґа, початок Кальмарського шляху.

Льонґкьопунґ, центр Естерґьотланду, що лежав на Еріксґаті, мав зв’язки і з Муталою (північний захід), Мюллобю (тепер Мйольбю) на заході, Нюа-Вестервіком (тепер Вестервіком), Кальмарною на південному сході та Судгеркьопунґом на сході.

Найжвавішим перехрестям шляхів в усій Швеції було смоланд- ське торговельне місто Юнакьопунґ (тепер Йончепінґ). Там сходи­лося вісім шляхів: 1) Вестра Голавеґен — з Мутали вздовж озера Веттерн; 2) частина Еріксґати, названа Естра Голавеґ, — з Льонґ- кьопунґа; 3) східний шлях з Екесіо і Гветеланду (по дорозі на Каль- марну); 4—5) два південні шляхи, що пов’язували Вестерґьотланд із Данією через Фінвідер — Nissastigen з Гольмстада в Галланді і Lagastigen, що йшов через прикордонне містечко Мадкарюд до Гельсінґборґа в Сканії; 6) шлях до Бадгасунда (тепер Ульрісегамн) по вестерґьотландському Редвеґену; 7) шлях уздовж озера Веттерн до Гіо (тепер Гйо); 8) шлях до столичного міста Скари (одна з ділянок Еріксґати).

Скара мала зв’язки і зі Свіаландом (по Еріксґаті), і з Норвегією. Південно-західний шлях пов’язував Скару через Льодьосе з норве­зьким торговельним центром Конунґагеллою, а Північний Шлях через Лідкьопунґ, озеро Венерн і Тінґваллу поєднував Скару з пів­денно-східним регіоном Норвегії (округами Гейдсіватінґу).