Свідчення каменів Інґвара

Як встановили шведські рунологи на підставі свідчень, почерпнутих з десяти сьодерманландських та шести уппланд- ських каменів⁹³, учасники походу Інґвара 1041 року були набрані переважно з району озера Мелар.

Ось чоловіки, що прибули з уппландської сторони озера Мелар: Себйорн — батько Герлейва і Торґерди, командир корабля під час походу Інґвара (Стенінґе, церковна парафія Гусбю- Ерлінґгундра; U 439 = M 77а). Ґуннлейв — батько Андветта, Кіті, Kappa, Блесі та Діарва, під час походу був добрим керманичем; пам’ятники йому відомі в двох місцях: один на Екілльському мосту (U 644), а другий — у Варпсунді (Ц 654).

Чотирнадцять написів походять з інших районів, окреслюючи території, звідки прийшли учасники походу. В Уппланді, в церкві Тьєрпса (U 1143), є напис у пам’ять про Ґуннвіда, батька Клінта

і Блейка. Рупрехт (с. 55 та R 165) погоджується з тим, що камінь U 785 першої половини XI ст., встановлений Віфастом за своїм померлим братом Ґудмундом у церкві Тіллінґе, також можна віднести до каменів Інґвара. Напис на ньому повідомляє, що ґудмунд han uar? tu?r a srklant[i] — «знайшов смерть у Серкланді» (=R 165). Це єдина згадка про Серкланд без посилань на похід Інґвара. В інших чотирьох випадках такий зв’язок існує, підтверджуючи, таким чином, тезу Рупрехта, що і U 785 належить до каменів Інґвара⁹⁵. Існують і інші свідчення про те, що Ґудмунд був представником земельної аристократії.

Ось власні імена із Сьодерманланду: командир Голмстейн (з ним міг бути і його син (Г)Родґейр), котрий помер на «сході». Це свідчення дітей Голмстейна — muskia та Манні з Тюстберґи (So 173); Б’юрстейн, син (Г)лівьоя, бувtrik snialan — «хоробрим dr?ngR-ом* (членом молодшої дружини). Його брати, Ґей(г)ват, Анунд і Отам із Стерінґе (So 320), поставили йому цього каменя; Ульв, син Берґвіда і Гельґи з Лівсінґе (So 9); Скарді, син Ейвінда і брат Сп’юті та Гальвдана, помер у Серкланді; він прибув з Лундбю (So 131); Тості, батько Свейна і Стейна⁹⁶ з Вансти (So 254); Торбйорн, син (Г)Рута, його брат Торстейн встановив в його пам’ять цей камінь. Вони прийшли з Б’юддбю (So 360)⁹⁷.

З Вестманланду походять два написи. Перший складається з двох каменів, поставлених Ґуннвальдом з Берґи (церковна парафія Скультуна, Нурбуська округа), одного в пам’ять «Ґейрфаста, свого сина, високородного dr?ngR-a, котрий бував в Англії» (auk uas farin til eklans; Vs 18), і другого — в пам’ять Орма, свого пасинка, також «високородного dr?ngR-г* (auk uas farin os [t]r mi? ikuari), котрий «був на сході з Інґваром» (Vs 19)⁹⁸.

Камінь із Стура Рюттерн (Сневрінґська округа) також має бути включений до цієї серії, хоча на ньому й не згадується про Інґвара: ku?lefR seti stff auk sena ?asi ufitiR slakua sun sia₉ eta?r austr і karusm — «Ґудлейв встановив цього стовпа і цього каменя в пам’ять Слаґві, свого сина, котрий помер на сході в Хорезмі» (Vs 1—2)".

Ґуллі із Смули (Редвеґська округа) у Вестерґотланді встано­вив каменя за двома братами своєї дружини — Асбйорном і Юлі, котрі були treka hr?a ku?a — «дуже всокородними dr?n- giaR>_t «і вони знайшли смерть у дружині (і Ipi) на сході (ustr)» (Vg 184). Otto фон Фрізен правильно виснував, що цей напис стосується походу Інґвара ( nop. R 39)¹°⁰.

До цієї серії входять і два написи з Естерйотланду (обидва з Лесінґської округи). У першому сказано, що син (ім’я И 7-.Ц2 нерозбірливе) встановив каменя в пам’ять свого батька (ім’я також нерозбірливе; Og 145). У другому — Торвріді із Сюльтена звела камінь в пам’ять двох своїх синів — Асґьота та Ґьоті. Ґьоті помер у поході Інґвара (Og 155).

Лише на трьох каменях присутні імена майстрів, щ₀ виконували написи. Всі вони уппландці: Альрік (U 654), Ескель (U 778) і Topip (U 1143). Застосовуючи історико-мистецькі критерії, рунологи змогли ідентифікувати майстрів ще кількох непідписаних каменів Інґвара¹⁰¹.

В цілому маємо тридцять два написи, що безпосередньо стосуються розглядуваної події: шістнадцять каменів з Сьодер- манланду¹⁰², десять (вісім учасників походу¹⁰³ і ще два родинних камені)¹⁰⁴ з Уппланду, три — з Вестманланду (два — учасників¹⁰⁵ і ще один родинний камінь)¹⁰⁶, один — з Вестерйотланду¹⁰⁷ і два — з Естерйотланду¹⁰⁶.

Десятеро з тридцяти одного є батьками, а дванадцятеро — «незалежними* братами, двадцять два — старшими воями- моряками; і семеро синів — молодшими воями-моряками. Родинні зв’язки двох учасників невідомі. Значення походу відбито в переважанні старших, досвідченіших воїнів (22:7).

Майже половина (п’ятнадцятеро) із згаданих учасників походили безпосередньо з околиць озера Мелар, а більша частина (шістнадцятеро) — з основної території. Загалом, вісімнадцятеро учасників походили з Сьодерманланду, семеро — з Уппланду і по двоє з Вестманланду, Естерйотланду та Вестерйотланду. На таблиці, поданій нижче, представлені детальні відомості про (відносний) вік, зв’язки та провінції, з яких походили учасники походу:

Таблиця 20

Похід Інґвара означено в написах терміном far (ifaru, So 108, 160 [пор- R 104]). Учасників походу названо як ma[nna] Інґвара або і ∏i>i ikuars — «у дружині Інґвара» (So 254), і ikuars li? (U 778, 837), і I?l ustr — «у східній дружині [Інґвара]» (Vg 184) або Hkuarshilfniki — «у полку Інґваровім» (Og 145, 155). Фраза mi? ikuari — «разом з Інґваром» зустрічається в різних кон­текстах чотирнадцять разів.

Кораблі, використані в поході, в основному означені як «скіпи» (U 439, 778) або, в деяких випадках, як «кнарри» (U 654). На жаль, кількість кораблів, що брали участь у поході, не зазначена. У сазі про Інґвара Мандрівника («Yngvars saga vi?- fqrla») подається традиційно епічне число — тридцять¹²⁶, однак реальна кількість була, мабуть, більшою.

Відомі імена чотирьох командирів: одного сьодерманландця (не враховуючи самого Інґвара) і трьох уппландців. Сьодер- манландець Голмстейн походив з Балтійського регіону (Тюстберґа, Рьоньоська округа; So 173, nop. So 335). Відомо також ім’я одного члена корабельної команди (skipari) — Оснікіна з церковної парафії і округи Окерс (So 335).

Батьки уппландця Банкі з району оз. Мелар (Осундська округа) свідчать, що is ati ain sir skib auk austr stur?i і ikuars li? — «він мав свого власного корабля і кермував на сході у війську Інґвара» (U 778). Те ж саме сказано і про іншого уппландця з району оз. Мелар (Ерлінґгундрська округа) Себйорна (батька кількох Дітей), котрий istur?i austr skibi ma? ikuari — «кермував своїм кораблем на сході з Інґваром» (U 439).

В одному напису стверджується, що уппландець Гуннлейв (також з району оз. Мелар [Гобоська округа] і батько) is kuni Ualknaristura — «міг майстерно стернувати кнарром» (U 654).

Троє дренґів (dr?ngiR, членів молодшої дружини) з подальших районів означені іменами і схвальними епітетами: сьодерман- ландець Бюрстейн був snjallr — «швидким» (So 320); вестманландець Орм був go?r — «високородним» (Vs 19), а вестерйотландці Асбйорн та Юлі були har?a go?r — «дуже високородними» (Vg 184).

Всі учасники походу Інґвара належали до шведської земельної аристократії. Структуру однієї з таких родин, включаючи її гілки 16*

в Уппланді та Сьодерманланді, можна реконструювати на основі восьми написів¹²⁷. Віфаст (U 623)^l2β, власник поселення Юрста (церковної парафії і округи Бру) в Уппланді, мав дочку на ім’я Ґюрід та двох синів — Сіґвіда та Сігфаста. Ґюрід вийшла заміж за заможного сьодерманландця Голмвіда з Гьоґстена-Сундбю (So 116, 105), котрий, мабуть, заснував місцеву церкву. Вони мали трьох дітей, один з яких, Торбйорн, помер в Інґваровім поході (So 105).

Сіґфаст, син Віфаста і спадкоємець Chottcth (церковної округи Маркімс, Уппланд), мав двох дочок — Астрід та Ґюрід і сина Раґнфаста, спадкоємця Chottcth (U 330, 331, 332). Цей останній одружився з Інґою, дочкою Ґейрмунда і Ґейрлауґ (U 29).

Інґа мала від Раґнфаста сина, котрий помер юним, одночасно з батьком¹²⁹. Згодом вона стала дружиною Ейріка. Після того як вони обоє померли, мати Інґи, Ґейрлауґ, успадкувала всі землі двох чоловіків своєї дочки (U 29 = M 48)^im.

Перший чоловік Інґи, Раґнфаст, син Сіґфаста із Chottcth, був командиром дружини, можливо, в Східній Європі; Accypa визначено як його huskarl-a (члена старшої дружини) (U 330); див. табл. 21.

Таблиця 21. Клан Віфаста

Інший уппландський клан, пов’язаний з походом Інґвара, володів двома маєтками в Гобоській окрузі — одним в Екіллі (церковна парафія Іттерґранс; U 654). Патріархом клану названо Ґуннлейва — командира в поході Інґвара, котрий помер на Ісламському Сході. Син його, Андветт, помер невдовзі за своїм батьком близько 1045 року¹³¹; місце смерті його невідоме. Андветт міг брати участь у поході Володимира Ярославича на Константинополь і накласти головою там; див. табл. 22.

Один з каменів Інґвара ясно вказує, що ver?r ?ngi Ingvars manna — «з людей Інґвара не лишилося нікого» (So 277). У написах про смерть учасників походу їхня доля означена десятьма термінами: «він був (ιιar; So 320) разом з Інґваром»; «він мандрував (uaRfarin; So 107; nop. Vs 19) разом з Інґваром»; «він вирушив (foRbort, U 1143) разом з Інґваром»; «він лежить (IikR) у Серкланді» (So 131; пор. So 281); «котрий помер» (enta?is, So 9; Og 155; nop. Vs 1—2); «загинув» (furs; So 335; Og 145); «знайшов смерть» (uar?tau?r; So 254, 287, 785; Vg 184; nop. U 661); «убитий» (tribin; U 654); «помер» (tιιu; So 173, 279); «поліг» (fil; U 644).

За формою викладу тексти можна поділити на дві групи — прозові і поетичні. Прозовими є такі:

Напрямок походу традиційно визначається в написах як austr — «схід» (So 131, 320; U 654, 661, 778; Vs 19; og 145). Зрідка вживалися ще форми: austarla — «східний шлях (напрямок)» (So 173, 179, 335) і sunaria— «південний шлях (напрямок)» (So 179, 279). Місце смерті учасників походу означувалося, як правило, терміном, яким скандинави називали Ісламський Схід, — Серкланд: Sirklant (So 131, 179), sirklat (So 281), serkl- (So 279, nop. G/R 196: serklat); srklant (U 785) або skalat (U 439).