Створення літописів
Невдовзі по тому, як Ісландія одержала свою церковну організацію — 1056 року західну єпархію Скалагольта; 1106 року північну єпархію Голара, — були здійснені астрономічні і хронологічні пошуки для практичних потреб церковного календаря.
За місцевими переказами, збереженими в Biskupa sogur, перший багатогранний учений Ісландії Семунд Сіґфуссон (нар. 1054-го, пом. 1133 р.) під час свого перебування в Парижі вивчав астрономію і досяг значних успіхів у цій науці. Саме він створив ґрунтовну систему для ісландської хронології1, продовжену Арі Мудрим (нар. 1067-го, пом. 1148 р.) і завершену в творах Сноррі Стурлуссона (нар. 1179-го, пом. 1241 р.) та його небожа Стурли Тордарсона (нар. 1214-го, пом. 1284 р.).З того факту, що в ісландських літописах відмічено виверження вулкану Гекла, яке почалося 1104 року2, Натаніель Бекман (Beckman) зробив висновок, що хронологічний реєстр було введено3 в кафедральному соборі в Скалагольті не пізніше того-таки року. Найраніша з наявних ісландських обчислювальних таблиць, т. зв. ta(f)l-byr∂ingr, що містить сонячні, місячні та пасхальні цикли, датується 1121 роком4. На противагу німецьким і данським літописам, в яких роки християнської ери позначено латинськими літерами, ісландські літописи вживали знаки пасхальних таблиць.
За Бекманом, першим твором, в якому використано ісландські протолітописи, був Hungrvaka — анонімна історія перших ста двадцяти років Скалагольтської єпархії (1056—1176); самі протолітописи починалися з 1022 року — дати народження першого ісландського єпископа Іслейва Ґіцурарсона. Бекман навіть представив свою реконструкцію протолітописів, що містять роки з 1022-го до 1176-го (XeniaLideniana, сс. 16—39).
Проте укладання літописів, подібних до давньоруських зводів, почалося в Ісландії лише в останній чверті XIII ст. Фахівці пов’язували появу таких творів з діяльністю визначного історика, політика (Iqgmadr) і поета Стурли Тордарсона, котрий уклав так званий архетип 1280 року.
Створення літописів досягає свого апогею в першій половині XIV ст.5, хоча продовжується аж до першої половини XV ст.Літопис Стурли Тордарсона має бути укладеним невдовзі після 1279 року, адже перша редакція основних ісландських літописів Annales (Islandorum) regif3 закінчується саме цим роком7. Стурла, котрий провів кілька років (1263—1271) при норвезькому дворі, мав доступ до королівських архівів, а також до архієпископської бібліотеки в Трондгеймі, де в його розпорядженні були необхідні рукописні книги. Annales regii починаються з Юлія Цезаря (46 рік до н. е.); перша частина їх (до 958 року) написана переважно латиною.
Хронологічна система літописів була почерпнута з праці Беди De temporum ratione, однак головним джерелом інформації з історії папства та імператорів до 1156 року були два конспекти з світової історії, написані в Німеччині в XII cτ.: Chronicon universale Еккегарда з Аура, Historia Scholastica Петра Коместора та Speculum naturale, historiale, doctrinale Вінсента з Бове, написаний у Франції близько 1250 року8. Скандинавська історія до 1266 року почерпнута з данських літописів, зокрема з An- nales Lundenses та Annales Ryenses9. Для відображення скандинавських подій в анналах цитовано твір Адама Бременського (пом. бл. 1085 року) Gesta Hammaburgensis ecclesiae pontificum (цитований під роком 861-м)10.
Свідчення про історію скандинавів починаються з введення християнства 824 року (в дійсності — 826 року!) Гаральдом Ютландським у Майнці11. Починаючи з запису під 842 роком про пожежу в Гамбурзі, скандинавські записи подані майже виключно давньоскандинавською мовою12.
Редакція літопису самого Стурли не збереглася, проте невдовзі після 1300 року була укладена їх нова версія. Це пергаментний рукопис, що належить до XIV ст. (GkS 2087, 4°); текст першого укладача завершується 1306 роком13, кілька інших укладачів також полишили позначки на тексті до 1341 року, що свідчить про цінність і першорядність цього джерела.
В ньому вміщена оригінальна інформація з північної і західної частин Ісландії.Annales regii (скорочено — С) опубліковані в збірнику Ґ. Сторма під № 4 — «Islandske Annaler» — с. XI—XV; 77—155і4.
Наступна редакція літопису15, Annales Resenianit була здійснена приблизно в період між 1283-м та 1285 рр. у західній частині Ісландії16. Вона була переглянута невдовзі після 1295 року і ще раз — після 1306 року. Давній пергаментний рукопис редакції 1295 року, написаний близько 1320 року17, що належав у 1640 році П. І. Ресеніусу (звідки і походить його назва), згорів під час пожежі в Копенгагені 1728 року. На щастя, Арні Маґнуссон (1663—1730) бл. 1700 року зробив копію тексту анналів, яка збереглася за ном. AM 424, 4°.
Annales Reseniani починаються з 228 р. н. е., а завершуються 1295 роком. Хронологічні викладки скандинавських записів в Annales Reseniani дещо відрізняються від таких з Annales regii:
До 999 року текст Annales Reseniani подібний до тексту An- nales Vetustissimi і літопису Генріха Г’юєра (Hoyer); записи 19 7-142 періоду 1000—1269 рр. є також близькими до анналів Генріка Г’юєра. Натомість записи 1270—1295 рр. можна вважати незалежним джерелом з історії Західної Ісландії. Annales Rese- піапі опубліковані Ґ. Стормом під № 1 в його частини літопису Ейнарра Гавлідасона, тобто записи з 70 року («passio Petri et Pauli apostolorum») до 247 року та за роки 450—655-й. Таке продовження Logmanns-annall (AM 420 В, 40 та AM 420 С, 4°), написане в Скалагольті, назване Nyi annill21∖ до нього включено роки з 1393-го по 1430-й. Обидва літописи включено Стормом до «Islandske Annaler» (за № 7) — с. XXI—XXIV, 231—285 («Logmanns-annall» = скор. Е) та с. 285—296 (Nyi annall = скор. Eb).
Літописи Скалагольти28 з’явилися в монастирі Модрувелліра в Північній Ісландії в XIV ст.; бригінальна версія розпочинається з 140 р.
н. е. і завершується 1348 роком29. Незабаром літопис потрапляє до Скалагольти, і там його продовжують до 1362 року. В існуючому рукописі (AM 420, 4°) роки з 1013-го до 1180-го та з 1265-го до 1271-го відсутні.Літописи Скалагольти ґрунтуються на Annales Reseniani (рання частина), Annales Vetustissimi та літописі Г’юєра; однак Для періоду після 1300 року видавці використали також Annales regH3Q та Gottskdlksannill. Незалежні свідчення літопису починаються з 1300 року і стосуються Південної Ісландії. Літописи Скалагольти (=cκop. D) опубліковані Стормом (за № 5) в його «Islandske Annaler», с. XV—XVIII, 157—215.
У XVII ст. в Скалагольті зберігалися фрагменти літопису за період з 1328-го до 1372 року (скорочення — N; AM 423 А, 4° 19* та AM 764 А, 40)31. Вони були записані в Північній Ісландії в XIV та XV ст. і включені Стормом до «Islandske Annaler» за № 6, с. XVIII-XX, 217—229.
Відомий пергаментний звід GkS 1005 fol., названий Flatey- jarbokz2 і написаний близько 1380—1394 рр., вміщує літопис з 46 р. не. е. до 1394 року. Вони укладені близько 1388—1396 рр. священиком на ім’я Маґнус Торгальссон33. Його основними джерелами були Annales regii, Skalholtsannall та Logmanns-an- nall. Для періоду з 1150-го до 1269 року він використав також деякі королівські саґи (Sverris saga, Hakonar saga Hakonarsonar) та інші джерела34. Починаючи з 1283 року ці літописи є цінним незалежним джерелом35. Flateyjar літопис опублікований (як № 9; скорочення А) Стормом в його «Islandske Annaler», с. XXXII-XXXVIII, 381—426, 492—497.
Робота над літописами в Ісландії36 завмерла більш ніж на сто років і була відновлена священиком на ім’я Ґоттскальк Йонссон (нар. 1524-го, пом. 1590 року) з Ґлумбера у Скаґафйорд (SkagaQordur). На основі давнього рукопису (нині втраченого) типу Annales regii — Flateyjarbok Annals, в якому містилися свідчення про події від народження Христа до 1394 року, він написав літопис від народження Христа до 1567 року37.
Праця Йонссона була продовжена до 1578 року його сином Йоном38. Для записів після 1300 року Йонссон та його син використали документи, письмові записи та усні перекази, однак їхні записи — надто стислі. Незалежна частина анналів стосується Північної Ісландії.«Аннали Ґоттскалька Йонссона» (скорочено — Р) опубліковані Стормом на основі пергаментного оригіналу (SKB, 5, 8°) з варіантами з AM 412, 40, AM 429 А2, 4° в його «Islandske Annaler», с. XXV—XXXII, 297—378.
Назва останнього ісландського літопису — «Oddaverja» — введена Стормом39. OddaverjaAnnals були укладені в Одді близько 1579—80 рр. і включали період від Юлія Цезаря до 1427 року40. Текст рукопису (AM 417, 4°) містить також додатки, зроблені другим переписувачем близько 1600 року41. Основним джерелом для Oddaverja Annals були Logmanns-annall (у редакції 1313 року)42 та Nyi annall. Однак у своєму розпорядженні укладач мав ще Annales regii та Flateyjarbok^.
У ранній частині літописцем активно використані королівські саґи («Os Tm»,«Sverris saga»,«Knytlinga saga»), родові саґи і данська версія (зроблена Веделем) «Gesta» Саксона Граматика (Kbh, 1575). Він також цитує поетичні станси44. В частині після 1313 року в колі інших використано «Sturlunga saga». Oddaverja Annals (скорочення — L) схожа на хроніку більше, ніж літопис45. Цей літопис включено Стормом за № 10 до його збірника «Is- Iandske Annaler», с. XXXVIII—XXXVI, 427—491.
Східна Європа в ісландських літописах
Наявні ісландські літописи — пізнього походження (третя чверть XIII ст.), а тому як першорядне джерело їх слід використовувати лише у випадках втрати оригіналу, скажімо, для встановлення дати смерті Інґвара46, коли ісландські літописи є єдиним джерелом. Вони відмічають цю подію під 1041 роком (=CEA). Часом літописи можуть служити дослідникові джерелом додаткової інформації, як у випадку з «Gesta» Адама Бременського, де під 861 роком серед скандинавських командирів зазначене нескандинавське ім’я Op(∂)βiιnl.
Цитуючи Адама Бременського, літописи дають і скандинавську форму цього імені — Гйордунґ (Hjqrdungr = CD). В літописах згадано лише кілька подій, що мають безпосереднє відношення до Східної Європи, і всі вони тотожні подіям, зазначеним у саґах королів Норвегії — Олава Трюґґвасона (995—1000), Олава Святого (1015—1030) та його сина, короля Маґнуса Доброго (1035— 1047). У хронологічному порядку це такі події:971 Олава Трюґґвасона привезено піратами до Естланду (CDPL) 977 він прибуває в Ґардарікі (CDEA [978 р., без вказ. точної дати] L)
986 він полишає Ґардарікі (С [O87 р., без вказ. точної дати] DPAL)
994 битва йомсвікінґів біля Гйорунґаваґра (HjQrungavagr; C)) 1019 Олав Святий одружується з Астрід; а Ярицлейв, король Голмґарда, бере за дружину Інґіґерду — іншу дочку шведського короля Олава (CL) 1029 Олав Святий вирушає на схід до Ґардарікі (KOCEPAL)
1043 Король Маґнус спалює Йомсборґ і завдає поразки вендам під Люрс- коґсгейдром (Lyrskogshcidr; KOCP [1041 р., без вказ. точної дати] L).
В ісландських анналах зазначені такі географічні і історичні назви Східної Європи: 
Vindland
Місто Константинополь зазначене в анналах трьома різними назвами, двома класичними та однією скандинавського походження:
