Структура «Саґи про Гервьор»

Відповідно до існуючих редакцій «Саґа про Гервьор» є зібранням повістей, віршованих і прозових, оригінальних та 242 переказних, почерпнутих і текстів, що належать до різних часів.

Дослідники поділяють саґу на шість частин, чотири з яких містять як ранні, так і пізні строфи:

(1) «Історичний» вступ та розповідь про меч Тюрвінґ (Tyrfingr);

(2) Історія синів вікінґа Арнґріма та (поетична) «Остання пісня Г’ялмара» (інакше — «Самсейська битва»);

(3) Повість про Гервьор (Hervqr) та (поетичне) «Пробудження Анґантюра» (Angantyr);

(4) Повість про Гейдрека, (прозові) «Добрі поради й (поетичні) «Загадки Ґестумблінді»;

(5) Повість про Анґантюра і Гльода (Hlqdr) та (поетична) «Битва ґотів з Гунами»;

(6) «Історичний» підсумок.

Існують дві версії першої частини, обидві прозові: коротка R (=Tolkien, р. 2) і довга U та H (=Tolkien, рр. 66—68).

Згідно з версією R, король Сіґрламі із Ґардарікі, батько Ейфури, одержав від карлика «гостріший за лезо бритви» меч, що називався Тюрвінґом. Він мав дві магічні властивості: забезпечував перемогу своєму господареві; завдавав лиха будь-кому, щойно його витягали з піхов. Першим господарем меча — за довгою версією (U, Н) — був Сваврламі (Svafrlami), син Сіґрламі і онук Одіна. Він одержав меча від двох майстровитих карликів — Дваліна та Дуріна/ Дуліна за те, що зберіг їм життя. Однак вони вклали в меч два закляття: він спричинить здійснення «трьох дуже огидних подвигів» (?rju ni?ingsverk in mestu) і вб’є самого Сваврламі. Сваврламі назвав меча Тюрвінґом.

У версії U початок саґи доповнюється складним родоводом вікінґа Арнґріма з Больма в Галоґаланді.

Існують два варіанти початку другої частини. Згідно з варіантом першим (R), вікінґ Арнґрім (спадкоємець острова Ьольм) став командувачем війська короля Сіґрламі в Ґардарікі, ^a згодом одружився з його дочкою Ейфурою, отримавши від короля меч Тюрвінґ.

Відповідно до версії U (та Н) Арнґрім силоміць захопив Ейфуру та Тюрвінґа: згідно із закляттям, накладеним на меч, він убив ним Сваврламі.

Арнґрім та Ейфура поселяються на острові Больм. Від їхнього шлюбу народилося дванадцятеро синів; автор версії R називає імена шістьох, у версії U поіменовано всіх дванадцятьох. Один з них, Гйорвард (Hjqrvardr), поклявся взяти дружиною дочку короля Швеції Інґ’яльда (за версією U її звали Інґібйорґ, а самого короля — Інґві). Через це брати заворогували з Г’ялмаром іпп hugumstori, тамтешнім претендентом на руку королівської доньки і другом норвезького короля [Qrvar-] Одда. Гйорвард того ж літа викликає Г’ялмара на поєдинок (holmganga) на острові Самсей. Братів підтримав ярл Б’ярмар (за версією H, U — Б’яртмар), котрий (за версією U) правив у місті Альдейґ’юборзі. АнГантюр був одружений з дочкою Б’ярмара Свавою (про це йдеться лише у версіях R, U). АнГантюр переповідає ярлові свій сон про те, ніби він разом із братами гине на Самсеї від птахів.

Ця оповідь передує віршам, що їх Толкін назвав «Самсейською поезією» (прибл. XII ст.). У першій низці строф подано перед­смертну пісню Г’ялмара/Hjalmarr (Tolkien, verses № 1 —12; пор. також рр. 69—75), яка починається діалогом між Г’ялмаром та його другом Орваром, а завершується останньою піснею Г’ялмара. Повніше вона збереглася у (пізнішій?) версії, що входить до пізньої редакції «Qrvar-Odds saga» («Саґа про Орвара- Одда», див. Tolkien, рр. 69—75). У тексті розповідається про те, що АнГантюр (не Гйорвард!) з Г’ялмаром убивають один одного (Г’ялмара вбито Тюрвінґом), а Одд вкорочує вік одинадцятьом братам.

Ярл Б’ярмар виховував свою онуку, сироту Гервьор/Hervqr, котра народилася вже після загибелі батька. Він заборонив будь- кому розмовляти з нею про її походження. Проте одного дня Гервьор дізналася від слуги, з яким погано повелася, що вона є донькою раба «свинопаса». Від цього розпочинається друга серія «Самсейських строф». Спочатку відбувається розмова між Гервьор та ярлом Б’ярмаром (строфи 13—16), між Гервьор та її матір’ю Свавою (строфа 17). Так Гервьор дізнається, що вона донька Анґантюра, котрий загинув у знаменитій битві на Самсеї. Дівчина вирішує відвідати курганну могилу батька, перевдягається в чоловіче вбрання, озброюється і видає себе за вікінґа на ім’я Гервард/Негѵагдг. Вже на Самсеї вона, за допомогою місцевого пастуха, розшукує курган батька (див. також вірші, що їх немає у версії R, — Tolkien, рр. 76—77). Після цього розпочинається поема «Пробудження Анґантюра» (вірші 23—42). Гервьор просить загиблого батька віддати їй чарівного меча Тюрвінґа, й він неохоче погоджується (пор. також: Tolkien, рр. 78 — 79 з приводу відсутніх віршів «Пробудження Анґантюра» у версії R).

Далі йде історія про Гейдрека/Неідгекг. Приїхавши до Ґрунда — резиденції Ґудмунда із Ґлассісвьоллум — під ім’ям вікінґа Герварда, Гервьор знову вбирається в дівоче вбрання і невдовзі одружується з сином Ґудмунда Гьовундом. У них народжується двоє синів: тихий Анґантюр (II), батьків пестунчик, і задерику­ватий Гейдрек, материн улюбленець, (за версіями H, U) вихова­ний Ґіцуром.

Існує дві версії історії про те, як Гейдрек убив свого брата. Згідно з версією R, дужий Гейдрек пожбурив величезного каменя на звук голосів; камінь випадково забив його брата, а Гейдрек був оголошеним поза законом. За версією U, Гейдрек спровокував сварку на бенкеті, що завершилася різаниною. За це батько прогнав його. Опинившись у вигнанні, він якось вирішив випробувати меча Тюрвінґа, витяг його з піхов і — отже — мусив убити ним Анґантюра (II).

Намовлений своєю жінкою, Гьовунд/HQIun?r, перш ніж прогнати Гейдрека, дає йому добру пораду. Звідси починається прозова частина твору під назвою «Добрі поради» (Tolkien, р. 23). Шість порад з версій R та U, схоже, оригінальні; версія H має додатки. Гейдрек одержує меч Тюрвінґ (за версією R) від своєї люблячої матері; відповідно до версій U та Н, Гервьор вручила йому меча перед убивством Анґантюра (II).

Після поневірянь Гейдрек, який не дотримався двох перших батьківських порад, прибуває до Рейдґоталанду/Reidgotaland, Де править старий король Гаральд. Зрадливі васали змусили старого короля сплачувати їм данину. Гейдрек пішов служити Гаральдові, очолив його військо і повернув йому втрачену владу. У винагороду король віддав за нього свою дочку Гельґу, від цього шлюбу народився хлопчик Анґантюр (III). Король ґаральд так само спромігся на старість на сина — Гальвдана (за версією U). Незабаром у Рейдґоталанді настав великий голод, (у цьому місці глоса у версії H вказує, що Рейдґоталанд нині зветься Ютландом). Необхідно було принести в жертву богам найродовитішого юнака. Вибір мав зробити Гьовунд, батько Гейдрека, якого запросили бути суддею. Спалахнула суперечка: хто мав стати жертвою — Анґантюр чи Гальвдан. Конфлікт швидко переріс у заколот, під час якого короля Гаральда та його сина було вбито. Гейдрек став новим пра­вителем Рейдґоталанду.

Жінка Гейдрека наклала на себе руки. Гейдрек розширив кордони своєї держави, розбив гунів і захопив у полон Сіфку (за версією U — Сваву/Svafa, дочку Гумлі — короля); у версії H неправильно вжито пізній термін hertogi «герцог» Гуналанду (версія R має неправильну епічну форму цієї назви — Гундланд), однак невдовзі повернув її батькові. Сіфка народила сина на ім’я Гльод/Hlq?r, котрий виріс при дворі Гумлі. Гейдрек, між тим, одружився з дочкою короля Саксланду (у версії U наведено її ім’я — Ольов, дочка Такі), яка його зрадила. Після розлучення Гейдрек тимчасово сходиться з полоненою фінкою (у версії Н), яку так само звали Сіфкою.

Після цієї довгої прозової оповіді розпочинаються чарівні ♦Загадки Ґестумблінді» (так за версією R; відповідно до U: Ґестр[інн!блінді, тобто U, H — Сваврламі)¹¹, та Сваврламі — короля Фландрії (Флемінґ’яланду)¹².

Дослідження P. К. Бура безсумнівно довели, що походження «Самсейської поезії» аж ніяк не було пов’язано ні з Орваром- Одцом, ні з Старкадом/Старкатером¹³, однак перекази, викладені в тій поезії, містять інформацію про Східну Європу. Скажімо, тесть Ангантюра (І) з Больму означений (за версією U) як ярл Альдейґ’юборга (Старої Ладоги)¹⁴. Ці частини «Самсейської поезії», включені до «Саґи про Гервьор», слід датувати не раніше за початок XII ст.¹⁵, адже їх автор вживає еддичні пісні про Гельгі, зокрема з «Другої Пісні про Гельґі Вбивцю Гундінґа» XI ст.¹⁶, що чітко доводить аналіз її поетичної мови. Наприклад, запозичення географічної назви Мунарваґ/Munarvagr — типової Для пісні про Гельґі: «Десять кораблів кинули якір на стоянці під назвою Мунарваґ» (>Унарваґ)¹⁷. Пізніше назва «Мунарваґ» з’являється і в «Самсейській поезії», хоч і не має відношення До острова Самсей.