«Sqgubrot af Fornkonungum» («Фрагмент історії про стародавніх королів»)
Вступ
Цей «Фрагмент», у якому бракує початку й кінця, зберігся в єдиному рукописі, який вчені відносять до початку XIII ст.
Він був опублікований Каролем аф Петерсенсом та Емілем Оль- соном у їхньому виданні Sogur Danakonunga, SUGNL, Kbh., 1919— 1925, с.
1—25; останнє видання здійснене Бярні Ґуднасоном: Dana- konunga sqgur (=IF, т. 35), Rvik., 1982. — C. XXXVI-LXII, вступ, та с. 46—71, текст. Ґудні Йонссон також включив його в своє популярне видання FSN. — Т. 1.—Akureyri, 1959.—С.337—363; Simek. — С. 327.Аналіз
Текст починається із складної історії одруження Авд (Унн), дочки могутнього короля Швеції і Данії Івара ∖yi∂fa∂mi∖.
У «Фрагменті» кілька разів зустрічається назва «Рейдґота- ланд»268, що її Арнґрім Йонссон пояснив як «юти/Ютланд»269.
Після того як Інґвар убив Гререка Гальвданарсона, короля Сья- ланду (Зеланду), першого чоловіка Авд, вона «зібрала все золото та скарби, які знайшлися в королівстві, що ним володів король Гререк, і звеліла перевезти все це до Ейґоталанду (Данські острови)270. А коли прийшла весна, вона зібралася в подорож і взяла з собою Гаральда, свого [і Гререкового] сина, і багато значних людей покинули країну й вирушили з нею, і вона взяла з собою все майно, яке змогла забрати, і дісталася спочатку до Ейґоталанду, а звідти вирушила на схід [мабуть, усе ж таки на захід] до Ґардарікі. Там тоді правив той король, якого звали Радбард. Він прийняв її добре й незабаром одружився з нею»271. Радбард із саґи був ідентифікований як історичний король фризьких міст (передусім Дорестада) Редбад (679—719), котрий чинив успішний опір експансії франків272. За стародавньою нордичною традицією, його королівство називається Ґардарікі («Країна городів»); згодом, коли почала існувати Київська держава і там були споруджені міста (за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого, бл.
980—1054)), назва Ґардарікі почала позначати Київську Русь. Тому в одному з інших випадків Радбардове королівство називається вже інакше — Аустр- рікі273. Тут, очевидно, йдеться про особисту інтерпретацію цього географічного терміна автором саґи, оскільки в Аустррікі був розташований Карялаботн; ця назва пишеться як Кірялаботн у «Сазі про Гальвдана, сина Ейстейна»274.Битва під Бравелліром (див. Екскурс III)
Друга частина «Фрагмента» розповідає про боротьбу між королем Гаральдом гільдітьонном Гререкссоном (тепер уже дуже старим чоловіком) і королем Швеції Грінґом.
Як і в Саксона Граматика (1200—1216), у «Фрагменті» дається довгий список учасників битви — ці списки складені незалежно один від одного, але, очевидно, були взяті з одного стародавнього норвезько-ісландського джерела (?ula). Більшість назв, які даються у «Фрагменті», ми бачимо й у списку Саксона, який, звичайно ж, латинізував в узвичаєний спосіб давньоскандинавські найменування.
Рутенус і Радбард (див. Екскурс III)
Серед фризьких учасників битви під БрАвелліром є один, чиє ім’я, поза всяким сумнівом, дуже давнє, оскільки йдеться про маргінального воїна, який з’являється лише на початку битви. Це ім’я подається неоднаково в двох списках. Саксон пише: Regnaldus Ruthenus Rathbarthi nepos [Реґнальдус, Рутенус, онук Радбарта], а у «Фрагменті», в реконструйованій формі, це подається так: Rqgnvaldrhdi Radbards nefi [Рьоґнвальд Високий, онук Радбарда]275. Радбард — це фризький король, згаданий вище.
У «Фрагменті» ми знаходимо цікавий опис Гаральдового війська: «Король Гаральд скликає тепер військо з усієї Данії, й велика армія прийшла до нього з Аустррікі й навіть із Кенуґарда та із Саксланду»276.
Серед славетних войовників Гаральда називаються: Уббі інн фріскі (Уббі Фриз)277, головний герой битви, і Даґ лівскі (Даґ Лівонець), а серед героїв Грінґа.— Лесір (Поляк)278 і Дук віндверскі (Дук Слов’янин)279.