В. Солоність води і замерзання

Вміст солі в Балтійському морі дуже низький завдяки величез­ному стічному басейнові, що займає території Північної та Східної Європи (642 084 кв. миль, або 1 663 000 км²), зокрема таким великим річковим басейнам, як басейни Одеру, Вісли, Мемелю-Нямунасу, Західної Двіни і Неви, що несе в Балтійське море надлишкові води великих озер Східної Європи.

Внаслідок цього рівень води в Балтійському морі вищий від рівня води в Північному морі на 3,9 дюйма (10 см) у протоці Каттеґат, причому ця різниця збільшується до 8,65 дюйма (22 см) поблизу острова Борнгольм, до 12 дюймів (31 см) поблизу Стокгольма і до 15 дюймів (38 см) поблизу початків Фінської та Ботнічної заток.

Солоність води 30 г/л, характерна для Північного моря, збері­гається тільки до протоки Каттеґат, у Зунді та в Малому і Великому Бельтах вона опускається до 15 г/л. У власне Балтиці (на схід від Данських островів) солоність води становить усього 8 г/л, опускаю­чись до 6 г/л у Фінській затоці і 2 г/л у Ботнічній затоці.

Унаслідок низької солоності вода в Балтійському морі замерзає взимку на тривалий період — від одного до шести місяців на рік, регіональні коливання відображено в поданій нижче таблиці¹⁴:

Регіон Тривалість замерзання (в днях)

(Західний берег Ютландії) 30

Східний берег Ютландії 30—60

Кенігсберг (Калінінград) 90

Рига 120

Стокгольм 120

Фінська затока 150

Південна частина Ботнічної затоки 150

Північна частина Ботнічної затоки 180

(Центральна Лапландія) 210

У зв’язку з цим слід відзначити, що під час дуже суворих зим усі три протоки, які пов’язують Балтійське та Північне моря, — Зунд, Великий і Малий Бельти, — можуть бути заблоковані кригою.