«Саґа про Берінґа» («B?rings saga»)

Вступ

«Саґа про Берінґа» належить XIV ст., і Г. Ґ. Ліч відносить її до типу «саґ, у яких ідеться про справи німецькі»¹². Вона збереглася в трьох рукописах — усі вони включені до збірника AM (580, 4°; 180b, fol.; 567, II4°), опублікованого Густавом Седершьолдом (Lund, 1884.

Вибрана бібліографія

Glauser, Jurg. ??rings saga. — Med. Scand., 1993. — С. 60; Simek. — С. 28.

Аналіз

Руціаланд і Кенуґард

Герой цієї саґи — князь Саксланду на ім’я Берінґ. Змушений покинути батьківщину (торгове місто Ертін(а)борґ = Артленбург)¹³, він якийсь час служив Емануелю (Мануїлові; істор. 1143—1180), імпе­раторові Константинополя (Міклаґарда). Головний ворог імперато­ра, самозванець Гейнрек, мав двадцять чотири лицарі із Руціаланду. які були більшими й сильнішими за інших людей (еп Heinrekr haf?i tvennar tyIptir Riddara_f ?eirra er of Rucia Iandi_f voro Stqrrimenn ok Sterkari en JyR hef∂i verity⁴. Берінґ вступив із ними в битву, в якій мав успіх і навіть убив Отенека, великого воєначальника Русі (mikill hof?ingi af Rucilandi). який був також названим братом Гейнрека¹⁵.

Врешті-решт, після багатьох зустрічей, сутичок і пригод Берінґ здолав свого ворога в себе на батьківщині й був обраний королем IyfiralltSaxlandok VestfoldokHollsetvland_f Hilldisheim OkFrisland). Його держава простягалася від моря до гір Фракланду та Лумбарду і до Кенуґарда (Києва), що на сході (pk avstr moti K?nvgordvm), і до Данії, що на півночі¹⁶.

Термін Mікла Серкланд також з’являється в сазі для позначення мусульманських супротивників імператора Емануеля¹⁷.

Крім того, важливу роль зіграли тут (згодом ганзейське) місто Любіка (=Любек)¹⁸ і Бардвік (=Бардовік)¹⁹.