ДОДАТОК ТРЕТІЙ Географія короля Альфреда

Опис Європи

Загальний опис

Англосаксонський король Вессексу, Альфред Великий (871 — 899), окрім того що був рятівником своєї країни від данів, законодавцем, воєначальником і реформатором адміністративної та фінансової системи, виступав також покровителем культури.

^Historiarum adversum paganos Iibri VIb³, історичну апологію римського християнства та його опору нашестям варварів, як підручник із всесвітньої історії. Ця праця зажила надзвичайної слави впродовж Середньовіччя.

Історія Оросія відкривається географічним вступом (топо­графічною викладкою, використовуючи його власний винахід, так званою Т-подібною мапою)⁴, що поділяє землю на три частини — Азію, Європу та Африку — і описує їхні кордони⁵. Топографія Оросія (дегенеративна форма географії) не відбиває ситуації в другому десятилітті V ст., коли автор перебував у розповні сил, оскільки його матеріал не був оригінальний. Він, матеріал, по суті, належить до великої епохи римської імператорської науки І—II ст. н. е. Спочатку Альфред дотримується поділу Оросія і залишає його назву, «Германія», для власне Європи, тобто для тих країн на схід і на північ від римського кордону (limes), що проходив по Рейну та Дунаю:

Внесок Альфреда

Після цього дещо поверхового і обмеженого топографічного опису варварських країн Оросій спрямовує свою увагу на більш розвинуті південні регіони: «Nunc quidquid Danuuius a barbarico ad Mare Nostro secludit expediam»¹³.

Вочевидь, Альфред зрозумів, що поза його спроможностями осучаснити факти Оросія про країни на південь від Дунаю, тому його переклад відтворює порядок оригіналу, лише з незначними змінами, випущеннями й додатками¹⁶. На жаль, досягнення Альфреда залишилося недоступним для середньо­вічних скандинавських учених, які мусили по-своєму впоратися із завданням осучаснення класичної християнської праці. А проте обране ними джерело було не «Історією» Оросія, а скоріше «Етимологіями» (Etymologiae) Ісидора Севільського, молодшого співвітчизника Оросія.

Опис Європи Альфреда винахідливий за своєю простотою і точністю. Автор згрупував наявні матеріали відповідно їхньому походженню і певним «кардинальним пунктам», для яких він уживав важливі економічні й політичні одиниці того часу. Інші політичні об’єднання поставали залежно від цих пунктів¹⁷. Дев’ять північно-східних європейських пунктів Альфреда були такі:

Реґенсбурґ, столиця Східної франкської держави Каролінґів (континентальна) Стародавня Саксонія, стародавня домівка англосаксів

Моравія, держава-спадкоємниця Аварської імперії, на тери­торії сучасних Чехії, Словаччини та Угорщини (бл. 818—907)

держава таламінців (ґломачів) із сурбської (полабсько- сербської) групи, біля сучасного Мейссена на річці Ельба та її допливів (Саксонія)

південні дани (Ютландія) північні дани (Сконе та данські острови) балтійсько-фінські народи (Osti∕Esti ести) острів Борнгольм

(Уппсала) свеї/шведи (Sweon).

Оригінальний опис Європи Альфреда (розбитий тут на па­раграфи згідно з дев’ятьма кардинальними пунктами) такий:

Описи Огтере і Вульфстана

Вступ

З метою розгромити загарбницькі морські сили данів, очолювані королем Ґутормом (Guthorm)_f Альфред збудував флот і найняв досвідчених моряків.

Огтере «зазначив, що провінція, в якій він жив, називалася Гальґоландом», тож було вирішено, що його домівка містилася на одному з великих Галоґаландських островів (Senjaa6o Kvaloy) у Маланґенському фйорді (69⁰ N)²⁷. Однак це зовсім не означає, що він походив з цієї місцевості. Нам лише відомо достовірно, що певний час він активно діяв як лопарський відкупник данини й знав два північні економічні центри: Sciringes-heal (Каупанґ) у фйорді Осло (Південна Норвегія) і H??e (Гедебю, Гайтабу) в Південному Ютланді. Ім'я Огтере — це, вочевидь, англізована форма давньоскандинавського Оттар²⁸.

На жаль, текст Альфреда мовчить про походження Вульфста­на. Єдина корисна інформація, Яку звідти можна видобути, це те, що Вульфстан подорожував від Гедебю до Естландського Tpyco, що лежав біля гирла Вісли. Одні вчені вважають, що Вульфстан був даном²⁹, другі — що він був англійським купцем³⁰, треті (скажімо, Лябуда) — що він був англійцем і відповідальним секретарем за англосаксонське видання праці Оросія³¹. Певний варіант першої гіпотези — а саме, що Вульфстан був «полі­тичним даном», очевидно, фризького походження, — схоже, найближчий до істини³². Але так чи так, і Огтере, і Вульфстан обидва належать до балтійського культурного середовища і відбивають традиції того регіону, тому їхні свідчення не можна опустити в цьому огляді.

У праці Альфреда обидва описи організовано відповідно до змалювання морських подорожей та етнографічної інформації про далекі народи, зустрінуті під час мандрів. Зрозуміло, зовсім невипадково, що поруч із двома скандинавськими портами — Sciringes-heal/Каупанґом у Норвегії та H??e/Гедебю в Данії — було обрано для доповнення переглянутої праці Оросія ще два східні торговельні центри. Важливість Tpyco полягала в тому, що він служив входом до торгового шляху, який з’єднував Балтійське море з Константинополем. Цей торговий шлях починався від гирла Вісли і йшов по самій річці та її притоці, Бугу, до Прип’яті, а тоді — по Дніпру³³ до Чорного моря. Альдейґ’юборґ/Стару Ладогу та Голмґард/ Великий Новгород ще не було включено до цього давнішого варіанта путі «з варяг у греки». Отож, уппландський центр Бірка ще не складав інтересу для Альфреда, хоча шведи (як Sweon) з’являються в його описах і топографії.

У гирлі Північної Двіни лежав порт Біармії³⁴, найважливіший торговий центр на півночі в IX ст., переважно через його зв’язки зі Сходом.

До своєї праці Альфред включив описи чотирьох подорожей. Три з них належали Огтере: з Галоґаланду до Біармії, з Гало- ґаланду до Каупанґа, з Каупанґа до Гедебю; четвертий, з Гедебю до Tpyco, належав Вульфстану. Разом ці описи складали одне ціле, охоплюючи важливу в торговельному значенні територію від Біармії на півночі до Tpyco на півдні. «Східними» народами, що їх, як вважав Альфред, не слід випускати з очей, були на півдні ести, котрі, вочевидь, контролювали шлях від Балтики до Дніпра, а на півночі біармійці й квени, котрі боролися між собою за перевагу.

Річард Геклуйт (Hakluyt) у першому томі своєї праці «Princi­pal Navigations, Voiages, TrafTiques and Discoveries of the English Nation», видрукуваній у Лондоні 1598 року, знову представив щойно відкриту працю короля Альфреда з описами Огтере та Вульфстана.

Пізніший рукопис — C = Коттонський, бл. 1050 р. У 1757 році цей рукопис з рештою колекції сера Роберта Коттона (Cotton) (розпочатої 1588/1590 р.) став частиною Британського музею; його занесено до списку під номером Tiberius В 1. Частково рукопис було відтворено у вигляді факсиміле Джозефом Босвортом (Bosworth) у його праці «Description OfEuropeandthe Voyages of Ohthere and Wulfstan* (Лондон, 1855).

На жаль, частину рукопису L втрачено; первинний список складався з одинадцяти зшитків по шістнадцять сторінок кожен. З них повністю втрачено зшиток другий (с. 17—32). Така втрата дуже відчутна, оскільки в другому зшиткові мусили міститися більша частина розповіді Огтере й уся розповідь Вульфстана. На щастя, топографія і початок розповіді Огтере збережені в рукописі L, а увесь текст доступний в рукописі С.

Існують три критичні видання повного тексту: Б. Topne (Thor­pe), «Альфредівська англо-саксонська версія Оросія» як додаток до його перекладу з німецької праці Р. Паулі «Життя Альфреда Великого» (Лондон, 1853), з дослівним перекладом і словником; Джозеф Босворт (Bosworth), «Англосаксонська версія короля Альфреда короткої всесвітньої історії Оросія» (Лондон, 1859), з перекладом; Генрі Світ (Sweet), «Оросій короля Альфреда», частина перша: «Давньоанглійський текст і латинський оригінал» (Товариство давньоанглійських текстів, серія «Першоджерела» 79) (Лондон, 1883), 229 с., — найкраще видання з-поміж трьох.

З-поміж неповних видань одне, в якому приділяється окрема увага публікації топографії (з коментарями), включаючи описи Огтере та Вульфстана, — це «Chorografia Orozjusza Wanglosaskim PrzekfadziekrolaAlfreda* польського медієвіста Ґерарда Лябуди в його «Zrodia», с.

Описи Огтере та Вульфстана наводяться нижче; оригінальну частину топографічного опису Альфреда було наведено вище. Список відповідної додаткової літератури представлений у зведеній бібліографії.

Тексти описів Огтере та Вульфстана і топографічний опис Альфреда спираються на видання Генрі Світа і Лябуди, щоправда вивірені з обома існуючими манускриптами (L і С). Було використано спрощену графічну систему й більш-менш уніфі-

714 Додатки

ковану орфографію. Англійський переклад враховує працю вчених-попередників.

♦Розповідь про плавання вздовж берегів»³⁵ Огтере

Шлях, із Галоґаланду до Білого моря³⁶

Етнографічні та географічні нотатки⁴⁴ Огтере

Шлях від Галоґаланду до Sciringes-heal⁵⁷

Шлях від Sciringes-heal до Гедебю⁶²

Опис Вульфстана

Розповідь Вульфстана про плавання вздовж берегів^6,1

Етнографічний опис Естланду та естів⁷¹

Ґотланд (Gotland) Альфреда

В опису як Огтере, так і Вульфстана (і в «Опису Європи* Оросія) вживано географічний термін Ґотланд, однак у різних значеннях. 1928 року Кемп Мелоун (Malone) поклав край тривалій суперечці, встановивши беззаперечно, що Ґотланд Огтере (§ 19) слід витлумачувати як = давньосканд. Gautland, тобто теперішня Ютландія⁷⁵. Він не розглянув Ґотланд Вульф­стана, очевидно, тому, що завжди вважалося, ніби йшлося про балтійський острів Ґотланд. Настав, однак, час піддати сумнівам це припущення.

По дорозі від Гедебю в Південному Ютланді до Tpyco в гирлі річки Вісли Вульфстан згадує, що побачив острів Борнгольм на північ від свого шляху.

Далі в його опису називаються не ті землі, що їх проїхав Вульфстан, а, згідно з Альфредівською системою подачі матеріалу, наводиться перелік земель, які належали королеві свеїв, коли за точку відліку береться Борнгольм: «Після Борнгольму з лівого борту в нас з'явилися землі, які звалися, по порядку, Блекінґе, Мьоре (More), Йоланд і Готланд; і все це були володіння шведів». Тримаючи це на думці, можна зрозуміти, що Готланд Вульфстана (давньосканд. Gautland) є шведською землею, яка йде після Мьоре (Блекінґе, Мьоре), тобто історичний і нинішній Естер Йотланд (OsterGotland). Вульфстанові не було сенсу згадувати про якийсь далекий острів Готланд [який тоді ще не належав свеям (шведам)].