<<
>>

Англосакси

Сер Френк Стентон, маститий фахівець з історії англосак­сонської Англії, зробив дуже важливе відкриття, вказавши на різницю між Германськими народами, які загарбали Ґаллію, Іспанію та Італію (після 375 р.), і англосаксами (після прйбл.

450 р.). Якщо першу групу складали племена, очолювані племінними вождями, то другу — банди шукачів пригод, нащадки принаймні трьох Германських народів — англів, саксів та ютів, чиї ватажки претендували на божественне походження. Королівський сан для англосаксів, пише Стентон, «означав не так політичну владу, як божественну спадковість»13. Така зміна у ставленні до правителя пояснювалася впливом степової ідеології. Між 375 і 453 роками германські (зокрема Готські) народи були частиною гунської держави. Гунський вождь Аттіла (пом. у 453 р.) оспіваний у германському героїчному епосі. Згідно із «Геймскрінґля», Одін (Woden)t бог Германської військової верхівки та торговців (пор. з латинським прототипом Меркурієм і давньоруським Велесом — скотий богъ), а також родо­начальник англосакської та скандинавської династій, прийшов, як переказ до Скандинавії з берегів гуцського Танаїсу (Дону). Першопредок найвідомішого скандинавського племінного клану Інглінґар, до якого належить ісландський історик Арі Мудрий

(пом. у 1148 p.), мав імперський титул Tyrkja-Konungr1 тобто кагана (пор. із давньосканд. Grikkja-konungr «базилевс»).

<< | >>
Источник: Омелян Пріцак. ПОХОДЖЕННЯ РУСІ. Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саґ). Том І Видавництво «ОБЕРЕГИ». Київ - 1997. 1997

Еще по теме Англосакси: