Аландські острови

Аланд, а з XIV ст. Аландія/Оландія (Aland, фін. Ahvananmaa) — назва архіпелагу біля входу до Ботнічної затоки, відокремленого від уппландського узбережжя Швеції так званим Аландським мо­рем завширшки 25 миль.

Аландські острови, починаючи ще з бронзової та залізної доби, завжди були шведською сходинкою по дорозі до Фінляндії. На островах і досі живуть шведи, які розмовляють одним з давніх діалектів шведської мови.

На Аландських островах багато кладовищ із доби вікінгів. Най­більший у Фінляндії скарб арабських диргемів (1346 монет із загаль­ної кількості 1640) теж знайдено на Аландських островах¹⁴. Серед них є п’ятнадцять сасанідських і шістнадцять арабсько-сасанідських монет VI—VIII ст., проте більшість монет викарбувано в Багдаді і Трансоксанії в IX—X ст.¹⁵.

Аландські острови дуже рано ввійшли до міжнародної торговель­ної системи Бірки (800—975). Більшість аландських диргемів знай­дено в давньому центрі архіпелагу — у вікінґівському місті Салтвік (1351 p.: Curia Salthwiik de Alandia), розміщеному поблизу теперіш­нього села Кварнбо на острові Аланд — найбільшому з усіх остро­вів. Головним портом архіпелагу був Лінеботе (тепер Лембьоте), що містився десь за 1 км на південний схід від теперішнього го­ловного міста архіпелагу Марієгамна.

У 1470-х роках шведи побудували на острові замок Кастель- гольма.

На думку Маттса Дреєра, місто Бірку, де 17 вересня 936 р. помер і був похований архієпископ Гамбурзький, слід ототожнювати з Салтвіком, а не з уппландським містом Біркою¹⁶.

Острів Аланд, здається, згадано в давньошведському рунічному написі з Естерґьотланду (перша половина XI ст.).

2.