Юридична відповідальність за порушення права референдної демократії
Проблема юридичної відповідальності за реалізацію суб’єктами права правової поведінки має глибокі корені і характеризується перспективним і ретроспективним її видами. Перспективна юридична відповідальність передбачає відповідальне ставлення людини і громадянина при реалізації своїх суб’єктивних прав на безпосерендні форми народовладдя та при виконанні юридичних обов’язків.
На необхідності встановлення ретроспективної юридичної відповідальності за порушення законодавства про референдуми наголошували ще радянські вченні, але за умов відсутності правового механізму реалізації права громадян на участь в референдумі СРСР будь-які правові санкції щодо порушення зазначеного права фактично були неможливі. Юридична відповідальність за порушення законодавства про всеукраїнський і місцеві референдуми передбачає негативну реакцію держави на порушення права громадянина на участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, виражену у відповідній правовій формі засудження як самого правопорушення, так і його суб’єкта. Запропоноване визначення дає можливість виділити характерні ознаки юридичної відповідальності за порушення законодавства про всеукраїнський референдум. Юридична відповідальність за порушення законодавства про всеукраїнський референдум включає такі складники: наявність визначених правових санкцій як міри відповідальності за порушення такого законодавства: доведена винність суб’єкта всеукраїнського референдуму в правопорушенні; обов’язковість стану примусу до виконання встановлених законодавством санкцій. Законодавством установлена процесуальна форма реалізації юридичної відповідальності за порушення законодавства про всеукраїнський і місцеві референдуми. Загальні положення про юридичну відповідальність у законодавстві про референдум закріплюються ст. 10 Закону. Закон визначає, що юридичної відповідальності притягуються особи, які перешкоджають шляхом насильства, обману чи погроз або іншим шляхом вільному здійснення громадянином права брати участь у референдумі, вести до дня голосування агітацію, а також члени комісії з референдуму та посадові особи, які вчинили підробку документів, свідомо неправильно підрахували голоси, порушили таємницю голосування або допустили інші порушення Закону. Ця стаття відсилає до чинного адміністративного та кримінального законодавства, норми якого деталізують конкретні міри покарання за вказані правопорушення. Юридична відповідальність за порушення права громадян на участь у референдумах носить комплексний характер і поділяється на такі види: конституційно-правова; адміністративно-правова; кримінально-правова; цивільно-правова відповідальність.Конституційно-правова відповідальність за порушення права громадян на участь у всеукраїнському та місцевому референдумах діє у вигляді узагальнених фундаментальних принципів. Конституція України не містить переліку правових санкцій щодо порушення конституційних положень, які закріплюють право громадянина України на участь у референдумах. В ній закріплюються гарантії забезпечення реалізації конституційного права громадян України брати участь у референдумах (ст. 3, 38). Конституційні нормативні гарантії деталізуються у поточному законодавстві. Важливим нормативним актом, що встановлюють юридичну відповідальність за порушення законодавства про референдуми є кримінальне законодавство. Кримінальний кодекс України (ст. 160) закріплює склад злочинів щодо порушення законодавства про референдуми та визначає вид і міру покарання для правопорушників. У п. 1 названої статті визначається: «Перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму — карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років». Пункт 2 закріплює підвищену відповідальність у вигляді позбавлення волі до п’яти років за «ті ж самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, або за попередньою змовою групою осіб». Ще більш жорстке позбавлення волі від одного до п’яти років встановлюється п. 3 названої статті за «підроблення документів референдуму, приписування, завідомо неправильний підрахунок голосів, порушення таємниці голосування, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою»[66].
Самостійним видом нормативних гарантій щодо забезпечення реалізації конституційного права громадян України на участь у референдумах є деталізація конституційних умов в адміністративному законодавстві.
Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст. 186—4) встановлює склади адміністративних проступків та стягнення у вигляді штрафу: 1) від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумі громадян за «видачу членом дільничної комісії з референдуму бюлетеня для голосування за іншу особу»; 2) від трьох до шести неоподатковуваних мінімумі громадян за: а) публічні заклики або агітацію за бойкотування референдуму, перешкоджання членам ініціативної групи у збиранні підписів громадян під вимогою про проведення референдуму, а так само будь-яка агітація в день проведення референдуму; б) втручання в роботу комісії з референдуму, що перешкоджає виконанню ними обов’язків, пов’язаних з підрахунком голосів або визначенням результатів референдуму [67].
Важливе значення у деталізації конституційних нормативних гарантій щодо забезпечення реалізації конституційного права грмадян України на участь у референдумах є відшкодування спричиненої матеріальної і моральної шкоди порушенням законодавства щодо названого конституційного права. Відшкодування шкоди (матеіальної і моральної), яка завдана громадянину України незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень у сфері забезпечення участі громадян України у референдумах забезпечується державою чи територіальною громадою. Така шкода відшкодовується органами держави, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України)[68].
Отже, удосконалення нормативного регулювання і правозастосуван- ня при здійсненні ретроспективної юридичної відповідальності щодо порушення референдної демократії в центрі і на місцях сприятиме реформуванню системи законодавства і практики проведення референдумів, забезпечить реалізацію превентивної, компенсаційної та карної функцій юридичної відповідальності при порушенні законодавства про референдуми.