ВСТУП
Конституція за своєю сутністю є системою обмежень державної влади шляхом проголошення і забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Права людини становлять основу конституціоналізму.
Ідея про те, що люди від народження є вільними і рівними у правах, що їм від народження належать невідчужувані права, покладена в основу перших конституційних актів, що приймалися в ході усіх буржуазно-демократичних революцій ХУІІ-ХУІІІ ст. У подальшому права і свободи людини у тому чи тому обсязі закріплювалися в конституціях усіх демократичних держав. Так права людини набували юридичної форми і ставали найважливішим інститутом конституційного права поряд з інститутами державної влади та засад суспільного життя.Права, свободи й обов’язки людини і громадянина є основоположною частиною чинної Конституції України. В Основному Законі права і свободи людини розглядаються не як даровані державою своїм громадянам, а як такі, що належать людині від народження, існують незалежно від діяльності держави та є невідчужуваними й непорушними.
Правам людини мають відповідати зобов’язання держави. Саме права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Їх затвердження й забезпечення є головним обов’язком держави, яка відповідає за свою діяльність перед людиною (ст. 3 Конституції).
Етимологічно поняття правового статусу особи (від лат. зШш — становище) пов'язане з правовим становищем індивіда як суб'єкта права в суспільстві та державі, учасника суспільних відносин і свідомої діяльності. Це становище визначається не тільки юридичними, а й іншими соціальними нормами, а тому називається соціальним (суспільним) статусом особи. Він визначається всією сукупністю економічних, політичних, моральних та інших засад життєдіяльності суспільства і держави в конкретний період розвитку.
Терміни «особа», «людина», «громадянин» широко використовуються в законодавстві.
Термін «людина» визначає людську істоту з природного погляду як невід'ємну складову живої природи, живий організм, що підкоряється біологічним законам і який з огляду на особливості свідомості та психіки пристосований до суспільного способу буття разом із собі подібними. Кожна людина народжується з ознаками належності до людського роду та рядом індивідуальних рис, які притаманні тільки їй і які змінюються та розвиваються у неї упродовж життя (вік, зовнішність, інтелект тощо).
Людина — соціальна істота, бо народжується, живе, спілкується у певному суспільстві, за відповідних соціально-історичних умов. Відповідно права і свободи людини виникають у результаті самого факту її народження. Однак, зрозуміло, людина народжується не тільки в певному суспільстві, а й у певній державі.
Суб'єктом права людина визнається конституцією, іншими законами держави. Важливо, щоб її правове становище було чітким і відповідало загальносвітовим досягненням у галузі прав людини.
Слід зазначити, що Україна як одна з держав—засновниць Організації Об'єднаних Націй відповідно до ст. 55 Статуту ООН взяла на себе зобов'язання сприяти загальній повазі та дотриманню прав людини і основних свобод для всіх. А це означає, що національне законодавство в цій галузі має відповідати міжнародно-правовим стандартам.
Якщо людиною народжуються, то громадянином стають. Відповідно поняття «громадянин» застосовується до особи, яка знаходиться у правовому зв'язку із конкретною державою — через громадянство цієї держави. Громадянин наділений певним обсягом прав, які закріплюються за ним у результаті його належності до певної держави. Таким чином, кожен громадянин наділений комплексом прав, що належать до загальноприйнятих прав людини, а також усіх прав громадянина, що визнаються у конкретній державі.
Спільним для понять «особа» і «громадянин» є те, що вони стосуються тієї самої людини, але якщо «особа» визначає її місце в суспільстві, то «громадянин» — у державі. Зокрема, «особою», тобто членом суспільства, можуть бути не тільки громадянин конкретної держави, а й іноземець та особа без громадянства, які проживають на її території. Правове становище останніх визначається лише статусом прав людини, який забезпечується кожною державою на конституційних засадах та міжнародно-правових нормах.