Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються у такому значенні:

1) безоплатна правова допомога — правова допомога, що гаран­тується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та ін­ших джерел;

2) законні представники — батьки, усиновителі, батьки-вихова- телі, прийомні батьки, патронатні вихователі, опікуни, піклуваль­ники, представники закладів, які виконують функції опікунів і піклу­вальників;

3) правова допомога — надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення;

4) правові послуги — надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представни­цтва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах мі­сцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захи­сту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Стаття 1 коментованого Закону наводить визначення основних по­нять і категорій, які застосовуються у цьому Законі.

Так, ключовою дефініцією цього Закону є безоплатна правова допо­мога. Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону, безоплатна правова допомога — це правова допомога, що гарантується державою та повністю або ча­стково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, міс­цевих бюджетів та інших джерел.

Безоплатна первинна правова допомога надаватиметься кожній осо­бі, тобто громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, в тому числі біженцям, які перебувають під юрисдикцією України.

Ведучи мову про безоплатну правову допомогу, доцільно з'ясувати, що таке правова допомога. Згідно п.3 ч.1 цієї ж статті Закону, правова допомога — це надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і сво­бод, їх відновлення у разі порушення.

Правові послуги, що складають правову допомогу, включають в се­бе такі:

• надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з право­вих питань;

• складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів право­вого характеру;

• здійснення представництва інтересів особи в судах, інших держав­них органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

• забезпечення захисту особи від обвинувачення;

• надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторин­ної правової допомоги та медіації (посередництво як позасудовий спо­сіб вирішення спорів).

Ще одне поняття, визначення якого законодавець наводить у комен­тованій статті, це поняття законних представників. Зазначене поняття, звісно, не нове у вітчизняному праві, воно широко застосовується в Ци­вільному кодексі та процесуальному законодавстві загалом. Цей же за­кон відносить до кола законних представників таких осіб — батьків, усиновителів, батьків-вихователів, прийомних батьків, патронатних ви­хователів, опікунів, піклувальників, представників закладів, які вико­нують функції опікунів і піклувальників (детальніше див. Сімейний ко­декс України). Наведений перелік законних представників в розумінні застосування положень цього Закону є вичерпним.