Стаття 20. Підстави для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги

1. Особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону;

2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на без­оплатну вторинну правову допомогу;

3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомір­ними;

4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допо­мога з одного і того ж питання;

5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної пра­вової допомоги.

2. У разі якщо особі відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги на підставі пункту 5 частини першої цієї стат­ті, до рішення про відмову додається письмове роз’яснення про по­рядок звернення до відповідних міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної пра­вової допомоги у випадку, якщо вказана особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених ч. 1 ст. 14 Закону.

1.2. Крім того, відмовлено може бути, якщо особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї кате­горій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу. В даному випадку повинна мати місце як завідома неправдивість так і не- умисна. Закон не врегульовує питання стосовно того, хто визначає (Центр чи безпосередньо адвокат), що вимоги особи про захист або від­новлення її прав є неправомірними. Відмова матиме місце і у випадку, коли вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними, оскільки закон захищає відносини, що врегульовані нормами права.

1.3. Оскільки одним із призначенням права є врегулювання суспіль­них відносин (правовідносин), а також у зв'язку з тим, що правовідно­сини на відміну від інших суспільних відносин охороняються держа­вою, то особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги у випадку, якщо вимоги особи про захист або відно­влення її прав є неправомірними.

1.4. У випадку, якщо особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання, то також матиме місце відмова у наданні безоплатної правової допомоги. Під одним і тим же питанням слід розуміти звернення за допомогою по одній і тій же спра­ві в якості одного і того ж суб'єкта. Тотожність питань не матиме місце якщо зацікавлена особа зверталася по одній і тій же кримінальній спра­ві як свідок, а потім як підозрюваний, чи спочатку була позивачем по цивільній справі з певного питання, а з часом відповідачем по даному питанню.

1.5. Також відмова матиме місце у випадку, коли особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги. Вказане положен­ня більшою мірою стосується судової форми захисту прав, свобод та інтересів.

2. У разі якщо особі відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги у зв'язку з тим, що особа використала всі націона­льні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги, до рішення Центру про від­мову додається письмове роз'яснення про порядок звернення до відпо­відних міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнарод­них організацій, членом або учасником яких є Україна. Таким чином, надання безоплатної вторинної правової допомоги не охоплює можли­вість захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод та інтересів у міжнародних судових установах.