Стаття 26. Обов’язки суб’єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги

1. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, зобов’язаний:

1) неухильно дотримуватися вимог Конституції України, цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів;

2) надавати якісно та в необхідному обсязі безоплатну вторинну правову допомогу;

3) приймати до провадження справи осіб, які потребують безо­платної вторинної правової допомоги, відповідно до договорів, укладених з Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

4) не розголошувати конфіденційну інформацію про особу, яка стала відомою у зв’язку з наданням безоплатної вторинної правової допомоги.

2. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом чи на тимчасовій основі на підста­ві договору, має всі обов’язки, встановлені Законом України «Про ад­вокатуру», іншими законами України.

До підпункту першого пункту першого статті: у своїй діяльності ад­вокат, відповідно до клятви адвоката, має суворо додержуватися зако­нодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики.

Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, цим За­коном, іншими законодавчими актами України, кодексами України (цивільним, цивільно-процесуальним, кримінальним, кримінально-ви­конавчим, кримінально-процесуальним, адміністративним, адміністра­тивно-процесуальним, податковим, господарським, господарко-про- цесуальним, земельним, сімейним тощо) міжнародними договорами, статутами адвокатських об'єднань та багатьма іншими нормативними актами України (нормативні акти уряду, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, міністерств і відомств). Застосування норм і їх дотримання адвокатом залежить від виду справи, що надана до розгляду. Також, адвокат має дотримуватись норм Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, порядку реєстрації адвокат­ських об'єднань, Правил адвокатської етики тощо.

Слід мати на увазі, що у випадку, якщо норми будь-якого закону, суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого на­дана Верховною Радою України, застосовуються положення відповід­ного міжнародного договору.

Основне положення щодо організації діяльності, ролі, завдань адво­ката міститься у Конституції України: «для забезпечення права на за­хист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура». Конституцією також встановлено право надання адвокатом правової допомоги заарештованому чи затриманому; захисту — обвинувачено­му, підсудному, підозрюваному.

Відповідно до підпункту другого пункту першого статті адвокат зо­бов'язаний надавати якісно та в необхідному обсязі безоплатну вторин­ну правову допомогу. Тобто, адвокат має створити рівні можливості для доступу осіб до правосуддя. До вторинної правової допомоги вхо­дять:

- захист від обвинувачення. Забезпечення обвинуваченому права на захист — це сукупність процесуальних засобів, прав і можливостей, га­рантоване використання яких надає можливість знати обвинуваченому й адвокату зміст обвинувачення і протистояти йому, спростовувати ви­сунуті обвинувачення, доказувати невинуватість та захищати честь, гі­дність, свободу й інші законні права та інтереси обвинуваченого.

Тобто справа адвоката щодо якісного та повного надання безоплат­ної вторинної допомоги полягає у доведенні до обвинувачуваного (пі­дозрюваного, підсудного) підозри, в якій він обвинувачується; право захищати встановленими законом засобами права, свободи, честь, гід­ність та законні інтереси обвинувачуваного (підозрюваного, підсудно­го), використовуючи надані права і юридичні можливості їх реалізації; право звертатись до суду та оскаржувати факти затримання та інших незаконних дій і рішень; право звертатись до Уповноваженого Верхов­ної Ради України з прав людини; право на звернення до Європейського Суду з прав людини, якщо вичерпані всі можливості національних за­собів правового захисту, надавати докази та інші);

- здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на без­оплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних орга­нах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.

- складення документів процесуального характеру — тобто проце­суальних документів, які, як правило, використаються учасниками су­дового процесу. Судовий процес в Україні складається з декількох ста­дій, і кожній стадії відповідають свої, певні процесуальні документи. Адвокат, готуючи процесуальні документи має враховувати, чи може він бути поданий на тій стадії, на якій перебуває справа.

До процесуальних документів відносяться: мирова угода про розпо­діл спільно нажитого майна подружжя;, визначення місця проживання дитини та встановлення порядку участі у вихованні; мирова угода; за­ява про визнання мирової угоди; заява про уточнення позовних вимог; заява про залишення позовних вимог без розгляду; заява про залишення позову без розгляду заяви про апеляційне оскарження рішення суду та окремої ухвали; заява про перегляд заочного рішення (справи щодо ви­значення місця проживання неповнолітньої дитини та відібрання не­повнолітньої дитини); заперечення проти позовної заяви про визнання членами сім'ї наймача, визнання осіб, такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та зобов'язання вчинення дій; заява про зміну предмета позову; заява про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами; заява про уточнення позовних вимог; заява про перегляд заочного рішення; заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житлове приміщення; заперечення на касаційну скаргу; клопотання про відновлення (поновлення) строку на оскарження вироку (рішення) суду; заява про відстрочення та розстро­чення сплати судових витрат, зменшення розміру судових витрат або звільнення від них; заява про ухвалення додаткового рішення; заява про укладення мирової угоди; заява про скасування судового наказу; заява про розшук відповідача; заява про роздрукування технічного запису су­дового засідання; заява про розгляд справи за відсутності особи; заява про призначення експертизи, заява про приєднання до апеляційної скарги; заява про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання; заява про повідомлення суд про причини неявки у судове засідання; заява про повернення судового збору; заява про пере­гляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами; заява про перегляд заочного рішення; заява про зміну способу і порядку вико­нання рішення суду про стягнення аліментів;заява про заміну неналеж­ного відповідача; заява про залучення співвідповідача; заява про залу­чення до участі у справі третьої особи; заява про залишення позову без руху; заява про забезпечення позову; заява про забезпечення доказів; заява про відновлення провадження у справі; заява про відмову від по­зову; заява про відвід судді; заява про витребування доказів; заява про виклик свідків; заява про визнання позову; заява про видачу копії рішення суду; заява про видачу дублікату виконавчого листа; заява про видачу виконавчого листа; заява про апеляційне оскарження; запере­чення проти позову; заява про видачу копії запису фіксування судового засідання технічними засобами; заява про видачу цивільної справи для ознайомлення тощо.

До підпункту третього пункту першого статті адвокат зобов’язаний приймати до провадження справи осіб, які потребують безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до договорів, укладених з Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

До підпункту четвертого пункту першого статті адвокат зобов’я­заний не розголошувати конфіденційну інформацію про особу, яка ста­ла відомою у зв’язку з наданням безоплатної вторинної правової допо­моги — відповідно до Закону України «Про адвокатуру» та Правил етики адвоката предмет адвокатської таємниці складають питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, зміст консультацій, поради та роз’яснення з приводу вирішення правових пи­тань, а також інші відомості, отримані адвокатом від його клієнта, його представників та/або з інших джерел при здійсненні адвокатської дія­льності.

У рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи від 25 жовтня 2000 р. зазначено, що слід вдаватися до всіх необхідних дій, спрямова­них на належне забезпечення конфіденційного характеру взаємин між адвокатом і його клієнтом, адвокати мають дотримуватися професійної таємниці відповідно до національного законодавства, внутрішніх нор­мативних актів і професійних стандартів. Будь-яке недотримання прин­ципу професійної таємниці без відповідної згоди клієнта має бути на­лежно покаране.

Конфіденційність інформації про особу закріплена і на конститу­ційному рівні та є одним із природних прав людини, непорушення та забезпечення якого є обов’язком будь-яких інших суб’єктів.

Дотримання адвокатом обов’язку забезпечувати непорушність права особи на конфіденційність особистої інформації сприяє повному вияв­ленню фактів, суттєвих для реалізації та захисту їх інтересів; стимулює особу звертатися якомога раніше за юридичною допомогою чи право­вим вирішенням юридичних справ, щоб визначити свої права, з’ясу­вати, що вважається законним і правильним згідно існуючим законам.

Адвокат не може розкривати конфіденційну інформацію, що стосу­ється представництва особи, крім випадку згоди особи на таке розго­лошення. З цього правила є виняток: розголошення, що є дозволеними для здійснення представництва клієнта або з метою перешкодити особі скоїти злочинні дії, які можуть призвести до тяжкого злочину, чи є не­обхідними для захисту адвоката від необгрунтованих звинувачень у

протиправних діях, пов’язаних з представництвом інтересів особи або протиправними діями останнього.

Адвокат може бути примушений розголосити конфіденційність ін­формації лише у випадках визначених законом, і лише в інтересах наці­ональної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Вимога конфіденційності застосовується не тільки щодо інформації, конфіденційно повідомленої адвокату особою, але й щодо усієї інфор­мації, що стосується представництва інтересів цієї особи. Обов’язок ад­воката зберігати конфіденційність інформації щодо особи існує й після припинення справи.

Таким чином, адвокат всі свої дії повинен здійснювати так, щоб уникнути непотрібного розголошення конфіденційної інформації щодо представництва особи, обмежити коло тих осіб, яким потрібно знати цю інформацію, і отримати захисні гарантії або вжити інших заходів, щоб звести до мінімуму ризик неправомірного розголошення конфіде­нційної інформації.

Правила адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною ко­місією адвокатури 1 жовтня 1999 р., встановили, що «дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою переду­мовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є немож­ливим належне подання правової допомоги». Також, забороняються вимагання від адвоката цих відомостей, а також допит його як свідка з питань, що становлять адвокатську таємницю. За втручання в діяль­ність адвоката, що може призвести до порушення професійної таємни­ці, передбачено кримінальну відповідальність.

Дисциплінарне стягнення до адвоката застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше як через місяць з дня його ви­явлення, не враховуючи часу хвороби адвоката або перебування його у відпустці.

Відповідно до пункту другого статті адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом чи на тимчасовій основі на підставі договору, має всі обов’язки, встановлені Законом України «Про адвокатуру», іншими законами. Професійні права адвоката, що охороняються законом, закріплені в ст. 6 Закону «Про адво­катуру», а також у спеціальних законах щодо конкретних видів його дія­льності. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру» професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом; забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, йо­го помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об’єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. 3 цих пи­тань вони також не можуть допитуватись як свідки. Документи, пов’язані з виконанням адвокатом доручення не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховування телефон­них розмов адвокатів без санкції органів прокуратури. Не допускається негативне реагування з боку правоохоронних органів (дізнання, слідства, суду) на правову позицію адвоката у справі. Адвокату гарантується рів­ність прав з іншими учасниками процесу. Кримінальна справа проти ад­воката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, облас­тей, міста Києва. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, мате­ріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з наданням юридичної допомоги громадянам та організаціям.