Розділ VI ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опуб­лікування, крім:

розділу III цього Закону, який набирає чинності поетапно після по­чатку діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової до­помоги;

підпунктів 1—4 та 7 пункту 7 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2013 року.

2. Міністерство юстиції України до 1 січня 2013 року утворює центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги при голо­вних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, мі­стах Києві та Севастополі.

3. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги з 1 січня 2013 року забезпечують надання правової допомоги особам, за­значеним у пунктах 3—7 частини першої статті 14 цього Закону.

4. До початку надання центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги такої допомоги особа, яка провадить дізнання, слід­чий чи суд призначають захисника через адвокатські об’єднання, а на території адміністративно-територіальних одиниць, на якій центри роз­почали надання такої допомоги, — через зазначені центри.

5. Адвокати, які були призначені через об’єднання адвокатів до по­чатку надання центрами з надання безоплатної вторинної правової до­помоги такої допомоги на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці, зобов’язані завершити ведення справ, які пере­бувають в їх провадженні, крім випадків, установлених законом.

6. Надання безоплатної вторинної правової допомоги особам, зазна­ченим у пунктах 1, 2, 8—12 частини першої статті 14 цього Закону, за­безпечується поетапно починаючи з 1 січня 2014 року.

З 1 січня 2017 року безоплатна вторинна правова допомога надаєть­ся в повному обсязі всім категоріям осіб, передбаченим статтею 14 цьо­го Закону.

7. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кримінально-процесуальному кодексі України: статтю 21 доповнити частиною третьою такого змісту:

«Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд зо­бов’язані поінформувати підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного про можливість призначення захисника відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу»;

у частині третій статті 44:

пункт 1 доповнити словами «або дорученням Центру з надання без­оплатної вторинної правової допомоги»;

пункт 2 доповнити словами «чи Центру з надання безоплатної вто­ринної правової допомоги»;

у статті 47:

після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

«У разі якщо участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, об­винувачений, підсудний не залучив захисника, особа, яка провадить ді­знання, слідчий чи суд у встановленому законом порядку надсилають запит про призначення захисника до Центру з надання безоплатної вто­ринної правової допомоги.

У зв’язку з цим частини четверту — шосту вважати відповідно час­тинами п’ятою — сьомою;

у частині шостій слова «своєю постановою вправі призначити захи­сника тимчасово до явки обраного захисника» замінити словами «за­безпечує участь захисника тимчасово через Центр з надання безоплат­ної вторинної правової допомоги до явки обраного або призначеного захисника»;

у другому реченні частини сьомої слова «слідчий чи суддя постано­вою, а суд — ухвалою самі призначають захисника» замінити словами «слідчий, суддя чи суд забезпечують участь захисника через Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в установленому за­коном порядку»;

пункт 2 частини другої статті 61 доповнити словами «або виклю­чення з реєстрів адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу»;

у статті 61¹:

частину другу доповнити словами «та керівнику Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, якщо захисника було при­значено таким центром»;

частину п’яту після слів «адвокатському об’єднанню» доповнити словами «або Центру з надання безоплатної вторинної правової допо­моги»;

частину п'яту статті 106 після слів «одного з її родичів» доповнити словами «Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги»;

2) статтю 271 Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122) доповнити частинами третьою та четвертою такого змісту:

«Якщо особа є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову до­помогу, у розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь адвокат, який призначений Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Зазначений адвокат має права, передба­чені частиною першою цієї статті та іншими законами.

Повноваження адвоката, призначеного Центром з надання безо­платної вторинної правової допомоги, підтверджуються дорученням, що видається Центром з надання безоплатної вторинної правової до­помоги»;

3) частину п'яту статті 5 Закону України «Про міліцію» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст.

«інформує в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про кожний випадок затримання, арешту чи взяття під варту особи, крім випадків, коли така особа захищає себе особисто чи запросила захисника».

У зв'язку з цим абзаци третій — п'ятий вважати відповідно абзаца­ми четвертим — шостим;

4) статтю 6 Закону України «Про адвокатуру» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 9, ст. 62; 2004 р., N 8, ст. 66) після абзацу дев'ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

«припинити участь у справі на підставі і в порядку, передбачених Законом України «Про безоплатну правову допомогу».

У зв'язку з цим абзац десятий вважати абзацом одинадцятим;

5) у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Відо­мості Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170 із наступними змі­нами):

частину першу статті 26 доповнити пунктом 39¹ такого змісту:

«39 ) створення відповідно до закону за рахунок коштів місцевого бюджету установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, призначення і звільнення керівників цих установ, залучення в установ­леному законом порядку фізичних чи юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги»;

доповнити статтею 38¹ такого змісту:

«Стаття 38¹. Повноваження у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги

1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги належать та­кі власні (самоврядні) повноваження:

1) утворення в установленому порядку установ з надання безоплат­ної первинної правової допомоги з урахуванням потреб територіальної громади;

2) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо утворен­ня установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, вирі­шення питань про чисельність працівників таких установ, про витрати на їх утримання, здійснення матеріально-технічного забезпечення їх ді­яльності, надання для їх функціонування необхідних приміщень;

3) забезпечення координації діяльності установ з надання безоплат­ної первинної правової допомоги на території відповідної адміністрати­вно-територіальної одиниці;

4) здійснення фінансування установ з надання безоплатної первин­ної правової допомоги та контролю за використанням коштів такими установами за призначенням;

5) розгляд письмових звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги та надання такої допомоги з питань, що належать до їх компетенції, відповідно до закону;

6) надання роз’яснень положень законодавства та консультацій що­до порядку звернення про надання безоплатної вторинної правової до­помоги;

7) забезпечення особистого прийому осіб для надання безоплатної первинної правової допомоги;

8) залучення на підставі договорів адвокатів, фізичних та юридич­них осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги;

9) координація діяльності з місцевими органами виконавчої влади та територіальними органами центральних органів виконавчої влади щодо надання безоплатної первинної правової допомоги;

10) надання документів та інших матеріалів або їх копій, необхідних у зв’язку з наданням безоплатної вторинної правової допомоги;

11) організація семінарів, конференцій з питань безоплатної пер­винної правової допомоги.

2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад взаємодіють з центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги та нада­ють їм сприяння в межах своїх повноважень»;

6) підпункт 6 пункту 7 розділу VI втратив чинність

(у зв’язку з втратою чинності Законом України від 21.06.2001 р. N 2557-ІІІ згідно із Законом України від 08.07.2011 р. N 3671^1)

7) статтю 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 27, ст. 208; 2008 р., N 26, ст. 243; 2009 р., N 24, ст. 298; 2010 р., N 6, ст. 46; із змі­нами, внесеними Законом України від 13 січня 2011 року N 2947^1) доповнити пунктами 28 і 29 такого змісту:

«28) забезпечення затриманим особам з моменту їх затримання пра­ва захищати себе особисто або користуватися правовою допомогою за­хисника;

29) інформування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про кожний випадок затримання осіб згідно з дорученням правоохо­ронних органів України та адміністративного затримання осіб, крім ви­падків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника».

8. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набран­ня чинності цим Законом:

підготувати і подати до Верховної Ради України пропозиції про приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Зако­ном;

забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно- правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно- правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України