<<
>>

Реформування сільських, селищних і міських рад

Відповідно до положень Закону України «Про місцеве самовряду­вання в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місце­вого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Вказаний Закон чітко визначає будову, внутрішню організа­ційну структуру місцевих рад. На розсуд місцевих рад виноситься тільки питання про необхідність утворення контрольних комісій, підкомісій, робочих груп. Такий імперативний підхід до визначення внутрішньої будови сільських, селищних, міських рад, з одного боку, уніфікує підхо­ди до формування представницьких органів місцевого самоврядування по всій території України, а з іншого — не дає можливості враховувати особливості та ситуативні потреби тієї чи іншої територіальної громади. Відповідно до положень Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» структурними елементами місцевих рад є депутатські групи і фракції; постійні комісії ради; тимчасові контрольні комісії ради; секретар ради. Функції місцевих рад є складною динамічною системою. Для усіх міс­цевих рад характерні, зокрема, представницька (представлення інтер­есів відповідних територіальних громад); нормотворча (врегулювання суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування); установча (формування власної структури місцевих рад, утворення виконавчих органів, організацій, установ, допоміжних і консультативних служб); кадрова (формування персонального складу органів, що створюються місцевими радами); контрольна (контроль за діяльністю виконавчих органів рад і їх посадових осіб, органів самоорганізації населення); організаційно-розпорядча функція (вирішення організаційно-право-

вих питань функціонування місцевих рад та їх органів). З урахуванням сфер діяльності місцевих рад виокремлюють: політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну, ідеологічну функції.

Окрім цього, ви­окремлюють функцію забезпечення і охорони прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, фінансово-бюджетну і матеріально- технічну функції. Однією з найважливіших проблем функціонування та розвитку місцевих рад є практично відсутність на державному рівні законодавчо визначеної кадрової політики у сфері місцевого самовряду­вання, зокрема, відсутня система проведення професійної підготовки та перепідготовки новообраних депутатів місцевих рад, посадових осіб та службовців органів місцевого самоврядування. Відсутність системного підходу до професійного навчання, постійного та обов’язкового підви­щення кваліфікації для працівників органів місцевого самоврядування є важливою проблемою розвитку цих органів. Особливо гостро проблема кадрового потенціалу відчувається у малих територіальних громадах сіл, а іноді і селищ у зв’язку з процесами урбанізації, відтоком працездат­ного кваліфікованого населення. Не визначеними залишаються також методологія формування критеріїв та вимог до надаваних місцевими радами публічних послуг на підставі європейських стандартів місцевого самоврядування. До цього додається закритість та сформована за остан­ні роки корпоративність органів місцевого самоврядування, зокрема, місцевих рад, низький рівень участі населення в процесі прийняття управлінських рішень в системі місцевого самоврядування тощо. Ще однією проблемою, на подолання якої має бути спрямована реформа місцевого самоврядування, є контроль за діяльністю місцевих рад з боку територіальної громади. Як уже зазначалося, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає досить широке коло по­вноважень місцевих рад щодо контролю за діяльністю її виконавчих органів, органів самоорганізації населення, відповідних підприємств, установ, організацій. Проте законодавче забезпечення механізму гро­мадського контролю за діяльністю місцевих рад розроблене недостат­ньо. Також вкрай недосконало законодавчо регламентоване залучення громадськості до прийняття важливих рішень з питань, що перебувають у компетенції місцевого самоврядування.
Так, законодавство про міс­цеві референдуми не відповідає сучасним вимогам. У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» прописані такі форми участі громадян в управлінні місцевими справами, як загальні збори громадян (ст. 8), місцеві ініціативи (ст. 9), громадські слухання (ст. 13). Однак за допомогою цих форм ефективно і регулярно впливати на діяльність місцевої ради практично неможливо. Так, рішення загальних зборів не є обов’язковими, а лише можуть враховуватися органами місцевого само­врядування в їх діяльності. Щодо громадських слухань, то пропозиції, які вносяться за їх результатами, підлягають обов’язковому розгляду органами місцевого самоврядування, але законодавчо не визначено, чи обов’язково має бути прийняте певне рішення за результатами їх розгляду.

Таким чином, нагальними напрямками реформування сільських селищних, міських рад залишаються сьогодні формування кадрового потенціалу та підвищення кваліфікації обраних депутатів місцевих рад та посадових осіб органів місцевого самоврядування, а також законо­давче закріплення та вдосконалення механізмів контролю за діяльністю місцевих рад з боку територіальних громад, залучення громадськості до прийняття важливих рішень з питань, що перебувають у компетенції місцевого самоврядування.

18.6.

<< | >>
Источник: Актуальні проблеми конституційного права України : Підручник /За заг. ред. про- А43 фесора Олійника А. Ю. — К.: Видавничий дім «Скіф»,2012. — 552 с.. 2012

Еще по теме Реформування сільських, селищних і міських рад: