Поняття та склад конституційно-правових відносин

У вітчизняній і зарубіжній юридичній науці конституційно- правові відносини розглядаються як нормативно визначені суспільно-політичні відносини, що виникають, змінюються або припиняються внаслідок діяльності чи поведінки суб’єктів конституційно-правових відносин і породжують конституційні права й обов’язки учасників цих відносин.

Але. звичайно, конституційно-правові відносини не завжди є результатом цілеспрямованої вольової діяльності суб’єктів конституційно-правових відносин. В окремих випадках при­чиною або наслідком виникнення, зміни або припинення конституційно-правових відносин, що об’єктивізується у юри­дичному факті, є об'єктивні явища, що не залежать від волі суб’єктів, але їх настання передбачає певні юридичні стани учасників конституційних правовідносин. Ці нормативно пе­редбачені об’єктивні явища - стихійні лиха, аварії і катастро­фи. епідемії, епізоотії, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення, масові порушення правопорядку тощо виникають і припиняються незалежно від волі суб’єктів.

Виходячи з основних положень про причинно-наслідкову сутність правових явищ, їх багатовимірність та діяльносний характер, конституційно-правові відносини слід оцінювати не тільки як перманентні суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються на підставі норм конституцій­ного права і є як результатом вольової діяльності чи поведінки суб єктів конституційно-правових відносин, так і результатом впливу на цих суб єктів об’єктивних явищ.

Отже, конституційно-правові відносини - це нормативно визначені суспільно-політичні відносини, що виникають, змі­нюються або припиняються внаслідок діяльності чи поведінки суб'єктів конституційно-правових відносин, або ж незалежно від їх волі, як результат певного стану чи статусу і породжу­ють конституційні права і обов'язки учасників цих відносин.

Конституційно-правові відносини мають певні кваліфікую­чі ознаки, що дозволяють відрізняти їх від інших видів право­відносин.

По-друге, конституційно-правові відносини мають динаміч­ний характер. Вони виникають, змінюються (доповнюються) та припиняються (призупиняються) внаслідок діяльності, поведін­ки суб’єктів конституційно-правових відносин або ж незалежно від їх волі.

По-третє, виникнення, зміна та припинення конституційно- правових відносин породжують конституційні права і обов'язки учасників цих відносин. Тобто конституційні права і обов'язки виникають, змінюються та припиняються залежно від динаміки розвитку конституційно-правових відносин загалом.

По-четверте, усі елементи конституційно-правових відно­син - об’єкти конституційно-правових відносин, суб'єкти конституційно-правових відносин, зміст конституційно- правових відносин, юридичний факт мають свої особливі озна­ки, що різнять ці елементи від елементів інших галузевих пра­вовідносин.

По-п’яте, конституційно-правові відносини є досить багато­манітними. оскільки вони охоплюють усі сфери суспільного і державного життя в Україні.

Конституційно-правові відносини можна класифікувати за змістом, суб'єктами, формою, умовами дії (територією та часом дії). Утім номенклатура наведених критеріїв класифікації конституційно-правових норм не є вичерпною.

11 То стосується змісту, то О. О. Кутафін пропонує поділяти всі конституційно-правові відносини на матеріальні та про- в- 9-1131 цесуальні, залежно від того, який вид конституційно-правових норм реалізується в конкретному виді правовідносин^[48]. Тобто до матеріальних конституційно-правових відносин можна від­нести правовідносини між вищими органами державної влади, а до процесуальних - правовідносини, що виникають на основі дії Регламенту Верховної Ради України.

Конституційно-правові відносини можна класифікувати й за змістом окремих відособлених груп, конституційно-правових норм, на основі яких виникають, змінюються та припиняються конституційно-правові відносини. Відповідно до існуючої сис­теми інститутів конституційного права (системи конституцій­ного права) можна виділити такі основні види конституційно- правових відносин: правовідносини, пов’язані з основами суспільного і державного ладу; правовідносини, що виникають у зв'язку з реалізацією прав, свобод і обов’язків людини і грома­дянина; правовідносини, пов’язані зі здійсненням безпосеред­ньої демократи; правовідносини у сфері здійснення державної влади (законодавчої, виконавчої, судової); правовідносини у сфе­рі адміністративно-територіального устрою; правовідносини у сфері місцевого самоврядування.

За суб'єктами конституційно-правові відносини можна поділити на три основні групи залежно від домінування в кон­кретному виді правовідносин інтересів того чи іншого суб’єкта конституційно правових відносин. Це правовідносини, пов’язані з інтересами Українського народу; правовідносини, пов’язані з реалізацією інтересів держави та її органів; правовідносини, пов’язані з реалізацією інт ересів територіальних громад і органів місцевого самоврядування.

За формою конституційно-правові відносини можуть бути формалізованими та неформалізованими. Формалізовані конституційно-правові відносини чітко визначаються норма­ми Конституції України та законів, наприклад, процедура при­йому в громадянство. Неформалізовані правовідносини харак­теризуються відсутністю чітко визначеного порядку реалізації конкретних конституційно-правових норм за наявності норма­тивних застережень щодо часу, місця та кола суб'єктів, на яких поширюється дія цих норм. Наприклад, реалізація активного виборчого права.

За територією діі конституційно-правові відносини можуть бути загальнодержавними та місцевими (локальними). До пер­шого виду правовідносин можна віднести вибори Президента України, до другого - проведення місцевого референдуму.

За часом, тобто дією у часі конституційно-правові від­носини є постійними і тимчасовими. Переважна більшість конституційно-правових відносин є постійними і не обмеж­уються в часі. Хоча вони можуть припинитися і за настання певних умов (юридичного факту), як правило юридичної події. Наприклад, смерть громадянина України веде до припинення правовідносин, пов’язаних із його конституційними правами чи обов’язками. Тимчасові конституційно-правові відносини виникають і припиняються за настання юридичного факту, пов’язаного, як правило, з введенням особливого правового ре­жиму, наприклад надзвичайного стану.

Конституційно-правові відносини також можна класифіку­вати і за характером участі суб’єктів конституційно-правових відносин у цих правовідносинах - діяльність, поведінка та перебування в певному правовому стані, що не залежить від волі суб'єкта. Утім, ця класифікація потребує подальших дослі­джень.

Конституційно-правові відносини мають свій юридичний склад, тобто внутрішню взаємоузгоджену структуру діалектич­но пов’язаних основних складових елементів - суб’єктів, об’єктів, суб'єктивних прав і юридичних обов'язків та юридичних фак­тів. Хоча вчені іноді відносять до кола елементів конституційно- правових відносин й інші елементи, зокрема форми правовідносин тощо.

2.