1. Поняття та ознаки органу державної влади.
Різноманітна діяльність будь-якої держави, в тому числі і української, реалізується передусім через систему її державних органів.
Усі юридичні науки вивчають державні органи як об’єкт правового регулювання, оскільки у будь-якій державі діяльність її органів втілюється у правові форми.
Разом з тим кожна з галузей юридичної науки вивчає державні органи під своїм кутом зору, що відображає задачі і зміст даної юридичної науки,. В рамках теорії держави і права мова йшла про органи держави як однієї із складових частин загального поняття держави, а в курсі адміністративного права детально вивчалися органи виконавчої влади, їх структура, функції, форми і методи діяльності. Процесуальні форми діяльності суда, прокуратури вивчаються в курсах кримінально- процесуального і цивільно-процесуального права. Метою вивчення органів Української держави та учбовою дисципліною конституційного права є головним чином характер та об’єм конституційного регулювання.Державний орган уявляє собою організаційно і структурно обмежену частину державного механізму, яка наділена у встановленому Конституцією України порядку державно-владними повноваженнями, правовими і матеріально-фінансовими засобами для здійснення задач і функцій державної влади Української держави.
Конституція України регулює наступні основні сторони організації і діяльності органів Української держави:
а/ закріплюється загальне призначення органів державної влади як засобів, інструментів здійснення народовладдя, народного суверенітету;
б/ установлюються основні принципи організації і діяльності державних органів (розподіл влади, участь громадян в управлінні держави, законність діяльності);
в/ визначається характер взаємовідносин між державними органами і органами виконавчої влади на місцях;
г/ закріплюється структура державних органів і їх правовий статус (Верховної Ради України, Президента, Уряду, Конституційного Суду і ін.).
Сукупність названих норм основного закону створює відповідний конституційний інститут - основи системи державних органів України.
Легко впевнитись, що конституційні положення про державні органи України, їх місце в державному механізмі найбільш принципові та важливі. Вони виступають у якості відправних установок для більш детального регулювання статусу, різноманітних сторін діяльності державних органів.
При цьому, необхідно, мати на увазі, що якщо діяльність Верховної Ради, Президента, Конституційного Суду цілком регулюється в рамках конституційного права, то діяльність Уряду, судових органів, детально регламентується за межами конституційного права, в сфері дії відповідно адміністративного, цивільно-процесуального, кримінального і інших галузей права.
Наука конституційного права має свій підхід до вивчення органу держави. Він полягає в розкритті його конституційного статусу.
Відповідно, елементи цього статусу виділяються виходячи з загальнотеоретичного розуміння органу держави.
Для органа української держави характерні наступні основні риси, закріплені в Конституції України та утворюючи елементи його конституційного статусу.
По-перше, в Конституції, інших нормах конституційного права визначений особливий, встановлений державою порядок утворення формування державних органів.
По-друге, державний орган утворюється для здійснення певних задач, функцій державної влади, діяльності держави. Наприклад, Верховна Рада визначається як парламент Української держави, її представницький ї законодавчий орган. Уряд - орган виконавчої влади.
По-третє, найважливішою конституційною ознакою державного органу є його компетенція. Функції не можуть розглядатися у якості безпосередньої правової основи діяльності відповідного органу держави; у відмінності від суспільних організацій діяльність будь-якого державного органу пов’язана з використанням державно-владних повноважень - які включають можливість застосування державного примусу.
Тому Конституція виходить з того, що правовий статус органу повинен включати чітку детальну регламентацію міри використання ним своїх повноважень.
Це досягається за рахунок наділення кожного державного органу відповідними правами (які частіше усього одночасно є для нього і обов’язками), встановлення сфери застосування даних прав (предмета ведення) і територіальних меж їх використання. Таким чином компетенція є юридичним виразом функцій державного органу.Компетенція - наділення кожного державного органу відповідними правами (які частіше усього одночасно є для нього і обов’язками), встановлення сфери застосування даних прав (предмета ведення) і територіальних меж їх використання.
Крім того необхідно розглянути не тільки компетенцію, але й державно-владні повноваження.
Останні передбачають можливість державного органу:
- безпосередньо вирішувати конкретні питання державного і суспільного життя;
- приймати індивідуальні і нормативні правові акти, які мають обов’язкову юридичну силу для інших державних органів, посадових осіб, суспільних організацій і громадян;
- здійснювати інші дії, які мають юридичне значення (видача документів, засвідчення юридичних фактів, реєстрація суспільних об’єднань і т. ін);
- шляхом використання організаційних, матеріально-фінансових важелів, методів переконання і примусу, забезпечувати виконання приймаємих рішень, здійснювати контроль за їх реалізацією.
По-четверте, важливою ознакою державного органу є особливий, встановлений державою порядок його діяльності, відступити від якого він не вправі. Складовою частиною цього порядку є приймаємі органом правові акти, що мають різноманітну юридичну силу і функціональне призначення.
Необхідно мати на увазі, що степінь правової регламентації, формалізації порядку, процедури діяльності держави різноманітна.
Вона більше застосовується до законодавчих органів, а також до судових органів.
Перші - діють в специфічному сесійному порядку, який детально розписаний в Регламенті Верховної Ради України, другі - розглядають цивільні і кримінальні справи в межах спеціальної процедури - кримінального та цивільного судочинства.
Менше регламентована процедура діяльності Президента, Уряду і інших органів виконавчої влади.
По-п’яте, ознакою кожного державного органу є його структура, внутрішня організація, яка також закріплюється у конституції, уставах, інших нормативних актах.
Структура - устрій державного органу - похідна від виконуємих ними функцій, об’єму повноважень, компетенцій. Структура державного органу може бути дуже простою (прокурор району) або складною (парламент, комісії, комітети). Чим вище місце органу у вертикальній ієрархії, тим, як правило, складніше його структура.