Питання 2. Система державних органів України.

Сукупність усіх органів держави, взаємопов’язаних і взаємодіючих між собою у ході здійснення державної влади, утворює систему органів України.

Різноманітність державних справ, вимагає великої кількості державних органів, які спеціалізуються на виконанні певних функцій, та певних дільниць роботи.

Уся сукупність органів повинна діяти, як єдиний організм і цілісна система. Для цього Конституцією створюються певні правові передумови, а саме:

- загальний правовий режим діяльності органів держави, що формується Конституцією України;

- “розподіл праці” в системі державних органів шляхом наділення кожного органу певною компетенцією;

- встановлення ієрархії правових актів, що приймаються усіма органами;

- закріплення організаційних зв’язків всередині системи органів. Прикладом може бути те, що органи виконавчої влади діють на основі підпорядкованості нижчестоячих органів вищестоячим.

Президент здійснює координаційну функцію на державному рівні.

Але конституційні передумови забезпечення єдності системи державних органів України не реалізуються автоматично. На практиці ще не вдалося досягти чіткого розподілення повноважень між державними органами виконавчої влади і органами виконавчої влади на місцях.

Досягнення збалансованості та злагодженості в діяльності державного механізму ускладнюється тим, що до дійсного часу йде формування повноцінної законодавчої бази для діяльності органів влади.

Система державних органів України обумовлена багатьма факторами.

Передусім вона формується для реалізації основних функцій державної влади:

- регулятивної, яка пов’язана з прийняттям нормативних актів, правил поведінки людей;

- організаційної, яка забезпечує виконання приймаємих актів, рішень;

- охоронної, яка полягає у забезпеченні правопорядку, безпеки громадян, захисту їх прав і свобод.

Названі функції лежать в основі відповідних видів (форм) державної діяльності:

- правотворчої;

- організаційної (виконавчої, розпорядчої);

- правоохоронної.

Перераховані функції і види державної діяльності визначають первинну спеціалізацію державних органів, пов’язані з формуванням гілки виконавчої влади, виділеними блоку правоохоронних органів, у підсистему яких входять органи суду, прокуратури, органи зовнішньої розвідки і контррозвідки, митних органів і ін. Разом з тим самі по собі функції державної влади і види державної діяльності ще не визначають конституційну систему державних органів України.

Наприклад, самі по собі нормотворча діяльність здійснюється не будь- яким одним, а декількома видами державних органів.

Іншим важливим фактором, який формує конституційну систему органів України, є принцип розподілу влади.

Для здійснення функцій державної влади її окремі ланки наділяються комплексом повноважень і вправі діяти самостійно, незалежно один від іншого, зберігаючи важелі взаємного стримування і контролю.

Розподіл влади як одна із основ конституційного устрою України зумовлює виділення в державному механізмі органів законодавчої, виконавчої і судової влади. Названі види державних органів утворюють основу конституційної системи органів української держави.

Фундаментальні гілки влади - законодавча, виконавча, судова, які уособлюють єдину державну владу, повинні бути доповнені і інструментами контролю та стримування будь-якої з них. Вони забезпечуються не тільки з допомогою важелів впливу кожної влади одна на одну, але й із допомогою впливу зі сторони функціонально-самостійних правових інститутів, державних органів. Цю роль, зокрема, повинні виконувати органи прокуратури, яка зобов’язана встановлювати і приймати заходи до усунення будь-яких порушень законів, від кого вони б не походили.

Слід відмітити, що сьогодні діє передбачений Конституцією і покликаний відігравати важливу роль у системі “стримувань і противаг”, і, зокрема контролі за діяльністю виконавчої влади Уповноважений з прав людини.

Третім важливим фактором, який впливає на конституційну систему державних органів України, є координація, взаємодія розподілу влади.

При усій спеціалізованності гілок влади і відповідних державних органів вони замикаються гілками єдиної системи, яка нуждається у повсякденній координації. Ця функція у державному механізмі покладається на Президента, який є главою держави.

В його розпорядженні є ряд повноважень, які дають йому можливість впливати на функціонування як законодавчої (право законодавчої ініціативи, право підпису прийнятих законів, право вето) так і судової (представлення кандидатур для призначення суддів Конституційного Суду, Верховного Суду, Вищого Арбітражного Суду, призначення суддів регіональних та місцевих судів) влади. Що з стосується виконавчої влади, то з нею Президент пов’язаний найбільш тісно, як структурно і функціонально так і фактично може направляти її діяльність.

Але у нашій державі можна говорити про обмеження дії принципу розподілу влади.

Маючи ефективні засоби стримування законодавчої і судової влади і, по суті, контролюючи діяльність виконавчої влади, Президент майже виведений із сфери дії цієї системи.

За виключенням інституту усунення від посади шляхом імпічменту, який обставлений цілим рядом складних процедур, як у Верховної Ради так і судової влади немає важелів впливу на діяльність глави держави.

І, нарешті, четвертий, вельми важливий фактор, що впливає на конституційну систему державних органів, - наявність в державі автономної республіки Крим. В якій фактично існують свої самостійні органи законодавчої, виконавчої і судової влади, які забезпечують її потреби.

Таким чином, по предметній, функціональній ознаці органи поділяються на законодавчі, виконавчі, судові.

Органами законодавчої влади є Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Головна особливість цих органів полягає у виконуваних ними функції - здійснення законодавчої діяльності, тобто прийняття актів вищої юридичної сили - законів, регулюючих найбільш важливі суспільні відносини. Оскільки закони можна розглядати як різновид управлінських рішень, вірніше вважати, що органи законодавчої влади вирішують принципові питання державного та суспільного життя.

Перед органами законодавчої влади несуть відповідальність уряд і інші органи виконавчої влади, по відношенню до яких перші, як правило, наділяються контрольними повноваженнями. Усі органи законодавчої влади коллегіальні, і приймають рішення більшістю голосів.

Органи виконавчої влади утворюються для здійснення виконавчої і розпорядчої діяльності з керівництва господарською, соціально-культурною та адміністративно-політичними сферами життя суспільства.

Вищим органом у цій системі є - Кабінет Міністрів України, який спрямовує і координує роботу інших органів виконавчої влади:

а/ центральних - міністерств, державних комітетів, установ при кабінеті Міністрів та інших центральних відомств;

б/ місцевих - місцевих державних адміністрацій, місцевих органів міністерств, державних комітетів і ін..

Специфічними рисами органів виконавчої влади є те, що вони:

- по-перше, формуються шляхом призначення;

- по-друге, здійснюють особливий вид діяльності - виконавчу, розпорядчу діяльність, спрямовану на виконання Конституції і законів України, актів Президента України як безпосередньо, так і шляхом адміністративної правотворчості;

- по-третє, здійснюють діяльність на засадах поєднання єдиноначальності та колегіальності.

Самостійну підсистему державного механізму утворюють органи судової влади.

Їх головне призначення - здійснення правосуддя, тобто захист від порушень закону, прав і свобод особи, інших суб’єктів конституційного права шляхом розгляду кримінальних, цивільних, адміністративних справ, а також забезпечення відповідності нормативних і індивідуальних правових актів Конституції України. Відповідно до форм здійснення судової влади (конституційне, цивільне, адміністративне, кримінальне судочинство) формується і підсистема судових органів.

Крім вищевказаної класифікації органів державної влади їх можна класифікувати за наступними критеріями: