Поняття місцевого самоврядування

У кожній державі залежно від особливостей її політико- територіального та адміністративно-територіального устрою, форми державного правління та політичного режиму, історич­них, національних, географічних та інших особливостей місцеве самоврядування має специфічну форму та назву.

Із середини XIX ст. місцеве управління за ініціативи прус- ського юриста Рудольфа Гйейста стало йменуватися «місцевим самоврядуванням». В інших країнах для передачі змісту цього важливого соціально-політичного явища використовуються й інші терміни: «муніципальне управління», «місцева автоно­мія», «територіальна децентралізація», «комунальне управління» тощо.

В основу місцевого самоврядування кожної країни світу по­кладені національні теорії місцевого самоврядування. Найбільш поширеними з них є громадівська (Італія. Франція. Угорщина), державницька (Китай, Лівія) та змішана теорії. Зміст кожної із зазначених теорій визначається визнанням пріоритетного суб’єкта місцевого самоврядування - громади та держави, або ж дуалізму їх пріоритетності.

Найбільшого поширення у світі набула громадівська те­орія. сприйнята більшістю держав Європи. В основі цієї концепції місцевого самоврядування лежить ідея природних прав територіальної громади, її своєрідного «суверенітету» стосовно держави, яка лише визнає та гарантує природні права територіальної громади. Прихильники цієї концепції розглядають громаду як самостійне джерело такої публічної влади, яка не належить державі, а є самостійною публічною владою, так званою «муніципальною».

Водночас на базі громадівської теорії місцевого самовряду­вання сформувалося дві моделі місцевого самоврядування - ан­глосаксонська (Австралія. Канада. США) і континентального права (Італія. Франція). Англосаксонська модель передбачає здійснення місцевого самоврядування виключно органами са- моорганізації населення на місцях, без будь-якого втручання в цю сферу, а континентальна (романо-германська) передбачає здійснення місцевого самоврядування як суб'єктами місцевого самоврядування, так і органами державної виконавчої влади на місцях, з мінімальним втручанням останніх у справи місцевого самоврядування.

В Україні на сьогодні реалізована саме континентальна гро- мадівська модель місцевого самоврядування, основні принципи якої закріплені в Конституції та законах України.

Зокрема, «громадівське» розуміння місцевого самовряду­вання знайшло своє втілення в Конституції України (ст. 140), Європейській Хартії місцевого самоврядування 1985 року, зго­да на обов’язковість якої надана Верховною Радою України у 1997 році, а також у Законі України «Про місцеве самоврядуван­ня в Україні» від 21 травня 1997 р.

У першу чергу, громадівська концепція місцевого самовря­дування в Україні була закріплена в Основному Законі, у якому встановлено нормативне положення про те. що місцеве само­врядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл. селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Зокрема, основні ідеї громадівської теорії місцевого само­врядування були нормативно закріплені в Європейській Хартії місцевого самоврядування 1985 року. Зміст місцевого самовря­дування за Хартією полягає в гарантуванні державою права та реальної здатності територіальних спільнот громадян (жителів) та обраних ними представницьких органів вирішувати само­стійно. під свою відповідальність, певне коло питань, діючи в межах Конституції і законів відповідної держави. _

У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. зазначено: «Місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність те­риторіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого са­моврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України».

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сіль­ські. селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл.

Отже, місцеве самоврядування - це визначене Конститу­цією та законами України право територіальної громади са­мостійно. під свою відповідальність, безпосередньо або через утворювані громадою органи вирішувати питання місцевого значення.

Сутність і зміст місцевого самоврядування визначають його принципи - основні засади організації та здійснення місцевого самоврядування.

Істотними принципами місцевого самоврядування, закріпле­ними у ст. 4 Закону про місцеве самоврядування, є принципи народовладдя: законності; гласності; колегіальності: поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, органі­заційної та матеріальної самостійності в межах повноважень, визначених законодавством України; підзвітності та відпові­дальності перед територіальними громадами їхніх органів і по­садових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого само­врядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Основним принципом, що визначає сутність місцевого са­моврядування в Україні, є принцип народовладдя, який є по­хідним від фундаментального принципу народного суверені­тету, закріпленого у ст. 5 Конституції України. Умовно можна стверджувати, що народ України, як сукупність територіальних громад, реалізує народний суверенітет у формі місцевого само­врядування.

Реалізація принципу народовладдя передбачає, що терито­ріальні громади, відповідно до Конституції та законів України, здійснюють свою владу на місцях безпосередньо (місцеві рефе-

рендуми. місцеві вибори, загальні збори громадян, місцеві іні­ціативи тощо) та через представницькі органи (місцеві ради, сільські, селищні міські голови).

Принцип законності передбачає, що місцеве самоврядуван­ня в Україні ґрунтується виключно на положеннях Конституції, законів України та підзаконних нормативно-правових актів, у межах і порядку, визначених чинним законодавством України. Порушення законодавства України про місцеве самоврядуван­ня має наслідком настання конституційної, адміністративної, кримінальної, іноді - цивільної та дисциплінарної відповідаль­ності.

Значущим для організації та діяльності місцевого само­врядування в Україні є принцип гласності який передбачає, що всі суб’єкти місцевого самоврядування здійснюють свої по­вноваження публічно, відкрито. їх діяльність висвітлюється міс­цевими. а іноді й загальнодержавними ЗМІ.

Принцип колегіальності відображується в організаційно- правових формах діяльності органів місцевого самоврядування. Так, сільські, селищні та міські ради є колективними (колегі­альними) виборними і змінюваними органами місцевого само­врядування, їх правові акти є результатом колегіальної роботи, зокрема пленарних засідань.

Г)х>мадівська модель місцевого самоврядування в Україні не виключає об’єднання зусиль суб'єктів місцевого самоврядування з роботою місцевих органів виконавчої влади щодо здійснення загальнонаціональних програм соціально-економічного, куль­турного розвитку тощо. Співробітництво суб єктів місцевого самоврядування з органами держави грунтується на такому важливому принципі місцевого самоврядування, як принцип поєднання місцевих і державних інтересів

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні- також встановлює принцип виборності органів місцевого самовря­дування. який передбачає, що депутати місцевих рад. а також сільські, селищні та міські голови є виборними та змінними.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про вибори депутатів Вер­ховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сіль­ських, селищних, міських голів- від 6 квітня 2004 р.. депутати сільських, селищних рад. а також сільські, селищні, міські голо­ви обираються за мажоритарною виборчою системою, депутати

міських, районних у містах, районних, обласних рад і рад міст Києва і Севастополя проводяться за пропорційною виборчою системою.

Важливим принципом місцевого самоврядування є принципи правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Законом про самоврядування. Цей принцип об'єднує ряд загальних засад, принципів, що ма­ють самостійне значення - принцип правової самостійності; принцип організаційної самостійності; принцип матеріально- фінансової самостійності.

Принцип правової самостійності органів місцевого само­врядування та його органів полягає в тому, що вони повинні мати власні повноваження, визначені Конституцією або за­коном. Органи місцевого самоврядування, як зазначено в ч. 1 ст. 16 Закону, є юридичними особами і наділяються цим та ін­шими законами власними повноваженнями, у межах яких діють самостійно 1 несуть відповідальність за свою діяльність відпо­відно до закону.

Принцип організаційної самостійності полягає в тому, що основні суб'єкти місцевого самоврядування - територіальні гро­мади та їх органи - не є елементами державного апарату і не належать до механізму держави. Діючи в межах закону, органи місцевого самоврядування не підпорядковуються іншим органам і що будь-який адміністративний контроль за їх діями можливий лише для забезпечення законності та конституційних принципів місцевого самоврядування. Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування, зазначається також у ст. 20 Закону, може здійснюватися лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання орга­нів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Принцип матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування полягає у праві територіальних громад та утво­рених ними органів місцевого самоврядування на володіння, ко­ристування і розпорядження майном, яке є в комунальній влас­ності. яка є самостійною, відокремленою від державної, формою

власності, а також власними фінансовими коштами, достатніми, як про це зазначається в ст. 9 Хартії, для здійснення власних по­вноважень місцевого самоврядування та його органів.

Визначальним організаційно-правовим принципом місцевого самоврядування є принцип підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів і посадових осіб. Цей принцип передбачає, що діяльність представницьких органів і посадових осіб місцевого самоврядування під лягає гро­мадському контролю з боку територіальних громад, зокрема у формі громадських слухань.

До гарантійних принципів місцевого самоврядування слід від­нести принцип державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування і принцип судового захисту прав місцевого самоврядування.

Зокрема, принцип державної підтримки та гарантії місце­вого самоврядування розвиває нормативні положення статей 7 і 142 Конституції України. Держава визнає і гарантує місцеве самоврядування та бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве само­врядування. Держава також гарантує судовий захист прав і за- конних інтересів місцевого самоврядування.

Існують й інші принципи місцевого самоврядування в Укра­їні.

У сукупності загальні засади місцевого самоврядування в Україні утворюють цілісну систему - систему принципів місце­вого самоврядування, встановлених Конституцією та законів України.

2.