Поняття джерел конституційного права України

У науці конституційного права під джерелами конституцій­ного права, як правило, розуміють зовнішню форму виражен­ня (об’єктивації) конституційно-правових норм. Цей підхід до категорії «джерело конституційного права» сформувався істо­рично.

Зокрема, відомий німецький мислитель Г. В. Ф. Гёгель вба­чав у змісті джерела права не лише божественне походження права, а й «вічні та абсолютні ідеї», «національний дух і традиції народу». Г. В. Ф. Гёгель писав, що підґрунтям права є духовне взагалі, і його найближчим місцем і вихідним пунктом - воля, що вільна, оскільки свобода складає її субстанцію і визначен­ня. і система права є царством реалізованої свободи, світом духу, що породжений ним самим як інша правова природа^[17]. Таке розуміння джерела права вказує на глибинний зміст цієї категорії.

Виникнення поняття «джерело права» відносять до періоду існування Давнього Риму. Понад дві тисячі років тому Тіт Лівій у своїй «Римській історії» назвав Закони XII таблиць джерелами всього публічного і приватного права, оскільки вони були базою тогочасного права для давньоримських правознавців. Звичайно, Закони XII таблиць були далеко не першою пам'яткою давньо­го права, до найдавніших джерел права належатьЗакони царя Хамурапі, Закони Ману тощо.

Надалі погляди вчених на зміст поняття «джерело права» відзначалися різноманітністю. Ця категорія наповнювалася змістом з огляду на належність правознавця до тієї чи іншої юридичної школи. Зокрема, в радянському праві в 70-х роках XX ст. сформувався формально-юридичний підхід до джерел права, під якими було прийнято розуміти зовнішню форму вира­ження норм права (С. Л. Зіве, І. П. Ільїнський. М. А. Крутоголов.

І. Б. Новицький М. Д. Шаргородський, О. Ф. Шебанов та ін.). Від­так, у радянському державному (конституційному) праві трива­лий час вживалася категорія «джерело (форма) конституційного права»).

Погляди сучасних українських правознавців на сутність і зміст джерел конституційного права відрізняються оригі­нальністю 1 суттєвим відходом від доктринальних підходів радянського державного (конституційного) права. Зокрема. В. Ф. Мелащенко писав, що джерела права- «...це сила, що ство­рює право, перетворює його в життєву об’єктивність»^[18]. Джерела конституційного права В. Ф. Мелащенко розумів у матеріально­му. політичному, соціально-психологічному і власне юридичному значенні як акти нормативного характеру, які містять норми конституційного права.

В останні роки були здійснені й спроби кардинальної реві­зії поглядів на сутність і зміст джерел конституційного права України. Зокрема, сучасні вчені наголошують, що існуючі у ві­тчизняній науці визначення джерела конституційного права не відображають суті цієї юридичної категорії, оскільки джерела конституційного права за своєю сутністю є вираженням волі Українського народу і політики держави. За змістом же дже­рела конституційного права слід розрізняти залежно від осо­бливостей юридичної сили конституційно-правових норм, що об'єктивовані в цих джерелах. Тобто джерела конституційно­го права України - це зовнішня об’ктивація волі Українського народу і політики Української держави, що передбачає надання їм чи визнання за ними певної юридичної сили^[19].

Отже, можна стверджувати, що джерело конституційного права України у його правовому значенні - це зовнішня форма об'єктивації встановлених чи санкціонованих Українським на­родом. або державою чи суб'єктами місцевого самоврядування конституційно-правових норм, які мають юридичну силу.

Найбільш характерними юридичними ознаками (кваліфіка­ціями) джерел конституційного права України є:

1. За сутністю та змістом джерела конституційного права України відображують волю та інтереси Українського народу та політику держави і безпосередньо виражають владні відносини у суспільстві та державі. Джерела конституційного права мають загальнообов'язковий характер для всіх суб'єктів конституційно- правових відносин 1 є основою для формування інших галузевих джерел права.

2. За предметом правового регулювання джерела конститу­ційного права України відрізняються від інших галузевих джерел права тим. що вони регулють владні суспільні відносини полі­тичного характеру.

3. За суб'єктами правотворення джерела конституційного права різняться від інших галузевих джерел права чітко окрес­леним колом цих суб'єктів. Суб’єктами конституційного право­творення є Український народ, держава та суб'єкти місцевого самоврядування.

4. За функціями джерела конституційного права України зде­більшого здійснюють установчу і регулятивну функції, рідше охоронну функцію. Стосовно системи джерел національного права загалом, джерела конституційного права здійснюють ін­тегративні функції. Тобто джерела конституційного права є сис­темоутворюючим компонентом національної системи права.

5. За формою джерела конституційного права України є зо­внішнім проявом буття об'єктивно існуючих конституційно- правових норм. При цьому джерелами конституційного права України об'єктивізують виключно правотворчі, а не правозас- тосовчі норми конституційного права. Формами вираження конституційно-правових норм назовні є форми позитивного права - Конституція, закони України. Регламент Верховної Ради України, висновки і рішення Конституційного Суду України, акти місцевого самоврядування тощо. До того ж джерела консти­туційного права об’єктивізують виключно правомірні, легітимні конституційно-правові норми, тобто такі норми конституцій­ного права, що за змістом, формою, суб'єктами й процедурою правотворчості не суперечать чинному законодавству.

6. За способами і засобами правотворення встановлені чи санкціоновануються народом України, державою чи суб’єктами місцевого самоврядування. Наприклад. Український народ може визначати конкретні конституційно-правові акти через всеукра­їнський референдум. У цьому випадку джерелом конституційно­го права буде рішення (акт) всеукраїнського референдуму.

7. Джерела конституційного права мають найвищий ступінь гарантованості й забезпечуються всіма заходами державного впливу, що передбачені чинним законодавством.

8. Джерела конституційного права у своїй взаємодії утворю­ють певну органічну систему - джерел конституційного права. Ця система має структурні, функціональні та генетичні зв’язки між усіма ії складовими елементами.

9. Як і будь-яка інша система, система джерел конститу­ційного права репрезентована різнопорядковими елементами (складовими), що під лягають класифікації. На відміну від інших галузевих джерел права, система джерел конституційного права України репрезентована найбільшою кількістю видів джерел, які можуть бути класифіковані за всією сукупністю критеріїв класифікації джерел права в цілому.

10. Приведення джерел конституційного права України у від­повідність до правових стандартів ЄС. з огляду на їх системоут­ворюючий характер, сприяють адаптації всього національного законодавства до законодавства ЄС, що є необхідною вимогою до європейської Інтеграції України.

Таким чином, джерела конституційного права України як зо­внішня форма об'єктивації встановлених чи санкціонованих Українським народом або державою чи суб’єктами місцевого самоврядування конституційно-правових норм які мають юри­дичну силу і є фундаментом системи джерел національного пра­ва. їх система представлена широким колом різноманітних за предметом, суб’єктами, функціями, формами та умовами діями джерел конституційного права.

2.