Питання 4. Юридична характеристика чинної Конституції України.
Прийняття Конституції України 28 червня 1996 року - визначальна подія новітньої української історії. Важливим етапом в українському державотворенні, у розвитку українського суспільства і держави стало прийняття 28 червня 1996р нової Конституції України.
Прийняття Основного Закону нашої держави - це визначна подія в її історії, у житті її народу. Прийнята Верховною Радою України Конституція є історичною віхою в утвердженні державної суверенності України.Конституція України відображає тенденції і закономірності розвитку світового конституціоналізму. Найважливішими з таких тенденцій є: цілеспрямоване регулювання й перебудова внутрішньодержавних і міжнародних відносин; загальна демократизація конституції, політичних режимів, правового статусу особи виборчого права; закріплення основних рис правової держави; впровадження ідей парламентаризму; орієнтація на людину і загальнолюдські цінності; правове зміцнення основ громадянського суспільства, розвиток механізмів узгодження інтересів різноманітних соціальних, національних, мовних і релігійних груп; посилення виховної, морально-етнічної ролі конституції; розширення масштабів і сфер конституційного регулювання тощо.
Конституція України намагається втілити у життя наступні загальносуспільні цінності: здорове екологічне середовище, соціальну захищеність, відповідний рівень життя, право на користування надбанням людства в сфері політики, економіки, культури тощо.
Нова Конституція є актом вияву єдиної установчої волі українського народу, його непереборного прагнення жити в суверенній, демократичній, соціальній, правовій державі. Конституція України - багатоаспектний політико-правовий документ, що визначає пріоритетність громадянського суспільства, прав та свобод людини і громадянина, відображає високий рівень політико-правової культури суспільства і законодавця. Прийнятий з дотриманням усіх процедурних правил і за умов, коли депутати кваліфіковано і відповідально голосували за кожну статтю, зважуючи кожне слово і навіть букву, Основний Закон України поєднав інтереси всього українського суспільства, став надійним гарантом верховенства права і принципів демократії.
У світі віддали належне не лише змісту Основного Закону України, який повністю відповідає стандартам сучасної європейської демократії, а й характеру самого конституційного процесу. У ньому відбилися усі головні особливості політичного та суспільного життя України. Дух і буква Конституції спрямовані на єднання українського суспільства, на засадах демократії.Основним Законом України 1996 року встановлені конституційні принципи дії механізму державної влади, включаючи республіканський устрій, поділ влад, систему стримувань і противаг, самостійне функціонування органів держави; цілісність конституційного ладу і стабільність його засад; визнання і гарантування місцевого самоврядування. Разом з тим Конституція України не лише сформувала кістяк нашої державності, але й відкрила можливість усім гілкам влади на основі конституційної легітимності спільно працювати на благо держави, нашого народу. З її прийняттям створено необхідні умови для формування в українському суспільстві цінностей, що ґрунтуються на неухильному дотриманні прав та свобод людини, народовладді, відданості національним інтересам.
Зокрема, Основним Законом визначено конституційні права людини і громадянина, механізми їх забезпечення, встановлено законодавчі передумови для формування в Україні громадянського суспільства. Основою суспільного життя визнано багатоманітність у політичній, економічній та ідеологічній сферах. Непорушним визнано право приватної власності - економічної основи громадянського суспільства. За кожною людиною Конституцією України закріплено право на вільний розвиток своєї особистості, свободу пересування, свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань, світогляду і віросповідання; гарантовано свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, інтелектуальної власності.
Конституція України нормою прямої дії зобов'язала державні органи піклуватись про національні, культурні та мовні інтереси вихідців з України, які є громадянами інших держав. Водночас Конституція України заклала фундаментальні принципи, які визначають зовнішньополітичний курс нашої держави.
Вона закріпила територіальну цілісність та недоторканість кордонів нашої держави. Прийняттям Основного Закону підтверджено дотримання Україною норм і принципів міжнародного права та неухильне виконання взятих на себе зобов'язань, прирівнявши підписані та ратифіковані міжнародні угоди до національних законів.Основний Закон інтенсифікував нормотворчу діяльність в Україні на якісно новій базі, посиливши тим самим правовий вплив на соціально- економічні і політичні процеси в суспільстві. Конституція України стала основою дальших демократичних перетворень в державі, орієнтованих на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, міцним фундаментом розбудови на демократичних засадах такого державного і суспільного устрою, який дасть змогу нашій державі посісти гідне місце серед розвинутих європейських демократій. Суть Конституції знаходить найбільш повне відображення в її принципах. Принципи конституції - це керівні засади, в яких юридично відображені основні об'єктивні закономірності розвитку відповідного суспільства і держави. Вони відображають засадничі положення політико-правової ідеології держави на конкретному етапі її розвитку і, будучи закріпленими в Конституції, набувають нормативного характеру.
Конституційні принципи складають основу конституцію, без якої немає самої конституції. Природно, що таке їх велике значення зумовлює необхідність їх особливого захисту. Тому є спеціально юридична гарантія захисту конституційних норм-принципів. Так, ст.156 Конституції України встановлює ускладнений порядок зміни першого розділу “Загальні положення”. До універсальних конституційних принципів відносяться : принципи народного /національного/ суверенітету і народовладдя, правової держави, соціальної держави, гарантованості прав і свобод людини, соціально орієнтованої ринкової економіки, розподілу влади, політичного плюралізму, представницької демократії. Саме ці принципи в своїй сукупності складають основу сучасної демократичної конституції.
Структура Конституції України являє системно-структурну цілісність, що складається з інститутів, які займають логічно обумовлене місце в її системі залежно від функціонального навантаження.
Таким в цілому і є наш Основний Закон. У своїй структурі Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України, складається з преамбули, з 15 розділів, які об’єднують 161 статтю, в тому числі 2 статті Прикінцевих положень, та 14 пунктів перехідних положень.
Розділ I "Загальні положення " включає 20 статей (ст. 1-20). Розділ II "Права, свободи та обов’язки людини і громадянина" складається із 48 статей (ст. 21-68). Розділ III "Вибори. Референдум" включає 6 статей (ст. 69-74). Розділ IV "Верховна Рада України (ст. 75-101) Розділ V "Президент України" (ст. 2-112). Розділ VI ’’Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади” (ст. 113-120). Розділ VII "Прокуратура" (ст. 121-123). Розділ VIII "Правосуддя" (ст. 124-131). Розділ IX "Територіальний устрій України." (ст. 132,133). Розділ X "Автономна Республіка Крим" (ст. 134-139). Розділ XI "Місцеве самоврядування" (ст. 140-146). Розділ XII "Конституційний Суд України" (ст. 147-153). Розділ XIII "Внесення змін до Конституції України " (ст. 154-159). Розділ XIV "Прикінцеві положення" (ст. 160-161). Розділ XV "Перехідні положення" (пп. 1-14).
Таким чином, структура Конституції - досить чітка, логічно зумовлена система взаємопов'язаних і взаємозумовлених структурних елементів.
В преамбулі Конституції України формулюються цілі, мета побудови держави, важливіші вихідні положення політико-правового характеру, зокрема:
- положення про державно-політичне розуміння поняття “український народ”, за яким його визначають як єдність громадян України різних національностей, тобто всі особи, які належать до громадянства України, разом становлять український народ;
- положення про те, що дану Конституцію прийнято на основі здійснення українською нацією права на самовизначення;
- положення про те, що дану Конституцію прийнято для забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя;
- положення про те, що парламентарії, приймаючи Основний Закон України, усвідомлюють усю свою відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми і прийдешніми поколіннями українського народу;
- положення про визначення Конституції Основним Законом України.
Основна частина Конституції включає інститути та норми, які "вичерпують" її зміст.
Отже, розглянувши питання теми, ми дійшли до висновку, що: Конституція України - це Основний Закон держави, який регулює у відповідності з волею та інтересами народу суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення основоположних засад організації суспільства і держави. Конституція України - це також й політико-правовий документ, в якому знаходять свій офіційний вираз і закріплення головні, базові устої суспільного і державного устрою. Конституція України - особливий інститут правової системи держави, якому належить правове верховенство по відношенню до всіх її актів та властивий особливий порядок її прийняття та зміни.