Питання 4. Гарантії місцевого самоврядування в Україні.
Відповідно до статті 7 Конституції України місцеве самоврядування в Україні визнається і гарантується. Гарантованість прав місцевого самоврядування є необхідною передумовою його організації, функціонування та розвитку в будь-якій країні.
Відповідно, здійснення місцевого самоврядування в Україні забезпечується цілою системою гарантій, яку становлять економічні, політичні, правові та інші умови та засоби, що забезпечують повну і ефективну реалізацію прав місцевого самоврядування та їх надійний захист.Гарантії місцевого самоврядування поділяються на загальні гарантії та спеціальні (юридичні або правові) гарантії. При цьому, до загальних гарантій відносять досягнутий рівень розвитку країни, тобто ті економічні, політичні, соціальні, духовні відносини, які склалися в суспільстві (економічні, політичні, соціальні та духовні гарантії).
Спеціальні або правові гарантії місцевого самоврядування — це правові засоби, що забезпечують нормальну організацію та функціонування місцевого самоврядування. Вони встановлені в Конституції та законах України і спрямовані на забезпечення та захист прав місцевого самоврядування, його самостійність та ефективність. Їх існування обумовлене потребами становлення правової держави, в якій мають отримати визначення конституційно-правові статуси всіх інститутів публічної влади, в тому числі і місцевого самоврядування. Ця вимога, зокрема, отримала закріплення у ст. 2 Європейської хартії місцевого самоврядування: «Принцип місцевого самоврядування визнається в національному законодавстві і, у міру можливості, у конституції».
Найважливіші правові гарантії місцевого самоврядування отримали закріплення в Конституції України та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні». Серед них:
1. Гарантії організаційної самостійності місцевого самоврядування:
- положення Конституції України про те, що органи місцевого самоврядування не входять в єдину систему органів державної влади (ст.
5), а служба в органах місцевого самоврядування виступає самостійним видом публічної служби (ст. 38);- віднесення питань обрання органів місцевого самоврядування, обрання чи призначення посадових осіб місцевого самоврядування до повноважень місцевого самоврядування;
- встановлена Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 71) заборона органам виконавчої влади та їх посадовим особам втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом;
- встановлена Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 21) заборона обмежувати права територіальних громад на місцеве самоврядування за винятком умов воєнного чи надзвичайного стану.
2. Гарантії фінансово_економічної самостійності місцевого самоврядування:
- встановлення Конституцією України (ст. 142) матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування;
- положення Конституції України щодо захисту законом права комунальної власності на рівних умовах з правом власності інших суб’єктів (ст. 13);
- закріплення обов’язків держави фінансувати здійснення окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих органам місцевого самоврядування (ст. 143 Конституції України), та компенсувати витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами (ст. 67 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»);
- передбачена Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 61) заборона втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів, за винятком випадків, передбачених законом;
- передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 62) обов’язок держави фінансово підтримувати місцеве самоврядування, брати участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснювати контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком, гарантувати органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб;
- передбачене Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 68-70) право органів місцевого самоврядування мати позабюджетні кошти, встановлювати місцеві податки і збори, випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери тощо.
3. Гарантії захисту прав місцевого самоврядування:
- передбачена Конституцією України обов’язковість до виконання на відповідній території актів органів місцевого самоврядування (ст. 144) та актів, прийнятих шляхом місцевого референдуму;
- судовий порядок захисту права місцевого самоврядування (ст. 145 Конституції України);
- встановлена Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 72) підзвітність і підконтрольність місцевих державних адміністрацій районним, обласним радам;
- передбачена Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними громадами (ст. 75), перед юридичними і фізичними особами (ст. 77);
- встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 71) заборона для органів виконавчої влади, їх посадових осіб втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування та обов’язок місцевих державних адміністрацій повідомляти відповідні органи місцевого самоврядування про розгляд ними питань, що зачіпають інтереси місцевого самоврядування;
- право органів та посадових осіб місцевого самоврядування звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, органів та посадових осіб місцевого самоврядування (ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Як зазначає відомий вітчизняний вчений В. Кравченко, аналіз наведених положень чинного законодавства свідчить про те, що правові гарантії спрямовані на:
- по-перше, створення умов, які б виключали будь-які порушення прав і законних інтересів місцевого самоврядування з боку органів державної влади, підприємств, організацій тощо, а також органів і посадових осіб місцевого самоврядування (в останньому випадку мова йде про захист прав територіальної громади, її окремих членів на участь у здійсненні місцевого самоврядування);
- по-друге, припинення порушень прав і законних інтересів місцевого самоврядування;
- по-третє, поновлення порушених прав і законних інтересів місцевого самоврядування.
Охорона, захист, припинення порушень та поновлення порушених прав місцевого самоврядування може здійснюватися за допомогою багатьох засобів правового захисту, проте центральне місце в системі правових гарантій захисту прав місцевого самоврядування посідає судовий захист. «Місцева влада, — говориться в ст. 11 Європейської хартії місцевого самоврядування, — має право використовувати засоби правового захисту для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і поважання принципів місцевого самоврядування, які утілені в конституції чи національному законодавстві». Характеризуючи роль судів у механізмі захисту прав місцевого самоврядування, перш за все, варто зазначити, що право на судовий захист прав місцевого самоврядування є конституційним принципом (ст. 145 Конституції України). Відповідно до положень Конституції України та Європейської хартії місцевого самоврядування Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 71) передбачає право органів та посадових осіб місцевого самоврядування звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Процедура звернення до суду посадових осіб та органів місцевого самоврядування, окремих громадян встановлюється у відповідних процесуальних кодексах.