Основні засади судочинства в Україні

У загальному вигляді основні засади, принципи здійснення правосуддя можна розглядати як закріплені Конституцією Украї­ни або такі, що випливають з її норм основоположні правові ідеї.

Тобто, основні засади судочинства в Україні - це сукуп­ність принципів, що нормативно визначають сутність і зміст судочинства загалом та встановлюють особливості здійснення цивільного, господарського, адміністративного та криміналь­ного судочинства в Україні.

Принципи здійснення правосуддя в Україні отримали норма­тивне закріплення в ст. 129 Конституції України, Іїіаві 2 «Засади здійснення правосуддя в Україні» Закону України «Про судоустрій України» та інших нормативно-правових актах.

У найбільш загальному вигляді систему принципів здійснення судочинства визначає ст. 129 Конституції України. Основними засадами судочинства в Україні за Конституцією є: 1) законність:

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом:

3) забезпечення доведеності вини; 4) змагальність сторін та сво­бода в наданні ними суду своїх доказів 1 у доведенні перед судом їх переконливості; 5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором: 6) забезпечення обвинуваченому права на захист: 7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 8) забезпечення апеляційного та каса­ційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом: 9) обов’язковість рішень суду. Конституційні принципи судочинства розвиваються 1 деталізуються в статтях 5-17 Зако­ну України «Про судоустрій України» та інших законах України та підзаконних нормативно-правових актах.

Усі принципи судочинства України умовно можна поділити на три групи: 1) загальні конституційні принципи правосуддя: 2) спеціальні міжгалузеві принципи, що визначають загальні засади судоустрою і правового статусу суддів судів загальної юрисдикції; 3) галузеві принципи цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства.

Перша група принципів визначає загальні засади здійснен­ня правосуддя в Україні та реалізації права людини і громадяни­на на судовий захист своїх прав, свобод і законних інтересів.

Первинним принципом національного судочинства є принцип законності судочинства, зміст якого передбачає неухильне до­тримання судами загальної юрисдикції Конституції та законів України під час здійснення ними цивільного, господарського. адміністративного та кримінального судочинства. На відміну від країн з англосаксонською правовою системою, судові прецеден­ти не можуть бути джерелом судочинства в Україні, за винятком рішень міжнародних судів.

Одним з основних принципів судочинства в Україні є принцип здійснення правосуддя виключно судами, що забороняє делегу­вати функції судів, а також їх привласнення іншими органами чи посадовими особами. Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть передбачену законом відпові­дальність.

До того ж не всі відомі у світі види судів можуть здійснювати правосуддя в Україні. Так. ч. 5 ст. 125 Закону України заборо­няє створення надзвичайних та особливих судів як таких, що за своєю правовою природою суперечать закладеним в Осно­вному Законі вимогам. До надзвичайних та особливих судів не можуть бути віднесені військові суди, що існують в системі судів загальної юрисдикції, оскільки вони лише на місцевому та апе­ляційному рівнях відокремлені від загальних судів.

Важливим принципом судочинства, що розвиває положення статей 5 і 38 Конституції України про народний суверенітет і право громадян України на участь в управлінні державними справами, є принцип безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя. Цей принцип реалізується шляхом участі народних засідателів і присяжних в діяльності судів загальної юрисдикції. Щоправда, ст. 5 Закону дещо архаїчно визначає це право, як «громадянський обов’язок».

Одним із наріжних принципів судочинства в Україні є прин­цип гарантованості права на судовий захист. Він належить до загальних принципів конституційного права.

Закон про судоустрій деталізує цей принцип і гарантує захист прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Ніхто не може бути по­збавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними (ст. 6).

До того ж Закон України «Про судоустрій України* розширює дію цього принципу за колом суб’єктів. Окрім громадян України, право на судовий захист гарантується іноземцям, особам без громадянства, а також юридичним особам.

Ще одним фундаментальним принципом вітчизняного судо­чинства є принцип рівності перед законом і судом, який перед­бачає рівність перед зазначеними інстанціями всіх учасників судового процесу незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру за­нять. місця проживання та інших обставин. Зазначений прин­цип є похідним від загального конституційного принципу рівно­сті громадян перед законом і рівності їх конституційних прав і свобод (ст. 24 Конституції України).

Похідними від загальних принципів конституційного пра­ва є й такі принципи національного судочинства, як принцип правової допомоги під час вирішення справ у судах і принцип гласності.

Зокрема, принцип правової допомоги під час вирішення справ у судах гарантує надання допомоги під час вирішення справ у судах України. З цією метою в нашій державі діє адвока­тура, правовий статус якої врегульовано Законом України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р.

Закон України «Про судоустрій України» в ст. 8 закріплює пра­во кожного користуватися правовою допомогою під час вирішен­ня його справи у суді. Це право сприяє кваліфікованому захисту інтересів учасників судового процесу.

Принцип гласності судочинства передбачає, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених про­цесуальним законом (закриті судові засідання). Реалізація цього принципу також допускає проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-. звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засі­дання з дозволу суду, в порядку, встановленому процесуальним з одавством України.

Принцип обов'язковості судових рішень передбачає, що рі­шення, які набрали законної сили, є обов язковими до виконан­ня усіма органами державної влади, органами місцевого само­врядування. їх посадовими і службовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридич­ними особами на всій території України. Обов’язковість ура­хування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається чинним процесуальним законодавством.

Невиконання судових рішень має наслідком настання перед­баченої законом відповідальності - кримінальної, адміністра­тивної. цивільної і дисциплінарної.

Друга група принципів судочинства стосується засад ві­тчизняного судоустрою і судочинства та правового статусу суддів судів загальної юрисдикції.

Фундаментальним міжгалузевим принципом судочинства в Україні є принцип самостійності судів і незалежності суддів, який передбачає, що суди загальної юрисдикції в Україні є са­мостійними, а судді під час здійснення правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні й підкоряються лише закону.

Гарантії самостійності судів і незалежності суддів, згідно зі ст. 14 Закону України «Про судоустрій України», забезпечуються: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів: незмінюваністю суддів та їх недоторканістю; порядком здійснення судочинства, вста­новленим процесуальним законом, таємницею постановлення судового рішення: забороною втручання у здійснення право­суддя: відповідальністю за неповагу до суду чи судді; особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяль­ності судів; належним матеріальним і соціальним забезпеченням суддів: функціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.

Фактично принцип самостійності судів і незалежності суддів визначає загальні засади і сутність конституційно-правового статусу судів і суд дів судів загальної юрисдикції в Україні.

В основу правового статусу судів загальної юрисдикції, по­ряд з принципом самостійності судів, покладено принцип те- риторіальності і спеціалізації судів, що с основою формування їх системи.

Зокрема, принцип територіальності означає, що під час утво­рення Президентом України судів загальної юрисдикції врахову­ється місцезнаходження і статус утворюваного суду. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна адміністративно-тери­торіального устрою тощо.

Принцип спеціалізації судів передбачає, що відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утво­рюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрис­дикцій (господарські, адміністративні та інші), а в судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суд­дів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.

До принципів судоустрою також відноситься принцип гарантованості суддівського самоврядування. Зміст суддівсько­го самоврядування визначається його нормативно закріплени­ми завданнями: 1) забезпечення організаційної єдності функціо­нування органів судової влади; 2) зміцнення незалежності судів і суддів захист від втручання в їхню діяльність: 3) участьу визна­ченні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за дотриманням вста­новлених нормативів зазначеного забезпечення; 4) погодження призначення суддів на посади в судах загальної юрисдикції й обрання до кваліфікаційних комісій суддів; 5) заохочення суд дів і працівників апарату судів; 6) здійснення контролю за організаці­єю діяльності судів та інших структур у системі судової влади.

Загальні принципи судочинства також поширюються на пра­вовий статус суддів судів загальної юрисдикції. Суддя суду за­гальної юрисдикції - це призначена чи обрана посадова особа органу судової влади, яка одноособово чи колегіально здійснює правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністратив­ного та кримінального судочинства на оплачуваній основі.

Правовий статус судді судів загальної юрисдикції є сукуп­ністю юридичних елементів (правосуб’єктність судді, його пра­ва та обов’язки, функції, відповідальність, гарантії діяльності), що визначають сутність і зміст діяльності судді суду загальної юрисдикції відповідно до чинного законодавства.

Правовий статус суд дів ґрунтується на принципах незалеж­ності, недоторканості, незмінюваності суддів, їх соціального і правового захисту.

Зокрема, суд ді судів загальної юрисдикції є незалежними від будь-якого впливу, нікому не підзвітні й підпорядковуються лише закону; їх недоторканість гарантується Конституцією та Зако­ном України «Про статус суд дів» та іншими правовими актами; професійні судді обіймають посади безстроково і перебувають на посаді до досягнення 65 років; соціальний і правовий захист суп піп гарантується Конституцією та Законом України «Про ста­тус суддів» тощо.

Ці принципи деталізуються і розвиваються Конституці­єю України, Законом України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р.. Законом України «Про суддів» від 15 грудня 1992 р.. Європейською хартією статусу суддів, Рішенням Консти­туційного Суду України у справі про незалежність суддів як скла­дову їхнього статусу від 1 грудня 2004 р.. Постановою Кабінету Міністрів України № 907, що затверджує Державну Програму організаційного забезпечення діяльності судів на 2003-2005 роки; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про за­стосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві» від 18 червня 1999 р. № 10 та ін.

До міжгалузевих принципів судочинства також відносяться загальні принципи процедури судочинства, що є дієвими для всіх без винятку видів галузевої юрисдикції.

Принцип змагальності сторінта свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості є од­ним із основоположних принципів судочинства у всіх сферах судових юрисдикцій. Для змагального типу судового процесу властиве розмежування процесуальних функцій сторін та не­залежного від інтересів цих сторін суду, наявність протилежних сторін судового процесу та участь сторін у дослідженні доказів. Зазначений принцип деталізується в галузевому процесуально­му законодавстві як щодо учасників судового процесу, так і щодо їх функцій та порядку дослідження доказів сторін.

Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскар­ження рішення суду є одним з елементів правового захисту учас­ників судового процесу. Він забезпечується інстанційною побу- добою судової системи судів загальної юрисдикції України, яка передбачає повне чи часткове оскарження рішень суду першої інстанції, що не набрали (апеляція) або набрали (касація) за­конної сили у вищих судах. При цьому суд апеляційної інстанції вирішує питання факту і права, а суд касаційної інстанції - ви- і ключно права.

Принцип здійснення судового провадження державною мо­вою, закріплений у ст. 10 Закону України «Про судоустрій Укра­їни» розвиває положення ст. 10 Конституції України про за­безпечення державою всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного і державного життя на всій території України.

Утім Закон дозволяє особам, які не володіють державною мо­вою (наприклад, іноземці та особи без громадянства, біженці), користуватися рідною мовою і використовувати послуги пере­кладача у судовому процесі. У випадках, передбачених зако­ном. також дозволяється застосовувати в судовому процесі інші, окрім державної, мови - російську, мови національних меншин України та іноземні мови.

Третю групу принципів становлять галузеві принципи судо­чинства. тобто загальні засади судочинства, що властиві тільки окремим видам судочинства або найбільш повно виявляють­ся в галузевій юрисдикції. Для кожного виду судочинства (ци­вільного. господарського, адміністративного та кримінального) властиві свої системи принципів, що закріплюються в Консти­туції. законах України і. зокрема, відповідних процесуальних кодексах - Цивільному процесуальному кодексі (набув чиннос­ті 1 вересня 2005 р.). ГЬсподарському процесуальному кодексі. Кодексі адміністративного судочинства України. Кримінально- процесуальному кодексі України.

При цьому в Конституції України визначаються, в першу чер­гу. принципи кримінального судочинства, що є логічним з огляду на суспільну небезпечність злочинів і важливість здійснення справедливого, неупередженого і професійного судочинства у цій сфері юрисдикції.

У статті 129 Конституції України закріплюється принцип за­безпечення доведеності вини(принцип презумпції невинуватос­ті). що захищає права і законні інтереси суб'єктів кримінального процесу, обумовлює зміст підсумкових рішень суду. Зміст цього принципу полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути підданою кримінальному по­каранню. доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Доведення вини особи у суді покладається на прокурора, що логічно обумовлює інший важливий конституційний принцип кримінального су­дочинства — принцип підтримання державного обвинувачення в суді прокурором.

Цей принцип визначає напрямки діяльності прокурора як представника держави через свої публічно-правові обов’язки та його роль у судовому процесі. Ця функція є розвитком кримі­нального переслідування, яке здійснюється прокурором на до- судовому розслідуванні. Принцип підтримання державного об­винувачення в суді прокурором впливає на побудову усіх судових стадій кримінального процесу і є специфічним продовженням загальногалузевого принципу змагальності судового процесу.

Як уже було зазначено, спеціальні принципи цивільного, гос­подарського. адміністративного та кримінального судочинства закріплюються у відповідних процесуальних галузевих кодек­сах.