1. Місце і роль Президента в системі державних органів України.

Одним з найважливіших елементів державного механізму є глава держави.

Глава держави - особа, яка займає формально вище місце в структурі державних інститутів і водночас здійснює функцію представництва самою держави в цілому.

Інститут глави держави виник і сформувався у період становлення сучасної державності. Але його ґенеза пов’язана з феодальною державою і навіть з більш ранніми часами, коли монарх (правитель) не тільки виступав у ролі верховного носія влади, а й ототожнювався з самою державою. Юридичний статус і політичне значення сучасного глави держави залежить від форми державного правління, прийнятої в тій чи іншій країні. Його реальна роль у здійсненні влади багато в чому зумовлена також існуючим у країні політичним режимом.

Перша держава, в якій було запроваджено посаду президента як глави держави і виконавчої влади, - це США, де Конституцією 1787р. затверджено цей пост. Термін “президент” походить від латинського, означає “той сидить спереду”. Він застосовувався щодо головуючих на різних зборах. В Європі посада президента вперше була запроваджена у Франції та Швейцарії у 1848 р. У ХХ ст. Розпочалось широке запровадження цього поста у багатьох країнах. Остання фаза вказаного процесу мала місце наприкінці 80-х - на початку 90-х років нашого століття, коли майже в усіх незалежних державах, які утворилися після розпаду СРСР, і у країнах Східної Європи було запроваджено пости президентів. На сьогодні у світі з більш як 180 країн - членів ООН понад 130 мають президентів.

Значне поширення інституту президенства обумовлене низкою факторів, які визначають його значення і роль у державному та суспільному житті тієї або іншої країни. Насамперед президент уособлює державу, представляє її у міжнародних зносинах.

Треба мати на увазі, що відповідно до порядку обрання президента і обсягу його повноважень розрізняють президентські та парламентські республіки.

В Україні пост Президента був введений через рік після прийняття Декларації про державний суверенітет і майже незабаром після схвалення Верховною Радою Концепції нової Конституції України, ставши одним з перших кроків по її реалізації. За Законом “Про застосування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР” від 5 липня 1991 р., яким Конституція була доповнена главою 12 “Президент Української РСР”, Президента було визнано найвищою посадовою особою Української держави і главою виконавчої влади. Цей статус Президента підтверджено й Законом “Про Президента Української РСР” від 5 липня 1991 р. Введення конституційного інституту Президента було пов’язано з необхідністю зміцнення системи центральних органів влади, забезпечення їх цілеспрямованої діяльності в складний період набуття Україною незалежності, надання динамізму розвитку української державності. Перший Президент України був обраний всенародно 1 грудня 1991 р. одночасно з проведенням всенародного референдуму, що підтвердив Постанову Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р. про проголошення України незалежною суверенною державою.

Правовий статус Президента України визначено в чинній Конституції, який визначає місце і роль Президента в державі, окреслює коло його відповідальних повноважень, регламентує порядок обрання Президента і припинення його посадових функцій, форми співпраці Президента з органами законодавчої і виконавчої влади, участі у формуванні судової влади.

За Конституцією Президент України є главою держави і виступає від її імені. Слід зазначити, що за роки з часу впровадження в Україні поста Президента його правовий статус змінювався. Спочатку Президент України був визначений як найвища посадова особа Української держави і глава виконавчої влади. Пізніше змінами до Конституції України Президент визначався за статусом як глава держави та глава виконавчої влади. Цей статус було підтверджено Конституційним договором 1995 р. За чинною Конституцією Президент є лише главою держави. Вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів.

Визначення Президента виключно як глави держави обумовлює надання йому певних повноважень по відношенню до органів, що входять до всіх гілок державної влади.

Наприклад:

- як гарант додержання Конституції Президент може зупиняти дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності; скасовувати акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

- у зазначених Конституцією випадках, коли виявляється неспроможність парламенту своєчасно виконати покладені на нього функції, Президент може припинити його повноваження;

- як гарант державного суверенітету Президент зобов’язаний забезпечувати державну незалежність України і її національну безпеку, тому він наділений відповідними конкретними повноваженнями :

- є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;

- інших збройних формувань;

- очолює Раду національної безпеки і оборони України.

Конституція ввела в дію багато суттєво нових положень відносно посади Президента України, його повноважень, взаємовідносин з різними органами влади та посадовими особами. Серед них значне місце посідають такі, завдяки яким ті чи інші гілки влади мають можливість співпрацювати з Президентом, а також впливати на його діяльність з метою запобігання будь- якому свідомому чи несвідомому зловживанню владою. Так, наприклад, Верховна Рада має право на усунення Президента з посади в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Аналіз конституційних повноважень Президента України, їх співвідношення з повноваженнями Верховної Ради, Кабінету Міністрів, інших державних органів свідчить, що Україну не можна віднести ні до парламентського, ні до президентського типу республік - це республіка змішаного типу, що є характерним для багатьох інших країн світу (Російська Федерація, Казахстан, Франція).

Статус Президента України, як він визначений в статті 102 Конституції, дає підставу вважати його втіленням (уособленням) держави і державної влади в цілому, а не якоїсь її окремої гілки, що обумовлено колом повноважень, його роллю та місцем у політичному житті суспільства. Як глава держави Президент є вищою посадовою особою і саме тому наділяється повноваженнями виступати від імені України і у внутрішньому житті країни, і у міжнародних відносинах. Тобто повноваження Президента не потребують додаткового засвідчення, вони випливають із самого факту визнання його як глави держави.

У світовій конституційній практиці статус президента визначається таким чином не завжди. Разом з подібним визначенням ролі президента (Італія, Росія, Угорщина) існують визначення його як глави виконавчої влади (Мексика,США). Водночас у конституціях деяких країн (Франція, ФРН)статус президента в системі державних органів взагалі чітко не визначено - зазначається лише перелік його повноважень.

Основні напрямки діяльності Президента України згідно з ч.2 ст.102 Конституції такі:

-По-перше, на нього покладається обов’язок бути гарантом державного суверенітету, тобто неподільності, верховенства, незалежності державної влади в Україні;

- По-друге, Президент виступає як гарант територіальної цілісності України. На нього покладається обов’язок забезпечення як недоторканості зовнішніх кордонів України, так і безумовного припинення спроб будь-яких сил всередині країни розчленити територію України або відокремити якусь її частину.

- По-третє, Президент діє як гарант Конституції щодо забезпечення відповідності внутрішньої та зовнішньої політики інтересам держави, Основному Закону України, є гарантом прав і свобод людини і громадянина.

- Нарешті, Президент як гарант прав і свобод людини і громадянина повинен також сприяти створенню відповідних механізмів контролю та забезпечення реалізації цих прав і свобод, а відстоюючи їх - створювати умови нетерпимого ставлення до будь-яких випадків порушення таких прав і свобод.

При здійсненні функцій глави держави Президент користується повноваженнями, які закріплюються у ст.106 Конституції України.

Конституція України передбачає систему гарантій, мета яких - виключити можливість узурпації всієї повноти влади Президентом України, перетворення його в авторитарного правителя. До них можна віднести:

1) обмеження терміну повноважень Президента України п'ятирічним строком (ч. 1 ст. 103);

2) його обрання на загальних прямих виборах (ч. 1 ст. 103);

3) заборона мати Президентові України інший представницький мандат, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян (ч. 4 ст. 103);

3) заборона займати пост Президента України однією й тією ж самою особою більше ніж два строки підряд (ч. З ст. 103);

4) можливість усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (ст. 111);

5) можливість визнання Конституційним Судом України актів Президента неконституційними, через що вони втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

Президент України на час виконання повноважень користується правом недоторканності (ст. 105 Конституції України). Це означає, що до усунення Президента з поста проти нього не можна порушити кримінальної справи, його не можна арештувати тощо.

За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону. Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунутий з поста в порядку імпічменту.

Адміністрація Президента.

При Президенті України функціонує Адміністрація Президента, яка є допоміжним органом, що складається з кваліфікованих наукових консультантів, політиків, правознавців, економістів. Їх завдання полягає в тому, щоб надавати виважені поради Президенту України для прийняття рішень, готувати попередньо проекти документів, проводити експертні оцінки отриманих даних соціально-економічного стану суспільства, аналізувати та давати рекомендації для найбільш ефективного вирішення існуючих проблем.

Основними завданнями Адміністрації Президента є :

- організаційне, правове, консультативне, інформаційне й аналітичне забезпечення діяльності Президента України щодо реалізації ним повноважень гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, здійснення інших конституційних повноважень як глави держави;

- сприяння Президентові України у забезпеченні узгодженого функціонування і взаємодії Кабінету міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також у вирішенні кадрових та інших питань, віднесених до повноважень Президента України;

- забезпечення взаємодії Президента України з Верховною Радою України, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та об’єднаннями громадян;

- організація підготовки та опрацювання проектів указів і розпоряджень Президента України, а також проектів законів, що вносяться Президентом України на розгляд Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи;

- проведення експертизи законів, що передаються Верховною Радою України на підпис їх оприлюднення та інші.

2.