Конституційні основи державного ладу України

Важливою складовою конституційного ладу є державний лад. Державний лад України являє собою організацію і ді­яльність держави. Оскільки держава сама є організацією, зо­крема політичною організацією суспільства, то державний лад іноді визначається і може визначатись як будівництво держави (державне будівництво), або її устрій, діяльність.

За своєю суттю, змістом і формами державний лад є багато­гранним явищем. Зокрема, державний лад України охоплює структурні (організаційні) і функціональні основи держави, зокрема політичні, економічні, соціальні й культурні (духовні) основи. Політичні основи державного ладу України являють со­бою насамперед політичний механізм і відповідну політичну функцію (функції) держави; економічні основи - економічний механізм і відповідні функції держави тощо.

Конституція України визначає основні засади, принципи дер­жавного ладу України, що є керівними засадами організації та діяльності держави та її основних інститутів: органів державної влади, основних функцій держави, інших елементів (атрибутів) держави. Основними принципами державного ладу України є принцип суверенності та незалежності держави; принцип де­мократизму держави; принцип соціальної і правової держави: принцип унітарності (єдності, соборності) держави; принцип республіканської форми державного правління тощо. Ці принци­пи відображено в основних рисах нашої держави, якими наділяє її чинна Конституція України.

Так. згідно зі ст. 1 Конституції. Україна є суверенною і неза­лежною, демократичною, соціальною і правовою державою. Вона також проголошується унітарною державою (ст. 2) із рес­публіканською формою державного правління (ст. 5). Крім того, Україна визнається, за Конституцією України, національною і світською державою.

Принципи суверенності та незалежності нашої держави є спорідненими й передбачають внутрішній і зовнішній сувере­нітет.

Принцип демократизму держави характеризує передовсім взаємовідносини держави і суспільства, держави і особи. Першо­чергове значення у становленні та функціонуванні демократич­ної держави має порядок формування органів державної влади. Відповідно до Конституції України, шляхом вільних і справді демократичних виборів обираються народні депутати України, Президент України, органи місцевого самоврядування. Новелою сучасного виборчого права України є проведення в 2006 виборів до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування за пропорційною виборчою системою.

Важливою гарантією демократизму Української держави є передбачена Конституцією України змінність представницьких органів державної влади. Ці органи формуються шляхом черго­вих виборів, що відбуваються раз у п'ять років. До того ж одна і та ж сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Принцип демократизму державного ладу України розкрива­ється і в закріпленні та реальній гарантованості Конституцією України форм безпосередньої демократії - виборів, референду­мів та інших. Зокрема, в Україні можуть реалізуватися всі фор­ми безпосередньої демократії, що не заборонені Конституцією України. Прикладом такої форми прямого народовладдя стала Помаранчева революція 2004 р.

Демократизм держави виявляється також у діяльності дер­жави, насамперед у принципах діяльності органів державної влади і в основних засадах здійснення державної влади зага­лом. Зокрема, це виявляється в гласності, відкритості роботи парламенту та інших органів державної влади, в системності, періодичності сесій і пленарних засідань парламенту тощо. Останнім часом, важливим елементом демократизму держав­ного ладу стає і громадський контроль за діяльністю органів державної влади.

Принцип соціальної держави полягає в тому, що держава є і має бути виразником, представником і захисником інтересів як усього суспільства, усього народу, тобто як публічних, загальних інтересів, так і інтересів кожної особи, кожної людини і грома­дянина.

Соціальною державою, як правило, вважається держава, яка бере на себе обов’язок піклуватися про соціальну справедливість, добробут громадян, їх соціальну захищеність. Така держава пе­редусім дбає про соціально незахищених і про відповідні соці­альні верстви населення (безробітних, непрацездатних та ін.). Щодо більшості громадян, то соціальна держава має створювати сприятливі умови д ля їхньої діяльності, вияву їхніх професійних, ділових, творчих можливостей у власних інтересах і в інтересах суспільства та держави.

Конституція України закріплює і гарантує комплекс соціаль­них прав і свобод людини і громадянина, що властиві всім або більшості розвинених держав світу, які прийнято вважати со­ціальними державами. На жаль, на сьогодні соціальна сфера державного ладу України залишається найменш гарантованою і переживає період свого становлення.

Правовий характер держави виявляється насамперед у пе­редбачуваному Конституцією верховенстві права (ст. 8). у здій­сненні державної влади на засадах її поділу на законодавчу, ви­конавчу та судову (ст. 6). у взаємній відповідальності держави та особи (ст. 3). у гарантуванні державою прав і свобод людини і громадянина (ст. 3) тощо.

Верховенство права визначається пріоритетністю права щодо держави, політики, економіки, культури та інших інсти­тутів (основ) держави, а також щодо інших соціальних норм (мо­ралі. звичаїв тощо).

Важливим принципом державного ладу України є принцип республіканської форми державного правління. До 1 січня 2006 р. Україна була президентсько-парламентською республі­кою, але із набуттям чинності змін до Конституції України наша держава отримала нову форму державного правління і стала парламентсько-президентською формою державного правлін­ня, що відповідає вимогам сьогодення щодо оптимізації форми державного правління.

Національною наша держава є за етнічним походженням більшості П громадян, за політичним статусом громадян Укра­їни всіх національностей, які є Українським народом, та за ха­рактером атрибутів держави (мови, державних символів тощо). Сучасна Українська держава втілює споконвічну мрію українців про власну державність.

Принципи державного ладу України знаходять своє виражен­ня через конституційно-правові інститути механізму держави. Саме механізм держави уособлює в собі «конструкцію» держави у вузькому значенні - як устрій, організацію, будівництво дер­жави.

Механізмом держави, як правило, вважається система ор­ганів державної влади та інших основних елементів, інститутів держави. Реально механізм держави - це складне суспільне яви­ще. Він включає політичний, економічний, соціальний і культур­ний механізми держави.

Пріоритетним елементом механізму держави є. звичайно, її політична основа, політичний механізм, зокрема органи дер­жавної влади. Основами їх організації (будівництва) є: поділ дер­жавної влади на законодавчу, виконавчу і судову та взаємодія органів державної влади; демократичний порядок формування органів державної влади (виборність, змінність, призначення за згодою інших органів тощо); системність і структурованість; конституціишсть. законність в організації та діяльності; постій­ний характер діяльності й детермінованість повноважень орга­нів державної влади; врахування загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, досягнень національної і світової конституційної думки і практики державного будівництва; га- рантованість діяльності органів державної кля пи

До політичного механізму держави, поряд з органами дер­жавної влади, належать громадянство, територія (територі­альний устрій). Збройні сили та інші військові формування, державні символи, столиця тощо. Тобто політичний механізм держави - це система П органів влади та інших інститутів, які складають організаційні основи держави.

До організаційно-економічної основи держави, тобто до її економічного механізму, насамперед належить бюджетна, фінансова і банківська системи, державна власність та інші організаційно-економічні важелі державної діяльності.

Складовими соціальної (організаційно-соціальної) основи держави, тобто П соціального механізму е насамперед грома­дянство, а також національні та інші соціальні спільності, дер­жавні соціальні системи: охорони здоров’я, соціального захисту тощо.

До організаційно-культурної (духовної) основи держави, тоб­то до її культурного (духовного) механізму, належить передусім державна мова, а також державні системи освіти, виховання, науки, культури тощо.

Характер державного ладу відображається також у функціях (діяльності) держави, оскільки саме основні напрямки діяльності держави опосередковують собою суть. тип. природу і призначен­ня держави. Тому Конституція України, визначаючи державний лад. закріплює поряд із механізмом держави також основні її функції.

Ці функції держави закріплюються як прямо, безпосередньо, так і опосередковано, маючи до того ж далеко не однакову назву: зміст і спрямованість держави, її обов’язок (ст. З Конституції), здійснення державної влади (ст. 6 Конституції), державне за­безпечення, піклування (статті 11, 12. 13 Конституції), найваж­ливіші функції (ст. 17) тощо. Основні функції держави не закрі­плюються повною мірою в якомусь одному розділі Конституції, вони є змістом майже всіх її розділів, але насамперед закріплені в розділі І, присвяченому загальним засадам Конституції і кон­ституційного ладу.

Цілком обґрунтованим є визнання того, що функції держа­ви, втілюючи в собі діяльність держави, являють собою на­самперед основні напрями і види (сторони) її діяльності.

Функції державного ладу є багатоманітними і можуть бути класифіковані за такими критеріями, як суб єкти. об єкти, спо­соби. засоби діяльності, мета, завдання діяльності тощо.

Основними суб’єктами діяльності держави є власне сама дер­жава загалом, а також органи державної влади та інші інститути держави, складові її механізму. У разі коли держава є федераль­ною. то суб’єктами діяльності держави також виступають суб’єк­ти федерації, зокрема штати, землі, провінції тощо.

Основними об’єктами держави є сфери її діяльності, зокре­ма політична, економічна, соціальна, культурна, екологічна та зовнішня. Відповідно слід розрізняти політичні, економічні, соціальні, культурні (духовні, ідеологічні), екологічні та зовніш­ні функції державного ладу України. Ці функції умовно можна назвати об’єктними. Об’єктні функції державного ладу, в свою чергу, поділяються на внутрішні та зовнішні.

Найбільш рельєфно Основний Закон визначив політичні функції державного ладу України (статті 1, 5. 6, 15, 36. 39, 85, 102. 106, 116 та ін. Конституції). Зокрема, держава в особі від­повідних органів державної влади визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики (ст. 85), здійснює внутрішню і зовнішню політику (ст. 116).

Широко закріплена в Конституції також економічна функція держави (статті 13. 14, 41. 42, 85, 106, 116 та ін.). Так, держава в особі відповідних органів державної влади здійснює від імені українського народу права власника на природні ресурси, за­безпечує захист прав усіх суб’єктів власності, господарювання (ст 13). охороняє основне національне багатство - землю (ст. 14), забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності (ст. 42) та ін.

Найдетальніше Конституція України закріпила соціальну функцію державного ладу України (статті 1. 3. 13. 24. 43, 46, 47. 49. 85. 92 та ін.). Насамперед наша держава визначається в Конституції як соціальна (ст. 1). Вона визнає людину, її життя і здоров я. честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю і проголошує визначальними щодо змісту і спрямованості своєї діяльності права і свободи людини та їхні гарантії (ст. 3). Держава забезпечує соціальну спрямованість економіки (ст. 13), належні умови для повного зд ійснення грома­дянами права на працю (ст. 43) та інших соціальних прав.

Всебічно закріплена й культурна (духовна) функція держави (статті 10, 11, 12,53, 54.85, Іібтаін.). Зокрема, держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідо­мості. традицій і культури, а також розвиткові етнічної, куль­турної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів 1 національних меншин України (ст. 11). забезпечує розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (ст. 10) тощо.

Порівняно новим явищем у конституційному закріпленні та регулюванні функцій держави є закріплення в чинній Конститу­ції екологічної функції держави (статті 16. 50. 85. 92. 116 та ін.). Зокрема, в Конституції України зазначається, що гарантування екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на тери­торії України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду українського народу є обов'язком держа­ви (ст. 16 Конституції).

Порівняно детально закріплено в Конституції й зовнішні функції держави: оборони, захисту суверенітету і територіальної цілісності (ст. 17), зовнішньополітична (ст. 18) і зовнішньоеко­номічна функції, функція культурного співробітництва (гума­нітарна) і т. д.

Всі зазначені об’єктні функції - внутрішні та зовнішні - за­галом здійснюються Українською державою, що свідчить про реалізацію державою положень Конституції України.

За способами діяльності держави розрізняють такі її функції, як законодавча, виконавча і судова, які умовно називають влад­ними організаційними чи технологічними, процесуальними.

Технологічні (владні) функції - законодавча, виконавча 1 су­дова - хоча й тривалий час не визнавалися самостійними на­прямками діяльності держави, але постійно закріплювалися у конституціях більшості сучасних держав через функції і повно­важення органів державної влади, шляхом поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову.

Класифікація функцій держави за засобами її діяльності ще не дістала загального визнання і не утвердилась. Такі функції, зокрема фінансова, інформаційна, територіальна, державного програмування і прогнозування та інші, відносять, як правило, до технологічних функцій або зовсім не називають, оскільки не отримали належного теоретичного обґрунтування критерії такої класифікації, а також система основних засобів діяльності держави.

3.