Конституція Пилипа Орлика 5 квітня 1710 року
Зародження українського конституціоналізму — початок XVIII ст. — середина ХІХ ст. наголошується, що перший етап становлення українського конституціоналізму (початок XVIII ст. — ХХ ст.) пов’язаний з підготовкою і прийняттям першої української конституції — Конституції П.
Орлика 1710 р., яка характеризується короткочасністю та локальністю дії. На Лівобережній Україні роль конституційних актів виконують гетьманські статті.У період, що розглядається, апарат влади зберігається від попередньої епохи майже незмінним. Номінально автономію очолював гетьман, виключаючи роки: 1722—1727, коли керувала Перша Малоросійська Колегія; 1734—1750, коли лада перейшла до Міністерського правління або Правління гетьманського уряду; 1764—1781 — часу правління Другої Малоросійської Колегії.
Конституційна думка того часу обстоювала, з одного боку, пріоритети абсолютної монархії (Ф. Прокопович, С. Яворський), з іншого боку — ідеалізм республіканського ладу (Г. Сковорода, Я. Ковельський).
Спроба гетьмана І. Мазепи з допомогою Швеції відновити незалежність України зазнала невдачі. Гетьман разом з частиною своїх прихильників опинився в еміграції, на землях, що належали Османській імперії. Після смерті І. Мазепи, старшина обравши новим гетьмана П. Орлика (1672—1742 рр.) уклала з ним угоду, яка згодом і отримала назву «Конституція» П. Орлика (інколи в літературі зустрічається назва «Бендерські конституції»).
Документ мав повну назву «Пакти і конституції законів та вольностей Війська Запорозького між ясновельможним Пилипом Орликом, новообраним Гетьманом Війська Запорозького, та між старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким прийняті публічною ухвалою обох сторін і підтверджені на вільних виборах встановленою присягою названим ясновельможним гетьманом, року Божого 1710, квітня 5, при Бендерах». Текст був складений латинською і руською мовами.
Автори «Бендерських конституцій» (П. Орлик, К. Гордієнко, Г. Герцик, А. Войнаровський та ін.) не робили якихось концептуальних відкриттів, не створювали нових державних моделей, а зробили спробу узагальнити суспільно-політичний устрій козаччини, який склався на грунті звичаєвого права і військової демократії. «Конституція» складається з преамбули, 16 пунктів та присяги Гетьмана П. Орлика. У преамбулі схематично викладено історію Війська Запорізького — всього малоросійського народу. У відповідних пунктах закріплюється законодавча влада за Генеральною старшиною, виконавча — за Ясновельможним Гетьманом, судова — за Генеральним Судом. В Конституції закріплюються повноваження Генерального скарбника щодо бюджету Війська Запорізького, повноваження Ясновельможного Гетьмана забезпечувати права і обов’язки рядового козака і простого народу, не допускати покладання надмірних тягарів, утисків і надмірних вимог (п. 10, 11), встановлюється необхідність провести ревізію усіх видів публічних і приватних володінь і закріпити рішенням Генеральної Ради у присутності Гетьмана. В документі установлювалося виборче право, право пересування подорожуючих, право відшкодування збитків та обов’язок сплачувати податки. 10 травня 1710 р. ці «Пакти й Конституції» були схвалені і затверджені королем Швеції Карлом ХІІ як протектором України. Виникає запитання: чи можна назвати цей документ «Конституцією» у сучасному розумінні? Правильніше назвати його договірно-законодавчим актом, деякі пункти якого мають конституційне значення.Отже, з зовнішнього боку «Пакти й Конституції» П. Орлика це не акт, який би містив точно сформульовані норми. В багатьох місцях питання про норми лише ставляться. Очевидно, що юридична думка у козацької старшини тих часів недостатньо ще викристалізувалася для втілення в чіткі, конкретні положення. Але це не применшує значення документа, який став важливою віхою в розвитку державно-конституційної думки України.
5.3.