ІІІ. ФУНКЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Важливим питанням для розуміння конституційної відповідальності є виділення її функцій. В науці досліджуються функції юридичної відповідальності в цілому, а функції конституційно-правової відповідальності, їх поняття та види залишаються без належної уваги науковців.
Функції конституційно-правової відповідальності можна визначити як основні напрямки її впливу на поведінку людей та суспільно-правові відносини, які виникають в сфері дії норм конституційного права; це цілеспрямовані засоби реалізації та захисту конституційних норм, а також досягнення мети конституційної відповідальності; це головні напрямки юридичного впливу як на правопорушника, так і на інших осіб з метою захисту правопорядку, державної дисципліни і виховання суб'єктів конституційно-правових відносин, що скоїли чи можуть скоїти конституційно-правовий делікт.
Види функцій конституційної відповідальності:
1. Правоорієнтуюча. Позитивна конституційна відповідальність орієнтує суб’єктів конституційно-правових відносин співвідносити власну правову поведінку з конституційно-правовим статусом, з потребами законності та максимальною суспільною доцільністю. Така відповідальність виникає з моменту надання особі (фізичній чи юридичній) певного кола прав та обов’язків. Ретроспективна конституційна відповідальність похідна від позитивної і вона виникає вже при існуванні першої, однак наступає з моменту досягнення особою конституційної деліктоздатності і вчинення нею конституційного правопорушення - і вже примусові санкції “орієнтують” її та інших суб’єктів конституційного права на подальшу правомірну та суспільно- корисну поведінку.
2. Попереджувальна (превентивна). Сама можливість застосування
примусових заходів впливу, настання негативних обмежень матеріального та морального характеру, притягнення до конституційної відповідальності формує у свідомості суб’єкта конституційно-правових відносин почуття
відповідальності, необхідності правомірної, суспільно-корисної поведінки і тим самим запобігає скоєння конституційного правопорушення.
Така функція покликана забезпечити формування в адресатів норм конституційного права мотивів, які спонукають його додержувати закони, поважати права та інтереси інших осіб.3. Організуюча (установча). Як при позитивній, так і при ретроспективній конституційній відповідальності є доцільним певне “наведення порядку” в індивідуальному відношенні, думках, бажаннях, вчинках кожного суб’єкта конституційно-правових відносин з метою узгодження власної поведінки з вимогами норм конституційного права. Така установка може бути реалізована добровільно - при позитивній відповідальності, а також примусово - при репресивній відповідальності, однак керуюча мета одна - наведення порядку та злагодженості в реалізації конституційно-правових відносин.
4. Обмежувальна. Існує думка, з якою ми погоджуємося, що високий рівень позитивної відповідальності в потенційних суб’єктів конституційної відповідальності значно обмежує можливість застосування щодо таких осіб ретроспективної конституційної відповідальності. Однак практика свідчить, що високоморальне відношення до власних обов’язків присутнє далеко не в усіх суб’єктів конституційно-правових відносин. Найбільш ефективно ця функція реалізується при застосуванні ретроспективної відповідальності, коли правопорушник примусово обмежується у своїй юридично значимій поведінці для запобігання скоєння ним нових посягань на конституційні норми, правопорядок та несення передбачених законом санкцій, що формують конституційну відповідальність. Така функція також може тлумачитися і в такому значенні, що органи державної влади, посадові особи, громадяни та інші суб’єкти конституційного права зобов’язані діяти на підставі і в межах визначених конституційним та іншим галузевим законодавством.
5. Правоохоронна. Особливістю конституційної відповідальності є те, що перш за все вона спрямована на охорону, захист Конституції та конституційних законів від правопорушних посягань, можливих суспільно-шкідливих вчинків і згубної бездіяльності, пасивності органів державної влади при вирішенні питань державного значення - що в кінцевому результаті призведе до руйнації пріоритетів та вимог проголошених в Конституції.
Взагалі, охоронну функцію виконує сама Конституція через заборону та санкції, які в ній встановлені. Однак засобом, інститутом охорони конституційної законності безперечно виступає конституційна відповідальність.6. Стимулююча (активізуюча). Можливість застосування та притягнення винного до конституційної відповідальності певним чином стимулює діяльність органів державної влади та посадових осіб в розробці, прийнятті та виконанні суспільно важливих рішень; підвищує активність в реалізації конституційних норм, у виборі найбільш корисного конституційного варіанту поведінки, всебічно заоохочує активність громадян у здійсненні власних прав і законних інтересів, гарантованих Конституцією, творчу ініціативу депутатів та посадових осіб при прийнятті рішень, покликаних забезпечити реалізацію та охорону конституційних приписів.
7. Регулятивна (інтегративна). Під час застосування конституційної відповідальності регулюються, умовно кажучи, два різновиди суспільних відносин. По-перше, відносини між правопорушником та постраждалою особою. В принципі, регулюються такі ж відносини, які існували до скоєння конституційного правопорушення, однак після його скоєння особа, яка порушила конституційні права та інтереси другої сторони, не виконала власні конституційні обов’язки перед нею, зобов’язана виконувати ті ж обов’язки, що існували раніше, але вже в примусовому порядку. По-друге, це “нові” відносини, які виникають при наявності факту скоєння конституційного правопорушення, але вони виникають між правопорушником і державним органом, який представляє інтереси особи та, на який покладено обов'язок забезпечення охорони й реалізації конституційних норм. Метою цієї функції є також врегулювання, узгодження поведінки кожного суб’єкта конституційно - правових відносин з правопорядком та дисципліною, проголошених в Конституції.
8. Правозабезпечувальна. Провідною метою конституційної відповідальності є безпосереднє забезпечення реалізації конституційних норм в життя. Ця мета досягається також засобами процедурно-процесуальної регламентації, кореспондуючих приписів суб’єктам конституційно-правових відносин, конкретизацією повноважень, конституційних норм та контролю.
Поряд з цими засобами, які з часом не здатні забезпечити досягнення поставленої мети, включається в дію крайній та ефективний засіб - конституційна відповідальність. У даній ситуації забезпечення реалізації Конституції та конституційних законів досягається примусово, що дуже не бажано для потенційного суб’єкта конституційної відповідальності.9. Репресивно-каральна. Деякі вчені ще називають її штрафною, однак зміст від цього не змінюється. Така функція свідчить про те, що конституційна відповідальність є: по-перше, актом відплати держави та суспільства по відношенню до правопорушника; по-друге, засобом, що попереджає нове конституційне правопорушення. Ця функція реалізується тільки в процесуальній формі і визначається актами державних органів та посадових осіб, які наділені відповідними повноваженнями. Також у цій функції реалізується певна сутність конституційної відповідальності. Отже, не слід забувати, що вона є своєрідним “покаранням” за протиправну дію чи бездіяльність, пасивність, необґрунтованість та недоцільність прийнятих рішень органами державної влади та посадовими особами, “покаранням” громадян й інших суб’єктів конституційно-правових відносин за невиконання конституційних та інших правових обов’язків, ігнорування приписів, проголошених у Конституції України.
10. Сигналізаційна (інформаційна). Застосування конституційної відповідальності щодо самого правопорушника, а також до осіб, що його оточують, сигналізує про небажаність для потенційного суб’єкта конституційної відповідальності вчиняти дії, які засуджуються Конституцією, про необхідність узгоджувати власну юридично значиму поведінку з конституційними приписами, про те, що конституційна відповідальність дійсно реалізується на практиці й приносить як наслідок державний і громадський осуд, а також негативні санкції та обмеження морального й матеріального характеру.
11. Правовиховна (профілактична). Ця функція реалізується також поряд з морально-виховною функцією, адже виховання можливе лише через внутрішнє розумове усвідомлення особи про суспільну корисність і правомірність власної поведінки та її наслідків.
Така функція особливо актуальна при застосуванні конституційної відповідальності. Ми глибоко переконані, що потенційних суб’єктів конституційної відповідальності обов’язково необхідно виховувати в дусі точного виконання конституційних приписів. Особливо це стосується державних органів та посадових осіб, які приймають та реалізують важливі рішення для держави й суспільства. Ми маємо справу з підготовленими та кваліфікованими кадрами - немає жодної гарантії, що навіть при застосуванні до них конституційної відповідальності вони не будуть займати нові посади та приймати важливі рішення. Отже, якщо хоча б деякою мірою ця функція реалізувалась - ми мали б невелику надію, що такі особи будуть дотримуватись конституційних вимог у подальшій діяльності.12. Дисциплінуюча. Ця функція дещо подібна до попередньої. В даній ситуації лише сама можливість застосування конституційної відповідальності та реалізації обмежувальних несприятливих санкцій дисциплінує поведінку та діяльність органів державної влади, посадових осіб, громадян до якісного виконання своїх конституційних прав та обов’язків, що спонукає їх до дотримання конституційних норм.
13. Правозахисна, та її різновид - правовідновлююча функція. В даному аспекті мова йде про те, що конституційна відповідальність покликана охороняти не тільки саму Конституцію від протиправних посягань, але вона також є суттєвим механізмом захисту, здійснення й забезпечення прав людини та громадянина, які гарантовані безпосередньо Основним законом. Похідною функцією від правозахисної є правовідновлююча, або ще її називають компенсаційна. При застосуванні конституційної відповідальності, на правопорушника покладається обов'язок відновити незаконно порушені ним суспільно-правові відносини, права та інтереси постраждалої сторони, а також примусове виконання невиконаного обов’язку. Однак ця функція може бути реалізована і без втручання державних органів та застосування примусу. Правопорушник може сам виконати свої обов’язки, поновити порушені права, припинити протиправний стан.
Зрозуміло, що правовідновлювана функція виникає з моменту скоєння конституційного правопорушення та завершує свою дію з поновленням порушеного правопорядку.14. Політична (ідеологічна). Хотіли б ми того, чи ні, однак конституційна відповідальність виступає безпосереднім інструментом реалізації державної політики. І саме вона віддзеркалює ті політичні настрої суспільства, мету і завдання державної політики, потреби та вимоги державної влади, що панують на сучасному етапі, а також вона є складовим елементом у формуванні певної ідеології.
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ
Таким чином, функції конституційно-правової відповідальності можна визначити як основні напрямки її впливу на поведінку людей та суспільно- правові відносини, які виникають в сфері дії норм конституційного права; це цілеспрямовані засоби реалізації та захисту конституційних норм, а також досягнення мети конституційної відповідальності; це головні напрямки юридичного впливу як на правопорушника, так і на інших осіб з метою захисту правопорядку, державної дисципліни і виховання суб’єктів конституційно - правових відносин, що скоїли чи можуть скоїти конституційно -правовий делікт.
IV.