1. Громадянство : поняття, ознаки, принципи.

Роль особи в суспільстві і державі завжди залежить від характеру суспільних відносин. Особа це абстрактна категорія, вона формується в певному суспільстві, перебуває в певному зв’язку з ним і державою.

Відносини між громадянином і державою в своїй основі виходять із відносин між особою та суспільством. Ось чому приналежність людини до суспільства є первинною, а до держави похідною. Якщо поняття особа охоплює як громадян України, так і іноземців, осіб без громадянства, котрі проживають на території держави, то поняття громадянин - осіб, які мають правовий зв’язок з конкретною державою (наприклад, громадянин України, громадянин США). Ось чому не можна змішувати чи ототожнювати поняття людина, особа і громадянин.

Як правило, поняття особа пов’язують із положенням людини в суспільстві, а поняття громадянин з його положенням у державі. Держава наділяє правами і свободами не особу, а громадянина. Громадянином держави особа є не тому, що проживає на її території, а тому, що існує постійний зв’язок між особою і державою, який становить зміст громадянства.

Громадянство і підданство. Термін громадянство має два основні значення : - по-перше, громадянство як форма зв’язку між особою і державою;- по-друге, як правовий інститут.

Поняття громадянство визначають як правовий зв’язок між особою і державою, внаслідок якого вона володіє всіма правами і свободами, користується захистом держави і має щодо неї обов’язки.

Дія законів поширюється на кожного громадянина України : незалежно від того де він перебуває на території України чи за кордоном, він не звільняється від виконання своїх обов’язків, користується захистом і заступництвом держави.

Правове положення громадянина в Україні регулюється характером відносин, які існують між особою та суспільством, громадянином і державою. Зміст конкретних обов’язків особи і держави визначається насамперед наявністю чи відсутністю громадянства України. Від цього залежить не тільки характер зв’язків, але й обсяг прав, свобод та обов’язків громадянина.

Володіння громадянством України має для особи низку правових наслідків.

По-перше, на неї поширюється юрисдикція держави як на території України, так і поза її межами;

По-друге, їй надаються в повному обсязі права та свободи і покладаються обов’язки;

По-третє, їй гарантується захист прав і законних інтересів як всередині держави, так і за її межами.

Інститут громадянства України становлять норми, які регулюють відносини і зв’язки між Українською державою і особами, котрі проживають на території України і утворюють її населення. Населення України - це громадяни України, іноземці (громадяни інших держав, які постійно проживають на її території, та особи без громадянства, біженці). У сукупності громадяни України утворюють народ України. Народ, на відміну від населення держави, - категорія політична. Оскільки народ в Україні володіє усією повнотою державної влади, приналежність до нього становить основу українського громадянства.

Громадянство України є складовим елементом правового статусу і водночас самостійним державно-правовим інститутом. Декларація про державний суверенітет України та перші акти, прийняті після неї, заклали фундамент українського законодавства про громадянство, проголосивши цілком нові відносини людини з демократичною правовою соціальною державою. Закон “Про громадянство України” від 8 жовтня 1991 р. закріпив невід’ємне право людини на громадянство. Згідно з цим законом, ніхто не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство, громадянство зберігається при одруженні, розірванні шлюбу, громадянин не може бути виданий іншій державі, в Україні, до складу якої входить Республіка Крим, встановлено єдине громадянство.

Згідно з Законом України «Про громадянство України» належність до громадянства України визнається за такими категоріями осіб:

1) усіма громадянами колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особами, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особами, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та дітьми таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України. Такі особи вважаються громадянами України з моменту внесення відмітки про громадянство України;

4) особами, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

При цьому документами, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 2) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 3) тимчасове посвідчення громадянина України; 4) дипломатичний паспорт; 5) службовий паспорт; 6) посвідчення особи моряка; 7) посвідчення члена екіпажу; 8) посвідчення особи на повернення в Україну.

Характеристика громадянства України як політичного і правового зв’язку особи з Українською державою може бути повноцінною при розкритті не тільки його змісту та функціонального призначення, а й принципів. Саме принципи є тією основою, що зв’язує воєдино різноманітні сторони громадянства, найбільш рельєфно віддзеркалює його сутність. Водночас аналіз цих принципів допомагає збагнути правову матерію громадянства України як політико-правового інституту, зміст нормативних актів, які регламентують пов’язані з ним питання.

Принципи громадянства дістали вияв у тих політико-правових документах, які започаткували юридичне оформлення народовладдя в Україні. Це Декларація про державний суверенітет України, Декларація прав національностей України, Конституція України, Закон про громадянство України. Вказані акти є конституційною основою громадянства, на якій в недалекому майбутньому буде сформована споруда такої цілісної системи, якою повинен бути інститут громадянства. Основою такої споруди, природно, мають бути принципи громадянства України, під яким звичайно розуміють основоположні ідеї, визначальні засади, які становлять основу розглядуваного інституту.

Вказані принципи втілюються у відповідних актах подвійним чином. В одних випадках вони дістають буквальне закріплення (заборона позбавлення громадянства України), а в інших визначаються змістом і цілями нормативних положень, природою і соціальним призначенням громадянства.

З урахуванням цього можна виділити загальні політико-правові та специфічні правові принципи громадянства.

Загальні політико-правові принципи ґрунтуються на фундаментальних засадах конституційного устрою України. До них можна віднести:

- принципи повновладдя українського народу;

- демократизму;

- інтернаціоналізму;

- втілення в інституті громадянства ознак суверенітету Української держави;

- рівне громадянство як основа правового статусу громадян;

- поєднання інтересів суспільства, держави і особи;

- повага до норм міжнародного права тощо.

Ці принципи властиві не тільки такому політико-правовому феномену, як громадянство, а й іншим політичним і правовим інституціям. Вони виступають як структуроутворюючі елементи взаємовідносин особи й держави, започатковані самою суттю народовладдя, суверенітетом українського народу. Самі вони забезпечують стабільність і міцність інституту громадянства, його демократичний, гуманний зміст.

Принцип повновладдя українського народу, закріплений в Декларації про державний суверенітет України і в Конституції України, є визначальним джерелом, політичною основою громадянства.

Принцип інтернаціоналізму має особливе велике значення для життєдіяльності України. Адже склад її населення є багатонаціональним. Громадяни республіки, зазначено в Декларації про державний суверенітет України, становлять народ України. Єдність нашого народу, його могутність, перспективи подальшого розвитку все це значною мірою залежить від реалізації вказаного принципу. Це один з важелів, який об’єднує народ і є вагомою протидією націоналізму і шовінізму, місцевому сепаратизму та автаркії. Даний принцип дістав закріплення в Декларації про державний суверенітет України, Декларації прав національностей України, Конституції України, Законі про громадянство (ст.2). Нехтування ним призводить до деструкцій у соціальному організмі, порушення прав і свобод громадян. Про це свідчить, зокрема, досвід ряду республік колишнього СРСР, які прийняли дискримінаційні акти про громадянство, що призвело до дестабілізації обстановки, безробіття, масової міграції, появи тисячі біженців тощо.

Принцип рівного громадянства означає що кожен громадянин України володіє однаковими правами, свободами і обов’язками незалежно від підстав набуття громадянства. Не має значення і час його набуття. Водночас у деяких країнах ця обставина істотно впливає на право і дієздатність особи (вважається, що аборигени мають більше прав, ніж ті, хто недавно став громадянином певної країни).

Принцип поєднання інтересів суспільства, держави і особи дістає вияв в органічному плетенні громадянина до тканини життя суспільства. Як відомо, інтерес є рушійною силою прогресу. Завдання держави полягає в тому, щоб інтереси її громадянина спрямовувались в одне русло. Задоволення матеріальних і духовних потреб людини, всебічне врахування її інтересів, створення необхідних умов для її гармонійного розвитку ось що має бути метою держави.

Повага до норм міжнародного права, їх використання в законодавстві це також один з принципів громадянства України. Свідчення цього є те, що Закон про громадянство (статті 4,8, 22,29 та інші) використовує міжнародну практику, втілену в різноманітних конвенціях, консульських та інших міжнародних угодах з питань громадянства, в основу яких покладено такі загальновизнані документи, як Декларація прав людини, Декларація прав дитини тощо.

Сутність специфічних правових принципів громадянства України полягає в тому, що вони лежать в основі конкретних відносин особи й держави з приводу набуття та припинення громадянства. У конкретних правовідносинах такі принципи реалізуються на основі відповідних фактів народження, клопотання про надання статусу громадянина України, виходу з нього тощо. Більшість з цих фактів це вольові, свідомі дії суб’єктів правовідносин, що сприяють досягненню бажаних результатів. Серед них можна виділити такі, як надання громадянства на основі конкретної заяви, поновлення в громадянстві на підставі Указу Президента тощо. Разом з тим підставою виникнення правовідносин з приводу громадянства є події, виникнення яких не пов’язано з бажанням і волею суб’єктів таких відносин. Ними, як правило, бувають народження і смерть людини, припинення громадянства дітей тощо.

До вказаних принципів слід віднести :

• принцип єдиного громадянства;

Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Цей принцип не означає абсолютної заборони біпатризму (подвійного громадянства або множинного громадянства). В окремих випадках громадянин України може перебувати одночасно і в громадянстві іноземної держави. Це, наприклад, стосується:

а) дітей, які за народженням набули громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;

б) дітей, які є громадянами України, у разі набуття ними громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення їх іноземцями; в) громадян України, які автоматично набули іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;

г) громадян України, які після досягнення повноліття автоматично набули іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такі громадяни України не отримали документи, що підтверджують наявність у них громадянства іншої держави. Враховуючи важливість принципу єдиного громадянства Конституція України віднесла його до засад конституційного ладу (ст. 4);

• запобігання виникненню випадків безгромадянства;

• неможливості позбавлення громадянина України громадянства

України (невід 'ємності громадянства України);

• визнання права громадянина України на зміну громадянства;

• неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України іншим з подружжя;

• рівності перед законом громадян України;

• збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

2.